Рішення № 96531425, 26.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1328/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 29 січня 2021 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 25.02.2020 року №0005671401.

Ухвалою від 03 лютого 2021 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС» залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

17 лютого 2021 року до суду від позивача за вх. №7805/21 надійшла заява про усунення недоліків з належним чином оформленою позовною заявою, доказами сплати 3753,51 грн. та засвідченими копіями доказів (у 2-х примірниках).

Ухвалою від 24 лютого 2021 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС» про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС» (вх. №7805/21). Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що на думку відповідача позивачем було відображено у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік валовий дохід у розмірі 18052068,92 грн. в розрізі контрагента - ТОВ «ТІС-КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ», що не відповідає даним, відображеним у бухгалтерському обліку, в результаті чого встановлено нібито заниження позивачем у вказаній вище декларації доходу на суму, що дорівнює 1112151,90 грн. Зазначає, що 08.10.2018 р. TOB «МІАТРАНС» (Орендар) отримало лист від ТОВ «НЬЮ СЄ ПРОЦЕСИНГ» (Орендодавець) № 08/10-18, в якому було викладено вимогу щодо погашення заборгованості за Договором № 13 від 01.02.2018 р., укладеним між сторонами. Згідно з графіком, викладеним у вказаному листі, ТОВ «МІАТРАНС» було зобов`язане перерахувати грошові кошти на рахунок ТОВ «НЬЮ СЄ ПРОЦЕСИНГ» у розмірі 1342939,9 грн. до 31.10.2018 р. В зв`язку з цим, ТОВ «МІАТРАНС» звернулось з листом вих. № 181010 від 10.10.2018 р. до ТОВ «ТІС - КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ», в якому було викладено прохання щодо перерахування авансу за надання послуг з одним із укладених між сторонами договорів, в якому позивачем наперед не визначався обсяг послуг, які будуть надані ним цьому контрагенту і безпосередній час їх надання. Таким чином, за одним із договорів (№ 0518-21 від 08.05.2018) ТОВ «ТІС-КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ» було перераховано 1342939,9 грн., у т.ч. ПДВ - 223823,09 грн. у якості авансу, в зв`язку з чим, ТОВ «МІАТРАНС» було зареєстровано податкові накладні № 25 від 26.10.2018 р., № 26 від 29.10.2018 р., № 27 від 30.10.2018 р., № 28 від 31.10.2018 р. Перерахування вказаної суми підтверджується платіжними дорученнями №10005 від 25.10.2018 р., №10010 від 26.10.2018 р., №10042 від 29.10.2018 р., №10059 від 30.10.2018 р., №10114 від 31.10.2018 р. Позивач вказує, що станом на 31.12.2018 позивачем було отримано від ТОВ «ТІС-КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ» аванс в сумі 1342939,9 грн. задля погашення заборгованості Позивача перед ТОВ «НЬЮ СЄ ПРОЦЕСИНГ», за надання позивачем послуг на адресу вказаного контрагента в майбутньому, вартість, кількість та час надання яких сторонами станом на наведену дату не були оговорені. Фактично послуги за вказаним договором позивач надав ТОВ «ТІС-КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ» у 2019 році, а отже, після складення фінансової звітності малого підприємства, тобто визначення балансу за 2018 рік, оскільки відповідно до положень ст. 137 ПК України позивач відноситься до підприємств, для яких встановлено річний звітний період, тобто баланс визначається станом на 31.12.2018 р. Вказану суму Позивач не відносив до складу доходів від надання послуг на адресу ТОВ «ТІС-КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ» тому, що згідно положень п.6 П(С)БО 15 «Дохід» не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг), а отже згідно ст. 134 ПК України ця сума не приймає участь у формуванні фінансового результату підприємства та не впливає на формування оподатковуваного прибутку підприємства, у зв`язку із чим відповідач не мав права включати вказану вище суму авансу до оподатковуваних доходів позивача за 2018.

11 березня 2021 року до суду від відповідача за вх. №12063/21 надійшов відзив на позов, в якому відповідач, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки від 04.11.2019 року № 278/15-32-05-01/36434707, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою суду від 15 березня 2021 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи №420/1328/21 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС», код ЄДРПОУ 36434707 (скорочене найменування – ТОВ «МІАТРАНС») зареєстроване 30.03.2009 року, взято на облік в контролюючих органах 31.03.2009 року за № 7126 та станом на 04.11.2019 року перебувало на обліку в ГУ ДПС в Одеській області, Південне управління у м.Одесі, Київська ДПІ (Київський район м.Одеси).

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) (п.п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Судом встановлено, що на підставі направлень,виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 19.07.2019 року № 5739, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС», код ЄДРПОУ 36434707, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатом вказаної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт №278/15-32-05-01/36434707 від 04 листопада 2019 року (т.1 а.с.59-86), яким встановлено порушення ТОВ «МІАТРАНС», зокрема, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 305161 грн.

На підставі вищевказаних висновків акту перевірки, відповідачем 16 жовтня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006231401 (т.1 а.с.10), яким за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 381451,00 грн., з яких 305161 – за податковими зобов`язаннями, 76290 – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із, зокрема, вказаним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу, за результатами розгляду якої прийнято рішення №5132/6/99-00-08-05-01-06 від 10.02.2020 року (т.1 а.с.109-120), яким скасовано в тому числі податкове повідомлення-рішення №0006231401 від 25.11.2019 року в частині порушень по взаємовідносинах скаржника з ТОВ «ЮФК-Груп» та ТОВ «Гетрейд-Фірм», а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

25 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі акту перевірки №278/15-32-05-01/36434707 від 04.11.2019 року, з урахуванням рішення ГУ ДПС в Одеській області від 11.02.2020 року вх. №552/8/15-32 прийнято податкове повідомлення-рішення №0005671401 (т.1 а.с.9, 121), яким за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 250234,00 грн., з яких 200187 – за податковими зобов`язаннями, 50047 – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням №0005671401 від 20 лютого 2020 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Так, спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про порушення приписів законодавства, про які зазначено у розділі «Висновок» акту перевірки №278/15-32-05-01/36434707 від 04.11.2019 року, які обґрунтовані наступним.

Перевіркою встановлено, що протягом 2018 року, за даними бухгалтерського обліку складовими частинами доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, що включається до рядка І Декларації з податку на прибуток, були операції із надання послуг транспортних перевезень у контейнерах вантажним автомобільним транспортом замовника. Загальна сума доходів за 2018 рік, що рахується за бухгалтерськими рахунками № 361 у кореспонденції рахунку № 70 в сумі 24839073,74 грн. (без урахування ПДВ - 20699228,12 грн.).

Так, згідно наданим первинним документам встановлено, що основним замовником у 2018 році був TOB «ТІС - Контейнерний термінал» відповідно договорам №0218-1 піл 01.02 2018, № 0318-37 від 12.03.2018, № 0418-40 від 19.04.2018, № 0518-21 віл 08.05.2018, № ТКТ1018-25 від 01.09 2018, № 0518 від 01.10.2018, № 051218 від 05.12.2018. Загальна сума наданих послуг за даними бухгалтерського обліку (Дт 364 Кт 70) складала 18052068,92 грн. без ПДВ.

Перевіркою достовірності даних первинних документів, зокрема: актів виконаних робіт, накладних, виписок банку, рахунків та податкових накладних, сума наданих ТОВ «МІАТРАНС» послуг на адресу ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» склала 19164220,8 грн. без ПДВ. При визначенні фінансового результату за звітний період декларування 2018 рік (Дт 70 Кт 79) враховано обсяги наданих TOB «ТІС - КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ» у розмірі 18052068,92 грн.

Так, перевіркою достовірності даних по рядку 1 Декларації з податку на прибуток, виявлено розбіжності між даними перевірки та даними підприємства в частині визначення доходів від наданих послуг ТОВ «ТІС - КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ», а саме:

- за даними бухгалтерського обліку, доходи від наданих послуг за 2018 рік складають 19164220,8 грн.

- за даними декларації (ряд. 1), дана сума доходів за 2018 рік складає 18052068,92 грн.

Розбіжності між даними бухгалтерського та податкового обліків за 2018 рік складають 1112151,9 грн.

Тобто, враховуючи викладене вище, підприємством невірно формувались доходи від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначені за правилами бухгалтерського обліку, що відображаються по ряд. І Декларації за 2018 рік. що привело до їх заниження на 1112151,9 грн.

Надаючи вищевказаним висновкам контролюючого органу та прийнятому на їх підставі оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (тут і далі – у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначений в ст. 137 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (п.137.4 ст. 137 Податкового кодексу України).

Наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 року № 290 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі – П(С)БО 15 «Дохід»), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності (п.1). Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (п.2).

Відповідно до п.5 П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 6 П(С)БО 15 «Дохід» передбачено, що не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: 6.1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів. 6.2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо. 6.3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг). 6.4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг). 6.5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором. 6.6. Надходження, що належать іншим особам. 6.7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів. 6.8. Сума балансової вартості валюти.

Судом встановлено, що у 2018 році ТОВ «МІАТРАНС» (перевізник/експедитор/виконавець) та ТОВ «ТІС - КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ» (замовник/клієнт) укладали договори:

- від 05.02.2018 року №0218-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (т.1 а.с.149-150), за умовами якого перевізник приймає на себе зобов`язання по здійсненню внутрішньо площадкових перевезень автомобільним транспортом наданого замовником вантажу, а замовник зобов`язується оплатити встановлену за перевезення плату (п.1.2).

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано: картку рахунку 361 (т.1 а.с.151-154), рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.155-170), табелі обліку використовування робочого часу (т.1 а.с.171-176);

- від 12.03.2018 року №0318-37 про організацію перевезення та перевезення вантажів автомобільним транспортом (т. 1 а.с.177-179), за умовами якого перевізник приймає на себе зобов`язання по безпечному перевезенню автомобільним транспортом вантажу, наданого йому замовником, до пункту призначення, і передачі його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплатити встановлену за перевезення плату (п.1.2).

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано: картку рахунку 361 (т.1 а.с.180-181), рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.182-185);

- від 19.04.2018 року №0418-40 на транспортно-експедиторські послуги (т.1 а.с.186-191), за умовами якого експедитор зобов`язується організувати здійснення перевезення вантажів у контейнерах та/або контейнерів замовника вантажним автомобільним транспортом, на умовах, погоджених сторонами (п.1.1).

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано: рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.192-174, т.2 а.с.1-25), картку рахунку 361 (т.2 а.с.26-88).

- від 01.09.2018 року №ТКТ1018-25 на ремонт та технічне обслуговування автомобілів (т.2 а.с.146-147), за умовами якого замовник доручує, а виконавець приймає на себе зобов`язання по виконанню робіт по ремонту та/або технічному обслуговуванню транспортних засобів замовника, вказаних у нарядах-замовленнях, та постачанню запчастин, комплектуючих та розхідних матеріалів у терміни та на умовах, що передбачені даним договором (п.1.1).

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано: картку рахунку 361 (т.2 а.с.148), рахунок-фактуру та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с.149);

- від 05.12.2018 року №051218 на надання транспортно-експедиторських послуг (організацію автомобільних перевезень) (т.2 а.с.150-153), за умовами якого клієнт замовляє, а експедитор зобов`язується за плату надати послуги по організації та забезпеченню перевезення вантажів клієнта автомобільним транспортом в міжнародному сполученні ан передбачених даним договором умовам (п.1.1).

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано: картку рахунку 361 (т.2 а.с.154), рахунок-фактуру та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с.155);

- від 08.05.2018 року №0518-21 на надання послуг по організації внутрішньотехнологічних перевезень вантажів (т.2 а.с.89-103), ), за умовами якого виконавець зобов`язується по завданню замовника надати послуги, передбачені п.1.2 даного договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги (п.1.2). Виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуг по організації руху та здійсненню внутрішньотехнологічного перевезення вантажів автомобілями, які перебувають у володінні замовника, при здійсненні внутрішньотехнологічних перевезень вантажів клієнтів замовника на території морського терміналу замовника, здійснюваного в цілях виконання замовником вантажно-розвантажувальних операцій по відношенню до вантажів його клієнтів (п.1.2).

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано: картку рахунку 361 (т.2 а.с.105-112), рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с.114-128, 144-145), табелі обліку використовування робочого часу (т.2 а.с.129-143).

Окрім цього, по вищевказаному договорі від 08.05.2018 року №0518-21 позивачем до суду надано рахунок-фактуру №СФ-0000201 від 25.10.2018 року (т.2 а.с.104, 181) на послуги з перевезення вантажів а/м на суму 1342939,90 грн., з яких ПДВ – 223823,32 грн.

