Рішення № 96536555, 23.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Київ № 640/27913/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Київської митниці Держмитслужби України

про скасування рішень про коригування митної вартості

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби України (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08 жовтня 2020 року № UA100530/2020/300043/2, карток відмови в прийнятті митної декларації від 06 жовтня 2020 року № UA100530/2020/00668 та № UA100530/2020/00670.

На думку позивача, при митному оформленні надано всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, подані документи не містять розбіжностей, а також містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

15 лютого 2021 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) відповідач подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що під час проведення контролю за визначенням митної вартості товару за митною декларацією від 29 вересня 2020 року № UA 100530.2020.047663 встановлено, що документи, які були надані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни що сплачена за товар (контрактна вартість), що не дає можливості перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

29 вересня 2020 року до митного оформлення в режимі імпорт до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир» Київської митниці Держмитслужби декларантом ОСОБА_1 надано електронну митну декларацію, яка зареєстрована за № UA100530/2020/049144 з метою імпорту товару: «Стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет», що надійшов на адресу ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Декларант ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

Митну вартість визначено декларантом самостійно за основним методом на рівні 0,934 євро за кілограм. Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано такі документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 20012016 від 20 січня 2016 року;

- специфікація №140 від 01 жовтня 2020 року;

- додаткова угода № 2 від 09 лютого 2018 року;

- додаткова угода № 6 від 03 січня 2020 року;

- додаткова угода № 4 від 31 липня 2019 року;

- додаткова угода № 3 від 27 грудня 2018 року;

- додаткова угода № 1 від 26 серпня 2016 року;

- рахунок-фактура № FVEXP/0173/20 від 01 жовтня 2020 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №TR2000237 від 02 жовтня 2020 року;

- пакувальний лист № б/н від 01.10.2020;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AP0036808 від 02 жовтня 2020 року;

- копія митної декларації країни відправлення №20PL445010E1480990 від 01.ld).2020;

- автотранспортна накладна № б/н від 01 жовтня 2020 року.

За результатом розгляду вищезазначених документів, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 08 жовтня 2020 року № UA100530/2020/300043/2, карток відмови в прийнятті митної декларації від 06 жовтня 2020 року № UA100530/2020/00668 та № UA100530/2020/00670.

Як зазначено митним органом, документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:

рахунок на оплату транспортних витрат № TR2000237 від 02 жовтня 2020 року не містить інформацію про конкретний товар, що транспортувався, відсутнє посилання на реквізити автотранспортних накладних. Відсутність таких відомостей може свідчити про те, що даний документ не стосується оцінюваного товару. Крім того, у рахунку зазначено транспортні витрати до перетину митного кордону п/п «Ягодин», тоді як в гр. 29 поданої до митного оформлення декларації зазначено що переміщення здійснено через п/п «Рава- Руська». Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів відповідачем проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості ідентичного товару.

Митну вартість визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів, за МД № UA101070/2019/072275 від 07 грудня 2019 та № UA101070/2019/072732 від 09.12.2019 «Стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет: Являє собою витягнуту (стрейч) плівку, яку виготовлено з одного хімічного матеріалу - поліетилену, питома густина плівки менше 0,94 г/смЗ, плівка недрукована прозора. Торгівельна марка: GRUPLAST Виробник: GRUPLA.ST Gruba Spolka Jawna і складає - 1,05 євро за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті Vfll Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Враховуючи наведене вище, відповідно до вимог статті 55 Митного кодексу України прийнято рішення про коригування митної вартості D0530/2020/300043/2 від 08 жовтня 2020 року. Митну вартість скориговано до 35 євро за кілограм.

Київською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA100530/2020/300043/2 від 08 жовтня 2020 року. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації № UA100530/2020/049547 від 08 жовтня 2020 року із застосуванням фінансових гарантій у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Також, митним постом «Житомир» Київської митниці Держмитслужби було складено картки відмови у митному оформленні (випуску товару)

№ UA 100530/2020/00668, з причин, що митна декларація не може бути оформлена, у зв`язку з помилками при заповненні графи 37 митної декларації (невірне) вказаний другий підрозділ) та неподанно декларантом письмового звернення щодо відкликання митної декларації, чим порушено вимоги ст.ст. 257,266,269 Митного кодексу України. Положення про митну декларацію, затв. Постановою KM України № 450 від 21.05.2012 та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджено наказом Мінфіну України від 30.05.2012 № 651:

№ UA 100530/2020/00670, з причин, що митне оформлення товару не може бути здійснено(чи завершено) у зв`язку з помилками при заповненні графи 44 митної декларації (відсутні відомості про митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів, та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення) та неподання декларантом письмового звернення щодо відкликання митної декларації, чим порушено вимоги ст. 257,266,269 Митного кодексу України, Положення про митну декларацію, затв. Постановою KM України № 450 від 21.05.2012 та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджено наказом Мінфіну України від 30.05.2012 № 651;

№ UA 100530/2020/00675, з причин, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару № 1, та вона не підтверджена документально, а вибраний метод ї визначення не відповідає умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги ст.ст.52,53 цього кодексу. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару UА100530/2020/300043/2 від 08 жовтня 2020 року дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст.ст. 266,289,293 МКУ.

