Рішення № 96531336, 26.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2811/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування наказу про проведення фактичної перевірки,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (ВП ЄДРПОУ 44069166) в якому позивач просить:

скасувати Наказ Головного управління ДПС в Одеській області №814-п від 22.02.2021 року «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управління ДПС в Одеській області прийнято Наказ про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Позивачем було відмовлено у допуску працівників Відповідача до проведення перевірки через відсутність належної законодавчої підстави для проведення фактичної перевірки.

Виданий наказ позивач вважає протиправним з огляду на наступне.

Оскаржуваний наказ містить посилання на п.п. 191.1.1.4 п.п. 191.1.1.14 ст. 191 Податкового кодексу, однак вказана норма є бланкетною та сама по собі не визначає порядок та підстави перевірки.

Також наказ містить посилання на п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, водночас для зазначення підстави проведення перевірки недостатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.06.2019 року по справі №1440/2045/18.

Актуальні правові позиції Верховного Суду також викладені у постановах від 02.09.2020 р. по справі №821/1828/16, від 04.09.2020 р. по справі №821/1274/18.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 26.02.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

24.03.2021 року за вх. № ЕП/7623/21 від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що на підставі доповідної записки та з метою недопущення порушень у сфері обігу підакцизних товарів, запобігання незаконному обігу пального, фахівцями управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 . За результатами аналіз видано наказ на проведення перевірки. Посадовими особами контролюючого органу було здійснено виїзд на фактичну адресу Позивача на підставі направлень на перевірку, доповідної записки, Наказу на проведення фактичної перевірки. Однак отримавши дані документи, котрі підтверджують законність проведення фактичної перевірки, адвокат позивача відмовився від допуску уповноважених осіб контролюючого органу до фактичної перевірки. Про цей факт було складено Акт відмови від підпису у направленні на перевірку та Акт відмови від допуску до перевірки. Відповідач зазначає, що наказ прийнятий у відповідності до пп. 80.2.2., 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

30.03.2021 р. за вхід. № 15681/21 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, зокрема, наголошено на тому, що наказ про проведення фактичної перевірки не містить у собі конкретної інформації про підстави перевірки.

Також зазначено, що у доповідній записці від 08.02.2021 р. за № 45/15-32-09-01-12 не зазначено про відсутність витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників за акцизним складом з уніфікованим № 1014736.

31.03.2021 року за вх. № ЕП/8639/21 від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких міститься пояснення щодо обладнання витратомірами - лічильниками та рівнемірами - лічильниками за акцизним складом з уніфікованим № 1014736, а також пояснення щодо адреси місця зберігання пального.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований Тарутинським районним управлінням юстиції Одеської області від 01.06.2011 року №25480000000002844. Основний вид діяльності за КВЕД 47.30 - роздрібна торгівля пальним.

29.01.2021 року на адресу ГУ ДПС в Одеській області надійшов лист ДПС України №2704/7/99-00-09-02-02-07, відповідно до якого ДПС України зобов`язало територіальні органи ДПС вжити вичерпних заходів щодо відпрацювання суб`єктів господарювання, якими порушено правила обліку, виробництва та обігу пального на акцизних складах.

08.02.2021 року від Управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області заступнику начальника ГУ ДПС в Одеській області надійшла доповідна записка з пропозицією проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресами місць зберігання пального: АДРЕСА_1 та Одеська область: Тарутинський район, смт. Тарутине, Автодорога КПП село Лісне, КПП село М. Ярославець, 1-й км КПП, на підставі п.п. 80.2.2 п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ (... здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

22.02.2021 року заступником начальника ГУ ПФУ в Одеській області прийнято Наказ № 814-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )» на підставі п.п.191.1.4 п.191.1 ст.191, п.п.191.1.14 п.191.1 ст.191, ст.20, п.п.80.2.2, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

22.02.2021 року видано направлення на перевірку №1815 (Насирову Р.Г.) та №1816 ( ОСОБА_2 ).

23.02.2021 року складено Акт №580/15-32-09-01-26 про відмову від підпису у направленні на перевірку.

