Вирок № 96531514, 26.04.2021, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 530/1843/18

ВИРОК

Іменем України

26 квітня 2021 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань Курінної Я.М.,

прокурора Ємця Ю.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника - адвоката Волкова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Шишаки Полтавської області матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12018170170000454 від 12 листопада 2018 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гадяч Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, непрацюючого, одруженого, невійськовозобов`язаного, не особу з інвалідністю І чи ІІ групи, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , раніше судимого:

- вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 квітня 2007 року за ч. 1 ст. 296 КК України до сплати штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп.;

- вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2009 року за ч. 1 ст. 185 КК України до сплати штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп.,

- вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 липня 2012 року за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки;

- вироком цього ж суду від 17 жовтня 2012 року за ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 286 КК України до остаточного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, строком на три роки. 25 серпня 2015 року відповідно до ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2015 року звільнений умовно - достроково на невідбутий строк покарання у виді 1 року 2 місяців,

який обвинувачується у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, -

в с т а н о в и в:

Згідно з обвинувальним актом, який 30 листопада 2018 року затверджений прокурором Зіньківського відділу Миргородськогої місцевої прокуратури Полтавської області, юристом першого класу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він, маючи незняті та непогашені судимості, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні злочини за слідуючих обставин.

Так, ОСОБА_1 12 листопада 2018 року, близько 08 год. 50 хв., прибув на автомобілі під керуванням потерпілого ОСОБА_3 , на територію автостанції, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, де останній попросив обвинуваченого залишити салон автомобіля.

Діючи з метою заволодіння чужим майном, що поєднано з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, ОСОБА_1 , перебуваючи з потерпілим ОСОБА_3 поруч зазначеного автомобіля, умисно наніс останньому два удари по обличчю, висловивши, при цьому, вимогу щодо передачі йому, наявних у того, грошових коштів.

Підкріплюючи свої протиправні вимоги, ОСОБА_1 дістав з сумки ніж, що придбав у невідомої особи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та часі, та, погрожуючи ним, повторну висловив потерпілому вимогу про надання йому грошових коштів.

Після чого, ОСОБА_1 повалив потерпілого на землю, де наніс останньому декілька ударів по голові, тулубу й кінцівках, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 26 від 27 листопада 2018 року розділені на три групи:

- перша група: закрита черепно - мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, гематоми обох повік правого ока, субкон`юнктивального крововиливу правового ока очного яблука, закритого перелому кісток носа;

- друга група: гематома живота;

- третя група: забиті рани лівого та правого колінних суглобів, які, в кожному випадку, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

12 листопада 2018 року у ОСОБА_1 у приміщенні автостанції, що по АДРЕСА_2 працівниками Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області було вилучено ніж, який він носив при собі без передбаченого законом дозволу та відповідно до висновку експертизи холодної зброї № 2206 від 23 листопада 2018 року являється мисливським ножем загального призначення, що виготовлений промисловим способом та відноситься до категорії холодної зброї колюче - ріжучої дії.

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України / розбій / за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, а також за ч. 2 ст. 263 КК України, як незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні, інкримінованих йому, злочинів не визнав, вказавши на те, що дійсно у літку 2016 року на ринку « Левада », що у м. Полтава, придбав у невідомої особи за 200 грн. 00 коп. ніж, який постійно використовував у побуті та в подальшому відвіз до господарства матері ОСОБА_4 , яка проживає у м. Гадяч Полтавської області.

12 листопада 2018 року, повертаючись з ранку від матері до м. Полтава, окрім грошей, продуктів харчування, мав при собі й цей ніж, який поклав до сумки, що носив через плече.

Знаходячись на Гадяцькій горі, що на виїзді з м. Гадяч Полтавської області, близько 08 год. 00 хв. зупинив автомобіль марки « Рено - Кенго », жовтого кольору, під керуванням потерпілого ОСОБА_3 , у салоні якого на передньому пасажирському сидінні знаходилась і його дружина - ОСОБА_5 . Останні погодились відвезти його до м. Полтава. Вартість наданої послуги ні з потерпілим, ні з його дружиною не обговорювали.

Перебуваючи у салоні автомобіля на задньому сидінні, де також знаходився й пакет з продуктами харчування, заснув, тому будь - яких розмов з потерпілим чи його дружиною не було. Прокинувся від того, що потерпілий його тормошить, застосовуючи фізичне насильство та щось говорить. При цьому, потерпілий з дружиною перебували зовні з правої сторони від автомобіля та повідомили, що знаходяться на автостанції у м. Зіньків Полтавської області. На вимогу потерпілого, забравши пакет й перевіривши наявність власних грошей, вийшов з салону автомобіля. Після чого, потерпілий наніс йому два удари кулаком по носу. При цьому, між ним та потерпілим, перебувала дружина останнього, яка намагалася його заспокоїти.

У результаті такої поведінки потерпілого, вимушений був протидіяти та, як наслідок, наніс йому два удари кулаком по обличчю, від яких він упав набік на бордюр. Намагаючись підвестись, потерпілий перечепивсь та впав. Після чого, наніс йому удар ногою по голові. Дружина потерпілого підбігла до нього та весь час перебувала поруч з ним.

При цьому, обвинувачений категорично заперечив факт нанесення удару головою по обличчю потерпілого.

Коли помітив двох чоловіків, що йшли на нього, та почувши в свою адресу ненормативну лексику, витягнув з сумки ніж виключно з метою самозахисту. Пам`ятає, що дружина потерпілого попереджала сторонніх осіб про наявність у нього ножа.

Переконавшись, що реальна загроза життю й здоров`ю відсутня, сховав ніж до сумки та підійшов до водія рейсового автобуса, що слідував до м. Полтава. На зауваження касира, пройшов до приміщення автостанції, де мав намір взяти квиток.

У цей час, до нього підійшли працівники поліції, яким на їх вимогу й видав ніж. Після чого, застосувавши кайданки, близько 09 год. 40 хв. був доставлений до місцевого відділу поліції, де лише о 15 год. 43 хв. був складений протокол про затримання.

При цьому, обвинувачений вказав, що на передодні досліджуваних подій, вживав спиртні напої, а вранці 12 листопада 2018 року з огляду на незадовільний стан здоров`я приймав лікарську настоянку.

Зважаючи на фальсифікацію доказів у справі, відсутність умислу на вчинення нападу на потерпілого з метою заволодіння, належним йому, майном, та наявність сумнівів щодо достовірності даних, які викладені у висновку експертизи холодної зброї № 2206 від 23 листопада 2018 року, просив суд винести у справі законне та справедливе рішення.

Захисник обвинуваченого - адвокат Волков Д.В. під час судового слідства вказував, що досудове слідство було проведено у максимально короткі строки з істотним порушенням вимог КПК України, з огляду на що належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, відсутні. Посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини, просив ухвалити вирок, яким виправдати його підзахисного у вчиненні, інкримінованих йому, злочинів, у зв`язку з недоведеністю вини.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що вранці 12 листопада 2018 року разом з дружиною ОСОБА_5 на власному автомобілі марки « Рено - Кенго », жовтого кольору, пригадати реєстраційний знак не зміг, їхали до м. Полтава. На виїзді з м. Гадяча Полтавської області, помітили групу людей. Зупинившись, до них підійшов обвинувачений, у якого через плече була сумка, а в руках великий білий пакет, та попросив підвести його до м. Полтава, на що вони погодились. При цьому, вартість поїздки не обговорювали.

Оскільки обвинувачений постійно кашляв та відчувався різкий запах алкоголю, близько 08 год. 30 хв. за ініціативою дружини зупинили автомобіль на території автостанції, що у м. Зіньків Полтавської області, де дружина відразу з середини відчинила задні пасажирські двері автомобіля.

Розбудивши обвинуваченого, який всю дорогу спав, поросив залишити салон автомобіля, нащо він обурився, однак забравши свій пакет, який першочергово переплутав з їхнім, вийшов з салону автомобіля. При цьому, обвинуваченому вказали, що, нібито, через несправність автомобіля, вони вимушені були зупинитися на території автостанції в м. Зіньків Полтавської області, щоб він мав можливість доїхати до м. Полтава.

З метою зачинення задньої пасажирської двері автомобіля, після того, як обвинувачений залишив салон автомобіля, вийшов на вулицю. Перебуваючи з правої сторони від транспортного засобу, обвинувачений відразу наніс йому удар головою по обличчю, від якого він втратив рівновагу. Після цього, відбулася сутичка з обвинуваченим. У цей час, дружина перебувала поруч та через короткий проміжок часу попередила, що обвинувачений тримає у руці ніж.

Від поштовху обвинуваченого, перечепився об бордюр й впав на асфальтне покриття дороги. Обвинувачений, тримаючи у правій руці розкладний ніж, на підвищених тонах почав вимагати гроші, що змусило реально сприймати погрози застосування зброї.

Підвівшись, намагався втекти, але від нанесеного удару обвинуваченим ззаду, знову впав лицем до асфальту та втратив свідомість. Прийшовши до тями, помітив обвинуваченого, який знаходився на території автостанції. Швидку допомогу викликала невідома жінка, хто викликав співробітників поліції йому невідомо. У цей же день надавав свідчення у приміщенні Зінківського ВП, куди був доставлений після надання першої медичної допомоги у місцевій лікарні.

При цьому, потерпілий вказав, що він мав при собі близько 300 грн., якими грошима мав намір заволодіти обвинувачений пояснити не зміг. Належні йому речі обвинувачений не чіпав, шкода майну завдана не була.

Подальший розгляд справи потерпілий ОСОБА_3 просив проводити у його відсутність та притягнути обвинуваченого до відповідальності, призначивши йому покарання відповідно до вимог КК України, про що подав до суду відповідну заяву / а. с. 76, т. 4 /.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_5 , остання суду пояснила, що 12 листопада 2018 року, у ранковий час, на автомобілі марки « Рено - Кенго », жовтого кольору, виїхали з чоловіком ОСОБА_3 з м. Гадяч до м. Полтава. На виїзді з м. Гадяч, помітили групу людей. Зупинивши автомобіль, до них підійшов обвинувачений та попросив підвезти до м. Полтава, на що вони погодились.

Обвинувачений відразу заснув та протягом усього часу дороги постійно кашляв й від нього було чути різний запах алкоголю. У зв`язку з чим, запропонувала чоловіку, зупинити автомобіль на автостанції у м. Зіньків Полтавської області, щоб обвинувачений мав можливість доїхати до м. Полтава.

Відкрила пасажирські двері зсередини, а чоловік вийшов з салону автомобіля та без застосування фізичного насильства почав будити обвинуваченого. Коли той прокинувся, попросив залишити салон автомобіля, вказавши на, нібито, технічну несправність, що перешкоджає подальшому руху, на що обвинувачений обурився та не зміг відразу зорієнтуватися де він знаходиться. Обвинуваченому пояснили, що він перебуває на території автостанції у м. Зіньків Полтавської області. Забравши власний пакет, першочергово переплутавши його з їхнім, обвинувачений вийшов з салону автомобіля.

Почувши, як обвинувачений вимагає у чоловіка гроші, вийшла з салону автомобіля та побачила, як чоловік тримає обвинуваченого за одяг. При цьому, обвинувачений почав наносити потерпілому удари кулаком правої руки по обличчю.

Коли побачила, як обвинувачений витягнув ніж, крикнула та почала кликати на допомогу.

Чоловік намагався втекти від обвинуваченого, але упав. Після чого, обвинувачений наносив йому удари ногою по голові й тулубу, у зв`язку з чим у потерпілого з носа, рота текла кров та в подальшому він втратив свідомість.

В цей час з автостанції вибігла жінка та повідомила, що викликала швидку допомогу. Помітивши людей, які вийшли з салону рейсового автобуса, обвинувачений сховав ніж до сумки та залишив місце події.

Перебуваючи в кареті швидкої допомоги, про вказані події мобільним зв`язком повідомила працівників поліції.

Після отриманої медичної допомоги, близько 10 години поїхали до відділу поліції, де давали свідчення. Близько 15 години поїхали додому у м. Гадяч Полтавської області, за кермом автомобіля перебував чоловік.

При цьому, свідок вказала, що двічі чула, як обвинувачений вимагав гроші. Ножем обвинувачений не розмахував, шкода майну завдана не була.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що у листопаді 2018 року, близько 10 години перебувала на території автостанції у м. Зіньків Полтавської області, де бачила автомобіль жовтого кольору, біля якого лежав невідомий їй чоловік, поруч з яким знаходилась жінка та інші сторонні люди. На прохання ОСОБА_7 викликала швидку допомогу й пішла додому. Як наносили потерпілому тілесні ушкодження не бачила. У цей же день, у вечірній час, до неї до дому приїхали працівники поліції, яким надала свідчення.

Від допиту свідка ОСОБА_7 сторона обвинувачення відмовилась в судовому засіданні / а. с. 160, т. 3 /.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 12 листопада 2018 року перебував на автостанції у м. Зіньків Полтавської області, де зупинився автомобіль, жовтого кольору, з якого вийшов чоловік, який з кимось мав розмову на підвищених тонах. Про бійку на автостанції, очевидцем якої не був, стало відомо з чужих слів.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні вказав, що дійсно 12 листопада 2018 року перебував на автостанції у м. Зіньків Полтавської області. Про обставини події, які відбулися на автостанції у той день дізнався від працівників поліції. Особисто ні обвинуваченого, ні потерпілого у той день не бачив.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що 12 листопада 2018 року, близько 10 години, проходячи повз територію автостанції, що у м. Зіньків Полтавської області, почув крики та побачив як обвинувачений наносив близько трьох ударів ногою чоловіку, який лежав на землі, поруч з яким були невідомі жінки та чоловіки. Одна із жінок кричала про ніж. При цьому, ножа у обвинуваченого не бачив. Чоловіки намагалися заспокоїти обвинуваченого, який говорив, що потерпілий з дружиною відмовилися його підвозити. Після чого, приїхала швидка допомога та працівники поліції.

13 листопада 2018 року, перебуваючи у приміщенні Зіньківської ЦРЛ, працівники поліції відібрали у нього пояснення з приводу вказаних подій. У цей же день у лікарні бачив й обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_4 , яка була викликана до суду за клопотанням обвинуваченого, пояснила, що в ранці 12 листопада 2018 року син ОСОБА_1 пішов на зупинку, щоб попутним транспортом дістатися м. Полтава. При цьому, син при собі мав готівкові кошти та пакет з продуктами харчування, сумку через плече. Пізніше стало відомо, що сина звинувачують у розбійному нападі на ОСОБА_3 , який його мав відвезти у м. Полтава. Про те чи брав син з собою ніж їй не відомо.

Дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, перевіривши їх на предмет належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності та взаємозв`язку, суд, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, приходить до переконання про неможливість у встановлений кримінально - процесуальним законодавством спосіб зробити однозначний висновок про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, оскільки висунуте обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду, виходячи з наступного.

Так, підставою кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст. 2 КК України є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.

Частиною першою ст. 11 КК України визначено, що злочин / кримінальне правопорушення /, - це передбачене кримінальним законом суспільно - небезпечне, винне діяння / дія чи бездіяльність /, вчинене суб`єктом злочину.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами частин 1 і 2 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

При цьому, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суд має керуватися стандартом доведення / стандартом переконання /, що визначено частинами 2 і 4 ст. 17 КПК України, у відповідності з яким: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь - яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/ або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливість умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії події.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визначити винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь - який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і є єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

При цьому, доказ визначається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення / ст. 86 КПК України /.

Чинним кримінально - процесуальним законодавством визначено, що суд зобов`язаний визнати недопустимими докази, отриманні внаслідок істотного порушення прав людини й основоположних свобод при здійсненні процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням суттєвих його умов / п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України /.

За правилами ч. 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Дотримуючись вказаних норм матеріального та процесуального закону при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , дослідивши, надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що винуватість останнього у вчиненні, інкримінованих йому, правопорушень, недоведена поза розумним сумнівом, оскільки з наданих стороною обвинувачення доказів не встановлено, що обвинувачений діяв з прямим умислом та мав на меті злочинним шляхом із застосуванням зброї та фізичної сили заволодіти грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 .

Так, розбій є окремим спеціальним різновидом суспільно небезпечного діяння проти власності, яке складається з двох нерозривних, взаємозалежних дій: нападу і насильства.

Напад складається / може складатися / з одномоментного акту або системи поведінкових актів, за допомогою яких відбувається заволодіння чужим майном.

Властивістю нападу є включення, « вплетення » в нього насильства - дії, що робить заволодіння майном нападом. Власне акт чи акти заволодіння майном через обов`язкове поєднання з насильством чи погрозою його застосування / фізичне або психічне насильство / наповнюються якісно іншим змістом - набувають ознак розбійного нападу.

У розбої напад завжди пов`язаний з насильством або погрозою його застосування. Зусилля нападника спрямовані насамперед проти особи / потерпілого, власника майна /; застосовуються проти її волі та/або поза її волею / у разі застосування сильнодіючих, отруйних речовин чи газів тощо /. Метою такого насильства є намір відразу подавити опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Нападник покладається й обирає форми / способи / насильства, які самі по собі становлять реальну небезпеку для життя і здоров`я потерпілого у разі їх негайного застосування чи впродовж тривалого нападу. В уяві нападника таке насильство забезпечує безперешкодний перехід чужого майна на його користь або уможливити його утримання, якщо воно вже у нього перебувало.

У більшості випадків під час розбою особа діє раптово і несподівано. Насильство, як привило, є інтенсивним. Особа, яка його застосовує або погрожує ним, перебуває в агресивно - насильницькому стані, тобто у стані готовності застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров`я особи, на будь - якому етапі злочинної поведінки. Такий стан і характер дій нападника по суті є тими ознаками, які навіть за відсутності реального застосування насильства, свідчать про розбій.

Зовнішніми проявами нападу і насильства / погрози його застосування / можуть бути й іншими. У час вони можуть збігатися або між ними є часовий розрив, особливо тоді, коли насильство застосовується для утримання майна, яким особа володіла на момент його застосування. Має значення місце, пора доби, обстановка, обставини, форма та порядок перебігу нападу і застосування насильства.

Із наданого стороною обвинувачення рапорту інспектора Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області Галича В.С. , направленого на ім`я начальника поліції Горяєва Л.О. , від 12 листопада 2018 року та який цього ж дня зареєстрований в ЄО за № 3277, слідує, що о 08 год. 56 хв. надійшло повідомлення від ОСОБА_5 з номеру « 102 » про те, що невідомий чоловік наніс тілесні ушкодження її чоловіку ОСОБА_3 , розмахував ножем та вимагав гроші. На даний час, ймовірно перебуває на території автостанції / а. с. 79, т. 3 /.

За даними Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події № 6 Зіньківського ВП ГУНП, 12 листопада 2018 року, о 08 год. 57 хв. від ОСОБА_5 надійшла заява про те, що невідомий чоловік на автостанції вчинив хуліганські дії по відношенню до ОСОБА_3 , 1954 року народження / а. с. 14 - 16, т. 2 /.

При виїзді слідчо - оперативної групи на місце події було встановлено, що ОСОБА_1 у присутності великої кількості людей на автостанції в м. Зіньків Полтавської області наніс тілесні ушкодження ОСОБА_3 . Попередня правова кваліфікація протиправних дій визначена за ч. 2 ст. 296 КК України / а. с. 79, т. 3 /.

Відтак, судом встановлено, що першочергова інформація, яка надійшла на номер 102 від дружини потерпілого ОСОБА_5 не містила будь - яких фактичних даних щодо вчинення ОСОБА_1 розбійного нападу та заволодіння грошовими коштами або будь - яким іншим майном потерпілого, натомість працівниками поліції вирішувалось питання про внесення відомостей до ЄРДР за ч. 2 ст. 296 КК України / хуліганство /.

Надалі, слідчий СВ Зіньківського ВП Заєць В.О. о 09 год. 10 хв. 12 листопада 2018 року складає протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_3 щодо вчинення розбійного нападу / а. с. 87, т. 3 /.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в протоколі відсутня правова кваліфікація дій в графі « кримінальне правопорушення », а в графі « розмір збитків спричинених особі та спосіб заволодіння майном » взагалі відсутня будь - яка інформація.

Більше того, вказаний протокол не містить відміток про його реєстрацію в Зіньківському ВП ГУНП в Полтавській області, дату реєстрації та номер ЄО, що викликає у суду сумнів відносно дійсного звернення ОСОБА_3 із такою заявою до відділення поліції або уповноваженої службової особи.

Більше того, згідно з витягу з ЄРДР від 12 листопада 2018 року у кримінальному провадженні № 12018170170000454, підставою внесення відомостей до ЄРДР є саме заява ОСОБА_3 / а. с. 83, т. 3 /.

Чому заява ОСОБА_3 не було зареєстрована у Зіньківському ВП сторона обвинувачення не змогла пояснити суду.

Відповідно до Наказу МВС № 100 від 08 лютого 2019 року про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах / підрозділах / поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, прийняття заяв / повідомлень / незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особи заявника здійснює цілодобово, безперервно та невідкладно орган / підрозділ / поліції, до якого надійшла така інформація.

Заяви / повідомлення / можуть бути усні або письмові:

- усні заяви / повідомлення / від осіб уповноважена службова особа органу / підрозділу / поліції або інший поліцейський, до повноважень якого це належить, вносить до протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію / додаток 2 /;

- під час особистого звернення заявника до органу / підрозділу / поліції із письмовою заявою / повідомленням / уповноважена службова особа органу / підрозділу / поліції її / його / приймає і реєструє.

Особу, яка заявляє або повідомляє про кримінальне правопорушення, уповноважена особа органу / підрозділу / поліції або інший поліцейський попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбачену ст. 383 КК України.

Уповноважена службова особа на лицьовому боці письмових заяв / повідомлень /, протоколів прийняття заяв про кримінальне правопорушення та іншу подію, рапортів поліцейських проставляє штамп реєстрації заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення та інші події, форму якого наведено в додатку 3 до цього Порядку.

З огляду на вказані обставини, та беручи до уваги, що усна заява ОСОБА_3 , на підставі якої складений протокол її прийняття, незареєстрована в Зіньківському ВП, а також відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 187 КК України, суд вважає такий доказ сторони обвинувачення недопустимим.

При прийнятті такого рішення, суд також виходив з того, що усній заяві ОСОБА_3 передував рапорт інспектора поліції про внесення відомостей до ЄДР за ч. 2 ст. 296 КК України, який був належним чином зареєстрований в книзі Єдиного обліку.

Окрім цього, судом встановлено, що 12 листопада 2018 року у період часу з 09 год. 40 хв. по 10 год. 10 хв., тобто до внесення відомостей в ЄРДР за ч. 1 ст. 187 КК України / 12 листопада 2018 року, 14 год. 23 хв. / слідчий СВ Зіньківського ВП Заєць В.О. без конкретизації підстави провів огляд місця події, яким являється приміщення автостанції, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де у одній з кімнат, ОСОБА_1 у присутності двох понятих добровільно з письмової згоди надав ніж, довжиною леза 10 см 7 мм, який в подальшому було вилучено / а. с. 99 - 102, т. 3 /.

26 листопада 2018 року слідчий СВ Зіньківського ВП, старший лейтенант поліції Заєць В.О. подав на ім`я начальника відділу поліції рапорт, який цього ж дня зареєстровано в ЄО за № 3414, із змісту якого слідує, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018170170000454 від 12 листопада 2018 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, згідно висновку експерта № 2206 від 23 листопада 2018 року наданий на дослідження ніж, який було вилучено у ОСОБА_1 , відноситься до категорії холодної зброї колюче - ріжучої дії / а. с. 119, т. 3 /.

Про факт вилучення у ОСОБА_1 ножа йдеться й у дорученні начальника СВ Зіньківського ВП ГУНП в Полтавській області, підполковника поліції Трьомсина Р.О. від 26 листопада 2018 року, наданому слідчому Зіньківського ВП, старшому лейтенанту поліції Зайцю В.О. / а. с. 120, т. 3 /.

Відомості про вказані факти за попередньою правовою кваліфікацією - ч. 2 ст. 263 КК України внесені слідчим Зайцем В.О. до ЄРДР 26 листопада 2018 року, о 22 год. 31 хв., що слідує з витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018170170000480 / а.с. 85, т. 3 /.

Слідчий Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області Заєць В.О. суду пояснив, що 12 листопада 2018 року перебував у складі слідчо - оперативної групи та за повідомленням, яке надійшло на номер « 102 » виїхав на автостанцію у м. Зіньків Полтавської області, де на вимогу працівників поліції обвинувачений у присутності двох понятих видав ніж, який зберігав при собі, про що в подальшому написав відповідну заяву. Проведена процесуальна дія була оформлена в якості протоколу огляду місця події.

За змістом ч. 1 ст. 237 КПК України, огляд місцевості, приміщення, речей та документів проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Проведення огляду особи положеннями цієї статті не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що слідчий під виглядом проведення огляду місця події фактично здійснив обшук обвинуваченого, під час якого в нього було вилучено ніж, відтак дана слідча дія за своєю формою та змістом є не оглядом, а обшуком, який проведено до внесення відомостей в ЄРДР, тому є істотним порушенням вимог КПК України / ч. 3 ст. 214 КПК України /, у зв`язку з чим протокол огляду місця події від 12 листопада 2018 року належить визнати недопустимим.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Дана позиція узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від: 21 січня 2020 року у справі № 381/2316/17 / провадження № 51-2344км19/; 04 грудня 2019 року у справі № 752/13790/15-к / провадження № 51-5283км18 /; від 18 лютого 2020 року у справі № 756/2548/16-к / провадження №51/9922км19/; від 08 квітня 2020 року у справі № 447/1765/16- к / провадження № 51-4968км19 /.

Відсутність протоколу обшуку затриманої особи, яка була змушена залишатись поруч з поліцейським, є безперечною підставою для поставлення під сумнів й законність висновку експерта № 2206 від 23 листопада 2018 року, який є похідним від згаданого протоколу огляду та наданий стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 263 КК України.

Відповідно до зазначеного висновку, наданий на дослідження ніж, відноситься до категорії холодної зброї колюче - ріжучої дії, та являється мисливським ножем загального призначення, виготовлений промисловим способом / а. с. 118, т. 3 /.

З огляду на вказані обставини, під сумнів суд й ставить обставини, викладені в заяві ОСОБА_1 від 12 листопада 2018 року / а. с. 98, т.3 /, оскільки у правоохоронних органів була інформація про те, що у розпорядженні останнього мається ніж. До цього обвинувачений протягом двох років з моменту придбання не вчиняв будь-яких дій, направлених на добровільну передачу органам влади наявного у нього ножа. При цьому, суд також звертає увагу на відсутність у заяві ОСОБА_1 про, нібито, добровільну видачу ножа посилання на її реєстрацію у Зіньківському ВП.

Відповідно до ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

За правилами, встановленими частинами 1, 3, 4 ст. 208 КПК України, уповноважена особа має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, якщо цю особу застали на місці вчинення злочину або замаху на його вчинення та може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України.

Уповноважена особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК України, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК України.

У контексті цього, обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що працівники поліції після того, як він видав ніж, що придбав у 2016 році на ринку « Левада » у м. Полтава, одягли на нього кайданки, посадили до автомобіля та відвезли до місцевого відділу поліції. Упровдож усього часу залишався поруч з працівниками поліції і не міг вільно пересуватись.

Про те, що ОСОБА_1 до обіднього часу перебував у приміщенні Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області вказував у судовому засіданні й потерпілий ОСОБА_3 .

Згідно даних журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Зіньківського відділення поліції, потерпілий ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_5 12 листопада 2018 року, з 11 год. 15 хв. і 11 год. 17 хв. відповідно до 13 год. 00 хв. перебували на допиті у слідчого Зайця С.В. / а. с. 19 - 22, т. 2 /.

За даними цього ж журналу, ОСОБА_1 до Зіньківського ВП слідчо - оперативною групою був доставлений о 13 год. 35 хв. 12 листопада 2018 року / а. с. 22, т. 2 /.

Натомість, за даними протоколу затримання ОСОБА_1 від 12 листопада 2018 року, затримання останнього мало місце о 15 год. 43 хв. 12 листопада 2018 року в службовому кабінеті № 10 Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області / а. с. 105 - 106, т. 3/, під час якого будь - які речі у останнього не вилучались.

12 листопада 2018 року, о 16 год. 50 хв. ОСОБА_1 поміщений до ІТТ № 4, що слідує з письмової інформації старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні Чубенка А. / а.с. 81, т. 4 /.

Надати розумні пояснення версії обвинуваченого, що його було фактично затримано о 09 год. 40 хв. й відразу він був доставлений до місцевого відділу поліції сторона обвинувачення не змогла. Не змогла сторона обвинувачення й надати пояснення тому, де обвинувачений знаходився до моменту складання протоколу про його затримання, що мало місце о 15 год. 43 хв. 12 листопада 2018 року, що в цілому є підставою для розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненому.

Не приймає до уваги суд й висновок судово - медичної експертизи ОСОБА_3 № 206 від 14 листопада 2018 року, складений судово - медичним експертом Олефіренком О.М. / а. с. 95 - 97, т. 3 /, на який посилається сторона обвинувачення, як на один з доказів, що підтверджує вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, з огляду на наступне.

Так, у висновку судово - медичної експертизи потерпілого ОСОБА_3 № 206, складеного судово - медичним експертом Олефіренком О.М. , зазначено, що потерпілим особисто надана вся медична документація, яка, між тим в матеріалах кримінального провадження відсутня та, як було встановлено під час судового слідства, в порядку частин 10, 12 ст. 290 КПК України обвинуваченому, стороні захисту не відкривалася.

Відповідно до ч. 4 ст. 69 КПК України, експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи.

Згідно наказу Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертних досліджень та Науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, експерту забороняється, зокрема, самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи / п. 2. 3 /.

Протягом кримінального провадження потерпілий має право: подати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду / ст. 56 КПК України /.

Крім того, показання потерпілого є процесуальним джерелом доказу.

Отже, виходячи з процесуальних норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров`ю, а слідчий зобов`язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з`ясування всіх обставин, що згідно з ст. 91 КПК України належить до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово - медичної експертизи за медичною карткою, отриманою від указаної сторони. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об`єктом експертного дослідження. За інших обставин, тобто якщо потерпілий не згодний надати наявні в його розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу ІІ КПК України.

Отримання медичної документації / зокрема, медичної картки амбулаторного хворого № 00614, заведеної на ім`я ОСОБА_3 , рентгенограми № 306 від 12 листопада 2018 року в кількості двох штук, № 11337 від 19 листопада 2018 року, № 11336 від 19 листопада 2018 року на ім`я ОСОБА_3 / не у визначеному законом порядку, у не процесуальний спосіб збирання доказів, дає підстави суду вважати, що допущені порушення є істотними, висновок експерта № 206 від 14 листопада 2018 року, яким у потерпілого ОСОБА_3 виявлені три групи тілесних ушкоджень, кожна з яких відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розгляд здоров`я, є доказом, яким встановлюються обставини, які не можуть бути встановленні іншими доказами, навіть в їх сукупності / ч. 2 ст. 242 КПК України /, є недопустимим, а вирок суду щодо винуватості обвинуваченого не може ґрунтуватися на такому доказі.

Між тим, експертом не виключається можливість утворення виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень третьої групи / забиті рани лівого та правого колінного суглобів / при падінні з висоти власного зросту на площину з прискоренням чи без такого.

Ухвалою суду від 21 квітня 2021 року у задоволенні клопотання потерпілого про призначення у справі повторної судово - медичної експертизи відмовлено.

Оскільки стороною обвинувачення не надано суду доказів, які беззаперечно підтверджували б вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, суд вважає недоведеною належними і допустимими доказами його винуватість у вчиненні зазначених правопорушень.

При цьому, відповідно до вимог ст. ст. 22, 26 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 284, п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у разі, якщо недоведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, ухвалюється виправдувальний вирок.

Таким чином, суд, виходячи з загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, проаналізувавши всі докази в судовому засіданні у даному кримінальному провадженні, враховуючи положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, а саме, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; положення ст. 62 Конституції України та положення ст. 5 « Право на свободу та особисту недоторканність « Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приходить до висновку про недоведеність того, що в діянні ОСОБА_1 є склад інкримінованих йому правопорушень.

Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальне провадження і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім уже тих, що заявлялися, не надійшло.

Під час фактичного з`ясування обставин справи, судом достовірно було встановлено, що між обвинуваченим та потерпілим 12 листопада 2018 року, близько 09 години на території автостанції, що у м. Зіньків Полтавської області, виник конфлікт, який переріс у бійку. При цьому, обвинувачений не заперечував факт побиття потерпілого ОСОБА_3 , спосіб і механізм нанесення, локалізацію і тяжкість, виявлених у потерпілого, тілесних ушкоджень. Покази обвинуваченого в цій частині узгоджуються з показами потерпілого і свідка ОСОБА_5 .

У контексті встановлено, суд вважає, що положення ч. 3 ст. 337 КПК України не вказують на те, що у разі не підтвердження за результатами судового розгляду висунутого особі обвинувачення сторона обвинувачення може очікувати, що суд самостійно віднайде в діях цієї особи бодай якийсь інший злочин і ухвалить обвинувальний вирок, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні злочину є прямим обов`язком сторони обвинувачення.

Надаючи безпосередньо пояснення судові свідки обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та свідок захисту ОСОБА_4 взагалі не повідомили жодних обставин, що мають значення у справі в межах пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, вказавши на те, що вони не були очевидцями досліджуваних подій, відтак суд не приймає їх до уваги.

Критично суд відноситься й до показань свідка сторони обвинувачення ОСОБА_10 , оскільки вони повністю спростовуються дослідженими у справі доказами, зокрема, щодо часу вчинення аналізованих подій та їх обставин, тому в цій частині є недостовірними, а в іншій частині такими, що не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, зокрема.

Недостовірними, на думку суду, є показання потерпілого ОСОБА_3 про те, що обвинувачений тримав у руці розкладний ніж, оскільки вони повністю спростовуються результатами дослідженого у судовому засіданні речового доказу, який був наданий стороною обвинувачення.

Під час огляду речового доказу обвинувачений вказав на те, що це саме той ніж, який у нього був вилучений працівниками поліції 12 листопада 2018 року у приміщенні автостанції у м. Зіньків Полтавської області.

На думку суду, протокол огляду місця події з фототаблицями до нього від 12 листопада 2018 року, предметом якого являється територія автостанції, що по АДРЕСА_2 / а. с. 88 - 91, т. 3 /, за наслідками якого на асфальтному покритті дороги при виїзді з автостанції було виявлено пляму речовини бурого кольору, розміром 75х41 см, не є достатнім для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті.

Слідчий експеримент з підозрюваний ОСОБА_1 від 30 листопада 2018 року / а. с. 129 - 131, т. 3 / за своїм змістом, на переконання суду, є повторним допитом і не може мати в суді доказового значення з огляду на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки з відтвореного у судовому засіданні запису даної слідчої дії, слідує, що слідчий експеримент фактично зводився до повідомлення ОСОБА_1 відомостей про факти, що мають значення для кримінального провадження, і не містять відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

При цьому, суд звертає увагу на послідовність показань обвинуваченого, даних ним під час досудового та судового слідства, відповідно до яких останній кожного разу акцентував увагу на тому, що не мав на меті чинити розбійний напад стосовно потерпілого, а лише оборонявся від його неправомірних дій. Ніж дістав з сумки, після того як наніс потерпілому удари, з метою самозахисту, оскільки до нього наближалась група людей.

У розрізі цього, обвинувачений ОСОБА_1 13 листопада 2018 року подав інспектору ІТТ № 4 усну заяву, про що було складено протокол про прийняття заяви, який зареєстрований в ЄО за № 3295, за даними якої 12 листопада 2018 року, близько 08 год. 50 хв., перебуваючи на території автостанції, ОСОБА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс йому тілесні ушкодження, а саме два удари кулаком в ділянку перенісся / а. с. 93 - 94, т. 3 /.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Незважаючи на це, відомості про вказані факти за попередньою правовою кваліфікацією - ч. 1 ст. 125 КК України були внесені до ЄРДР після того, як 21лютого 2019 року до чергової частини Зіньківського ВП надійшла ухвала слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2019 року про зобов`язання посадових осіб Зіньківського ВП внести відповідні відомості до ЄРДР.

28 вересня 2019 року вказане кримінальне провадження № 12019170170000075 від 22 лютого 2019 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України / а. с. 86, т. 4 /.

Викликає у суда сумніви щодо об`єктивності даних, викладених у протоколах проведення слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_5 від 28 листопада 2018 року кожний / а. с. 123 - 128, т. 3 /, так як з відтворених у судовому засіданні відеозаписів проведення цих дій слідує, що вони проводилися одночасно як з свідком, так і потерпілим за участі одних і тих же понятих, один з яких з огляду на зовнішні ознаки перебував у стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про його недостатність усвідомлення, орієнтування в оточуючому та утруднення сприйняття інформації, що позбавляє його здатності в цілому усвідомлювати навколишнє і оцінювати події загалом. Проведені слідчі експерименти, на думку суду, посвідчують виключно проголошення потерпілим та свідком показів з метою їх процесуального закріплення.

При цьому, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

Органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки як на підставу своїх рішень.

Надаючи пояснення суду, як потерпілий, так і свідок ОСОБА_3 вказали, що обвинуваченим шкода, належному їм, майну завдана не була. При цьому, не заперечували, що обвинувачений, за певних обставин, міг безперешкодно заволодіти, належним їм майном, коли перебував у салоні автомобіля, або під час перебування потерпілого у безпорадному стані.

Суд також звертає увагу на те, що при викладені фактичних обставин справи у обвинувальному актів слідчий не посилається на те, що ОСОБА_1 вчинив, інкриміновані йому, правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, а лише констатує цю обставину як таку, що обтяжує покарання / а. с. 2 - 3, т. 1 /.

Отже, під час судового розгляду не було здобуто достатніх доказів того, що обвинувачений ОСОБА_1 12 листопада 2018 року, близько 08 год. 50 хв., перебуваючи на автостанції, що по АДРЕСА_2 вчиняв умисні дії, спрямовані на негайне вилучення майна потерпілого ОСОБА_3 , шляхом застосування насильства та використання ножа, що було здатне в цілому подавити волю останнього та примусити його передати обвинуваченому майно, відтак підлягає виправданню у зв`язку з відсутність в його діях складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України / а. с. 103, т. 3 /.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому, за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, обвинувачені та у зв`язку з відсутністю в його діях складу цих правопорушень, - виправдати.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на поновлення в його правах, обмежених під час кримінального провадження у порядок та спосіб, визначений Законом України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові, незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду ».

Речовий доказ у вигляді ножа, який відповідно до постанови слідчого СВ Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області, старшого лейтенанта поліції Зайця В.О. від 12 листопада 2018 року переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області, після набрання вироком законної сили, - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: