Рішення № 96531458, 26.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1745/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці за Списком №2, затвердженим постановою КМУ № 461 від 26.06.2016 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». Однак позивачка вважає, що має право отримувати пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком №1, оскільки працювала на посаді машиніста крану, що підтверджується записами в трудовій книжці. Позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за Списком №1. Однак, листом ГУ ПФУ в Одеській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Вважаючи такі дії ГУ ПФУ в Одеській області протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 25.02.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

26.03.2021 року за вх. № ЕП/8033/21 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що необхідними умовами для зарахування періоду роботи до пільгового стажу за Списком № l є зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими i особливо важкими умовами праці за Списком № 1 за умови підтвердження документами відповідних умов праці. Із записів трудової книжки Позивача неможливо встановити зайнятість повний робочий день, а також підтвердити умови праці. Враховуючи те, що записами в трудовій книжці Позивача неможливо підтвердити зайнятість протягом повною робочого дня, а також особливо шкiдливi i особливо важкі умови праці на посадах, передбачених Списком №1, а будь-яких документів на підтвердження пільгового стажу позивачем до Головного управління не було надано, відсутні підстави для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу за Списком №1.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 1971 по 2008 роки працювала на заводі «Сталепроволочний-канатний» на посаді машиніст крану.

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Страховий стаж позивача складає 38 років 7 місяців, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 – 1 рік 4 місяці, за Списком №2 – 8 років 7 місяців.

Позивач, вважає, що має право отримувати пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком №1.

У жовтні 2020 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Листам від 05.10.2020 року № 9097-8922/П-02/8-1500/20 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача, що період який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання уточнюючої довідки. В матеріалах справи позивача відсутні документи про пільговий характер роботи за інші періоди.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійні страхування” №1058 (надалі — Закон № 1058) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливі шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005 (надалі — Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відтак, обов`язковими умовами для зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 є:

1) зайнятість повний робочий день у шкідливих і важких умовах праці на посадах, які передбачені чинним на період роботи Списком №1;

2) у період до 21.08.1992 — документальне підтвердження відповідних умов праці за час виконання роботи;

3) у період після 21.08.1992 — за умови підтвердження умов праці результатами атестації робочого місця.

На підтвердження пільгового стажу Позивачем було подано до Головного управління наступні документи:

1) довідка Руставського металургійного заводу про підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №1 у період з 21.06.1969 по 17.12.1969 та з 08.09.1970 по 31.07.1971 на посаді машиніста крану на гарячих ділянках;

2) довідка ВАТ “Стальканат” про підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №2 у період з 25.11.1991 по 07.07.2000 на посаді машиніста крану, зайнятого на травленні.

На підставі наданих документів до пільгового стажу за Списком №1 було зараховано періоди роботи Позивача з 21.06.1969 по 17.12.1969 та з 08.09.1970 по 31.07.1971, до пільгового стажу за Списком № 2 було зараховано період роботи з 25.11.1991 по 07.07.2000.

Будь-яких інших документів на підтвердження роботи, передбаченої Списками №1 та №2 Позивачем до Головного управління не надавалось.

Як встановлено судом, до матеріалів справи позивачем надано Довідку про підтвердження наявного трудового стажу при призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 12.11.2019 року №211-05/13, відповідно до якої ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» підтверджує те, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на посаді машиніст крана з 01.02.2006 р. по 02.01.2008 року (01 р. 11 м. 01 дн.), що передбачена списком №2 розділ YI 1. Виробництво дроту та каліброваного металу, код КП 8333.1, підстава ДК 003-2010.

Отже, вказана довідка не підтверджує наявність стажу за списком №1.

Відповідно до чинного законодавства обов`язковою умовою для зарахування періоду роботи до пільгового стажу за Списками № 1 та № 2 є документальне підтвердження того, що особа працювала у важких та шкідливих або особливо важких та особливо шкідливих умовах на посадах, передбачених чинними на момент роботи Списками № 1 та № 2.

Наявність у трудовій книжці запису про роботу на посаді машиніста крану не є безумовною підставою для зарахування такого періоду до пільгового стажу, оскільки трудова книжка не містить відомостей про робоче місце та умови праці особи.

Окрім того, Списки № 1 та № 2 містять спеціальні вимоги до виробництва, на якому закріплена певна посада. Одна і та сама посада, в залежності від типу виробництва та умов праці, може як відноситись до Списку № 1 так і до Списку № 2, або взагалі не відносись до шкідливих та особливо шкідливих робіт.

Пп. “а” п. 3 розділу III постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 “Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах” передбачено, що до Списку №1 належать посади машиністів крану, зайнятих на гарячих ділянках роботи у металургійному виробництві.

В той же час, пп. “а” п. 1 розділу IX Постанови № 1173 передбачено, що до Списку №2 належать посади машиністів крану, зайнятих на металургійному виробництві (кольорові метали) у цехах та відділеннях підготовки сировини та шихти.

Тобто, визначальним у питанні зарахування роботи до пільгового стажу є не назва посади, а умови праці та характер виконуваних робіт, що власне і зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058. Саме тому законодавець ставить вимогу щодо документального підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці.

Згідно із пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Отже, необхідними умовами для зарахування періоду роботи до пільгового стажу за Списком №1 є зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 за умови підтвердження документами відповідних умов праці. Із записів трудової книжки Позивача неможливо встановити зайнятість повний робочий день, а також підтвердити умови праці.

В таких випадках застосовується п. 20 Порядку №637, зміст якого наступний:

« 20. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників ,для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).»

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно за статтею 114 Загону №1058 має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № і або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи те, що записами в трудовій книжці Позивача неможливо підтвердити зайнятість протягом повного робочого дня, а також особливо шкідливі і особливо важкі умови праці на посадах, передбачених Списком №1, а будь-яких документів на підтвердження пільгового стажу Позивачем до Головного управління не було надано, відсутні підстави для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу за Списком №1.

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385

Головуючий суддя Н.В. Потоцька

.