23.02.2021 року складено Акт №581/15-32-09-01-26 відмови від допуску до перевірки.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Податковий кодекс України (у редакції станом на 01.01.2021 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пункту 75.1 статті 75

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпункт 75.1.3. пункту 75.1. статті 75

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Стаття 80. Порядок проведення фактичної перевірки

Пункт 80.1.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пункт 80.2.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Пункт 80.5.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 22.02.2021 року року №814 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ».

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Оцінюючи правомірність спірного наказу податкового органу, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених Податковим Кодексом.

Підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5 п.п. 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ винесений на підставі доповідної записки начальника управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області від 08.02.2021 року №45/15-32-09-01-12, яка, в свою чергу, складена відповідно до завдання, доведеного листом ДПС України від 29.01.2021 року №2704/7/99-00-09-02-02-07 в.о. директора Департаменту контролю за підакцизними товарами (додатки на 145 арк.), з якого вбачається, що за результатами аналізу та співставлення даних щодо зареєстрованих акцизних складів за даними форми 1-АКПС та довідок про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри виявлено 2 210 акцизних складів, які за даними довідок не обладнані витратомірами та рівнемірами лічильниками, зокрема, акцизний склад з уніфікованим номером №1014736 (додаток 2).

Встановлене свідчить про наявність та отримання інформації про конкретний факт не обладнання акцизного складу з уніфікованим номером №1014736 витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, що і підлягало фактичній перевірці.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року №891.

Формат даних та структура Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі затверджено наказом Мінфіну від 27.11.2018 р. № 944, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 січня 2019 року за №4/32975.

Відповідно до пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Реєстрі.

Обов`язково, під час заповнення основної довідки (реєстрації резервуарів, рівнемірів та витратомірів) необхідно в таблицях 1, 2 вказувати тип події "1" - встановлення рівнеміра на резервуар, введення в експлуатацію витратоміра. Усі інші дії вказуються у подальшому в коригуючих довідках по мірі необхідності.

Відповідно до п. 1281.1 ст. 1281 Кодексу: "Необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожній необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір - лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового.

Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 000 гривень за кожній необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового".

При цьому суд, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2021 р. по справі №803/1171/17:

«Верховний Суд, надаючи аналіз наведеним нормам права та встановленим фактичним обставинам справи, визнає, що наявність службової записки з викладенням інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, може розглядатись як передбачена підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України підстава для проведення фактичної перевірки та відповідно може мати наслідком прийняття оскаржуваних наказів», дійшов висновку про правомірність прийняття наказу від 22.02.2021 року № 814 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ».

Також слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 08.04.2021 року по справі № 640/2158/19 дійшов висновку про скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, оскільки:

«Судами попередніх інстанцій не досліджена інформація наведена в листі Державної податкової служби України від 30 жовтня 2019 року №4039/7/99-00-04-01-02-17, не встановлено наявність/відсутність в цьому листі інформації, яка б чітко вказувала на конкретні порушення законодавства Товариством., посилання на норми права, які порушені або можливо порушені платником податків.

Тобто, у рішеннях судів попередніх інстанцій не досліджено, які саме порушення допустив позивач, що могло б бути підставою для проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України».

Відтак, дослідження інформація, яка наявна в органах податкової служби є обов`язком суду при розгляді справи.

Також, у постанові від 04.03.2021 року по справі №803/1171/17 Верховний Суд зазначив:

«Верховний Суд визнає, що окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти чинного законодавства, не повинні розглядатися як підстава для визнання спірного наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки».

Як встановлено судом при розгляді справи, акцизний склад з уніфікованим номером № 1014736 дійсно не обладнано витратомірами - лічильниками та рівнемірами-лічильниками, що підтверджується поясненнями представника позивача від 31.03.2021 року за вхід. №ЕП/8639/21.

Отже, для позивача, за встановлених обставин, можливо було ідентифікувати підставу для проведення фактичної перевірки, оскільки позивач, як платник податку - розпорядник акцизного складу, зобов`язаний зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Реєстрі, що передбачено пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку.

Разом з цим, питання щодо необхідності такого обладнання, встановлення обставин фактичної реалізації пального та адреси зберігання пального не є предметом розгляду цієї справи, а отже вказані обставини не оцінюються судом.

Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування наказу про проведення фактичної перевірки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Фізична особа–підприємець ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - адреса 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166

Головуючий суддя Н.В. Потоцька

.