Рішення № 96531161, 26.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7477/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Лидер» (код ЄДРПОУ 34168990; вул. Академіка Вільямса, 93, Таїровська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область, 65496) до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845; адреса: вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Лидер» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №208168 від 30.06.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/7477/20 о 12:05:05 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження за клопотанням представника відповідача, призначено підготовче засідання на 06.10.2020 року.

Підготовче засідання, призначене на 06 жовтня 2020 року, було перенесено у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та призначено на 21 жовтня 2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному підготовче засідання призначено на 05 листопада 2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.11.2020 року, однак у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному судове засідання було перенесено на 14.12.2020 року, а потім на 12.01.2021 року.

Ухвалою суду від 12.01.2021 року задоволено клопотання представника відповідача та замінено відповідача по справі з Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4) на Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4) як правонаступника.

У судове засідання 12.01.2021 року сторони не з`явились. Наказом Голови Одеського окружного адміністративного суду №22-ОС/Д/С від 20.10.2020 року встановлено в Одеському окружному адміністративному суді з 21.10.2020 року на період запровадження в Україні карантинних заходів особливості роботи, зокрема, припинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях з участю учасників судового процесу. Про дату, час та місце судового засідання сповіщались належним чином та завчасно. 12.01.2020 року за вх.№ЕП/507/21 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження, при цьому відхиляє клопотання представника відповідача від 12.01.2021р. про відкладення розгляду справи з огляду відсутності доказів на підтвердження наявності підстав для відкладення, визначених ч.2 ст.205 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.05.2020 року уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За наслідками розгляду Акту складена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу до Дочірнього підприємства «Лидер» за порушення вимог ч.1 абз.16 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в загальній сумі 34000,00 грн., з яким позивач не погоджується з підставі відсутності в його діях такого порушення.

Не погоджуючись із постановою Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У встановлений в ухвалі від 12.08.2020 року строк відповідач відзив на адміністративний позов не надав, станом на 26.04.2021р. відзив до суду не надійшов.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 22.05.2020 року працівниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 203 км + 500 м автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля FORD CARGO реєстраційний номер НОМЕР_1 самоскид, що перевозив асфальтобетонну суміш. Даний автомобіль належать на праві власності ДП «ЛИДЕР».

Відповідно до довідки №031522 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.05.2020 року та квитанції № 63056 від 22.05.2020 року фактична маса транспортного засобу становить 55,30 тонн при нормативно допустимій – 40 тонн. Так, навантаження на першу вісь становить – 9,85 т., на другу – 8,40 т., на третю – 18,25 т. та на четверту – 18.80 т. (а.с.13)

За результатами габаритно-вагового контролю складено акт №040994 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.05.2020 року (а.с.14), водій від отримання примірника Акту відмовився.

Згідно з розрахунку № 345/20 від 22.05.2020 року плати за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 22.05.2020 року, ДП «Лидер» визначено плату за проїзд у розмір 1008,00 євро.

Під час габаритно-вагового контролю встановлено перевищення навантаження на здвоєні вісі, про що свідчить акт Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 22.05.2020 року № 225071 (а.с.16), яким встановлено порушення п.2.25 Правил дорожнього руху України.

Згідно акту №225071 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів авто мобільним транспортом від 22.05.2020 року під час перевірки виявлено порушення: перевищення встановлених п.22.5 ПДР вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу (асфальт) без відповідного дозволу, за яке передбачена відповідальність статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (ч.1 абз.16).

У вказаному акті відсутній підпис водія, який здійснював перевезення на даному транспортному засобі та відмовився від підпису та пояснень.

За результатами розгляду вищевказаних документів Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області 30.06.2020 року прийнято постанову №208168 про застосування до ДП «ЛИДЕР» на підставі абз. 16 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 грн (а.с.17).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до п. 4. Положення, основним завданням Укртрансбезпеки є зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктом 15 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пунктів 3,4 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Згідно з п.16 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Водночас, оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п. 20-30 Порядку № 1567.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт», з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до вимог частини першої та другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).

Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Пунктом 6 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 16 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Відповідно до п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Так, відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Згідно із положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2001 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики. При цьому, пункт 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно пункту 31№ Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

У день здійснення зважування відповідачем транспортного засобу 22.05.2020 року, водій позивача здійснював транспортування асфальтної суміші загально масою 22,70 тон транспортним засобом загальною масою 15,95 тон, тобто загальна маса транспортного засобу з вантажем складала 38,65 тон (15,95+22,70) у межах дозволеного.

До суду надано копію квитанції зважування транспортного засобу FORD CARGO реєстраційний номер НОМЕР_1 від 22.05.2020 року о 14:48 год., в якому зазначається: загальна маса 55300 кг., та що зважування здійснювалось в динамічному режимі.

При цьому, у вказаній квитанції не зазначено при якій швидкості відбувалось вказане зважування, а також відсутні дані щодо пункту проведення вагового контролю.

З наданих до суду доказів неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.

Судом встановлено, що транспортний засіб позивача внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувався, а після його проходження подальший рух транспортного засобу не заборонявся.

Суд також зазначає, що, позивачем перевозився сипучий вантаж асфальтна суміш. Даний вантаж не є статичним під час руху автомобіля, його маса постійно перерозподіляється, тобто не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Зі змісту акта від 22.05.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 031522 від 22.05.2020 року та розрахунку №345/20 від 22.05.2020 року вбачається, що дані документи не містять характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування рідкий стан вантажу, тощо.

Як встановлено судом офіційно затвердженої методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, не існує.

Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром Інститут Метрології, свідоцтво про атестацію № 02-84-08 (надалі - Методика).

Вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.

З огляду на викладене, суд зазначає, що при здійсненні зважування транспортного засобу позивача з сипучим вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, та результати вимірювання, не можна вважати правомірними бо такі свідчать про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з вісей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.

З видаткової накладної від 22.05.2020 року №005 судом встановлено, що позивач здійснював перевезення асфальту, тобто перевозив подільний сипучий вантаж та не мав можливості отримати дозвіл на рух транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки на перевезення таких вантажів дозвіл не видається.

В даному випадку, позивачем перевозився саме подільний вантаж, оскільки асфальтну суміш можна розподілити на частини будь-якої ваги та перевозити їх окремими транспортними засобами.

На підставі аналізу вищезазначених законодавчим норм, суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено можливості надання дозволу великоваговим транспортним засобам для перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що позивач не може нести відповідальність за абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видача таких дозволів для перевезення подільних вантажів не передбачена чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не повинен втручатися в його компетенцію.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено) ; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не вжито заходів для доведення законності оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача є протиправною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2020 року між адвокатом Ковальським Володимиром Євгеновичем та Дочірнім підприємством «Лідер» в особі директора Жураківського Анатолія Славовича укладено договір про надання правової допомоги № 02/04/20 (а.с.20).

Відповідно до додаткової угоди №2 до договору від 08.07.2020 року, розмір гонорару Адвоката визначається за згодою сторін у фіксованому розмірі в сумі 3000,00 (три тисячі) гривень (а.с.21) за представництво інтересів з метою оскарження постанови від 30.06.2020р.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду рахунок № 01/07/20 від 08.07.2020 року, платіжне доручення № 3162 від 21.07.2020 року про сплату за послуги згідно рахунків № 01/07/20 від 08.07.2020 року.

Заявлені витрати на професійну правничу допомогу є пропорційними виконаній адвокатом роботі (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Обгрунтованого клопотання про зменшення розміру судових витрат відповідач не подавав.

Тому суд вважає, що стягненню з відповідача як суб`єкта владних повноважень підлягають судові витрати в розмірі 3000,00 грн. на користь позивача.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати Дочірнього підприємства «Лидер» зі сплати судового збору 2102,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 3218 від 29.07..2020 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Лидер» (код ЄДРПОУ 34168990; вул. Академіка Вільямса, 93, Таїровська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область, 65496) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №208168 від 30.06.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Лидер» (код ЄДРПОУ 34168990; вул. Академіка Вільямса, 93, Таїровська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область, 65496) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4)

Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Лидер» (код ЄДРПОУ 34168990; вул. Академіка Вільямса, 93, Таїровська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область, 65496) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян