Рішення № 96533209, 26.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/623/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 року №Ф-15717-13,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) Ф-15717-13 від 09.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що відповідачем безпідставно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І, ІІ, ІІІ квартал 2020 року на загальну суму 5377,24 грн., в зв`язку з тим, що позивачка рахується членом фермерського господарства. Зазначає, що, згідно з пунктом 5-1) ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Згідно чинного законодавства, позивачка сплачувала ЄСВ за себе до моменту прийняття на роботу за трудовим договором 02.06.2020. В листі податкового органу наведена заборгованість в сумі 2078,12 грн. за 1 квартал 2020 року, проте, в першому кварталі 2020 року необхідно було заплатити за січень та лютий місяць, оскільки березень підпадав під звільнення від сплати ЄВ під час карантинних заходів, позивачка стверджує про оплату ЄСВ за себе за 1-й квартал 2020 року в необхідному обсязі. Вказує, що за 2-й квартал 2020 року позивачці нараховано ЄВ в сумі 1039,06 грн., що також є протиправним, оскільки за періоди з 1 березня по 31 травня 2020 року від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за себе члени фермерського господарства були звільнені, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Таке звільнення було запроваджено змінами до Законів України, котрі мали підтримати платників податків на період заходів, що спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Закон України від 17.03.2020 р. № 533-ІХ (далі - Закон № 533), який діяв із 18.03.2020. Отже за березень, квітень та травень 2020 року, ОСОБА_1 , як член фермерського господарства, була звільнена від сплати ЄСВ за себе, а також не отримувала доходу за березень, квітень та травень і не нараховувала самостійно собі ЄСВ, що і потрібно було зробити для того щоб скористатись звільненням від сплати ЄСВ. Звертає увагу, що 02.06.2020 позивачка стала працівником за трудовим договором, а отже і застрахованою особою на інших підставах. Це означає, що всі подальші періоди, позивачка, як член фермерського господарства, не є платником ЄСВ згідно з пунктом 5-1 Закону № 2464-VІ, а є застрахованою особою згідно з абзацом першим пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ.

Ухвалою суду від 25.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач 18.03.2021 надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно інформаційної бази даних АІС "Податковий блок", 15.07.2019 ОСОБА_1 до Верхньорогачинської ДПІ ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подано заяву про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою 12-ЄСВ. 09.11.2020 Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 09.11.2020 №0-15717-13. Також, 16.07.2019 ОСОБА_1 було подано до Херсонської ОДПІ ТУ ДФС у Херсонській області заяву про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ, заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою 7-ЄСВ на час прийняття спірної вимоги подано не було. Періодом сплати єдиного внеску для даної категорії осіб є: з початку провадження відповідної діяльності по день подання до органу доходів і зборів заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску. В період 2020 року ОСОБА_1 була платником єдиного внеску як член фермерського господарства. При цьому, факт працевлаштування позивача на роботу до ФГ "Аркадія" з червня 2020 року та сплату роботодавцем єдиного соціального внеску із виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, не звільняє позивача від сплати єдиного внеску як члена фермерського господарства за період з першого по третій квартали 2020 року, оскільки заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску ОСОБА_1 подано не було. Із інтегрованої картки з ЄСВ ОСОБА_1 за 2020-2021 рр. вбачається, що ОСОБА_1 , як член фермерського господарства, не сплачувала єдиний внесок. Відтак, ОСОБА_1 , будучи членом фермерського господарства, повинна сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 Закону № 2464-VІ бази нарахування єдиного внеску. В даному випадку відповідач, встановивши за даними інформаційної системи несплату позивачем єдиного внеску як члена фермерського господарства, нарахував ОСОБА_1 згідно вимоги від 09.11.2019 № Ф-15717-13 борг у сумі 5377,24 грн., у т. ч.: за 1 квартал 2020 року в сумі 2078.12 грн., за 2 квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн., за 3 квартал 2020 року в сумі 3178.12 грн.

24.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій фактично продубльовано правову позицію, яка викладалася у тексті позовної заяви.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є членом фермерського господарства "Аркадія", що не заперечується учасниками справи.

ОСОБА_1 податковим органом нараховано борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І, ІІ, ІІІ квартал 2020 року, в зв`язку з чим, 09.11.2020 року відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-15717-13, якою нараховано позивачу недоїмку в сумі 5377,24 грн., в тому числі: за 1-й квартал 2020 року (січень, лютий) в сумі 2078,12 грн., виходячи з розміру щомісячного внеску 1039 грн. 06 коп., за 2-й квартал 2020 року (червень) в сумі 1039,06 грн., за 3 квартал 2020 року (липень, серпень, вересень) в сумі 3178.12 грн.

Позивачка, не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Ф-15717-13 від 09.11.2020, звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-VI визначено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

За змістом пунктів 2, 3, 5, 6, 10 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску ( ч.5 ст. 8 Закону). В 2020 році мінімальний розмір ЄСВ складав 1039 грн. 06 коп. або 22% від мінімальної заробітної плати.

За змістом абзацу 3 частини 8 та частини 12 статті 9 Закону N 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 4 статті 25 Закону України №2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості органами доходів і зборів із страхувальників зі сплати коштів з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає також Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску застосовуються заходи впливу та стягнення.

Також пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Пунктом 4 Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується зокрема на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Закон №2464-VI, відносячи до платників єдиного внеску членів фермерського господарства, одночасно передбачає умову, що дані особи є платниками єдиного внеску за себе самостійно, окрім випадків, коли єдиний внесок за них сплачується на інших підставах.

При цьому, члени фермерських господарств не є платниками ЄСВ в розумінні п. 5-1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, якщо вони одночасно є застрахованими особами і за них роботодавцями сплачується ЄСВ із суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Судом встановлено, що позивачка була платником ЄСВ, добровільно встала на облік в контролюючому органі, тому була зобов`язана сплачувати ЄСВ в розмірі не менше за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Після взяття на облік позивачка не належала до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Якщо член фермерського господарства, який перебуває на обліку як платник ЄСВ, уклав трудовий договір з роботодавцем, то він повинен подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника ЄВ за формою № 7-ЄСВ та знятись з обліку у порядку, визначеному розд. V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 із змінами та доповненнями, яким, зокрема, передбачено подання до контролюючому органу заяви про зняття з обліку платника ЄСВ за формою № 7-ЄСВ, наведеною у додатку 5 до Порядку №1162.

З 02.06.2020 року позивач стала працівником за трудовим договором, а отже і застрахованою особою на інших підставах. Фермерське господарство "Аркадія" нараховувало та сплачувало за позивачку єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що підтверджується відомостями з реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5). Отже, позивачка повинна була подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника ЄВ за формою № 7-ЄСВ та знятись з обліку в порядку, визначеному розд. У Порядку № 1162, але доказів зняття з обліку позивачка суду не надала.

Разом з тим, при розгляді справи судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, та у постанові від 19.06.2020 № 824/876/19-а, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

У даному випадку, оскаржуваною вимогою встановлено наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за період в тому числі з 01.06.2020, коли вона перебувала у трудових відносинах з ФГ "Аркадія", що підтверджується документально та відповідачем не заперечується, єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 було сплачено її роботодавцем у розмірі не меншому мінімального страхового внеску за місяць, що також не спростовано відповідачем.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період 01.06.2020 - 30.09.2020, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як членом фермерського господарства, проте не отримуває від цього доходу.

До 01.06.2020 в першому кварталі 2020 року ОСОБА_1 необхідно було заплатити ЄСВ за січень, лютий, місяці 2020 року, оскільки за березень, квітень, травень 2020 року вона була звільнена від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за себе згідно Закону України від 17.03.2020 № 553-1Х.

Матеріали справи містять докази оплати ОСОБА_1 ЄСВ за січень та лютий 2020 року (квитанція Приватбанку від 26.01.2021 ) в сумі 2078 грн.12 коп., отже, ЄСВ був сплачений несвоєчасно, тільки в 2021 році, замість 20.04.2020, що відображено в інтегрованій картці та зменшило загальну суму недоїмки, яка обліковувалась станом на 26.01.2021. На час формування вимоги, яку позивач оскаржує, в неї була вказана сума загальної заборгованості станом на 31.10.2020, в яку входила й заборгованість за січень, лютий 2020 року в сумі 2078 грн. 12 коп., оскільки контролюючий орган мав право включати цю заборгованість до суми вимоги, бо станом на 30.10.2020 вона була не оплаченою. Суд оцінює правомірність дій контролюючого органу саме на час формування вимоги.

Приймаючи до уваги викладене, вимога відповідача про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є частково неправомірною, оскільки позивачка, окрім періоду січень, лютий 2020 року, була звільнена від обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок за березень-травень 2020 року, а нарахування ЄСВ в сумі 1039,06 грн. за червень 2020 року та 3178 грн. 12 коп. за третій квартал є необгрунтованим з огляду на недопустимість подвійного оподаткування.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на сторони в рівних розмірах.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) Ф-15717-13 від 09.11.2020 в частині визначення боргу за єдиним внеском за період червень 2020 року - вересень 2020 року в сумі 4217 грн. 18 коп.

В решті вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43995495) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири ) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Хом`якова

кат.