Водночас 08 жовтня 2020 року декларантом було подано ЕМД № UA100330/2020/049547 відповідно до якої товар задекларовано за визначеною митницею митною вартістю та при цьому сплачено всі належні митні платежі, виходячи з даної митної вартості. В графі 43 ЕМД зазначено резервний метод визначення митної вартості, що відповідає коду « 6», в графі 44 ЕМД під кодом 1501 зазначено рішення митниці про коригування митної вартості № UA 100530/2020/300043/2.

Незгода із вищевказаними рішеннями зумовила звернення із адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд встановив, що немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товару покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідач не довів та не надав відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованого товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п`ята статті 53 Митного кодексу України встановлює, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених норм Митного кодексу України вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, згідно з якою митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, частинами другою-п`ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі №809/4367/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Як підтверджують матеріали справи та про що зазначено вище, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформленні товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У рахунку № TR2000237 від 02 жовтня 2020 року є посилання на договір заявку на перевезення №184 від 30 вересня 2020 року (який наданий під час митного оформлення), де у графі 6 є інформація про вантаж та його масу, а саме, пакувальні матеріали на піддонах до 23,2 т., а також відомості про те звідки прямує товар та куди. Крім цього, позивач зазначає, що під час митного оформлення було також надано міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR), в якій відображена вся необхідна інформація.

Документом про сплату товару являється міжнародне платіжне доручення Swift, що підтверджує оплату вартості товару від 09 жовтня 2020 року на суму 54067,45 євро. Даним платіжним дорученням сплачено за поставку товару по трьом специфікаціям, по двом з яким відповідачем винесено Рішення про коригування, які оскаржуються в судовому порядку, третя специфікація була оформлена на Поліській митниці за першим методом без винесення Рішення про коригування митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З спірних рішень та наявних у матеріалах справи роздруківок, на яких відображено проведення процес митної консультації, суд встановив, що відповідач лише зазначив про наявність вказаних розбіжностей у поданих позивачем документах без зазначення конкретного переліку документів. Оскільки позивач не подав жодних додаткових документів, вказані сумніви у правильності визначення митної вартості не були спростовані, що мало наслідком коригування заявленої позивачем митної вартості.

Щодо посиланням контролюючого органу у рішенні про коригування, щодо спрацювання ЄАІС та про наявність інформації про розмитнення ідентичних товарів за ціною вище, слід зазначити наступне.

Ціни на товар, який імпортований формуються на підставі прайс-листа Постачальника, калькуляції вартості виготовлення товару (оскільки Постачальник є Виробником даного товару), а також ціна на даний товар формується на підставі «катіровок» у відповідності до інформації, яка формується Independent Commodity Intelligence Services (Незалежна служба калькуляції цін і відомостей ринку), згідно яких зазначено діапазон цін на поліетилен С4 Європа (СПОТ ЦІНИ) - Франко-док Північно-Західна Європа, ціни в діапазоні - 890-950 євро/тонна, або 0,89 - 0,95 євро/кг (копію катіровок додано до матеріалів справи), згідно даної інформації, ціни Незалежної служби калькуляції цін і відомостей ринку нижчі ніж ті що запропонував позивачу Постачальник (0,90 євро/кг та 1,03 євро/кг).

При цьому, позивач зазначає, що він є офіційним представником Gruplast з 2014 року на ринку України, при цьому Gruplast, як виробний товарів не позбавлений права встановлювати ціни на власний розсуд.

У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Таким чином вказані відомості, щодо митної вартості товару (електричні освітлювальні прилади, такі що підвищуються або закріплюються на стелі або стінах будівель з комбінованих матеріалів, для використання з світлодіодними лампами) є інформативними і не можуть бути повністю достовірними.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зі змісту оскаржуваного рішення Київської міської митниці про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08 жовтня 2020 року № UA100530/2020/300043/2, картки відмови в прийнятті митної декларації від 06 жовтня 2020 року № UA100530/2020/00668 та № UA100530/2020/00670.

3. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6304 (шість тисяч триста чотири) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова