Рішення № 96531474, 26.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3457/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати протиправною бездіяльність Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині не зняття арешту, накладеного на підставі постанови АН № 311504 від 12.02.2010 року з майна – 674/2000 частини квартири АДРЕСА_1 (власник: ОСОБА_1 ); скасувати арешт (реєстраційний номер обтяження: 9518487; зареєстровано: 13.02.2010 14:46:01 за № 9518487 реєстратором: Одеська філія державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2, (048) 717-52-12; Підстава обтяження: постанова, АН № 311504, 12.02.2010, Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; Об`єкт обтяження: інше, 674/2000 частина, адреса: АДРЕСА_2 ; Власник: ОСОБА_2 , Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду; Обтяжувач: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Код: 35048711, 65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, 58, тел. (048) 731-75-33, 723-24-59; Заявник: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Код: 35048711, 65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, 58).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що власником 674/1000 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та маючи намір продати своє частку квартири їй стало відомо, що на її частину Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції накладено арешт на підставі постанови АН № 311504 від 12.02.2010 року. З метою ознайомлення з виконавчим проведення позивач через представника звернулась із відповідною заявою, на яку надано відповідь, що виконавче провадження було знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання, відповідно до Порядку № 2274/5. В подальшому позивач звернулась із заявою про зняття арешту, накладеного на підставі постанови АН № 311504 від 12.02.2010 року, проте було надано лист в якому зазначено про неможливість надання відповіді на запит. Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Своєю бездіяльністю відповідач порушує права позивача як власника майна, на яке накладено арешт, що позбавляє можливості вільно розпоряджатися ним.

Представником відповідача Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що саме державний виконавець на підставі рішення суду про зняття арешту з майна боржника, що набрало законної сили виносить постанову та знімає арешт з майна. Тобто, реєстрація припинення обтяжень, які зареєстровані в Державному реєстрі прав на підставі процесуальних документів державних виконавців, винесених згідно ЗУ «Про виконавче провадження», проводиться державним виконавцем.

Представником відповідача Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що відновити матеріали відповідного виконавчого провадження, в рамках якого винесено постанову АН № 311504 від 12.02.2010, з яких можливо було б встановити зміст виконавчого документа та точний розмір заборгованості за виконавчим документом, а також встановити чи взагалі проводилось будь-яке погашення заборгованості за цим документом, не вбачається можливим, оскільки вони згідно Порядку знищенні, що підтверджується відповідними актами про знищення. Шляхом перевірки інформації щодо постанови АН № 311504 від 12.02.2010 будь-якій відомості у підрозділі та АСВП відносно боржника ОСОБА_3 або відносно виконавчих проваджень, в рамках яких Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було винесено постанову АН № 311504 від 12.02.2010 року не знайдено. При цьому, нормами ЗУ «Про виконавче провадження» як у старій та і в новій редакції не передбачено підстав, що дозволяють державному виконавцю зняти арешт з майна боржника без підтвердження повної сплати заборгованості за виконавчим документом. Таким чином, твердження позивача про бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту є безпідставним, оскільки Другий Приморський ДВС діяв у межах повноважень та компетенції, визначених Конституцією України, ЗУ «Про виконавче провадження» та іншими нормами чинного законодавства.

Ухвалою суду від 07 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст. ст. 268-272, 287 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових справ.

Також, ухвалою суду від 07 квітня 2021 року витребувано від Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження з виконання постанови АН № 311504 від 12.02.2010 року, у разі неможливості їх надання – надати письмову інформація та копії документів на її підтвердження із зазначенням причин, та зупинено провадження для одержання витребуваних документів.

Ухвалою суду від 16 квітня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником 674/1000 квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13- 14).

13 лютого 2010 року до Державного реєстру речових права на нерухоме майно внесено запис № 9518487 про арешт нерухомого майна, а саме 674/2000 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , підстава обтяження – постанова АН № 311504, 12.02.2010 року, Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (а.с. 14-15).

22 січня 2021 року представником ОСОБА_1 подано до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, в межах якого був накладений арешт (реєстраційний номер обтяження) 9518498 від 13.02.2010 року, на яку надано відповідь та повідомлено, що при здійсненні пошуку у Єдиному реєстрі виконавчих проваджень, з параметрами пошуку АСВП ОСОБА_2 , встановлено що відсутні будь-які дані. У зв`язку з тим, що виконавчі провадження були знищені за закінченням терміну зберігання, відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року № 2275/5 надати більш детальну інформацію не надається можливим (а.с. 16, 45).

12 лютого 2021 року представником ОСОБА_1 подано до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про винесення постанови про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою АН № 311504 від 12.02.2010 року, на яку надано відповідь, що здійсненні пошуку у Єдиному реєстрі виконавчих проваджень з параметрами пошуку боржник - ОСОБА_3 , встановлено, що у Єдиному реєстрі виконавчих проваджень, відсутня будь-яка інформація, враховуючи викладене надати відповідь на запит не являється можливим (а.с. 46-47).

17 березня 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із запитом щодо надання копій документів на підтвердження знищення виконавчого провадження, в рамках якого постановою АН № 311504 від 12.02.2010 року накладено арешт на майно ОСОБА_1 – 674/2000 частина квартири АДРЕСА_1 , на який надано відповідь та повідомлено, що здійсненні пошуку у Єдиному реєстрі виконавчих проваджень з параметрами пошуку боржник - ОСОБА_3 , встановлено, що у Єдиному реєстрі виконавчих проваджень, відсутня будь-яка інформація, враховуючи викладене надати посвідчені копії документів, які б підтверджували факт знищення матеріалів виконавчого провадження, в рамках якого постановою АН № 311504 від 12.02.2010 року був накладений арешт на майно ОСОБА_1 – 674/2000 частина квартири АДРЕСА_1 , не являється можливим (а.с. 48-49).

18 березня 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради із запитом, в якому просив повідомити інформацію щодо того чи передавались до управління документи на підставі яких до Державного реєстру речових права на нерухоме майно внесено запис № 9518487 від 13.02.2010 року, на який листом від 25.03.2021 року надано відповідь та повідомлено, що згідно з даними журналу обліку надходження (вибуття) реєстраційних справ Управління запитувані документи а саме, документи щодо запису про обтяження № 9518487 від 13.02.2010 року на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на адресу управління на зберігання не надходили (а.с. 50-51).

В період з 1999 року по червень 2016 року був чинним Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV.

Станом на теперішній час спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону. Державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З вищевикладеного слідує, що метою застосування процедури арешту майна боржника є забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Тобто, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Другим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на виконанні відсутні відкриті виконавчі провадження, боржником в яких є позивач, ОСОБА_1 , та в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача, що свідчить про відсутність правових підстав у відповідача зберігати накладений ним арешт на майно позивача, в силу неможливості виконавчого органу надати документ, яким відповідний арешт було застосовано, більш того, через неможливість цього органу конкретизувати виконавче провадження в рамках якого він був накладений.

При цьому, існування арешту майна позивача при визнанні відповідачем факту завершення всіх виконавчих проваджень відносно позивача порушує мету застосування відповідної процедури. Так, наразі, механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження в рамках якого його було застосовано завершено, що суперечить приписам Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV та Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, чинним на час розгляду даної справи Законом України "Про виконавче провадження" чітко визначено перелік підстав для зняття самостійно державним виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Разом з тим, доказів наявності підстав, передбачених пп. 1-9 п. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття державним виконавцем арешту, накладеного на майно на підставі постанови АН № 311504 від 12.02.2010 року, суду не надано.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо скасування арешту, накладеного на майно на підставі постанови АН № 311504 від 12.02.2010 року.

При цьому, Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ передбачено можливість зняття арешту за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема, судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За таких підстав, враховуючи інформацію відповідача, Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо того, що у Єдиному реєстрі виконавчих проваджень відсутня будь-яка інформація щодо боржника ОСОБА_3 , а матеріали виконавчого провадження, в рамках якого постановою АН № 311504 від 12.02.2010 року був накладений арешт на майно ОСОБА_1 – 674/2000 частина квартири АДРЕСА_1 , знищенні у зв`язку із закінченням терміну зберігання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зберігання накладеного арешту згідно постанови АН № 311504 від 12.02.2010 року та з метою повного та ефективного захисту прав позивача у даній справі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зняття арешту, накладеного на підставі постанови Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції АН № 311504 від 12.02.2010 року, реєстраційний номер обтяження 9518487, об`єкт обтяження – 674/2000 частина, адреса – АДРЕСА_2 , власник – ОСОБА_2 . В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, враховуючи те, що Другим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не допущено протиправних дій, судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 90, 132, 139, ч. 9 ст. 205, 242-246, 255, 268-272, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41404999, адреса місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Пастера, 58), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зняти арешт, накладений на підставі постанови Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції АН № 311504 від 12.02.2010 року, реєстраційний номер обтяження 9518487, об`єкт обтяження – 674/2000 частина, адреса – АДРЕСА_2 , власник – ОСОБА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Суддя О.А. Левчук