Рішення № 96532310, 20.04.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/344/18

Провадження №2/568/178/21

20 квітня 2021 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судових засідань Гуменюк Г.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Радивилівської міської ради про визнання права власності на майно померлого за спадкоємцем порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Радивилівської міської ради про визнання права власності на майно померлого за спадкоємцем в порядку спадкування.

В обґрунтування позову позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . На момент своєї смерті він був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Позивач, як спадкоємець за законом, звернувся до Радивилівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Відповідач ОСОБА_2 подав до нотаріуса заяву, згідно якої відмовився від своєї частки у спадщині. Під час реєстрації спадкової справи, стало відомо, що померлому ОСОБА_3 належить квартира, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Вказана квартира належала ОСОБА_4 - батьковій матері, відповідно до свідоцтва про право власності. ОСОБА_4 зробила розпорядження стосовно свого майна на випадок своєї смерті, склавши заповіт, згідно якого все своє майно заповіла своєму синову ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. До дня смерті матері ОСОБА_3 проживав з нею та здійснював догляд за нею, оскільки в силу свого похилого віку вона потребувала стороннього догляду. Однак, в установлені строки ОСОБА_3 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свої матері. Відтак позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права на вказану квартиру, тому змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2020 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі представник Радивилівської міської ради та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, подавши до суду заяви, згідно яких не заперечують проти задоволення позову та просять розглянути справу у їх відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно приписів ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радивилівського районного управління юстиції в Рівненській області, актовий запис №27 (а.с.16)

ОСОБА_4 належала квартира, що знаходиться в АДРЕСА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину від 07.09.2001 року та свідоцтва про право власності на житло від 01.04.1994 року. (а.с.13, 10).

Згідно довідки, виданої КП «Комунальник» ОСОБА_4 на час смерті проживала за адресою АДРЕСА_2 . (а.с.89).

За життя ОСОБА_4 зробила розпорядження стосовно свого майна, склавши 25.12.2000 року заповіт, згідно якого все належне їй майно заповіла своєму сину ОСОБА_3 (а.с.14)

В свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю вказано ОСОБА_4 (а.с.9)

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Радивилівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, актовий запис №139 (а.с.5)

В свідоцтві про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком вказано ОСОБА_3 (а.с.8)

ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 (а.с.70). Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, йому державним нотаріусом відмовлено. (а.с.18)

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму ВСК України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, слідує, що виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, у силу вимог ч.1 ст.1299 ЦК України спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявнику необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так, як такі документи у заявника відсутні, то він звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, маючи за мету оформлення та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п.п.3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем під час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Частиною 2 ст.315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено інший порядок їх встановлення.

Отже, у випадку, якщо спадкоємець фактично постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, проте у його паспорті відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання разом із спадкодавцем, а також відсутні докази, визначені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, досліджені судом докази підтверджують те, що ОСОБА_3 проживав з матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Сумнівів у достовірності досліджених доказів, судом не встановлено. За таких обставин, суд приходить до висновку що вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно, то суд приходить до наступних вимог.

Згідно роз`яснень ВССУ у п.1 листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за № 24-753/0/4/-13 від 16.05.2013, при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 01.01.2004 або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Враховуючи, що баба позивача ОСОБА_4 померла після ІНФОРМАЦІЯ_7 , тому до даних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують своє право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

За ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її син ОСОБА_3 , оскільки проживав разом з нею на час відкриття спадщини.

Враховуючи той факт, що батько позивача ОСОБА_3 не оформив свого права на спадщину після смерті його матері ОСОБА_4 , тому право на прийняття належної йому спадщини в порядку ч.1 ст. 1276 ЦК України перейшло до його спадкоємця - до позивача ОСОБА_1 в порядку спадкової трансмісії.

Таким чином, позивач у справі є спадкоємцем ОСОБА_4 за спадковою трансмісією.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають . У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки, у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 392, 1216-1218, 1220-1223, 1225, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 17, 223, 264, 268, 315-319, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Радивилівської міської ради про визнання права власності на майно померлого за спадкоємцемв порядку спадкування - задоволити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкової трансмісії після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Радивилівська міська рада Рівненської області, код ЄДРПОУ 04057847, місце знаходження: м.Радивилів вул.Паркова, 5 Рівненської області

Суддя В.О. Троцюк