Вказана сума була перерахована позивачу ТОВ «ТІС - КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ» згідно платіжних доручень №10005 від 25.10.2018 року на суму 300000,00 грн. (т.2 а.с.243), №10010 від 26.10.2018 року на суму 300000,00 грн. (т.2 а.с.244), №10042 від 29.10.2018 року на суму 300000,00 грн. (т.2 а.с.245), №10059 від 30.10.2018 року на суму 300000,00 грн. (т.2 а.с.246) та №10114 від 31.10.2018 року на суму 142939,90 грн. (т.2 а.с.247), що також підтверджується випискою по банківському рахунку (т.2 а.с.216-217) та карткою рахунку 361 з контрагентом ТОВ «ТІС – КТ» за договором 0518-21 (08.05.18) рах-фак №СФ-0000201 за 2018 рік (т.2 а.с.113).

На підставі вищевказаних платіжних доручень позивачем було сформовано та направлено на реєстрацію податкові накладні: №25 від 26.10.2018 року (т.2 а.с.222-223), №26 від 29.10.2018 року (т.2 а.с.226-227), №27 від 30.10.2018 року (т.2 а.с.231-232) та №28 від 31.10.2018 року (т.2 а.с.237-238).

При цьому, як зазначено позивачем та жодним чином не спростовано відповідачем, ТОВ «ТІС - КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ» було перераховано позивачу 1342939,90 грн. в якості авансу за договором №0518-21 від 08.05.2018 року на підставі листа ТОВ «МІАТРАНС» від 10.10.2018 року №181010 (т.2 а.с.180), в якому міститься прохання відповідача здійснити передоплату в рахунок майбутніх виконаних послуг у розмірі 1342939,90 грн. та зазначено, що погашення вказаної суми зобов`язуються врахувати в надані послуги в період з січня по грудень 2019 року.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 з контрагентом ТОВ «ТІС-КТ» за 2018 рік (т.1 а.с.146), станом на кінець періоду 2018 рік у позивача обліковується заборгованість перед ТОВ «ТІС - КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ» у сумі 1342939,90 грн.

В свою чергу позивачем зазначено, що сума 1342939,90 грн. йому була необхідна у зв`язку із надходженням листа ТОВ «НЬЮ СЄ ПРОЦЕСИНГ» від 08.10.2018 року №08/10-18 (т.2 а.с.169), в якому вимагається у позивача погасити, зокрема, заборгованість у сумі 1342939,90 грн. не пізніше 31.10.2018 року яка виникла на підставі договору №13 від 01.02.2018 року (т.2 а.с.170-179).

Відтак, на підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо того, що встановлена контролюючим органом розбіжність у розмірі задекларованого та фактичного доходу ТОВ «МІАТРАНС» у 2018 році 1112151,9 грн. виникла внаслідок перерахування ТОВ «ТІС - КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ» попередньої оплати (авансу) 1342939,90 грн. за послуги, які позивач зобов`язувався надати у майбутньому у 2019 році, та відповідно які обліковувались у нього в якості заборгованості перед ТОВ «ТІС - КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ», а відтак, відповідно до пункту 6 П(С)БО 15 «Дохід» не можуть бути віднесені до доходу ТОВ «МІАТРАНС», отриманого у 2018 році.

Відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження висновків у акті перевірки щодо заниження позивачем у 2018 році доходів на 1112151,9 грн., зокрема щодо надання позивачем послуг на суму, зазначену у рахунку-фактурі №СФ-0000201 від 25.10.2018 року та перераховану позивачу згідно платіжних доручень №10005 від 25.10.2018 року, №10010 від 26.10.2018 року, №10042 від 29.10.2018 року, №10059 від 30.10.2018 року та №10114 від 31.10.2018 року.

Відповідно до пп.2 п.4 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки

Суд зазначає, що окрім як загального посилання у акті перевірки на те, що «Перевіркою достовірності даних первинним документам, зокрема: актам виконаних робіт, накладних, виписок банку, рахунків та податкових накладних, сума наданих ТОВ «Міатранс» послуг на адресу ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» склала 19164220,8 грн. без ПДВ. При визначенні фінансового результату за звітний період декларування 2018 рік (Дт 70 Кт 79) враховано обсяги наданих TOB «ТІС - Контейнерний термінал» у розмірі 18052068,92 грн.» відповідачем ні у акті перевірки, ні у відзиві на позов не наведено обґрунтування, на підставі яких саме первинних документів (актам виконаних робіт, накладних, виписок банку, рахунків та податкових накладних) контролюючим органом встановлено різницю між задекларованим позивачем доходом у 2018 році (у сфері господарських відносин позивача з ТОВ «ТІС - КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ») та встановленим контролюючим органом під час перевірки.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, на підставі вищевикладеного, оскільки факти, які встановлені в акті перевірки щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «МІАТРАНС» є обґрунтованими.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

За сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «МІАТРАНС».

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3753,52 грн. (т.1 а.с.44).

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС» 3753,52 грн. судового збору.

Суд зазначає, що позивачем до суду було подано клопотання про розподіл судових витрат у розмірі 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 1100,00 грн. витрат на копіювання та друк документів.

Щодо витрат на копіювання та друк документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд зазначає, що вважає необґрунтованим розмір таких витрат позивача, оскільки до суду доказів їх фактичного понесення не надано (рахунки, квитанції, платіжні доручення, тощо).

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Суд зазначає, що відповідачем не було подано до суду відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

1) договір про надання правової (правничої) допомоги від 26.01.2021 року, який укладено між адвокатським об`єднанням «ІНТЕЛЛЕКС» та товариством з обмежено відповідальністю «МІАТРАНС» (клієнт);

2) додаткову угоду №1 до договору надання правової (правничої) допомоги від 26.01.2021 року, відповідно до якої сторонами погоджено вартість наданої правової допомоги у розмірі 5000,00 грн., що включає в себе:

- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення матеріалів справи (досліджено 950 стор.), аналіз правових позицій Верховного Суду (3 год. 30 хв.) 1000,00 грн.;

- складання та подання до суду адміністративного позову (5 год.) 2500,00 грн.;

- складання та подання до суду заяви про усунення недоліків (2 год. 30 хв.) 1000,00 грн.;

- складання та подання клопотання про стягнення судових витрат (1 год.) 500,00 грн.;

2) акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №109 від 22.03.2021 року на суму 5000,00 грн.;

3) рахунок на оплату №8 від 22.03.2021 року на суму 5000,00 грн.

Суд зазначає, що вважає обґрунтованими такі види правової допомоги, наданої позивачу, як попередня консультація, складання та подання до суду адміністративного позову та складання та подання клопотання про стягнення судових витрат.

Водночас, щодо такого виду правової допомоги та витрат на неї, як «складання та подання до суду заяви про усунення недоліків», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, представник позивача як адвокат, тобто особа з вищою юридичною освітою, яка є досконало обізнаною зокрема з нормами діючого процесуального законодавства, при прийнятті на себе зобов`язань по наданню правової допомоги у вигляді представництва особи у суді повинна чітко дотримуватись норм такого процесуального законодавства при складанні позовної заяви, зокрема норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, у випадку виявлення судом на етапі відкриття провадження по справі недоліків позовної заяви, яка складена адвокатом, та які адвокатом на виконання ухвали суду усунені, суд вважає, що тягар витрат за усунення таких недоліків позовної заяви повинен нести саме адвокат, який зобов`язаний надавати правову допомогу клієнту (у обсязі, обумовленому сторонами) професійно та якісно, без здійснення додаткових дій, які би можна було уникнути, та відповідно без створення необхідності у їх додатковій оплаті клієнтом.

Таким чином, враховуючи викладене, враховуючи те, що первісну редакцію позовної заяви було складено та підписано адвокатом адвокатського об`єднання «ІНТЕЛЛЕКС», та що ухвалою від 03 лютого 2021 року її було залишено без руху з підстав її неналежного оформлення та ненадання до суду доказів сплати судового збору та доказів на обґрунтування зазначених у ній доводів, що адвокат як професіонал у сфері права повинен був уникнути ще на етапі звернення до суду з адміністративним позовом, суд вважає, що вказаний вид судових витрат є необґрунтованим.

Відтак, судові витрати за вид правової допомоги «складання та подання до суду заяви про усунення недоліків» стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість заяви представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.243 КАС України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно ч.4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи, що провадження у справі відкрито 24 лютого 2021 року, строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, приймаючи до уваги те, що останній день розгляду справи припав на вихідний день (неділя), в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 26 квітня 2021 року (перший робочий день).

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС в Одеській області від 25 лютого 2020 року №0005671401.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС» судовий збір у розмірі 3753,52 грн. та 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «МІАТРАНС» (просп.Небесної Сотні, буд.10, корп.5, м.Одеса, 65121, код ЄДРПОУ 36434707).

Відповідач – Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).

Суддя О.А. Вовченко