Рішення № 96536750, 26.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року м. Київ № 640/19523/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі у тексті - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо стягнення з ОСОБА_1 8 487, 22 грн суми пенсійного забезпечення, яке позивач отримав з 27 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року, а також припинення нарахування та виплату пенсійного забезпечення з 27 березня 2020 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з 27 березня 2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що перебував на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві і отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі у тексті - Закон № 2262-ХІІ).

У березні 2020 року він уклав контракт про походження служби цивільного захисту із Державною службою України з надзвичайних ситуацій (далі у тексті - ДСНС).

Відповідно до пунктів 33, 49, 62, 93, 95 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу його прийнято на службу цивільного захисту та зараховано в кадри ДСНС.

З 27 березня 2020 року ГУ ПФУ в м. Києві припинило йому виплату пенсії за вислугу років, у зв`язку із зарахуванням на службу цивільного захисту за контрактом, та листом від 07 травня 2020 року № 2600-0405-8/56001 повідомило, що виникла переплата пенсії за період з 27 березня по 30 квітня 2020 року у розмірі 8 487, 22 грн., яку необхідно повернути.

Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, оскільки суперечать вимогам частини третьої статті 2 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачає, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсії на час такої служби не припиняється.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі № 640/19523/20, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву або заяву про визнання позову.

Однак, станом на дату прийняття рішення у справі відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, з огляду на що суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Позивачем подано до суду клопотання від 25 листопада 2020 року та 14 лютого 2021 року про прискорення розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом:

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебував на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 30 грудня 2006 року.

У березні 2020 року між ним та Державною службою надзвичайних ситуацій в особі голови ДСНС укладено контракт № 159/20 про проходження служби цивільного захисту строком до 26 січня 2022 року.

На підставі контракту з наказом Голови Державною службою України з надзвичайних ситуацій № 110 від 27 березня 2020 року ОСОБА_1 прийнято на службу цивільного захисту та призначено на посаду начальника гірської рятувальної служби відділу координації та сертифікації аварійно-рятувальних формувань управління організації реагування на надзвичайні ситуації та координації аварійно-рятувальних формувань Департаменту реагування на надзвичайні ситуації апарату Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Після встановлення ГУ ПФУ в м. Києві факту прийняття ОСОБА_1 на службу цивільного захисту листом від 07 травня 2020 року № 2600-04-05-8/56001 його повідомлено про відсутність у нього права на отримання пенсії з 27 березня 2020 року, з огляду на те, що поширення норми, передбаченої частиною третьою статті 2 Закону № 2262-ХІІ, на інші служби, крім військової служби, не передбачено.

Тим же листом повідомлено про припинення виплати пенсії з 01 травня 2020 року, а також про необхідність повернення надміру сплачених коштів за період з 27 березня по 30 квітня 2020 року у розмірі 8 487, 22 грн.

Письмове звернення позивача через портал електронних послуг щодо поновлення нарахування та виплати пенсії за вислугу років, залишено відповідачем без задоволення, що підтверджується листом ГУ ПФУ в м.Києві від 03 червня 2020 року № 14498-16465/О-02/8-2600/20.

Не погоджуючись із припиненням виплати пенсії, посилаючись на необґрунтованість та неправомірність дій ГУ ПФУ в м. Києві, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України проголошено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Запровадження вказаної норми обумовлено тим, що згідно статті 8 Закону № 2262-XII виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Водночас, за рахунок коштів Державного бюджету України відбувається і виплата винагороди за службу (працю) публічних службовців за штатними посадами у бюджетних установах, до яких відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Отже, згідно з частиною другою статті 2 Закон № 2262-XII пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

У той же час, в частині третій статті 2 Закону № 2262-XII зазначено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Кваліфікуючими ознаками для застосування виключення із загального правила неможливості одночасного отримання публічним службовцем і винагороди за поточну публічну службу, і пенсії за вислугу років є:

1) факт прийняття на військову службу;

2) факт виникнення правовідносин з проходження служби в органах та підрозділах системи Міністерства оборони України (інших військових формуваннях) чи органах системи цивільного захисту;

3) факт дії особливого періоду.

Відповідно до абзацу п`ятого статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні було запроваджено відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2017 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», який є чинним та не втратив юридичної сили.

Правова позиція із аналогічним застосуванням норм законодавства викладена у постановах Верховного Суду, що стосуються застосування приписів Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», зокрема, у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 813/1919/16, відповідно до якої: 1) сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію, 2) закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану, а тому на даний час в Україні діє особливий період, 3) однією з умов завершення особливого періоду слід вважати припинення воєнного конфлікту, який зумовив його настання.

За визначенням частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Приписами частини другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2013 року № 593 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (далі у тексті - Положення № 593), яке не передбачає випадків проходження служби у органах та підрозділах цивільного захисту у режимі військової служби.

В частині першій статті 4 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. Відповідно до пункту 38 частини першої того ж Кодексу сили цивільного захисту - аварійно-рятувальні формування, спеціалізовані служби та інші формування цивільного захисту, призначені для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій. Згідно з частиною першою статті 22 Кодексу цивільного захисту України до сил цивільного захисту належать: 1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; 2) аварійно-рятувальні служби; 3) формування цивільного захисту; 4) спеціалізовані служби цивільного захисту; 5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини); 6) добровільні формування цивільного захисту.

Одночасно, відповідно до положень Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої указом Президента України від 14 березня 2016 року № 92/2016, складовою сектору безпеки і оборони є зокрема Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Вимогами статті 2 Закону України № 2262-ХІІ встановлено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.

З системного аналізу зазначеної норми Закону України № 2262-ХІІ вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на декілька категорій суб`єктів, а саме: на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до:

- Збройних Сил України;

- інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

- органів та підрозділів цивільного захисту.

Відтак, незважаючи на те, що, служба цивільного захисту та військова служба є різними видами державної служби особливого характеру, а в чинному законодавстві прямо не вказано, що служба у органах та підрозділах цивільного захисту є військовою службою, суд вважає, що особам, які уклали новий контракт на проходження служби в органах та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється, оскільки у контексті вимог статті 2 Закону України № 2262-ХІІ, служба в органах та підрозділах цивільного захисту на час дії особливого періоду фактично прирівнюється до військової служби.

Відповідно до статті 2 КАС України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши обставини справи на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 КАС України під час припинення виплати пенсії за вислугу років позивачу, суд дійшов висновку, що відповідач не дотримано приписи підпунктів 1, 3, 5, 6 частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку з чим порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві поновити нарахування та виплату йому пенсії з 01 травня 2020 року відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції № 21990 від 20 вересня 2020 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у сумі 840,00 грн. Доказів на підтвердження понесення будь-яких інших витрат Позивача, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано.

За таких обставин, на підставі частини першої статті 139 КАС України, сплачений судовий збір у розмірі 840, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 132, 139, 243- 246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити у повному обсязі адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо стягнення з ОСОБА_1 суми пенсійного забезпечення у розмірі 8 487,22 грн, отримане ним з 27 березня по 30 квітня 2020 року.

3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо припинення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 27 березня 2020 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 27 березня 2020 року.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,00 грн. (вісімсот сорок гривень, 00 копійок).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда