Рішення № 96532845, 20.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/78/21

20 квітня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Семеха В.Т.

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи директора Бучинської М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Козлівська Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Козівського району Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Козівської селищної ради Тернопільської області щодо не призначення та не виплати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді Городищенської сільського голови Козівського району Тернопільської області.

- зобов`язати Козівську селищну раду Тернопільської області провести нарахування та виплату йому середньомісячної заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, починаючи із 27 листопада 2020 року в сумі не менше 17220,00 грн щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач був звільнений із посади вчителя географії Козлівської ЗОШ І-IІІ ступенів у зв`язку із переходом на виборну посаду відповідно до наказу по Козівському райво №131-К від 17 червня 2008 року, та з 16.06.2008 по 27.11.2020 працював на посаді Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області. На підставі рішень Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 27.11.2020 №2 та №3 повноваження позивача як Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області припинені.

У зв`язку із неможливістю працевлаштування за попереднім місцем роботи, 03.12.2020 звернувся до Козівської селищної ради, як до правонаступника Городищенської сільської ради, із заявою про виплату на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку одержував, перебуваючи на посаді Городищенського сільського голови.

Однак листом від 14.12.2020 №01-1158/3-09 відповідачем було відмовлено у задоволенні поданої заяви, підставою для відмови стало те, що, на думку відповідача, довідка Козлівської ЗОШ І-IІІ ступенів №25 від 30.11.2020 не є підтвердженням неможливості працевлаштування.

Позивач, вважаючи, що такою бездіяльністю відповідача порушені його охоронювані законом інтереси звернувся до суду з цим позовом.

На підставі статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 11 січня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій зазначено строк подання учасникам справи відзиву на позовну заяву.

28.02.2021 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на позов.

У відзиві відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що довідка Козлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 30.11.2020 №25 про те, що на даний час немає вакансії на працевлаштування на посаду вчителя географії та відсутня інша рівноцінна посада, не є підтвердженням неможливості працевлаштування позивача, тому що даний заклад освіти не ліквідований, не реорганізований, що призвело б до скорочення займаної позивачем раніше посади, а трудові відносини з вчителем географії, який на даний час працює в закладі, не розірвані в порушення вимог абзацу 2 частини першої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

На думку відповідача працевлаштування позивача, гарантоване Законом України "Про статус депутатів місцевих рад", Кодексом законів про працю України та є обов`язком Козлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, а тому належним відповідачем у справі з приводу порушеного права на працевлаштування позивача повинна бути Козлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання на 12.04.2021.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Козлівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Козівського району Тернопільської області.

В судовому засіданні 12.04.2021 розгляд справи відкладено до 20.04.2021, у зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Позивач Дацок Б.М. в судовому засіданні 20.04.2021 позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Козлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Козівського району Тернопільської області в судовому засіданні 20.04.2021 підтвердила факт відсутності можливості працевлаштування позивача на попередній роботі.

Представник відповідача Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання 20.04.2021 повторно не прибув, поважні причини неявки не повідомив, подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає, що за наявності відзиву на позов, який міститься в матеріалах справи, є можливість суду розглянути справу у відсутності представника відповідача з врахуванням позиції, викладеної у відзиві.

Заслухавши в судовому пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд встановив такі обставини.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 17.06.2008 звільнений із посади вчителя географії Козлівської ЗОШ І-IІІ ступенів у зв`язку із переходом на виборну посаду, згідно пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до наказу по Козівському райво №131-К від 17.06.2008, та з 16.06.2008 по 27.11.2020 працював на посаді Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області.

Згідно рішень І сесії VІІІ скликання Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 27.11.2020 №2 "Про початок повноважень депутатів Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області" та №3 "Про початок повноважень Козівського селищного голови Тернопільського району Тернопільської області" повноваження позивача як Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області що підтверджується записом у трудовій книжці.

Рішенням І сесії VІІІ скликання Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 07.12.2020 №26 почато процедуру реорганізації Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області шляхом приєднання до Козівської селищної ради (пункт 8 рішення). Визначено Козівську селищну раду правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов`язків реорганізованих сільських рад Козівського району (пункт 22 рішення).

Згідно довідки Козлівської загальноосвітньої школи І-IІІ ступенів Козівського району Тернопільської області від 30.11.2020 №25 на даний час немає вакансії на працевлаштування на посаду вчителя географії і немає можливості запропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду.

Листом відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 15.12.2020 №918/06-09 позивача повідомлено, що призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників не належить до компетенції відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації.

03.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області із заявою, в якій просив виплатити на період його працевлаштування середню заробітну плату, яку він одержував, працюючи на посаді сільського голови Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області, що передбачено частиною другою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", у зв`язку з неможливістю працевлаштування за попереднім місцем роботи. До вказаної заяви позивачем було додано довідку Козлівської загальноосвітньої школи І-IІІ ступенів Козівського району Тернопільської області від 30.11.2020 №25.

Листом від 14.12.2020 №01-1158/3-09 відповідач фактично відмовив у задоволенні заяви позивача, зазначив, що довідка Козлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 30.11.2020 №25 про те, що на даний час немає вакансії на працевлаштування на посаду вчителя географії не є підтвердженням неможливості працевлаштування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

Згідно з частиною першою статті 42 вказаного вище Закону повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

При цьому, як передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з із частиною другою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

З наведених норм слід дійти висновку про те, що законодавець гарантує колишньому депутату міської ради чи, як у даному випадку, сільському голові збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця. За змістом Закону збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат міської ради, вжити заходи до його працевлаштування.

Гарантія збереження середньої заробітної плати, яку голова сільської ради одержував на виборній посаді, можлива лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому необхідною умовою реалізації зазначеного права є неможливість забезпечення роботодавцем надання попередньої роботи (посади), а у разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого закінчився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Отже, чинним законодавством гарантується право депутата місцевої ради чи, у даному випадку, сільського голови на надання йому, після закінчення його повноважень за виборною посадою, попередньої або рівноцінної роботи (посади), а за її відсутності - збереження за ним середньої заробітної плати на строк не більше шести місяців або до дня його працевлаштування.

Водночас підставою для припинення таких виплат є працевлаштування колишнього депутата місцевої ради в період гарантованого шестимісячного строку для працевлаштування; виникнення права на пенсійне забезпечення; закінчення гарантованого шестимісячного строку для працевлаштування.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.08.2020 (справа №174/445/16-а (2-а/174/18/2016).

Згідно матеріалів справи, до обрання на виборну посаду сільського голови Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області позивач працював на посаді вчителя географії Козлівської загальноосвітньої школи І-IІІ ступенів та 17.06.2008 був звільнений з посади у зв`язку з переходом на виборну посаду, згідно пункту 5 статті 36 КЗпП України, про що у трудову книжку позивача внесено відповідний запис.

У свою чергу, відповідно до довідки Козлівської загальноосвітньої школи І-IІІ ступенів Козівського району Тернопільської області від 30.11.2020 №25 станом на 30.11.2020 немає вакансії на працевлаштування на посаду вчителя географії і немає можливості запропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду.

Отже станом на день звернення позивача до Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області його працевлаштування за попереднім місцем роботи є неможливим.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання середньої заробітної плати, яку він одержував раніше на виборній посаді у Городищенській сільській раді Козівського району Тернопільської області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців.

Також суд наголошує на тому, що Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" не передбачено обов`язку позивача доводити правомірність відмови попереднього роботодавця щодо працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.10.2019 у справі №345/3102/16-а.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу середньомісячної заробітної плати за період з 28 листопада 2020 року (наступного дня з дня припинення повноважень сільського голови) у відповідності до вимог статті 33 Закону України "Про статус місцевих рад".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату йому середньомісячної заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, починаючи із 27 листопада 2020 року в сумі не менше 17220,00 грн щомісячно, суд зазначає таке.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 100), передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

При цьому, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Абзацами 1, 2 пункту 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. В разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання Козівську селищну раду Тернопільського району Тернопільської області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області на період працевлаштування з 28.11.2020, але не більше шести місяців.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 908,00 грн згідно квитанції №23 від 04.01.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області щодо не проведення виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області на період працевлаштування.

Зобов`язати Козівську селищну раду Тернопільського району Тернопільської області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області на період працевлаштування з 28.11.2020, але не більше шести місяців.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений згідно квитанції №23 від 04.01.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Козівська селищна рада Тернопільського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Грушевського, 32, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600, код ЄДРПОУ: 04525573);

третя особа:

- Козлівська Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Козівського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Галицька, 14, с. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, 47631, код ЄДРПОУ: 24626945) .

Головуючий суддя Мартиць О.І.