Ухвала суду № 96532201, 22.04.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/594/20

Провадження № 2-а/568/30/21

22 квітня 2021 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Радивилівської міської ради Рівненської області, Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» про визнання протиправною та скасування постанови адміністративної комісії при виконкомі Радивилівської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом Радивилівської міської ради Рівненської області, Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» про визнання протиправною та скасування постанови адміністративної комісії при виконкомі Радивилівської міської ради №2 від 13 лютого 2020 року про накладення адміністративного стягнення. Окрім того просить визнати причини пропуску строку на оскарження поважними та поновити даний строк, оскільки саму постанову отримала лише 17.06.2020 року.

Представником відповідача Радивилівської міської ради до суду подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, на підставі ст.123 КАС України, у зв`язку з пропуском позивачем строку подання даного позову до суду. В поданому клопотанні вказано, що твердження позивача про те, що оскаржувана постанова їй не була вручена не відповідає дійсності. Вказана постанова була направлено на адресу позивача 24.02.2020 року цінним рекомендованим листом з описом вкладеного, що підтверджується накладною Укрпошти №3550003933467. Позивач відмовилася від отримання вказаного поштового відправлення, згідно довідки Укрпошти від 26.02.2020 року. Окрім того, позивач повідомлялася про час розгляду адміністративною комісією при виконавчому комітеті Радивилівської міської ради шляхом оголошення їй змісту повістки, від підпису про отримання якої вона також відмовилася в присутності голови адмінкомісії ОСОБА_2 та провідного спеціаліста міської ради ОСОБА_3 31 березня 2020 року виконавче провадження про стягнення з позивача штрафних санкцій було передано до Управління з координації контролю за виплатою пенсій ГУ ПФУ в Рівненській області. А тому з квітня 2020 року з пенсії позивача вираховувалися штрафні санкції, відтак пенсію вона почала отримувати в меншому розмірі, що підтверджує той факт, що позивач могла дізнатися про порушення своїх прав, та звернутися до суду за їх захистом.

Позивач у судовому засіданні заперечила проти заявленого клопотання, вказавши, що жодних повідомлень ні про дату розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності адміністративною комісією Радивилівської міської ради, ні листів з копією постанови вона не отримувала. Вказала, що всі подані відповідачем докази на підтвердження свого клопотання є підробленими та не відповідають дійсності. Однак, пояснила суду, що в кінці травня 2020 року отримавши пенсію у меншому розмірі, вона зателефонувала в Рівне в Головне управління пенсійного фонду та в телефонній розмові дізналася, що з неї стягується штрафні санкції за рішенням Радивилівської міської ради.

Відповідач представник Радивилівської міської ради в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи за відсутності їх повноваженого представника.

Відповідач представник Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» в судове засідання не з`явився, причини не явки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд вислухавши доводи позивача, ознайомившись із матеріалами позовної заяви та матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дійшов наступного висновку.

За змістом ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України адміністративний позов, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З аналізу вищевказаних законодавчих норм вбачається, що процесуальний закон обмежує право звернення особи до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який зокрема у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", вказав, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом прав.

Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суд встановлює обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та "добросовісність" заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою, яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення в т.ч. і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання "незаконної вигоди", уникнення відповідальності, тощо.

Судом встановлено, що звернувшись з даним позовом в суд 25.06.2020 щодо оскарження постанови від 13.02.2020 про накладення адміністративного стягнення, позивач пропустив встановлений строк на її оскарження.

Позивач, як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду вказує, що оскаржувану постанову отримала, звернувшись 17.06.2020 року із письмовою заявою до Радивилівської міської ради про отримання матеріалів про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду та можливості його поновлення, суд виходить з того, що оскаржувана постанова винесена 13.02.2020, копія постанови надіслана позивачу 24.02.2020 рекомендованим листом з повідомленням. Від отримання поштового відправлення адресат відмовився.

У контексті приписів ст. 122 КАС України, день, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Окрім цього, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права в сфері публічно-правових відносин і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права в сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 77 КАС України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповаженими особами Лвівського КП «Муніципальна варта» 17.12.2019 року та 03.01.2020 року. Вказані проколи направлялись на адресу позивача, що свідчить список згрупованих відправлень з поштового відділення Львів-5.

Окрім того, позивачем до позовної заяви долучено копію ухвали слідчого судді Франківського районного суду м.Львів від 05.03.2020 року, з тексту якої вбачається, що 03.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Львівської місцевої прокуратури №3 із заявою про вчинення злочину службовими особами Франківського ВП. Як пояснила в судовому засідання позивач, вона зверталася до відділення поліції із заявою на неправомірні дії уповноважених осіб ЛКП «Муніципальна варта», що мали місце 03.01.2020 року.

Таким чином, на думку суду, позивач мав достатньо часу, а саме з 03.01.2020 року, щоб дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, перешкод в цьому у позивача не було, і з даного приводу належних і допустимих доказів зворотного позивачем не надано.

Позивачем жодним чином не спростовано той факт, що їй не було відомо про винесення оскаржуваної постанови та неможливості отримати відомості щодо результатів розгляду справи.

Згідно 1ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч. 1ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Суд вважає, вказані позивачем причини пропуску строку для звернення до суду неповажними, оскільки фактично позивач знав про наявність справи про притягнення її до адміністративної відповідальності з 03.01.2020 року, з складення протоколу про адміністративне правопорушення. Також, позивачем в судовому засіданні підтверджено, що про примусове стягнення штрафних санкцій з її пенсії, їй стало відомо в кінці травня 2020 року. Будь-яких доказів про здійснення з боку позивача дій, з метою дізнатись про стан розгляду справи про адміністративне правопорушення після його складення суду не надано.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголосив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави, однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «Res judicata», тобто принцип юридичної визначеності, із зазначених позивачем підстав.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є безпідставним та необґрунтованим, при цьому, матеріали адміністративної справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують поважність причини пропуску строків звернення до суду, у зв`язку з чим подана позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.122, 123, 240 КАС України, суд-

у х в а л и в :

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі ст.123 КАС України, у зв`язку з пропуском позивачем строку подання даного позову до суду - задоволити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Радивилівської міської ради Рівненської області, Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» про визнання протиправною та скасування постанови адміністративної комісії при виконкомі Радивилівської міської ради - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.О. Троцюк