Рішення № 96539552, 27.04.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1377/20

Номер провадження 2/341/186/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Представник Гребенюк О. С. в інтересах АТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 16583,38 грн за кредитним договором про надання банківських послуг від 13.11.2012 № б/н та сплачений судовий збір.

Позовна заява обгрунтована тим, що відповідачка не виконує взяті на себе зобов`язання за договором про надання банківських послуг від 13.11.2012 № б/н, у зв`язку з чим у неї виникла загальна заборгованість на суму 16583,38 грн.

Ухвалою суду від 19.02.2021 справу прийнято до провадження і розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу, у випадку заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду подати до суду відзив на позов, копію якого разом із доданими до нього документами надіслати позивачу.

Копію позовної заяви з додатками та ухвалу про прийняття справи до провадження було надіслано на офіційну зареєстровану адресу відповідачки. Відповідачка документи не отримала, матеріали повернулись до суду у зв`язку із тим, що адресат за вказаною адресою не проживає; відмітка поштового відділення від 09.04.2021.

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи місця перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідачка вважається належним чином повідомленою, а документи їй - врученими.

Проте, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідачка не скористалася, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилала.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачка у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, у зв`язку з чим згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило. Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Між сторонами укладено договір про надання банківських послуг від 13.11.2012 № б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Вказана анкета-заява не містить конкретних умов нарахування відсотків за користування кредитними коштами (а. с. 14).

Водночас, до матеріалів позовної заяви Банк додав копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду», докази підписання якої відповідачкою відсутні. Згідно з даними вказаної довідки установлена базова відсоткова ставка на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році), яка становить 2,5 %, за тратами, здійсненими з 01.09.2014 - 2,9 %, за тратами, здійсненими з 01.04.2015 - 3,6 %. Також передбачено конкретні умови нарахування пені та обов`язковий місячний платіж - 7 % заборгованості (але не менше 50 грн) (а. с. 15).

Відповідно до наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 12), з 22.02.2017 відповідачці збільшено кредитний ліміт до 10000,0 грн. Вказаний ліміт до часу звернення до суду з цим позовом не збільшувався.

У позовній заяві зазначено, що в редакції Умов та Правил, які почала діяти з 01.03.2019 згідно з п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі порушення зобов`язання з погашення кредиту, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта, останній зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 21.06.2020 має загальну заборгованість 16583,38 грн, яка складається з: 14574,21 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2009,17 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Отже, Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 16583,38 грн станом на 21.06.2020 та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 14574,21 грн суд виходить з такого.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом тіло кредиту - це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку. У цю суму не входять відсотки за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.

Так само, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» затверджено стандартизовану форму паспорта споживчого кредиту, у якому відображено, що загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складається з тіла кредиту, відсотків, комісії та інших платежів.

Як зазначалось, відповідно до наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 12), з 22.02.2017 відповідачці збільшено кредитний ліміт до 10000,0 грн. Вказаний ліміт до часу звернення до суду з цим позовом не збільшувався.

Згідно з даними наданої Банком виписки по рахунку ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 (а. с. 49-55), після установлення кредитного ліміту на суму 10000,0 грн 22.02.2017 відповідачка періодично користувалася готівковими коштами з рахунку, сплачувала вартість продуктів та поповнювала рахунок коштами. Водночас, після кожного перевищення установленого ліміту у розмірі 10000,0 грн відповідачка коштами Банку не користувалась. Зокрема, після останнього перевищення ліміту 22.07.2018 ОСОБА_1 жодного разу не здійснювала розрахунки карткою та не знімала готівку. Після вказаного з 22.07.2018 заборгованість за кредитом постійно зростала за рахунок списання відсотків з розрахунку 3,5 % на місяць на прострочену суму заборгованості, за рахунок щомісячних платежів та за рахунок пені.

Таким чином, максимальна сума, яку позичальник могла фактично отримати (використати) за рахунок коштів Банку не могла перевищувати 10000,0 грн. Вказане, своєю чергою, доводить безпідставність і необґрунтованість доводів Банку про те, що заборгованість відповідачки саме за простроченим тілом кредиту становить 14574,21 грн, оскільки остання навіть теоретично не могла використати (отримати) коштів на суму більше, ніж кредитний ліміт, тобто 10000,0 грн.

При цьому, з наданих Банком розрахунків заборгованості відповідачки станом на 21.06.2020 (а. с. 11) убачається, що позивач, розрахував заборгованість позичальника за простроченим тілом кредиту і поточним тілом кредиту шляхом додавання відповідних нарахованих відсотків на загальну заборгованість за кредитним договором. Водночас, як установлено на підставі даних виписки по рахунку, з 22.07.2018 відповідачка кошти Банку не використовувала, оскільки перевищила наданий ліміт, і не могла використовувати.

Зважаючи на те, що надані Банком розрахунки заборгованості (а. с. 6-11) не відображають реального руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , не відображають реально отриману суму кредитних коштів від Банку з моменту підписання кредитного договору та повністю розраховані на суб`єктивний розсуд Банку, суд не бере до уваги вказані розрахунки як доказ наявності у відповідачки заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 14574,21 грн.

Водночас, на підтвердження обґрунтованості заявлених до стягнення сум коштів з відповідача Банк надав суду копію виписки по рахунку ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Вказаний письмовий доказ суд бере до уваги як належний і допустимий, що відображає реальний рух коштів, зокрема суми коштів, які об`єктивно і дійсно було отримано (використано) відповідачем, і суми коштів, які постійно нараховувались як відсотки за прострочений кредит.

При цьому, час від часу, відповідачка здійснювала погашення наявної у неї кредитної заборгованості на різні суми.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що після встановлення відповідачці кредитного ліміту у розмірі 10000,0 грн, остання такі умови прийняла, кошти Банку у межах установленого ліміту використовувала до моменту перевищення встановленого ліміту. Водночас, безпосереднього використання чи зняття коштів Банку у понад установлений ліміт відповідачка не здійснювала.

Отже, у зв`язку з використанням відповідачкою отриманого на картку ліміту та відповідно до Умов та Правил кредитування у відповідачки згідно з даними виписки станом на 01.05.2020 виникла загальна заборгованість «-16583,38» грн., проте така заборгованість у розмірі понад 10000,0 грн сформована за рахунок нарахування відсотків, пені та обов`язкових платежів, а не фактичного отримання (використання) коштів Банку.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що фактично отримані та використані відповідачкою кошти становлять суму 10000,0 грн, що і є сумою заборгованості за простроченим тілом кредиту та підлягають стягненню з відповідачки. Інша сума заборгованості, яку Банк визначив як частину заборгованості саме за тілом кредиту, стягненню не підлягають. Водночас, позивач, надаючи відповідні розрахунки безпідставно формує заборгованість за тілом кредиту за рахунок нарахованих відсотків.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 2009,17 грн заборгованості за простроченими відсотками суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

У довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» відсутній підпис відповідачки. Тоді як заява про приєднання не містить умов нарахування відсотків.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

При цьому, з наданих Банком розрахунків установлено, що позивач, наприклад з жовтня 2013 (а. с. 6) нараховував відсотки за ставкою 27,6 % річних; з вересня 2014 року - за ставкою 32,4 %; з 01.04.2015 - за ставкою 42,0 %, тобто 3,5 % на місяць, а з жовтня 2019 року - 84% річних.

Так само даними виписки по рахунку відповідачки підтверджено, що списання (нарахування) відсотків здійснювалось з розрахунку 3,5 % на місяць.

Таким чином, суд установив, що з моменту підписання договору у 2013 році Банк періодично змінював умови нарахування відсотків.

Крім того, позивач, обгрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Умови та Правила від 01.03.2019, де встановлено проценти від простроченої суми заборгованості у розмірі 86,4 % для картки «Універсальна» і 84,0 % для картки «Універсальна голд».

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені і процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.

Своєю чергою, сам Банк у позовній заяві зазначає, що ставка 86,4 % і 84,0 % від простроченої суми заборгованості почала діяти з 01.03.2019, тобто діє не з дати підписання договору сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (2013 рік) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (вересень 2020 року), зокрема з 01.03.2019, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 після підписання заяви-анкети у 2013 році була ознайомлена чи погоджувала свідомо зміни умов кредитування, зокрема в частині відсоткової ставки, Банк суду не надав.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, наданий Банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Водночас, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в довідці про умови кредитування, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги у цій частині у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю наявності такої заборгованості у розмірі 2009,17 грн, виходячи з відсутності доказів погодження сторонами ставки, зокрема 3,5 % на місяць, оскільки Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а Банк в односторонньому порядку з 2013 року неодноразово змінював процентну ставку.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення простроченого тіла кредиту у розмірі 10000,0 грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь Банку підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1267,53 грн (2102,0*10000/16583,38 = 1267,53 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 76-81, 89, 95, 128, 141, 178, 229, 247, 258, 259, 263 - 265, 272-274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХ В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 13.11.2012 № б/н, а саме за простроченим тілом кредиту в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1267 гривень 53 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк», (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

СуддяМ. Р. Мергель