Рішення № 96536653, 26.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2021 року 09:18 № 640/33093/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових

Стрільців, 17)

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

за участю:

представник позивача: Ярошенко А.С.

представник відповідача: не прибув

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій (закінчення виконавчого провадження №63681094), передбачених статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) невідкладно виключити відомості про боржника ПАТ КБ «Євробанк» (код ЄДРПОУ 33305163) з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню №63681094 на підставі частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відкрите виконавче провадження №63681094 підлягає закінченню відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника щодо ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК». При цьому, постанова про закінчення виконавчого провадження із зазначених позивачем підстав, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Додатково представник позивача стверджував, що державним виконавцем проігноровано звернення боржника та не було вирішено питання щодо закінчення виконавчого провадження.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надіслав копію матеріалів виконавчого провадження, відзиву на адміністративний позов не надав.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63681094 з примусового виконання постанови №62799634, виданої 14 серпня 2020 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 14 грудня 2020 року представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до відповідача із заявою про повернення виконавчого документу стягувачу (мораторій), у якій просив: винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Дана заява обґрунтована встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно (кошти) боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення суду, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач повідомив, що орган державної виконавчої служби у триденний термін з дня отримання вказаної заяви не вчинив дій по закінченню виконавчого провадження, що є протиправною бездіяльністю.

Вказані обставини слугували передумовою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Вимогами статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Суд враховує, що суть адміністративного позову зводиться до оскарження бездіяльності державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження №63681094.

Так, підстави для закінчення виконавчого провадження наведені у статті 39 Закону №1404-VIII.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Перелік вказаних підстав для закінчення виконавчого провадження є вичерпним. При цьому, кожна з таких обставин є самостійною та достатньою підставою для закінчення виконавчого провадження.

Згідно частини 2 статті 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Наявними матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження №63681094 29 грудня 2020 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавчого провадження», оскільки в цілому процедура ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» передбачає виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів протягом п`яти років з дня початку процедури ліквідації банку та подачі документів для внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань протягом двох місяців з дня затвердження ліквідаційного балансу та звіту про виконання ліквідаційної процедури.

Суд враховує, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

Зважаючи на фактичні обставини справи в контексті норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність з боку державного виконавця оскаржуваної бездіяльності стосовно прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки в межах виконавчого провадження №63681094 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2020 року.

Також матеріали виконавчого провадження містять копію супровідного листа від 29 грудня 2020 року щодо направлення копії постанови про закінчення виконавчого провадження на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень міститься інформація, що виконавче провадження №63681094 завершено, що виключає необхідність в судовому порядку зобов`язати відповідача вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не оскаржується бездіяльність державного виконавця щодо розгляду заяви від 14 грудня 2020 року по суті.

В частині вимог позивача щодо зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) невідкладно виключити відомості про боржника ПАТ КБ «Євробанк» (код ЄДРПОУ 33305163) з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню №63681094 на підставі частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 40 вказаного Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

В той же час, відповідно до частини 7 статті 9 Закону відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ч. 1 статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до пункту 1 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Згідно пункту 2 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 6 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

-про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження";

-про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

-про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відтак, стаття 40 Закону України "Про виконавче провадження" та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження передбачають виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про боржника у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до даних Єдиного реєстру боржників, станом на дату вирішення даної справи відсутні відомості про боржника ПАТ КБ «Євробанк» (код ЄДРПОУ 33305163) в Єдиному реєстрі боржників по виконавчому провадженню №63681094.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя А.Б. Федорчук