Ухвала суду № 96540705, 27.04.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про залишення скарги без руху

"27" квітня 2021 р. Cправа № 11/67-10

Суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В., розглянувши матеріали скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" № 1001вих-21-3188 від 22.04.2021 на дії та бездіяльність органу примусового виконання рішення у справі

за позовом: Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; 18023, м. Черкаси, вул. Сумгаїстська, 3)

до: Державного підприємства "Матринівський спиртовий завод" (23134, Вінницька область, Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 05459128)

про стягнення 55525,19 грн. заборгованості за транспортування природного газу,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 11/67-10 за позовом першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Міністерства палива та енергетики України в особі дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" до Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" про стягнення 55525,19 грн. заборгованості за транспортування природного газу.

Рішенням суду від 01.07.2010 у справі № 11/67-10 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 рішення Господарського суду Вінницької області від 01.07.2010 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Міністерства палива та енергетики України в особі дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" задоволено та стягнуто з державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" на користь дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" 38428,38грн. боргу, 14633,74 інфляційних втрат, 2463,07грн. - 3% річних, 555,25грн. витрат з державного мита, 277,62 грн. витрат з державного мита за подання апеляційної скарги, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

18.11.2010 на виконання вищевказаної постанови Господарським судом Вінницької області судом було видано наказ.

26.04.2011 до господарського суду надійшла скарга № 1001вих-21-3188 від 22.04.2021 Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на дії та бездіяльність органу примусового виконання рішення, в якій скаржник просить:

визнати поважними причини пропуску строку та поновити АТ "Укртрансгаз" строк на оскарження постанови державного виконавця Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Редько Л.М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.03.2021 ВП № 63900712;

визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Редько Л.М. про повернення виокнавчого документа стягувачу від 30.03.2021 ВП №63900712;

визнати неправомірною бездіяльність керівника Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) з не направлення до органів казначейства виконавчого документа у виконавчому провадженні № 63900712, а також документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

зобов`язати керівника Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) подати до органів казначейства виконавчого документа, а також документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (п. а) ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім цього за приписами частини 3 статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За висновками суду, оскільки нормами ГПК України не передбачено порядку подання скарги на дії державного виконавця, господарський суд має застосовувати загальні положення господарсько-процесуального закону, що регулюють порядок здійснення позовного провадження.

Суд зазначає, що відповідний розгляд скарги на дії державного виконавця здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи з урахуванням особливостей щодо суб`єктного складу учасників процесу, передбачених відповідними нормами Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач, боржник, державний виконавець, правонаступник стягувача або боржника).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України на позивача покладений обов`язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як вбачається з матеріалів скарги, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.03.2021 ВП №63900712 разом з листом Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №11592 від 30.03.2021 зареєстрована АТ "Укртрансгаз" 05.04.2021 за вх. № 1001ВХ-21-4701. При цьому, зі скаргою стягувач звернувся 22.04.2021, тобто з пропуском встановленого ГПК України десятиденного строку.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги, скаржник зазначає про вжиття наказом АТ "Укртрансгаз" від 22.02.2021 № 96 заходів запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID - 19, шляхом встановлення віддаленої роботи, та подання 01.03.2021 провідним юрисконсультом відділу виконавчих проваджень Денисюком Д.Г. заяви про надання дозволу на виконання трудових обов`язків в період з 01.04.2021 по 01.05.2021 відділено, поза межами АТ "Укртрансгаз".

Водночас, скаржником не надано суду копії наказу № 96 від 22.02.2021, заяви від 01.03.2021 та відповідного наказу про виконання провідним юрисконсультом відділу виконавчих проваджень Денисюком Д.Г. трудових обов`язків в період з 01.04.2021 по 01.05.2021 відділено.

Отже, в порушення вказаних норм скаржником (стягувачем) до поданої скарги на дії державного виконавця не надано належних доказів на підтвердження викладених в скарзі обставин.

Водночас суд зазначає, що обов`язковою умовою звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця є звернення до суду із такою скаргою в межах встановленого законом строку для подання такої скарги або його поновлення за рішенням суду, тобто дотримання встановленого приписами ч. 1 ст. 341 ГПК України десятиденного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За наведених обставини, оскільки скарга стягувача на дії державного виконавця не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає за необхідне залишити вказану скаргу без руху, надавши скаржнику строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 164, 172, 174, 232, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Залишити скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" № 1001вих-21-3188 від 22.04.2021 на дії та бездіяльність органу примусового виконання рішення без руху.

2. Встановити Акціонерному товариству "Укртрансгаз" строк на усунення недоліків скарги - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.

3. Встановити Акціонерному товариству "Укртрансгаз" усунення недоліків скарги на дії державного виконавця шляхом подання суду належним чином засвідчених копій: наказу № 96 від 22.02.2021; заяви від 01.03.2021; наказу про виконання провідним юрисконсультом відділу виконавчих проваджень Денисюком Д.Г. трудових обов`язків в період з 01.04.2021 по 01.05.2021 відділено.

4. Попередити скаржника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

5. Копію ухвали надіслати Акціонерному товариству "Укртрансгаз" рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відому суду електронну адресу: forletter@utg.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Ухвала підписана 27.04.2021.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - АТ "Укртрансгаз" (вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)