Рішення № 96533043, 26.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 квітня 2021 року № 520/5559/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1215 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність військової частини А1215 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.04.2019 року по 27.03.2020 року; - зобов`язати військову частину А1215 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.04.2019 року по 27.03.2020 року .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою ВС від 28.01.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 скасовані , справа направлена на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Підставою скасування рішень судів визначено те, що на те, що суди не визначили розмір суми, що підлягає стягненню, не встановили час затримки розрахунку, не встановили відповідних фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення та не дослідили відповідні докази.

Ухвалою від 15.02.2021 справа прийнята у провадження суддею Зоркіною Ю.В. та призначена до розгляду в порядку ст.257,262 КАС України.

16.04.2021 головуюча по справі перебувала у відрядженні та у період з 19.04 - 23.04.2021 у відпустці, отже, рішення у справі виготовлено у перший робочий день.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на час видання наказу командира Військової частини А1215 (по стройовій частині) від 19 квітня 2019 року № 88 про виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, відповідачем не було проведено всіх необхідних розрахунків з позивачем, зокрема щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 209 рік включно. Такий розрахунок відповідач здійснив лише 27 березня 2020 року, а тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19 квітня 2019 року по 27 березня 2020 року.

Стосовно початку перебігу строку звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що згідно рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі 4-рп/2012 для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому вказано на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій не є складовою заробітної плати, а тому відсутні підстави для застосування положень статей 116, 117 КЗпП України. Також відповідач наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП, при зверненні з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач проходив дійсну військову службу за контрактом в Збройних Силах України на посаді заступника командира частини з озброєння - начальника технічної частини військової частини А1215.

Згідно наказу командира військової частини А1215 (по стройовій частині) від 19.04.2019 №88 підполковника ОСОБА_1 , заступника командира частини з озброєння-начальника технічної частини військової частини А1215, який наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.01.2019 №17, звільнений з військової служби у запас за підпунктом "Б" (за станом здоров`я) відповідно до пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позивач під час проходження військової служби, ні до дня виключення його зі списків особового складу військової частини А1215 (включно), відпустку передбачену п.12 ч.1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2016 по 2019 рік не використовував та при звільненні грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення відповідачем йому не виплачено.

У зв`язку з невиплатою грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки позивач звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 року по справі №520/1162/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1215 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А1215 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.04.2019 року. Зобов`язано військову частину А1215 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.04.2019 року.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем 27 березня 2020 року здійснено нарахування та виплату позивачеві грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно.

Проте при проведенні остаточного розрахунку, відповідачем не нарахований та не виплачений середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.04.2019 року по 27.03.2020 року.

Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Предметом судового контролю у цій справі є невиплата відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. В той же час, частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

Факт невиконання відповідачем вимог статті 116 КЗпП України підтверджений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі № 520/1162/20.

Таким чином, судовим рішенням установлено, що при звільненні з військової служби відповідач не здійснив усіх належних позивачу виплат, а саме компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до вимог статті 116 КЗпП України ґрунтуються на нормах закону.

Продовжуючи розгляд справи в частині визначення розміру середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні суд зазначає, що позивачем у відповіді на відзив вказано, що розмір сум, що підлягають стягненню з відповідача складає 232353.90 грн.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

З наявної в матеріалах справи копії довідки про нарахування позивачу грошового забезпечення, доходи позивача за два місяці, що передували звільненню складають 39549.66 грн, кількість робочих днів 40 (лист Мінсоцполітики України від 08.08.2018 № 78/0/206-18), отже середньоденна заробітна плата, позивача становить 988.74 грн.

Виплата вказаної грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби в сумі 36228.63 грн позивачу виплачена лише 27.03.2020, що не заперечується відповідачем .

Враховуючи дату звільнення позивача зі служби (19.04.2019) та дату проведення остаточного розрахунку (27.03.2020), кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 234 дні.

Таким чином, сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 20.04.2019 (наступний день після звільнення) по 27.03.2020 становить 231365.16 грн (988.74 грн - середньоденний заробіток позивача * 234 дні).

При цьому, суд зазначає, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Такий висновок суду відповідає правовим позиціям викладеним у Постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19, у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Так, з урахуванням часу, протягом якого з позивачем не проведено розрахунку, розміру його грошового забезпечення до звільнення та враховуючи той факт, що сума компенсації перерахована відповідачем за рішенням суду, враховуючи принцип справедливості та співмірності, суд приходить до висновку, що сума середнього заробітку у розмірі 231365.16 грн. є неспівмірною до суми, з якої, на думку позивача, прострочена виплата в день звільнення 36228.63 грн. - компенсація невикористаної відпустки, що становить приблизно 11% від сум виплачених позивачеві при звільненні.

Таким чином, сума відшкодування повинна становити 25450.17 грн. (231365.16*11%).

Згідно частин 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Військової частини А1215 (вул. Григорівське шосе, буд. 54,м. Харків, 61064, ЄДРПОУ 07799207) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1215 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.04.2019 року по 27.03.2020 року.

Зобов`язати військову частину А1215 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.04.2019 року по 27.03.2020 року у розмірі 25450 (двадцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят) грн 17 коп.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.