Ухвала суду № 96528720, 13.04.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 208/2744/21

№ провадження 2/208/1295/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 квітня 2021 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянув матеріали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління державного архітектурного контролю Кам`янської міської ради, третя особа Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради «про визнання права власності на нерухоме майно», -

встановив:

13 квітня 2021 року до провадження Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов зазначений позов, за яким позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просить:

-Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 2/3 частини квартири житловою площею 47,9 кв. м. у тому числі 1-а кімната 21,1 кв. м., 2-а кімната 15,6 кв.м., 3-а кімната 11,2 кв.м., кухнею площею 9,2 кв.2 кв.м., вбиральні – 1,6 кв.м., ванної кімнати площею 3,6 кв.м., коридору 9,6 кв. м., вбудованої шафи 1,3 кв.м., квартира обладнана балконом 0,6 кв.м., лоджією 5,4 кв.м., загальна площа квартири 79,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/3 частини квартири житлової площею 47,9 кв.м., у тому числі 1-а кімната 21,1 кв.м., 2-а кімната 15,6 кв.м., 3-а кімната 11,2 кв.м., кухні площею 9,2 кв.м., вбиральні – 1,6 кв.м., ванної кімнати площею 3,6 кв.м., коридору 9,6 кв.м., вбудованої шафи 1,3 кв.м., квартира обладнана балконом 0,6 кв.м., лоджією 5,4 кв.м., загальна площа квартири 79,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для реєстрації права власності на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав н нерухоме майно;

-Витрати зі сплати судового збору покласти на позивачів.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

За змістом положень статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Отже, вирішуючи питання про можливість відкриття провадження по даній справі, враховуючи вимоги ст.ст. 175,176,177 ЦПК України, суддя вважає за необхідне вказану заяву залишити без руху оскільки подано з порушенням.

Згідно з п. 9 ч. 1ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

За постановою Пленуму Верховного Суду від 22.12.1995 № 20«Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Окрім того, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 04.10.1991 за № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» зазначив, що в позовах про поділ будинку в натурі державне мито обчислюється в залежності від вартості відшукуваної частини будинку. В такому ж порядку обчислюється державне мито і в тих випадках, коли ідеальні частки сторін в спільній власності були визначені раніше. В позовах про зміну ідеальних часток в праві власності на будинок державне мито обчислюється в залежності від вартості ідеальної частки, на яку позивач просить збільшити її розмір.

У відповідності до положень п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. А згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Всупереч вказаним вимогам закону позивачами не обґрунтовано дійсну вартість спірного майна з посиланням на належні докази та не надано відповідних документів, що підтверджують цей факт. Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), висновок про вартість майна є його невід`ємною частиною.

Як передбачено пунктом 12постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991за №7«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому засвій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень)шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності.

Згідно п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов`язкових платежів, визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358 .

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору – це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п`ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 176, п. 3 ч.3 ст.175 ЦПК такий обов`язок покладається на позивача.

Виходячи з вищевикладеного, позивачам необхідно надати відомості, які б підтверджували дійсну реальну вартість нерухомого майна на день звернення до суду та сплатити відповідний судовий збір.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

В зв`язку із вищевказаними обставинами, суддя вважає за необхідне надати позивачам строк для виправлення вищевказаних недоліків, а саме:

-необхідно надати відомості, які б підтверджували дійсну реальну вартість рухомого та нерухомого майна на день звернення до суду;

-вказати ціну позову та сплатити відповідний судовий збір;

Суд роз`яснює, за нормою ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління державного архітектурного контролю Кам`янської міської ради, третя особа Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради «про визнання права власності на нерухоме майно»- залишити без руху.

Надати позивачу для усунення зазначених недоліків заяви десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачеві, що згідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо не будуть усунуті недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважаться неподаною і повертається позивачеві. Згідно до ст.353 ЦПК України, ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя : Івченко Т. П.