Вирок № 96528542, 26.04.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа №212/1303/17-к

1-кп/212/14/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Деменко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040730003531 від 13.12.2015 року з обвинувальним актом по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні не маючого, не судимого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.263,ч.4 ст.296, ч.3 ст.369 КК України.

Сторони кримінального провадження: прокурори Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області Потєшний М.В., Ширинов Р.М. , потерпіла ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_4 , захисники обвинуваченого адвокати Амельчишин О.В., Рагозіна О.В., обвинувачений ОСОБА_1 , експерт ОСОБА_58. , спеціаліст ОСОБА_67.,

встановив:

Так, 11.12.2015 близько 18 годин 15 хвилин ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_6 розносили мешканцям буд. АДРЕСА_2 , в якому вони також проживають, запрошення на загальні збори мешканців вказаного будинку стосовно вирішення організаційних та житлово-комунальних питань і благоустрою будинку.

В цей же час ОСОБА_6 та ОСОБА_3 знаходилися поруч з дверима кв. АДРЕСА_3 , куди хотіли залишити письмове запрошення на загальні збори мешканців будинку. В цей час повз них пройшли мешканці вказаного будинку ОСОБА_7 та її син ОСОБА_1 і, підійшовши до них, затіяли словесну сварку, та стали звинувачувати ОСОБА_3 в привласненні грошових коштів, які начебто належать мешканцям будинку, та використанні вказаних грошових коштів не за призначенням. При цьому ОСОБА_7 відмовилась здавати будь які грошові кошти на утримання будинку. При цьому ОСОБА_1 включив свій мобільний телефон, який був при ньому, та намагався зафільмувати все, що говорила ОСОБА_3 та ОСОБА_6

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , щоб не провокувати ОСОБА_7 та її сина ОСОБА_1 на більш небезпечні вчинки, вийшли у двір будинку АДРЕСА_2 , де ОСОБА_1 в свою чергу слідував за ОСОБА_3 та звинувачував її у нецільовому використанні грошових коштів мешканців будинку.

В цей же день, 11.12.2015 приблизно о 18 годин 45 хвилин між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_3 з іншого боку в присутності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 біля під`їзду буд. № АДРЕСА_2 продовжилася словесна дискусія, яка переросла в словесну сварку на підвищених тонах, в ході якої ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та їх настання, скориставшись тим, що ОСОБА_3 , знаходячись правим боком до нього, нахилилася вперед з метою підняти з підлоги паперові запрошення, які випали з рук ОСОБА_6 , умисно наніс ОСОБА_3 один удар взутою ногою в ділянку сідниць ззаду, тим самим заподіявши останній тілесні ушкодження у вигляді перелому куприку зі зміщенням, які на підставі результатів висновку експерта № 80 від 21.01.2016 року за своїм характером відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби.

Також, встановлено, що 30.12.2016 приблизно о 21-20 годині, ОСОБА_1 маючи намір на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та на незаконне носіння холодної зброї - ножа без передбаченого законом дозволу, взявши за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , два ножі, один з яких згідно висновку експерта №30/4.5-100 від 17.01.2017 є холодною зброєю, направився до магазину «Гаврилівські курчата», розташованого по вул. Десантна 7-А в Покровському районі м. Кривого Рогу.

30.12.2016 приблизно о 21-30 годин ОСОБА_1 , знаходячись поблизу магазину «Гаврилівські курчата», розташованого по вул. Десантна 7-А в Покровському районі м. Кривого Рогу, ігноруючи встановлені суспільством загальні норми та правила поведінки,грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилась у нахабному виявленні свого негативного відношення до оточуючих і зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, що супроводжувалося нецензурними висловлюваннями та погрозами щодо застосування насильства на адресу невизначеного кола осіб, тримаючи в руках холодну зброю, поводячи себе агресивно, діючи із особливою зухвалістю, маючи намір застосувати насильство до оточуючих, направився до потерпілого ОСОБА_12 .

Одночасно ОСОБА_12 з метою припинення хуліганських дій знешкодив ОСОБА_1 шляхом обмеження його рухів, тим самим лишив останнього можливості нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 та іншим особам. Під час вказаних дій ОСОБА_12 ОСОБА_1 пошкоджено майно потерпілого у вигляді порізу лівої бокової частини зимової куртки.

Таким чином, ОСОБА_1 грубо порушував громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, із застосуванням холодної зброї, заготовленої для нанесення тілесних ушкоджень, яку носив без передбаченого законом дозволу.

30.12.2016 близько 21.30 години, ОСОБА_1 маючи намір на незаконне носіння холодної зброї - ножа без передбаченого законом дозволу, знаходячись біля магазину «Гаврилівські Курчата» по вул. Десантній 7-А в Покровському районі м. Кривого Рогу, умисно демонстрував холодну зброю відвідувачам кафе «Шашлична», після чого був затриманий співробітниками поліції, які вилучили у нього вказаний ніж, та який згідно висновку судово-криміналістичної експертизи № 30/4.5-100 від 17.01.2017 виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів загального призначення, відноситься до категорії холодної зброї.

Так, слідчим відділенням Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016040730004183 від 31.12.2016 за ст. 129 ч. 1 КК України за фактом погрози вбивством. Проведення досудового розслідування доручено групі слідчих СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області у складі: ОСОБА_14. (старший групи) та ОСОБА_32 , які відповідно до положень примітки 2 статті 368 КК України займають відповідальне становище.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016040730004183 від 31.12.2016 встановлено причетність до вчинення злочину громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

21.01.2017слідчим в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016040730004183 опитано ОСОБА_1 щодо обставин кримінального правопорушення.

Після проведення даної процесуальної дії, а саме 05.02.2017 та 06.02.2017 під час телефонної розмови ОСОБА_1 пропонував старшому слідчому СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 неправомірну вигоду за вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності.

11.02.2017 близько 11 години 05 хвилин ОСОБА_1 , діючи з єдиним умислом, перебуваючи в службовому кабінеті НОМЕР_3 Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 7, надав старшому слідчому ОСОБА_14 неправомірну вигоду в розмірі 2500 гривень та 1000 доларів США за вирішення питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності по кримінальному провадженню №12016040730004183.

11.02.2017 в період з 11 години 10 хвилин до 11 годин 32 хвилин в ході огляду місця події - приміщення службового кабінету НОМЕР_3 Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 7, в присутності ОСОБА_1 з блокноту, який перебував на робочому столі старшого слідчого СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 , вилучено грошові кошти в розмірі 2500 гривень та 1000 доларів США, надані в якості неправомірної вигоди ОСОБА_1 .

Допитаний у судовому обвинувачений ОСОБА_1 винним себе не визнав та пояснив, що його матір мешкає у будинку, де проживає потерпіла ОСОБА_3 , по АДРЕСА_2 . Точний день не пам`ятає, але приблизно у листопаді 2015 року, близько 17 години, він прийшов до батьків з знайомим перукарем, щоб підстригти батька-інваліда в домашніх умовах. ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_6 у цей день збирали кошти у мешканців цього будинку на придбання лічильника. Перебуваючи у квартирі він почув гучний стук у вхідні двері, після чого увійшла ОСОБА_3 , де між нею та матір`ю стався конфлікт, у ході якого матері прибили пальці вхідними дверима. Після стрижки вони вийшли на вулицю, де вже знаходились ОСОБА_3 , ОСОБА_6 і конфлікт продовжився, який він намагався зафільмувати на мобільний телефон. У процесі конфлікту ОСОБА_3 викликала поліцію, а її подруга ОСОБА_6 зателефонувала своєму чоловікові, який вибіг з будинку з метою врегулювання конфлікту. Цей чоловік намагався нанести йому удар, але його матір ОСОБА_7 завадила та стала між ними. Після цього ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та її чоловік зайшли у будинок АДРЕСА_2 , а він проводжав перукаря. Фізичного контакту в нього з громадянкою ОСОБА_3 взагалі не було, він їй ніяких ударів не наносив. Яким чином ОСОБА_3 отримала травму він не знає, чи падала вона також не бачив. Дійсно між ним та ОСОБА_3 була словесна перепалка з приводу конфлікту останньої з його батьками. Причиною неприязного його відношення до ОСОБА_3 стало те, що вона прибила дверима пальці його матері.

30 грудня 2016 року повернувшись із рейсу, на той час він працював і здійснював пасажирські перевезення за сполученням Кривий Ріг-Москва, зайшов до кафе «Шашлична», яке розташовано на мікрорайоні Зарічний по вулиці Панкєєва в м. Кривий Ріг. В очікуванні виконання замовлення помітив чоловіка у військовій формі, який був у нетверезому стані та чіплявся до відвідувачів. У подальшому між ним та цим чоловіком розпочалась словесна перепалка, в ході якої з`явилось ще четверо чоловіків. Намагаючись все припинити він вирішив піти додому, але повернувся у кафе за замовленням, оскільки заплатив за їжу гроші, де конфлікт продовжився. Розуміючи, що у нього є провадження з потерпілою ОСОБА_3 , з метою уникнення нових проблем покинув місце сварки, але на вулиці послизнувся і впав. Хтось з компанії чоловіків його наздогнав, першим був потерпілий ОСОБА_12 , та почав наносити удари ногою по обличчю, інший сидів на спині, руки були заломлені. Коли його підняли він помітив два патрульних автомобілі і один автомобіль чергової частини Покровського райвідділу. Коли він лежав хтось приніс і кинув ніж йому біля обличчя, який у подальшому був вилучений працівниками поліції. Коли було відкриття матеріалів справи він перебував у СІЗО, куди ножі не приносили і не показували. Його ознайомлювали з матеріалами справи у СІЗО. До того часу як ножі показали у судовому засіданні він їх не бачив. Кафе, де відбувався конфлікт, від його будинку знаходиться на відстані метрів 700-800. Він був у тверезому стані. Потерпілого ОСОБА_12 він раніше не знав і не бачив, йому відмо , що у останнього є родичі у поліції. Ніякої розмови з потерпілим не було, його звинуватили в тому, що він не купив йому п`ятдесят грамів горілки. Який між ним і потерпілим був словесний контакт не пам`ятає, але він не провокував його та не ображав. Він лежав на ділянці, де знаходиться кіоск, аптека, тротуар, нормальне нічне освітлення, оскільки він бачив потерпілого, який сидів на його спині. До медичного закладу не звертався, оскільки він сильна, вольова людина і йому не потрібна допомога лікаря. Під час огляду ножів у судовому засіданні сказати чи був серед них той ніж який він бачив в день подій, сказати не може. Ці ножі він бачив вперше у судовому засіданні. На місці події він ніж не роздивлявся, тому не може сказати чи є він серед ножів, які оглядались у судовому засіданні.

У подальшому матір йому повідомила, що телефонував слідчий і пропонував врегулювати питання з потерпілим ОСОБА_12 шляхом відшкодування шкоди. Він двічі був у слідчого ОСОБА_14 , але пояснення надавав слідчому ОСОБА_76. Приблизно у січні 2017 року, він пішов до Покровського райвідділу поліції і черговий йому повідомив, як пройти до слідчого ОСОБА_14 . У процесі розмови домовились з слідчим, що йому необхідний час, щоб зібрати 1000 доларів для потерпілого. На його прохання передати зазначені кошти безпосередньо потерпілому слідчий ОСОБА_14. відмовив. Він погодився на запропоновані умови, оскільки у потерпілого ОСОБА_12 були родичі у поліції. Неправомірної вигоди слідчому він не пропонував. У призначений слідчим день та час він прийшов до Покровського відділу поліції, де його зустрів слідчий ОСОБА_14. та через аварійний вхід завів до свого кабінету. Перебуваючи у кабінеті слідчий показав йому на блокнот, який лежав на столі, у який він переклав гроші. При цьому слідчий сказав, щоб він не бігав більше з ножами. Після цього увійшли працівники прокуратури і пред`явили обвинувачення у тому, що він пропонував хабар слідчому, його зпровокували. Вину у інкримінованих злочинах не визнає, просить виправдати.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що 11.12.2015 року приблизно о 16.30 годині вона разом з іншими представниками ініціативної групи будинкового комітету, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , розносили запрошення на загальні збори мешканців їхнього будинку, які були заплановані на 12.12.2015 року. Квартира матері обвинуваченого розміщена на другому поверсі. Під час спілкування з мешканцем квартири, яка також розташована на цьому поверсі, з ліфту вийшов ОСОБА_1 , підійшов до них та почав висловлюватись на її адресу образливими висловами. Вона намагалась обвинуваченому зробити зауваження щодо спілкування в агресивному тоні, але він дістав мобільний телефон і почав знімати, при цьому викрикував про розповсюдження відео в інтернет меражі, щоб засадити її за грати та інші образливі вислови. ОСОБА_6 , яка знаходилась поряд, почала закриватись рукою від його мобільного телефону, на що ОСОБА_1 не реагував та продовжував свої дії. В цей момент відчинились двері квартири АДРЕСА_4 та по порозі з`явилась матір обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_7 та сказала, що знятого на телефон матеріалу достатньо. Після цього ОСОБА_6 зателефонувала своєму чоловікові ОСОБА_11 , який прийшов та намагався з`ясувати що сталось. Після цього вона та ОСОБА_1 здійснювали дзвінки, щоб викликати працівників поліції та вийшли на вулицю, а через декілька хвилин вийшли ОСОБА_1 , його матір ОСОБА_7 та жінка- перукар. Чекаючи на вулиці ОСОБА_6 , яка в цей час закінчувала розносити запрошення по іншим квартирам по першому поверсі, ОСОБА_7 продовжувала її ображати та погрожувала, а ОСОБА_1 знімав усе на мобільний телефон. Вона намагалась пояснити ОСОБА_1 та його матері , у зв`язку з чим розносять листівки , але розпочалась бійка та ОСОБА_6 знову зателефонувала своєму чоловіку, який вибіг з під`їзду та намагався заспокоїти ОСОБА_1 , на що останній відповідав нецензурною лайкою. ОСОБА_7 , ОСОБА_16 перукар та який хлопець стояли поряд з ОСОБА_1 та намагались його притримувати та заспокоювали. ОСОБА_1 розмахував ногами, при цьому завдав удару своїй матері та ОСОБА_6 , і у неї випали на підлогу запрошення, що залишились не врученими мешканцям будинку. Вона присіла та намагалась допомогти ОСОБА_6 зібрати розкидані запрошення і в цей момент відчула удар ногою ззаду та різкий біль. Після цього на прохання ОСОБА_9 ( жінки-перукара), яка була схвильована станом ОСОБА_1 , пішли додому до ОСОБА_6 , де чекали приїзду поліції. Вдома її супроводжував біль, у зв`язку з чим випила знеболювальну пігулку. Близько дев`ятої години вечора прийшов дільничний, відібрав у них три заяви з приводу того, що сталося. Швидку допомогу вона не викликала, оскільки думала, що все минеться. До травмпункту восьмої міської лікарні вона поїхала зранку наступного дня, де їй зробили знімок та направили до 6 міськлікарні до травматолога, яка направила її повторно на знімок та опис. Наступного дня по приїзду до 8 міськлікарні їй зробили опис знімку та зазначили діагноз: перелом зі зміщенням нижнього сегменту. З цим описом вона знову поїхала до травматолога у шосту поліклініку. У подальшому вона була госпіталізована та перебувала на стаціонарному лікуванні з 19.12.2015 року по 12.01.2016 року. Після виписки з медичного закладу лікування продовжувалось амбулаторно у травматолога, невропатолога, санаторії. Додатково зазначила, що документи для експертизи експерту передавав слідчий. У неї при собі були знімки та амбулаторна картка. Стаціонарну картку лікарня надала на запит слідчого, картку направили на експертизу з лікарні. При додатковому допиті потерпіла ОСОБА_3 зазначила, що перший знімок рентген вона робила у 8-й міській лікарні м. Кривого Рогу, де лікар зазначив діагноз забій. Цей знімок та довідку вона забрала та поїхала до травматологічного відділення 6-ї міської лікарні у понеділок. У 6-й лікарні травматолог подивилась знімок та направила її до рентгенології 8-ї лікарні, щоб зробили опис. Другий знімок вона також робила у 8-й міські лікарні, коли знаходилась на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні, приблизно через тиждень після 12.01.2016 року. Третій знімок вона робила також у січні 2016 року при виписці на амбулаторне лікування у 6-й лікарні. Просила призначити обвинуваченому суворе покарання, задовольнити пред`явлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 5234, 36 грн та моральної шкоди у сумі 100000 грн.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 суду пояснив, що 30.12.2015 року, приблизно о дев`ятій годині вечора він перебував на м-ні 7-й Зарічний м. Кривого Рогу. Біля ринку побачив обвинуваченого, який знаходився у нетверезому стані, який бігав по вулиці, тримаючи у руках два ножі, які зовні схожі на мисливські, та викрикував при цьому на людей, погрожуючи. Обвинувачений підійшов до нього, штовхнув у плече, після чого він впав на землю. Під час поштовху обвинувачений зачепив його рукою, у якій був ніж. Після цього він поклав обвинуваченого на землю, став його стримувати, до приїзду поліції. Коли обвинувачений лежав на землі, то ножі були окремо поряд з ним. Пізніше приїхали працівники поліції, фотографували ножі, вилучали їх чи ні, він не звернув уваги. З питання відшкодування шкоди обвинувачений до нього не звертався. Скільки їх було з товаришами, він вже не пам`ятає. В їхній компанії робітників поліції не було. В цей день він сидів відпочивав в кафе «Шашлична» з чоловіком, вдягненим у форму, який розповідав про АТО , де вперше побачив обвинуваченого. Був з ними товариш по імені ОСОБА_17 , прізвище не знає, дівчина по імені ОСОБА_18 та їхні друзі. Родича сестри його дружини, який працює у поліції, в той день з ним не було, його звуть ОСОБА_19 . ОСОБА_19 підійшов на місце події, після того як викликали поліцію. Конфлікту між ним та обвинуваченим у кафе не було. Коли обвинувачений бігав з ножами у руках, в двох - трьох метрах від нього знаходилась жінка з дитиною. Обвинувачений підбіг з ножами до їхньої компанії. Він йшов до обвинуваченого, у якого був ніж у витягнутій руці, назустріч. Він намагався ухилитися від ножа та схопив обвинуваченого, і в цей момент ОСОБА_1 зачепив його ножем та порізав куртку. Своїх особистих даних він обвинуваченому не повідомляв. Він запитував у робітників поліції, що йому робити з курткою, вони відповіли, що у подальшому це буде відшкодовано.

Допитана у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_6 суду пояснила, що 11.12.2015 року вони разом з ОСОБА_3 ходили та розносили оголошення про збори мешканців будинку на 12.12.2015 року. Усі мешканці будинку спокійно реагували на запрошення. У квартирі АДРЕСА_5 , яка розмішена на другому поверсі та в якій мешкає ОСОБА_20 , вони затримались та почали детально розповідати для чого необхідні збори. ОСОБА_20 прийняв їх не дуже привітно, зауважив, що у їхньому будинку нічого доброго не вдасться зробити, оскільки мешкають не дуже порядні люди. В цей час зі сторони ліфту до них підійшов молодий чоловік, з яким вона раніше не була знайома, у подальшому виявилось, що це ОСОБА_1 та почав висловлюватись у їхню адресу нецензурною лайкою, викрикуючи, що вони ходять та вимагають з людей гроші на особисті потреби. Після цього вони пішли у квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , а до квартири АДРЕСА_4 не заходили, оскільки там проживає інвалід, який користується відповідними пільгами. ОСОБА_21 весь цей час йшов за ними та погрожував фіксувати їхні дії на телефон , при цьому висловлювався на дуже підвищених тонах. На цей шум з квартири АДРЕСА_4 вийшла матір обвинуваченого ОСОБА_22 та почала підбурювати обвинуваченого, щоб він знімав все на камеру мобільного телефону, при цьому висловлювалась нецензурною лайкою. Не реагуючи на такі дії з боку обвинуваченого та його матері вони почали спускатися на перший поверх, ОСОБА_22 та ОСОБА_21 йшли за ними. ОСОБА_3 відразу почала виходити на вулицю, оскільки розпочалася сварка. Коли вона вийшла з під`їзду на вулицю, то побачила, що ОСОБА_21 продовжує знімати та разом з ОСОБА_23 висловлюються в адресу ОСОБА_3 нецензурною лайкою. Побачивши це, вона дістала свій телефон та також спробувала це зняти, але ОСОБА_21 перешкодив їй. Після цього вона зателефонувала своєму чоловіку ОСОБА_24 та попросила вийти до них. ОСОБА_11 вийшов та почав з`ясовувати проблему, а ОСОБА_21 почав його ображати, наздоганяти, при цьому намагався вдарити ногою. Між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 розпочалась сутичка, яку ОСОБА_22 намагалась припинити, закривши спиною ОСОБА_25 . ОСОБА_26 підійшла до ОСОБА_11 та попросила заспокоїтися, оскільки вже викликала поліцію. ОСОБА_21 продовжував махати ногами та все ж намагався дістати до ОСОБА_11 , щоб нанести удар. У неї з рук випали запрошення, які вона намагалась підняти. ОСОБА_3 також нахились, щоб допомогти. Коли вона піднялася, то побачила, як ОСОБА_21 б`є правою ногою ОСОБА_27 ззаду. Після цього вони пішли до неї додому , де ОСОБА_26 скаржилась, що їй боляче сидіти через удар, отриманий від ОСОБА_25 . Пізніше прийшов дільничний, відібрав в усіх пояснення та письмові заяви. З нею проводили слідчий експеримент, під час якого вона вказувала де хто і як стояв, це все виміряли, фотографували.

Допитана у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_28 суду пояснила, що 30.12.2016 року вона з цивільним чоловіком перебували у кафе (шашличній), що розташоване на мікрорайоні 7й Зарічний біля ринку, поряд знаходиться аптека та бачили, як молодий чоловік, а саме обвинувачений, розгулював по кафе з ножами у руках. Це було приблизно після дев`ятої години вечора. Ця особа була вдягнута у коричневу дубленку, чорні штани та шапку. Один ніж був схожий на ніж для м`яса, а інший схожий на мисливський, він був різний з важкою ручкою. Обвинувачений знаходився від них на відстані п`яти метрів, не більше, тому вона мала можливість розгледіти його. Він голосно казав, що вб`є, заріже усіх. Поблизу ще були молоді люди. Ці вислови від обвинуваченого лунали в адресу усіх, імен або прізвищ не звучало. Люди, які також знаходились поряд, обвинуваченого зв`язали, поклали обличчям до землі, а поряд ножі. Коли всі чекали на приїзд патрульної поліції, від нього погрозливі вислови звучали на адресу усіх. До цих подій раніше цю особу бачила на мкрн. Зарічний, особисто знайомі не були, на лаві підсудних впізнає його. Коли приїхала патрульна поліція, вони фотографували як лежав обвинувачений, працівники поліції попросили його підняти голову. Впізнати ножі вона не зможе, але їх бачила та запам`ятала, що один був для м`яса, а другий мисливський. Крові та забоїв на обличчі обвинуваченого вона не бачила. Вона спочатку стояла на вулиці біля кафе, потім зайшла, щоб покликати свого цивільного чоловіка та вийшла знову на вулицю. Вона стояла на порозі кафе. Спочатку це було навпроти кафе (шашличної), у п`яти метрах від неї в бік магазину «Гаврилівські курчата». Обвинувачений біг з правої сторони від магазину «Гаврилівські курчата», його ніхто не наздоганяв. Ще молоді люди стояли між шашличною та магазином «Гаврилівські курчата» на відстані 10-15 метрів від неї і обвинувачений біг у їхню сторону. Вона бачила, як обвинувачений до них підбіг дуже близько, але подальші дії не бачила. Вона не весь час стояла на порозі шашличної. Якщо стояти на куті кафе, то видно обвинуваченого та молодих людей. Обвинувачений добіг до них, зупинився на відстані приблизно півтора метри від хлопців, почав виражатися нецензурною лайкою, погрожував, махав ножами. Нанести удар обвинувачений намагався молодому чоловікові у сірій куртці. Він зачепив куртку молодого чоловіка, вона бачила порізану куртку пізніше. Сам момент, коли обвинувачений порізав ножем куртку того хлопця, вона не бачила. Дій з її участю щодо вилучення ножів не проводилось. Хто саме з хлопців вибив з рук обвинуваченого ніж вона не бачила. Вона бачила один удар, яким вибили ніж з руки обвинуваченого. Вона бачила як другий ніж вилітав з руки, але яким чином це сталося не бачила. Хлопці закрутили руки обвинуваченого за спину та зав`язали їх ременем від штанів. Обвинувачений чинив опір. Вони його не били, лише притримували. Обвинувачений лежав обличчям до землі з зав`язаними руками за спиною. Хлопці викликали патрульну поліцію, яка приїхала приблизно через 20 хвилин. Працівники поліції фотографували ножі та обвинуваченого, який лежав на землі. Що відбувалося далі вона не бачила. Коли вона залишала місце події, то ножі лежали на землі. Протокол допиту перед тим як підписувати вона читала, начебто все було вірно зазначено. Обвинуваченого хлопці повалили на землю біля магазину «Гаврилівські курчата» навпроти аптеки. Магазин «Гаврилівські курчата» на зупинці громадського транспорту це одне і теж саме. Коли її допитував слідчій вона краще пам`ятала. На даний час вона вже не згадає у що був одягнений хлопець, який повалив обвинуваченого на землю.

Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_29 суду пояснив, що 30.12.2016 року після роботи він зайшов у кафе «Шашлична», що розташоване біля ринку мкрн. 4й Зарічний, вул. Десантна та вул. Панкєєва. Вийшовши з кафе він бачив як хлопець, це був обвинувачений ОСОБА_21 , біг з ножами у руках. Пробігаючи мимо кафе, він голосно висловлювався нецензурною лайкою, при цьому не називав ніяких імен. Йому з товаришем стало цікаво, що буде далі. Вони пішли за обвинуваченим, але він біля зупинки вже лежав на землі, на ньому зверху сидів хлопець і ременем зв`язував руки, а великі ножі, один з яких мисливський, лежали поруч. Він не бачив, щоб обвинувачений замахувався на будь-кого ножем чи намагався вдарити. Як обвинувачений та ножі опинилася на землі він не бачив. У кафе він з товаришем перебував хвили п`ять, а дружина була на вулиці. Обвинувачений призупинися біля кафе «шашлична», приблизно на відстані трьох метрів. Обвинувачений побіг далі за магазин, тому їм не було видно що там відбувалось, заважала стіна для огляду подій. Дружина з ним стояла та за кут подивитися не виходила. Поряд з обвинувачем та хлопцем, який сидів на ньому та зв`язував йому руки , ще знаходилось приблизно три - чотири особи, які просто стояли. Один з тих хлопців казав, що обвинувачений намагався його порізати та показував розрізану куртку. Лезо мисливського ножа було гострим, гарна сталь, рукоятка дерев`яна, світлого кольору - «кава з молоком», вирізана під пальці. Поліцію він дочекався, яка приїхала приблизно через 30-40 хвилин. Обвинувачений весь цей час лежав на землі, людей зібралося багато. Працівники поліції фотографували ножі, запрошували їх до автомобілю у якому вони надавали свідчення.

Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_11 суду пояснив, що у грудні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ходили по квартирах та збирали кошти на установку лічильника, але точно зазначити не може. Була заведена відомість, а гроші сусіди заносили особисто йому. Пізніше йому зателефонувала дружина ОСОБА_6 та повідомила, що у них стався інцидент з обвинуваченим. Після цього він прийшов на другий поверх, але незабаром повернувся. Через деякий час йому знову зателефонувала дружина та попросила вийти на вулицю. Відбувалась сварка, в ході якої обвинувачений наніс удар ОСОБА_3 , яка знаходилась між ним та ОСОБА_6 . ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не перебував. Потерпіла до обвинуваченого стояла боком. Якою ногою ОСОБА_1 вдарив потерпілу він не бачив, але чітко бачив, що обвинувачений вдарив ОСОБА_3 . Як він пам`ятає, удар обвинувачений наніс потерпілій з низу у верх. У яку точку прийшовся удар, він не дивився. Після удару вони з ОСОБА_6 одразу взяли потерпілу під руки і повели додому, де чекали дільничного інспектора. ОСОБА_3 скаржилась на біль та неможливість сидіти. Коли він вийшов на вулицю, окрім його дружини ОСОБА_6 , потерпілої, обвинуваченого там ще знаходились люди, але він їх не знає, більше двох осіб. Потерпіла йому розповідала, що зверталася до лікарні і в неї був перелом куприка. З питанням щодо знайомих лікарів, потерпіла до них не зверталася. Він працює педіатром, а його дружина медичною сестрою у дитячому будинку. На досудовому розслідуванні за його участю проводився слідчий експеримент. Під час слідчої дії були люди, яких він не знає. Під час проведення слідчого експерименту за його участі, потерпілої не було. Запитання ставив йому слідчий. Він читав протокол перед тим як підписувати.

Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_31 суду пояснив, що взимку 2017 року, дати не пам`ятає, його та ще одного чоловіка запросили до Жовтневого райвідділу поліції бути понятими. Спочатку їх запросили до кабінету, де знаходився ОСОБА_1 , який сидів за столом слідчого. Їм зачитали права, обов`язки, громадянин представився, відкрили блокнот, який лежав на столі слідчого, у якому знаходились гроші - тисяча доларів США та тисяча гривень. Хто відкривав блокнот, не пам`ятає. Виклали гроші на стіл та почали переписувати номери купюр. Слідчий запитав у обвинуваченого про грошові кошти, що знаходились у блокноті, але що обвинувачений відповідав, чітко не пам`ятає. Кошти вилучались та їх помістили у спеціальні пакети, опечатали. Вони розписалися у протоколі, який їм оголошувався. Їх одразу запросили до кабінету, як вони прийшли у райвідділ, ніде і нічого вони не чекали. Кабінет знаходився на другому поверсі у кінці коридору зліва. Коридор був порожнім. До кабінету заходив він, другий понятий та співробітник поліції. Вони перші увійшли до кабінету, а за ними працівник поліції. Були ще і інші співробітники поліції, але він не пам`ятає, як саме вони там опинилися, начебто зайшли за ними до кабінету. Що це гроші та для чого вони були, їм говорив слідчий, але який саме він не знає.

Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_14 суду пояснив, що він обіймав посаду старшого слідчого Покровського відділу поліції, здійснював повноваження слідчого в кримінальному провадженні, яке було внесено до єдиного реєстру досудового розслідування слідчим Покровського ВП ОСОБА_32 за ознаками ч. 1 ст. 129 КК України. До складу групи слідчих було його включено постановою керівника слідчого підрозділу. Двоє слідчих проводило досудове розслідування цього кримінального провадження. У скоєнні кримінального правопорушення було викрито громадянина ОСОБА_1 . Приблизно у двадцятих числах січня 2017 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було встановлено, як винну особу у вчиненні кримінального правопорушення, ним останнього було викликано до райвідділу. Він опитав ОСОБА_1 з приводу подій, які відбувались наприкінці грудня місяця 2016 року, біля кафе «Шашлична», що розташоване у м. Кривому Розі, м-н 7й Зарічний. Відібрав у ОСОБА_1 письмові пояснення слідчий ОСОБА_32. Це був перший раз, коли він побачив громадянина ОСОБА_1 . Приблизно 05.02.2017 року, точно вказати дату не може, у телефонному режимі від ОСОБА_1 надійшла пропозиція вирішити питання, оскільки, як пояснював ОСОБА_1 , він займається якимись перевезеннями та періодично виїжджає за межі міста Кривий Ріг, тому йому необхідно вирішити питання. На той час не було конкретної розмови про якусь неправомірну вигоду. Через день чи два, від ОСОБА_1 знову надійшов телефонний дзвінок і вже була викладена конкретна пропозиція і озвучена сума у розмірі 30 000 гривень. Одразу після цієї розмови, він звернувся до свого безпосереднього керівника. Слідчі дії були заплановані приблизно через тиждень, після того як він написав рапорт. Він викликав гр. ОСОБА_1 за матеріалами кримінального провадження, оскільки йому було необхідно отримати від ОСОБА_1 його РНОКПО, копію паспорту громадянина України, для долучення до матеріалів кримінального провадження. Вони з ОСОБА_1 домовились, що останній повинен до нього прийти за викликом з 10.00 до 12.00 години, тому, що це був вихідний день і він не планував затримуватись на роботі. У цей день він прийшов на роботу приблизно о 11.00 годині, йому зателефонували і сказали, що до нього прийшов громадянин. Він спустився за ОСОБА_1 і повів його до свого службового кабінету, який розташований на другому поверсі. ОСОБА_1 сказав йому, що документів своїх не приніс, та запропонував, щоб документи принесла його матір. Він відповів ОСОБА_1 , що всі процесуальні дії будуть відбуватись лише у відділенні Покровського ВП і виключно за його участю. ОСОБА_1 сказав , що сходить і принесе копії своїх документів. Приблизно через пів години, цього ж дня, ОСОБА_1 прийшов до райвідділу. Він його зустрів та провів до свого службового кабінету та сидів за своїм службовим столом. Зліва від столу знаходиться стілець на який сідають громадяни, які приходять до його службового кабінету. Він помітив як з боку столу до нього протягується рука та сказав ОСОБА_1 , щоб він усе що приніс викладав на стіл. Він виклав на стіл згорток перетягнутий ниткою у якому знаходились грошові кошти, а саме одна тисяча доларів США та декілька тисяч гривень. Далі він підійшов до дверей свого службового кабінету, відчинив їх та до кабінету увійшли слідчий та працівники внутрішньої безпеки. Далі він вийшов з свого службового кабінету та там почали проводити слідчі дії, а тому, що відбувалося далі йому не відомо. Додатково зазначив,

що він викликав обвинуваченого до Покровського ВП, оскільки на той момент у нього було недостатньо відомостей для того, щоб правильно кваліфікувати дії ОСОБА_1 , які відбувались наприкінці грудня 2016 року. Він викликав ОСОБА_1 , щоб почути його суб`єктивну думку, що саме відбувалося біля кафе «Шашлина» на м-н 7-й Зарічний наприкінці грудні 2016 року та здійснити у подальшому правильну кваліфікацію. Саме у лютому місяці 2017 року він планував направити кримінальне провадження до суду. Він просив надати ОСОБА_1 копію РНОКПО та паспорту громадянина України, оскільки вони були потрібні для долучення до матеріалів кримінального провадження, а саме для повноти характеризуючих матеріалів. Після того, як він написав рапорт за цими подіями у нього відібрали письмові пояснення. Він прийшов на роботу до свого кабінету, як завжди о 09.00 годині, приїхали працівники внутрішньої безпеки та обладнали його кабінет відповідним обладнанням. У нього в провадженні знаходилось кримінальне провадження за ознаками погрози вбивства. Приблизно у січні 2017 року його було включено до групи слідчих за цим кримінальним провадженням. Він був включений до групи слідчих у якості старшого слідчого, а тому усі процесуальні дії виконував слідчий ОСОБА_32 . Його роль у даному кримінальному провадження полягала у допомозі слідчому ОСОБА_32 у тому разі, якщо він не буде самостійно справлятись з покладеними на нього обов`язками. Потерпілий у даному кримінальному провадженні був, але прізвище його назвати не може, оскільки не пам`ятає. Для визначення кваліфікації злочину у даному кримінальному провадженні, на той момент, не вистачало об`єктивної сторони, тобто ще не були усі допитані. Кого саме ще не було допитано він не пам`ятає. Матеріали даного кримінального провадження він вивчав. На той момент у справі не було ні копії паспорту ОСОБА_1 , ні його РНОКПО. Розмов щодо відшкодування шкоди потерпілим ніколи не було. Мати ОСОБА_1 йому телефонувала, наскільки він пам`ятає, але він їй не телефонував. Мати ОСОБА_1 один раз приходила до нього та цікавилась долею свого сина у цій справі, пояснювала, що її син займається вантажними перевезеннями та ні в чому не винен, на що він їй сказав, що вони об`єктивно у всьому розберуться. Про співучасть матері обвинуваченого у справі він не розповідав на досудовому слідстві. Він давав ОСОБА_1 свій номер телефону, а тому, скоріш за все, він був і у його матері. Запропонована була неправомірна вигода йому за непритягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Коли ОСОБА_1 запропонував йому неправомірну вигоду, він нічого не відповів тоді, одразу пішов до свого керівництва і розповів про це. Чому ОСОБА_1 привіз для нього грошові кошти, в той час, як він нічого йому не відповів з приводу їх отримання, він не знає. Коли прийшов до нього вдруге в той день, ОСОБА_1 так і не приніс йому копії документів, лише грошові кошти. Звідки у справі з`явились документи ОСОБА_1 , а саме паспорт і РНОКПО, йому не відомо. З моменту написання рапорту до моменту встановлення у його службовому кабінеті відповідного обладнання працівниками внутрішньої безпеки пройшло приблизно п`ять днів. Він з ОСОБА_1 раніше домовлявся, у який день з 10.00 до 12.00 він прийде до нього, тобто до моменту встановлення у його службовому кабінеті обладнання. Він не говорив ОСОБА_1 принести йому грошові кошти, лише копію паспорту та РНОКПО. Чи були у цей день, а саме суботу, працівники внутрішньої безпеки запрошені заздалегідь, йому не відомо. Про те, що він запросив ОСОБА_1 на суботу, проінформував свого безпосереднього керівника, а саме ОСОБА_33 . Ніякі його дії, після того, як ОСОБА_1 дасть йому неправомірну вигоду, заздалегідь обговорені не були. Він підійшов до дверей свого службового кабінету та відчинив їх, при цьому не казав ОСОБА_1 , щоб він сидів на місці. Райвідділ- це режимний об`єкт та громадяни не пересуваються по ньому самостійно, їх обов`язково потрібно зустріти та провести. Співробітники внутрішньої безпеки знаходились одразу біля дверей його службового кабінету. Він вказав працівникам внутрішньої безпеки на стіл, а на якому знаходився блокнот. Він вказав не на сам блокнот, а на стіл в район місцезнаходження блокноту. Блокнот знаходився приблизно в 50-ти сантиметрах з лівої сторони від нього, прямо навпроти ОСОБА_1 . ОСОБА_1 відкрив його блокнот і саме туди поклав згорток з грошовими коштами. Ці події відбувались мовчки. З моменту як ОСОБА_1 увійшов до його кабінету до моменту як вони виходили з кабінету пройшла максимум одна хвилина. ОСОБА_1 не пояснював що це за гроші. Вони впродовж тієї хвилини взагалі не говорили. Він вирішив, що ці гроші є саме неправомірною вигодою, а не для відшкодування шкоди потерпілому, оскільки вони були у згортку та перед цим у телефонному режимі обвинувачений пропонував йому отримання саме неправомірної вигоди. Скільки у його службовому кабінеті було встановлено камер та мікрофонів, він не знає. На ньому була камера і мікрофон. З матір`ю ОСОБА_1 він розмовляв лише один раз. На той момент у нього особисто був лише один номер мобільного телефону, а саме НОМЕР_1 . Коли він бачить пропущений дзвінок на телефоні, може передзвонити, оскільки не підписує у своєму телефоні номери учасників кримінальних проваджень. Він не пропонував ОСОБА_1 компенсувати потерпілому збитки, за для того щоб далі справа нікуди не пішла. Ніяких сум грошових коштів його матері він не озвучував та вона йому ніякої неправомірної вигоди не пропонувала. ОСОБА_34 не пропонувала йому відшкодувати шкоду потерпілій стороні. З ОСОБА_34 він бачився лише один раз, так само як і з ОСОБА_1 . Хто йому телефонував в той день як велась відеозйомка, він не пам`ятає. Він може зателефонувати до 22.00 години будь - якому, без виключення, учаснику кримінального провадження, оскільки саме до цього часу він знаходиться на роботі. Він телефонував ОСОБА_1 один раз та просив його прийти, опитував його тоді слідчий ОСОБА_32. Другий раз був, коли він просив ОСОБА_1 прийти у суботу з 10.00 до 12.00 години. У них шестиденний робочий тиждень, а тому його прихід на роботу у суботу не є випадковим. У суботу у них скорочений робочий день до 13.00 години.

Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_35 суду пояснив, що приблизно у січні 2017 року він зі своїм товаришем пив каву біля кафе «Зоряна» у першій половині дня, приблизно з 10 до 12 години, та до них підійшли співробітники поліції, які запросили його з товаришем прийняти участь у процесуальних діях, на що вони надали свою згоду. Їх завели до приміщення Покровського райвідділу поліції , посадили біля кабінету, де чекали деякий час. Потім їх провели далі по коридору до іншого кабінету, в якому знаходились співробітники поліції і обвинувачений та слідчий. Як вони увійшли до кабінету, їм роз`яснили їх права та обов`язки, почалися слідчі дії. Обвинувачений дістав з кишені речі, які в нього там знаходились, серед них були цигарки, ключі, талон. Після цього було оглянуто блокнот, який лежав на столі. В блокноті знаходились гроші в доларах США та гривнях, купюри гривень були номіналом по 100, 200, які були розкладені по столу. Далі переписали купюри до протоколу. Потім їх ознайомили з протоколом і вони поставили під ним свій підпис. Обвинувачений називав своє прізвище. Обвинувачений пояснював, що його викликав слідчий, а тому він знаходиться у кабінеті. Щодо знаходження грошей у блокноті, обвинувачений пояснював, що це блокнот слідчого і він не знає нічого з цього приводу. Яка саме сума грошових коштів знаходилась у блокноті він не пам`ятає, приблизно дві тисячі гривень та тисяча доларів США. Заходи психологічного чи фізичного тиску на обвинуваченого не вчинялись. Під час цих слідчих дій здійснювалась відео зйомка безперервна. Чи повідомляли їх про приховані відео камери та здійснення фіксації і на них, він не пам`ятає. Він не звертав уваги щодо наявності будь-яких відео камер, окрім однієї. До того моменту, як їх з товаришем запросили пройти до кабінету, у якому проводили слідчі дії, вони чекали менше ніж пів години, точний час не пам`ятає, від п`яти до п`ятнадцяти хвилин. Покликали їх пройти до кабінету у якому проводили слідчі дії співробітники поліції. На скільки він пам`ятає, у кабінеті знаходився слідчий, обвинувачений, він та його товариш, співробітник поліції, який здійснював оперативну відео зйомку та ще двоє осіб. Він не пам`ятає, щоб перераховували особисті гроші обвинуваченого, які він доставав з кишені. Наскільки він пам`ятає, будь які засоби зв`язку у обвинуваченого не вилучались. Чи роз`яснювались права та обов`язки обвинуваченому він не пам`ятає.

Допитана у судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_8 суду пояснила, що 11.12.2015 року, вона знаходилась у себе вдома, займалась хатніми справами та в момент, як вішала білизну на балконі, почула крик з вулиці. На вулицю вискочила ОСОБА_36 разом зі своїм сином ОСОБА_1 , потім ОСОБА_37 з її сусідкою ОСОБА_38 і почали провокувати ОСОБА_39 до бійки. Вони зупинилися близько під`їзду, з якого вийшли, та стояли обличчям до нього. ОСОБА_40 захищала сина. Спочатку ОСОБА_38 разом з ОСОБА_37 ображали ОСОБА_39 та ОСОБА_41 . ОСОБА_1 намагався зняти всі події на камеру телефону, а вони намагались вибити телефон з рук. ОСОБА_37 при цьому казала їй, що не треба його бити, хай знімає. ОСОБА_1 викликав зі свого телефону поліцію, яка так і не приїхала. Потім сусідка ОСОБА_38 викликала свого співмешканця, який вискочив до них на вулицю з під`їзду, та не розібравшись вдарив ОСОБА_41 по нозі, після чого вона почала кричати, а ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та її співмешканець тікали до під`їзду. В цей момент ОСОБА_37 впала на східцях входу до під`їзду на бік, а ОСОБА_38 з співмешканцем взяли її під руки і зайшли до під`їзду. При цих подіях на вулиці стояв чоловік, сусід з другого поверху, жінка, яка працює у перукарні, хлопець та було багато осіб, які проходили мимо під час подій. Вона не бачила , що ОСОБА_1 наносив якісь удари ОСОБА_3 . Підстав оговорювати ОСОБА_3 у неї не має. У неї з ОСОБА_3 неприязні відносини склались, але вона дає правдиві покази. Неприязні відносини з ОСОБА_3 склалися через те, що у них були збори, остання себе назвала домкомом, почали вимагати з людей по 400 грн. на опалювальний лічильник. Тому через поведінку ОСОБА_3 у них склались неприязні відносини. Навпроти їх під`їзду є ліхтарі, які гарно освічують подвір`я та від їхнього світла навіть у неї у квартирі світло. Взагалі на вулиці було темно, але за рахунок світла від вуличних ліхтарів всі події було видно. Учасники події стояли обличчям до під`їзду на відстані від нього, приблизно 3-4 метри, а до неї спиною. Потерпіла ОСОБА_37 приходила до неї за грошима на лічильник опалення, а її чоловік у свою чергу відмовив їй, оскільки потерпіла вибивала їм двері до квартири. В момент конфлікту вона вішала білизну, відволікалась. Коли потерпіла з сусідкою ОСОБА_38 вискочили з під`їзду за обвинуваченим та його матір`ю, одразу почали бійку, ОСОБА_40 захищала ОСОБА_1 , за обвинуваченим ще стояв хлопець, який також його захищав. Першою наносила удар ОСОБА_38 в сторону обличчя ОСОБА_1 правою рукою. Коли обвинувачений з матір`ю виходили з під`їзду, вони були спиною до нього. Незабаром вийшли ОСОБА_3 з ОСОБА_38 . Коли обвинувачений виходив з під`їзду, він вже розмовляв по телефону, який тримав у правій руці, трохи повернувся до потерпілої з ОСОБА_38 . Після нанесення удару, ОСОБА_1 перестав розмовляти по телефону, включив камеру і почав знімати події. ОСОБА_37 сказала ОСОБА_38 , щоб вона не била ОСОБА_1 , оскільки останній знімав на телефон. Потім ОСОБА_38 почала викликати свого співмешканця, ОСОБА_1 в цей момент просто стояв. Поки не вийшов співмешканець ОСОБА_38 усі стояли спокійно. Співмешканець ОСОБА_38 , як вийшов з під`їзду, одразу вдарив ОСОБА_41 ногою по її нозі. Дівчина ОСОБА_16 , що працює у перукарні, почала викликати поліцію. Усіх осіб до подій вона знала, як сусідів. В чому були вдягнуті ОСОБА_1 та інші особи, вона не пам`ятає. З її балкону східці по під`їзду добре видно. Самого моменту падіння ОСОБА_37 вона не бачила, але бачила вже як вона лежала на східцях до під`їзду на правому боці. Потім вона зайшла з балкону до квартири і вже нічого не бачила. Щоб ОСОБА_3 викликала поліцію вона не чула та у неї в руках телефону не було. Під час слідчого експерименту, що проводився за її участю, вона попросила показати дільничного, як впала ОСОБА_37 , оскільки в неї боліли ноги, вона просто присіла під час слідчого експерименту, через хворобу ніг. Вона бачила лише ті події, що відбувались на вулиці. На її думку потерпіла з ОСОБА_38 були у нетверезому стані, до цього висновку вона прийшла через неадекватну поведінку останніх. Зі сторони ОСОБА_37 спроб зупинити бійку не було, вона лише говорила, щоб припинили бити, бо ОСОБА_1 знімає на камеру. Вона впевнена, що ОСОБА_37 не підходила до ОСОБА_42 , не зупиняла його та не просила припинити. Якими саме словами ОСОБА_37 ображала ОСОБА_1 та його мати вона не чула. На протоколі допиту стоїть її підпис. Коли саме проводили її допит, вона вже не пам`ятає. У 2017 році до поліції її викликали влітку. Її квартира розміщена на другому поверсі, трошки вбік від під`їзду, метрів за три. У них з ОСОБА_3 виник конфлікт з приводу встановлення відео спостереження. Окрім потерпілої, в неї немає неприязного відношення до інших мешканців їх будинку.

Допитана у судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_9 суду пояснила, що взимку 2015 року вона приїздили підстригати ОСОБА_43 . Вона прийшла до квартири ОСОБА_36 , яка розташована на другому поверсі, номер не пам`ятає, її зустрів син ОСОБА_36 ОСОБА_1 , вони увійшли до квартири. Потім був гучний стук у двері їхньої квартири. Двері відчинила ОСОБА_36 і що саме відбувалося вона не бачила, але чула крики. Жінки, а саме потерпіла і ще одна особа, імена їхні їй не відомі, стукали у двері, почалась сварка, яка виникла на фоні якихось грошей. Коли ОСОБА_36 закривала двері квартири їй придушили палець дверима. Вона достригла батька ОСОБА_1 та вони з ОСОБА_1 , ОСОБА_36 , утрьох, вийшли на вулицю. Біля під`їзду стояли потерпіла з своєю подругою, які перебували у нетверезому стані. На вулиці розпочалась ще гучніша сварка, потерпіла з подругою почали хапати ОСОБА_1 за куртку. ОСОБА_1 хотів зняти події на камеру телефону, але йому не дали це зробити та у нього телефон випав. Подруга потерпілої зателефонувала своєму чоловіку, який вискочив до них на вулицю і почав провокувати бійку . На вулиці під час подій до них підійшло багато людей, які дивилися на те, що відбувається. Сварка продовжувалась хвилин 15-20, при цьому ОСОБА_1 нікому удари не наносив. У під`їзді конфлікт почали потерпіла з подругою, спочатку з ОСОБА_1 , який продовжився з ОСОБА_36 . До коридору квартири під час сварки у під`їзд вона не виходила. Коли вони втрьох вийшли на вулицю, потерпіла з подругою підійшли до них ближче і почали хапати ОСОБА_1 за куртку. ОСОБА_1 хотів зняти на камеру телефону, як потерпіла з подругою знаходячись у нетверезому стані кричали, що їм потрібні гроші, начебто на лічильник. Вона не дуже зрозуміла про що саме йшла мова, а потім конфлікт з грошей на лічильник перейшов на особисті образи. Потерпіла з подругою почали особисті образи говорити в адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_36 . Вона прийшла до висновку, що потерпіла з подругою перебували у нетверезому стані, оскільки від них був запах алкоголю, вони гучно сміялися та вели себе неадекватно, висловлювались нецензурними словами, хапали ОСОБА_1 за куртку. При подіях була присутня ОСОБА_44 , ще був хлопець, який стояв позаду ОСОБА_1 і тримав його за руки, сусідка. Чоловік подруги потерпілої вискочив з під`їзду і промовляючи слова з погрозами, почав лізти з бійкою до ОСОБА_1 , махав руками та ногами в сторону обвинуваченого. Далі вони почали кричати, що викличуть поліцію та потерпіла з подругою і її чоловіком втекли. Чоловік подруги потерпілої попав ударом по нозі ОСОБА_36 в область коліна та їй стало боляче. Коли потерпіла з подругою та її чоловіком бігли до під`їзду, на сходах потерпіла ще перечепилась, впала, присіла на сходинки і при цьому сміялась гучно, а подруга подала їй руку. Додатково зазначила, що до приміщення квартири обвинуваченого вона прийшла приблизно о 17.30 чи 18.00 годині. Скільки саме вона перебувала у квартирі та підстригала батька обвинуваченого сказати не може, від 15 до 30 хвилин. Квартира батьків обвинуваченого однокімнатна, а тому в тій кімнаті, що вона підстригала ОСОБА_43 знаходяться і вхідні двері. Вона підстригала ОСОБА_43 , а тому не звернула уваги хто саме відчинив двері на стукіт. ОСОБА_36 і ОСОБА_1 вдвох вийшли у коридор, сварка розпочалась одразу. ОСОБА_36 зачиняла двері і їй придушили палець, вона почала плакати від болю. З моменту як зачинили двері у квартиру до моменту, як вони вийшли на вулицю пройшло приблизно 10-15 хвилин. З квартири вони вийшли втрьох, вона збиралась їхати додому, а ОСОБА_36 з ОСОБА_1 вийшли її провести на зупинку. Потерпіла з подругою стояли біля під`їзду по ліву сторону від нього біля лавочки. Відстань від сходин під`їзду до місця знаходження потерпілої з подругою приблизно 4-5 метрів. Коли вони виходили з під`їзду, потерпіла з подругою знов почали кричати та обурюватись, що їм не здають кошти. ОСОБА_1 хотів зняти події на свій телефон. Потерпіла з подругою почали хапати обвинуваченого за куртку, щоб вибити чи забрати у нього телефон з рук. Телефон впав на підлогу, обвинувачений його підняв, але не з першого разу, оскільки йому заважали це зробити. Обвинувачений казав потерпілій, що грошей вони не отримають, почалися потім особисті образи, в адресу батьків та інші. ОСОБА_1 відповідав на образи потерпілої та її подруги також образами. Коли обвинуваченого хапали за руки, він намагався ухилятись. Бійки між ОСОБА_1 та чоловіком подруги потерпілої не було, бо одразу підбігли та тримали їх. Вона два рази казала потерпілій, щоб вони йшли додому. Якісь папери білого кольору були в руках потерпілої , але вона не бачила, щоб у них з рук випадали листівки. До під`їзду подруга потерпілої побігла трохи попереду, а потерпіла за нею, потерпіла спіткнулась на сходинах начебто як падати обличчям, але підійшла подруга, взяла її за руку і потерпіла розвернулася, сіла на сходинки і подруга за руку вже її підіймала. В момент як потерпіла спіткнулась і падала, підійшла її подруга і підхопила. Її подруга спустилась з верхніх двох сходин, потерпіла перевернулась і сіла на сходини, а подруга подала їй руку. Вони піднялися і пішли додому. Обвинувачений перебував у нормальному стані. Запаху алкоголю від нього вона не чула. Коли вона заходила до квартири батьків обвинуваченого, то бачила як потерпіла з подругою стукали у іншу квартиру. Вона зі свого телефону дзвонила до поліції. Світло біля під`їзду було тьмяне. Було видно події але не дуже добре. З відстані 15-20 метрів можливо було розпізнати людей, що приймали участь у конфлікті. Як потерпіла спіткнулась, бачила вона та можливо ОСОБА_36 .

Допитана у судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_36 ( матір обвинуваченого) суду пояснила, що 11.12.2015 року конфлікт виник між нею, ОСОБА_37 та ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_6 назвали себе домовим комітетом чи ініціативною групою їхнього будинку, хотіли встановити опалювальний лічильник, але ціна на нього була завищена. З цього приводу вона з ОСОБА_37 нормально поспілкувались, вона їй сказала, що немає можливості дати такі кошти на лічильник та ціна на нього завищена удвічі. ОСОБА_37 пропонувала їй зібрати з мешканців кошти, встановити лічильник, а кошти, які залишаться після його встановлення поділити між ними, на що вона ОСОБА_37 відмовила. ОСОБА_37 почали ходити постійно до усіх мешканців будинку та вимагати гроші на лічильник. В черговий раз, ОСОБА_37 прийшла до їхнього підїзду з тією ж метою, піднялася до їхньої квартири та зустріла її сина ОСОБА_1 з ОСОБА_9 . ОСОБА_1 з ОСОБА_9 зайшли до квартири, де остання почала підстригати її чоловіка. Розпочався гучний стукіт у двері їхньої квартири. Вона відчинила двері і у коридорі розпочалась сварка, нецензурна лайка, образи та вона почала кликати сусідів, оскільки вже починалась бійка, після чого ОСОБА_3 зі ОСОБА_45 втекли. Вона з ОСОБА_1 зайшли до квартири. ОСОБА_9 достригла її чоловіка та зібралась їхати до себе додому, а ОСОБА_1 до себе. Вийшли на вулицю, там були ОСОБА_3 зі ОСОБА_6 , почалася знову сварка з образами, ОСОБА_1 хотів зняти усе на камеру телефону. ОСОБА_6 з ОСОБА_3 почали на нього нападати. Вона закривала ОСОБА_1 собою, ще був хлопець, який його також притримував. Потім вискочив на вулицю чоловік ОСОБА_6 , теж почав нападати на ОСОБА_1 . Під час цих подій, чоловік ОСОБА_6 вдарив її по нозі під коліно, вона почала кричати, оскільки відчула від цього удару сильний біль та потемніння в очах . ОСОБА_3 зі ОСОБА_6 перебували у нетверезому стані, вона відчувала від них відповідний запах та їхня поведінка була неадекватною. Як вийшли з під`їзду, трохи підійшли до сходин, до них підійшли ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , які почали говорити в їх адресу образи, погрози, висловлюватись нецензурною лайкою. ОСОБА_1 вступив з ним у словесний конфлікт. Оскільки вона прикрила ОСОБА_1 собою, то коли ОСОБА_6 та ОСОБА_3 намагались вибитим у нього з рук телефон, тому всі удари діставались їй, оскільки до ОСОБА_1 неможливо було дотягнутись через неї. ОСОБА_3 кричала ОСОБА_6 , щоб вона ОСОБА_1 не била, оскільки він знімає на телефон. При подіях було багато людей, але вона не бачила , хто саме серед них знаходився, пам`ятає, що приїздив автомобіль, когось привозив. Серед присутніх при подіях вона пам`ятає лише ОСОБА_46 , ОСОБА_9 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 та багато людей, з якими вона не знайома. Чоловік ОСОБА_6 вискочив з під`їзду, одразу кинувся до них і почав битися руками та ногами. Він хотів дістати ОСОБА_1 , але вцілив по ній. Чоловіка ОСОБА_6 стримував ОСОБА_48 , який мешкає у їхньому будинку, прізвище його їй не відомо та коли саме підійшов ОСОБА_48 сказати не може. Хлопець ОСОБА_49 , який ззаду притримував ОСОБА_1 живе не у їхньому будинку, як його звуть їй повідомив ОСОБА_48 . Поліцію викликати намагались. Знає, що ОСОБА_1 викликав поліцію з телефону ОСОБА_9 . Як закінчився конфлікт і хто куди пішов вона не бачила, через біль у нозі від удару чоловіка ОСОБА_6. У ОСОБА_37 і ОСОБА_6 у руках нічого не було. ОСОБА_1 ніяких ударів нікому не наносив та не міг, оскільки вона його закривала. Як потерпіла заходила у під`їзд після подій, вона не бачила. Вона раніше ні до якої відповідальності не притягувалась, її ніхто і нікуди не викликав. Після того, як вона відмовила ОСОБА_37 у її пропозиції розподілити між ними залишок коштів після встановлення лічильнику, остання одразу написала заяву до дільничного, про те, що її чоловік виготовляє самогон. З цього приводу відносно нього був складений протокол та суд призначив штраф, який вони сплатили. ЇЇ чоловік є інвалідом третьої групи, в нього була виробнича травма та зараз він пересувається за допомогою милиць. З приводу притягнення її чоловіка до адміністративної відповідальності, у них з ОСОБА_37 конфліктів не було. ОСОБА_1 мешкає від них окремо, по АДРЕСА_2 . Скільки саме по часу ОСОБА_9 стригла її чоловіка, сказати не може. Коли ОСОБА_37 зі ОСОБА_6 постукали у двері їхньої квартири, вона вийшла сама до них, перебувала на порозі між двома дверима. У її квартирі двоє вхідних дверей. Де саме між ним був конфлікт у коридорі чи коли вона перебувала на порозі квартири, чітко не пам`ятає. Вона сама розмовляла з ОСОБА_37 і ОСОБА_6 , а потім сама вже гукала сусідів. ОСОБА_37 зі ОСОБА_6 втекли. Потім вона повернулась до квартири, у кімнаті був її чоловік та ОСОБА_9 , ОСОБА_1 був позаду неї на порозі квартири. Під час словесного конфлікту з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у під`їзді ОСОБА_1 приймав участь. Двері вона не закриває, вони залишись відчиненими, а вона повернулась до квартири. Про те, що ОСОБА_37 прибила їй палець дверима, вона самій ОСОБА_37 нічого не казала. Вона вийшла разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_1 на вулицю, щоб провести їх. ОСОБА_37 зі ОСОБА_6 стояли у під`їзді за кутом будинку зліва. У під`їзді, коли вони виходили, вона їх не бачила. Чи вибили у ОСОБА_1 телефон з рук, вона не пам`ятає. ОСОБА_37 з ОСОБА_6 не давали ОСОБА_1 щось зняти на камеру телефону, та не давали викликати поліцію. До якого моменту ОСОБА_1 знімав на телефон події, вона не пам`ятає. ОСОБА_46 підійшла до них в той момент, як ОСОБА_6 викликали свого чоловіка. ОСОБА_3 була вдягнена у довгий пуховик світлого кольору. Свідок ОСОБА_51 перебувала на балконі своєї квартири. Вона від потерпілої відчувала запах горілки та у неї та ОСОБА_6 була нестійка хода. ОСОБА_1 зателефонував до поліції. Під час конфлікту у під`їзді, був присутній ще сусід по імені ОСОБА_52 , який вийшов зі своєї квартири , оскільки почув сварку. 11.12.2015 року ОСОБА_3 її на збори мешканців не запрошувала, прийшла лише за грошима на лічильник. Під час конфлікту на другому поверсі у під`їзді поліцію не викликали. Вона не казала слідчому, що потерпіла зі ОСОБА_6 вискочили з під`їзда за ними. Протокол допиту вона підписувала, але не читала його. Зараз вона говорить правду. Балкони будинку розташовані були у неї перед очима. Балкон ОСОБА_53 розташований від того місця на якій вона знаходилась під час подій приблизно на відстані 9-10 метрів. На вулиці світить ліхтар і від під`їзду є освітлення. ОСОБА_53 вивішувала білизну з балкону, коли вона її побачила сказати точно не може, оскільки не надала значення цьому, в момент коли почалася бійка. Вона безпосередньо не бачила, що ОСОБА_37 наносила удари ОСОБА_1 , це її припущення. Додатково пояснила, що 30.12.2016 року приблизно о 22.00-23.00 годині, її син ОСОБА_1 знаходився у кафе «Шашлична» по вул.. Панкєєва у м. Кривому Розі та повернувся до дому після дванадцятої години ночі. Він розповів їй про конфлікт у кафе «Шашлична», але подробиці вона не запам`ятала. ОСОБА_54 казав, що конфлікт виник між ним та чоловіком, учасником АТО. Серед людей було три працівника поліції та родич ОСОБА_55 , якому начебто він порізав куртку. ОСОБА_54 сказав, що куртку не різав, а під час того, як його били, хапався за куртку та ця куртка була вся у його крові. У кафе «Шашлична» також перебував ОСОБА_55 та інші працівники поліції, які святкували у той день там Новий рік та чоловік - учасник АТО, між яким та її сином ОСОБА_1 виник конфлікт. Цей чоловік пішов до дому, а її сина били п`ять осіб. При цих подіях було два поліцейських автомобілі , її сина побитого повезли до Покровського РВП, швидку йому ніхто не викликав, після чого відпустили додому. На ньому було багато синців, сині розпухлі ноги та руки, чорне ліве вухо, потилична частина голови була синього кольору. Вона допитувала у нього, хто і за що його так побив. ОСОБА_1 їй сказав, що там були її добрі знайомі з поліції, що їй потрібно піти до кабінету НОМЕР_4 у Покровському РВП і там їй усе розкажуть. 04.01.2017 року вона пішла до Покровського РВП, попросила чергового, щоб їй покликали когось із кабінету НОМЕР_4. До неї вийшов молодий чоловік, імені та прізвища його не знає. В ході спілкування цей молодий чоловік повідомив, що він працівник поліції і направив її до ОСОБА_55 , котрий був присутній при подіях, отже він їй усе і розповість. Вона пішла до ОСОБА_55 , який їй розповів, що на ОСОБА_1 відкрита кримінальна справа, яку веде слідчий ОСОБА_14. Пізніше вона знову прийшла до Покровського РВП, на першому поверсі адмінбудівлі стояв ОСОБА_55 , поряд з ним ОСОБА_14 , якого вона тоді ще не знала. ОСОБА_14 забрав її та вони разом піднялися на другий поверх до кабінету НОМЕР_3. До книги відвідувачів її не записували, просто забирали з першого поверху та проводили до кабінету. ОСОБА_14 їй сказав, що ОСОБА_1 начебто порізав куртку та це відомо прокурору та начальнику райвідділу, також, що це скарга приватного обвинувачення і якщо відшкодувати матеріальну та моральну шкоду потерпілому, то він напише зустрічну заяву та справу закриють, але для цього потрібно 10 000 гривень. Слідчий ОСОБА_14 казав, що гроші потрібні на проведення експертизи та відшкодування шкоди потерпілому. Слідчий не казав, що якісь кошти потрібно дати особисто для нього. ОСОБА_14 запропонував їй подумати та наступну їхню зустріч призначив на 17.01.2017 року о 13.00 годині. 17.01.2017 року вона прийшла до слідчого ОСОБА_14., необхідна сума для закриття справи у відношенні ОСОБА_1 вже зросла до 20 000 гривень, пояснень з цього приводу ніяких не було. Вона вирішила, що або експертиза стала коштувати більше, або потерпілим захотілось більшої компенсації. Вона сказала слідчому ОСОБА_14., що ОСОБА_1 поїхав до Москви, а їй потрібно з`ясувати обставини, саме чому така сума відшкодування завданої шкоди. Більше зустрічі слідчий їй не призначав. Пройшло небагато часу та слідчий ОСОБА_14. зателефонував на мобільний телефон до її чоловіка. Мобільний номер телефону її чоловіка був відомий ОСОБА_55 . ОСОБА_14 попросив її чоловіка передати слухавку їй, але її не було вдома. Тоді ОСОБА_14 попросив її чоловіка, щоб по приходу додому вона йому зателефонувала за номером НОМЕР_5. Коли вона прийшла додому, чоловік їй передав прохання слідчого та вона зателефонувала ОСОБА_14 , він їй сказав прийти до РВП 20.01.2017 року. Цього дня вона сказала слідчому, що грошей у неї не має та за станом здоров`я не могла вже прийти до відділку. Він призначив їй зустріч вже за участю ОСОБА_1 на 21.01.2017 року. Вона запитала чи дадуть повістку про виклик сина, на що ОСОБА_14 сказав, що ні. 21.01.2017 року о 10.00 годині вона з ОСОБА_1 прийшли до Покровського РВП, піднялися до кабінету ОСОБА_14 , у кабінеті знаходився ще чоловік. ОСОБА_14 почав на неї кричати та казав чого вона прийшла, він її не викликав, давав їй візитку працівника, який начебто буде вести цю справу. Вона вийшла з кабінету та зайшов туди ОСОБА_1 . ОСОБА_1 вийшов і сказав їй, що потрібно 30 000 гривень, морального та матеріального відшкодування шкоди. Цю суму коштів потрібно було принести на 02.02.2017 року, але такої суми вона не мала. Для пошуку грошей вона поїхала до республіки Крим. Вона повернулася до м. Кривого Рогу 04.02.2017 року. ОСОБА_1 повідомили, що слідчий перебуває у відрядженні та призначили зустріч на 11.02.2017 року о 10.00 годині. 11.02.2017 року вони вдвох з ОСОБА_1 прийшли до Покровського РВП. Він пішов у середину приміщення, а вона чекала на нього на вулиці. ОСОБА_1 швидко повернувся та на таксі вони поїхали додому , син піднявся до квартири, взяв гроші та вони повернулись до відділу поліції. ОСОБА_1 віддав їй свій мобільний та сказав, що слідчий попросив його зайти до райвідділу не через центральний вхід, а через паспортний стіл. Вона довго чекала сина, але він не повертався, після чого зателефонувала слідчому ОСОБА_14 , який повідомив, що він вихідний і ОСОБА_1 не бачив. Після чого вона зателефонувала до чергового у райвідділ, який їй повідомив, що ОСОБА_1 у відділі не має. Через годину часу їй зателефонували та повідомили, що сину обирають міру запобіжного заходу.

Допитана у судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_58 суду пояснила, що в ніч з 30 грудня на 31 грудня 2016 року їй зателефонував ОСОБА_1 з проханням викликати для нього таксі до райвідділу міліції. ОСОБА_1 не клав трубку і тому вона весь час була з ним на зв`язку. Вона чула розмову між ОСОБА_1 та водієм таксі. ОСОБА_1 був дуже побитий, водій таксі не хотів його вести у своєму автомобілі через його стан. Крім того, ОСОБА_1 не міг приїхати додому, щоб його не бачила дитина. З інших обставин справи може пояснити, що ОСОБА_1 надходили дзвінки від слідчого з приводу відшкодування шкоди завданої потерпілому, а саме щодо відшкодування шкоди за пошкоджену куртку. Спочатку ОСОБА_1 відмовлявся йти на домовленості, не хотів відшкодовувати, оскільки куртка стільки не коштує. 09.02.2017 року ОСОБА_1 їй освідчився та планував їхати працювати за кордон, але оскільки не врегульовані питання з поліцією не міг цього зробити. Саме з цих підстав він прийняв рішення відшкодувати кошти потерпілому. Саме зі слів ОСОБА_1 їй відомо про його побиття. Це сталося на м-н Зарічний біля кафе. Там знаходилось п`ять осіб, які були співробітниками поліції. ОСОБА_1 вона бачила наступного дня після подій. У нього на голові було три сліди, як від металевого предмету у вигляді смужок, криваві садна, перелом ребер та на руках сліди від наручників чорного кольору, подряпана щока. Зі слів ОСОБА_1 відомо, що йому давили чоботом на щоку у поліції. Службу таксі через яку викликала автомобіль для ОСОБА_1 в той день пам`ятає та крім того, вона їздила до цієї служби, після того, як його 11.02.2017 року ОСОБА_1 було затримано поліцією. Просила працівників служби таксі допомогти знайти водія, який приїздив за викликом, але їй було відмовлено через сплив часу. Таксі викликала через службу «Віват таксі». При розмовах ОСОБА_1 з слідчим вона сиділа поруч і через динаміки телефону все було чутно. Вперше слідчий називав суму у розмірі 20 000 грн. для відшкодування шкоди потерпілому, а вдруге 30 000 грн. Слідчий сам телефонував з номеру НОМЕР_1 . Мова йшла про відшкодування шкоди за куртку потерпілому та моральної шкоди. Рентген ОСОБА_1 не робив, проте візуально було видно, що ребра зламані. ОСОБА_1 було дуже боляче, він не міг сидіти, ходити, на ребрах у нього були синці.В період часу подій, тобто 30-31 грудня 2016 року, вони з ОСОБА_1 мешкали разом за адресою: АДРЕСА_8 . З ОСОБА_1 вони познайомились 14.07.2015 року та мешкати разом почали через пів року від дати знайомства. 30.12.2016 року вона була вдома з дитиною. Цього дня, після обіду, ОСОБА_1 приїхав з м. Москва, вони посварились і він поїхав до дому на м-н Зарічний. У ОСОБА_1 є своя квартира АДРЕСА_9 , з матір`ю він не мешкає. Таксі вона йому викликала приблизно о другій годині ночі, це вже було 31.12.2016 року. До цієї години вони розмовляли по телефону, ОСОБА_1 їй телефонував періодично, оскільки хотів помиритись. Останній раз розмовляли приблизно о одинадцятій годині ночі 30.12.2016 року. З приводу якихось проблем під час телефонних розмов ОСОБА_1 їй нічого не казав в той день. ОСОБА_1 просив викликати йому таксі на зупинку «Крес» у напрямку м-н Зарічний та повідомив, що тільки вийшов з приміщення райвідділу поліції. На мобільний телефон ОСОБА_1 не приймає дзвінки з невизначених номерів телефону, а оскільки служби таксі завжди передзвонюють з невизначених номерів, тому таксі для нього викликала вона протягом двох років їхнього спілкування. Їй зателефонував ОСОБА_1 з проханням викликати таксі і сказав куди саме. Вона зателефонувала до служби «Віват таксі», вони в свою чергу їй перетелефонували та вона здійснила замовлення. Вона перетелефонувала ОСОБА_1 та повідомила який автомобіль по нього приїхав, більше трубки він не клав, а тому вона чула його розмову з водієм таксі. Вона чула, як ОСОБА_1 говорив водієві, що в нього є кошти на оплату послуг. Водій не хотів його вести через стан в якому ОСОБА_1 перебував та хвилювався, що з ним не розрахуються. Вона може зазначити, що зовсім ніколи не вживає алкоголю і разом з ОСОБА_1 вони також ніколи не вживали спиртних напоїв. Якщо вони разом перебували у гостях та ОСОБА_1 вживав алкоголь, то це була зовсім невелика кількість. Тому, стосовно дня коли відбувались події, в неї немає жодних підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Після того, як водій таксі повіз ОСОБА_1 вони продовжили телефонну розмову. Вона чула як він входив у під`їзд, їхав у ліфту. ОСОБА_1 їй розповів, що у кафе була бійка та його побили. Як вона на той момент зрозуміла, там перебував хтось у формі АТО, поводив себе негарно. Можливо ОСОБА_1 зробив йому зауваження. За сусіднім столом сиділи чоловіки, які були вдягнені у звичайний одяг. Всіх цих осіб вона не знає, оскільки ніколи не мешкала на м-н Зарічний. Потім стало відомо від інших людей, що серед тих осіб, які знаходились за сусіднім столом були працівники поліції. ОСОБА_1 їй казав, що його побили працівники поліції. Все це він їй повідомив під час телефонної розмови, але це було викладено ним у якості спільної інформації, а не по ланцюгу подій. Про свій стан казав, що руки дуже болять він наручників, оскільки лежав на бетонному покриттю, йому на обличчя тиснули взутою ногою. Він виклав їй обставини по відношенню до нього. На чому завершилася їх розмова не пам`ятає, вони не примирилися в цей момент. Вже наступного дня їй зателефонувала матір ОСОБА_1 та його тітка, всі хвилювались через його стан. Вдень 01.01.2017 року вона побачила ОСОБА_1 , на голові у нього з правої сторони були глибокі смуги від ударів кулаками та гематоми на ребрах. В які саме дні слідчий телефонував ОСОБА_1 вона не пам`ятає, але це був січень 2017 року та обідній час, можливо до обіду. Вони перебували тоді разом за адресою АДРЕСА_8 Вона з розмови зі слідчим чула, що потерпілий бажає залагодити питання шляхом відшкодування йому завданої шкоди, на що ОСОБА_54 в свою чергу сказав, що не вважає себе винуватим, його тоді побили та що яка це куртка коштує 20 000,00 грн. ОСОБА_1 розповідав, що в ході бійки було порвану куртку одному чоловікові. Хто порвав куртку він не розповідав. Через скільки саме днів надійшов другий дзвінок, сказати не може, але це був також січень 2017 року і вони також разом перебували вдома за тією ж адресою. Розмова була приблизно така ж сама, але вже названі інші цифри, про її зміст дізналась зі слів ОСОБА_1 . Останній раз з ОСОБА_1 вона розмовляла 09.02.2017 року, розмова була телефонною та вона зрозуміла, що він прийняв рішення відшкодувати шкоду потерпілому, щоб поїхати працювати за кордон. Чи намагався ОСОБА_1 сам звернутися до потерпілого їй не відомо. Скільки разів він відвідував районний відділ поліції також не відомо. Їй не було відомо про перебування ОСОБА_54 під слідством. Дізналась про існування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , коли його було заарештовано 11.02.2017 року. Про існування кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 з приводу нанесення тілесних ушкоджень дізналась від захисника - адвоката Лапшина М.Л. Вона прийняла сама рішення запропонувати ОСОБА_3 розподілити судові витрати. На це ОСОБА_3 почала розповідати про лікування, відвідування санаторію, тобто вела мову про більші суми і з цих підстав вона припинила спілкування з ОСОБА_3 з цього приводу. Їй відомо, що ОСОБА_3 приходила додому до матері ОСОБА_54 , притиснула дверима їй ногу, відбулася сварка. Також їй відомо, що ОСОБА_3 звернулася до суду з приводу захисту честі та гідності та вона була присутня у суді на засіданнях під час розгляду цього питання. Пропонувала ОСОБА_3 примиритися з приводу цивільних правовідносин, які виникли на фоні сварки, яка відбулась у дворі будинку, де мешкає матір ОСОБА_1 . Вона має медичну освіту, проходила практику і стажування майже у всіх відділеннях лікарень м. Кривого Рогу, як хірургічних, психіатричних, у морзі так і в травматологічних. ОСОБА_1 описував свій стан, відчував здавленість в грудній клітині, не міг розігнутися, сісти рівно, їхати за кермом автомобіля.

Допитаний судом свідок захисту ОСОБА_59 суду повідомила, що 11.12.2015 року, у темний час доби вона поверталась від свого брата. Світло на вулиці горіло біля зупинки громадського транспорту. Підходячи до будинку вона побачила, що у дворі відбувається якась свврка. Людей на вулиці багато і вона не могла зрозуміти, що відбувається. Вона підійшла ближче і побачила як обвинувачений ОСОБА_1 фотографує на свій мобільний, а потерпіла ОСОБА_3 підскакує і заважає йому. Все супроводжувалось нецензурною лайкою. ОСОБА_40 - мати ОСОБА_1 намагалась завадити ОСОБА_3 . В цей час ОСОБА_6, подруга ОСОБА_3 , відходила від натовпу і телефонувала. Приблизно через хвилину з вхідних дверей під`їзду вискочив якийсь молодий чоловік, приблизно у віці сорока років і наносить удар по нозі. Потерпіла ОСОБА_3 та інші особи які були з нею почали тікати. Хтось з них впав на сходах та потім вони пішли за двері під`їзду. Вона не бачила, щоб ОСОБА_1 когось бив. Наступного дня на зборах мешканців будинку вона не була присутня. Неприязне відношення до ОСОБА_3 виникло з тих пір, як ОСОБА_1 заарештували. Ніяких сварок між нею та потерпілою не було. Були присутні в той момент люди, які мешкають у сусідніх будинках. Але вона їх знає лише візуально. Також там був чоловік який начебто мешкає у їхньому будинку, та жінка вивішувала білизну на балконі. Додатково зазначила, що вона вирішила свідчити проти потерпілої, оскільки ОСОБА_3 каже неправду. Коли вперше прийшла до суду під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 сказати не може. Вона сама вирішила приходити до суду під час слухання справи відносно ОСОБА_1 . У неї з обвинуваченим не біло ніяких стосунків. Вона лише його бачила раніше у дворі їхнього будинку та знала, що це син ОСОБА_60 , з якою вони перебувають у гарних дружніх стосунках. В сварці приймали участь потерпіла ОСОБА_3 , її подруга ОСОБА_38 , ОСОБА_1 , ОСОБА_40 , та особи які мешкають у сусідніх будинках та спостерігали за подіями. Їх було приблизно до тридцяти чоловік. Поки з під`їзду не вийшов чоловік, який вдарив ОСОБА_41 , ніхто нікого не бив. Приблизно чотири особи забирали ОСОБА_41 та допомагали їй дійти після того, як вона отримала удар по нозі та закричала. Її одразу повели до дверей будинку. ОСОБА_1 в цей момент пішов з ОСОБА_61 додому. Хто саме відчинив двері до під`їзду вона не бачила, але це був якийсь чоловік. Біля під`їзду залишились спостерігачі за сваркою. У ОСОБА_38 в руках окрім мобільного телефону вона нічого не бачила. Ніяких паперів у руках в ОСОБА_38 не було та ні в кого папери на підлогу не падали.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка захисту ОСОБА_62 суду пояснив, що ОСОБА_29 та ОСОБА_28 йому знайомі. ОСОБА_29 , його дружина ОСОБА_28 та він йшли з роботи. Зайшли разом до кафе, випили спиртного та вийшли на вулицю курити. Стояли курили та бачили як поруч пробіг обвинувачений, після нього ще троє осіб, котрі йому кричали «зупинись, ми тебе зараз вб`ємо». Після цього, хвилин через п`ятнадцять вони йшли вже з кафе в сторону дому і стали свідками того, як обвинувачений ОСОБА_54 лежав обличчям в землю, руки його були зв`язані поясом та поруч біля нього лежало два ножі. Робітники поліції проводили його допит, він надавав їм свідчення. Події відбувалися взимку минулого року, наскільки він пам`ятає, точно зазначити не може. Кафе знаходиться в районі ринку неподалік зупинки громадського транспорту близько одинадцятої години ночі. Коли обвинувачений пробігав повз них, ніяких предметів в його руках не бачив. Обвинувачений біг вниз до будинків. Нікого з тих трьох осіб, котрі бігли за обвинуваченим він не знає та раніше не бачив. У полі їхнього зору обвинувачений знаходився секунди часу. Вони стояли за будівлями кафе і тому не могли більше нічого бачити. ОСОБА_28 стояла постійно поруч з ними. Зв`язаного обвинуваченого на землі вони побачили приблизно на відстані двадцять метрів від зупинки. Щоб обвинуваченого хтось бив він не бачив. Але у ОСОБА_1 на той момент вже було розбито обличчя. Ножі лежали приблизно на відстані 3-4 метри від ОСОБА_1 . Особи яки бігли за ОСОБА_1 стояли поруч коли він був на землі. Опергрупа приїхала на місце подій приблизно через тридцять хвилин. Його допит проводив звичайний працівник поліції - патрульний. Чи передав патрульний кудись його свідчення не знає. Слідчим він не викликався. Ножі в його присутності не вилучали. Він був затриманий рік потому в липні 2017 року. Події відбувались до його затримання взимку. Додатково зазначив, що він відбуває покарання за ст.. 185 КК України. Розглядів обвинуваченого вже після того, як він лежав на землі. Якісь особи заламували руки ОСОБА_1 за спину. Коли вже підійшли то ОСОБА_1 лежав обличчям донизу. Яким чином біля обвинуваченого з`явились ножі він не бачив, пам`ятає, що їх було два, але описати не може. Одна з тих осіб, що наздогоняла обвинуваченого представився, сказав що він оперуповноважений та пояснили, що людина на ім`я ОСОБА_54 намагався ножами когось зарізати. Він мешкав в тому районі м-н Зарічного, де відбувались події за адресою АДРЕСА_2. До подій він вже притягався до кримінальної відповідальності. На м-н Зарічний є нормальним явищем коли хтось за кимось біжить. Обвинуваченого знає, оскільки раніше працював у ДАІ та зустрічались з ним по роботі, він раніше був патрульниим. В той час як вони стояли біля магазину з боку кафе обличчям були звернуті один до одного. Він стояв обличчям до дороги, ОСОБА_63 стояв по ліву руку від нього, а його дружина біля ОСОБА_63 . У нього травма лівого ока з дитинства, на ліве око він не бачить. Додатково зазначив, що після арешту ОСОБА_1 . ОСОБА_29 та його дружину запрошували до суду, а його ніхто не викликав. ОСОБА_29 після відвідування суду у справі ОСОБА_1 прийшов на роботу, вони працювали разом тоді і сам розповідав, що викликався до суду для дачі показів. Це було до його затримання. Під вартою він з 20.07.2017 року та до цього часу він працював спільно з ОСОБА_29 у гаражі, вони займались ремонтними роботами. Його затримали зранку 20.07.2017 року на виході з будинку. 19.07.2017 року вночі, приблизно о 23.00 годині вони з ОСОБА_29 бачились востаннє, працювали разом весь день. Наскільки пам`ятає у цей день нікуди не відлучався. Від кута кафе, де вони стояли, до дороги, яка виходить на центральну, приблизно 20 метрів. З правої сторони після дороги знаходиться хлібний ларьок, зліва розташована маленька паркова та сигаретний кіоск. Які магазини розташовані за зупинкою сказати не може. ОСОБА_1 лежав на землі ближче до останнього магазину, який розташований вздовж алеї. Чи була там жінка з дитиною уваги він не звернув.

Допитаний судом свідок захисту ОСОБА_64 пояснив, що взимку, приблизно три роки потому, він вийшов на вулицю у вечірній, темний час. На вулиці у дворі будинку знаходилось чотири жінки, серед яких була потерпіла ОСОБА_3 , мати обвинуваченого ОСОБА_1 , був присутній сам обвинувачений ОСОБА_1 та ще одна жінка, мешканка їхнього будинку та її чоловік, та жінка на ім`я ОСОБА_16 . Коли він вийшов на вулицю, між зазначеними особами відбувалась сварка. Жінка, мешканка їхнього будинку, ім`я якої він не знає, та її чоловік сварились з ОСОБА_1 , висловлювались в адресу один одного нецензурною лайкою. Він попросив ОСОБА_1 заспокоїтися, що останній і зробив. Тоді він сів до автомобіля свого товариша, який чекав на нього та вони поїхали. Заспокоїтися попросив саме ОСОБА_1 , оскільки знає його більше ніж інших учасників сварки. Він бачив як ОСОБА_1 знімав події на мобільний телефон. В його присутності ОСОБА_1 нікому ударів не наносив. Він бачив як ОСОБА_1 та чоловік висловлювались в адресу один одного нецензурною лайкою та між ними стояла мати обвинуваченого. Коли конфлікт розпочався та закінчився не знає. Чи допитував його слідчий не пам`ятає. Пам`ятає що писав пояснення. Він читав документ, який складався у поліції, у ньому була зазначена правда. Свідчень з приводу того, що під час сварки він забрав від ОСОБА_1 потерпілу ОСОБА_3 та чоловіка, він не давав. Потерпіла ОСОБА_3 в той момент знаходилась в стороні, на відстані приблизно три метри. У автомобілі, який стояв у дворі, його чекав ОСОБА_65 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 , на третьому поверсі. Коли він сів до автомобілю то в ньому грала музика і чи продовжувалась сварка вже не чув. Точний час цих подій зазначити не може, можливо сім годин вечору, вже було темно. Він в цей день після роботи пив пиво. ОСОБА_1 був трохи напідпитку. Щодо інших учасників конфлікту зазначити не може, оскільки не знає цих осіб. Причину конфлікту вияснити він не намагався. В них у дворі часто виникають конфлікти. В момент конфлікту він не спілкувався з потерпілою, тому не може вказати чи був запах алкоголю. ОСОБА_1 тоді сказав, що ОСОБА_3 з іншими учасниками конфлікту ходить ночами та стукає у двері, заважає відпочивати. Суть конфлікту він не з`ясовував, оскільки бачить подібні конфлікти щодня. Дівчина ОСОБА_16 , яка також була присутня під час конфлікту, не мешканка їхнього будинку, але досить часто буває у їхньому дворі, спілкується з людьми. Яким саме чином попрохав ОСОБА_1 заспокоїтися вже не пам`ятає. З під`їзду вийшов чоловік старшого віку і почав вихоплювати з рук ОСОБА_25 телефон. Чи було щось в руках у жінки він не звертав уваги.

Допитаний судом свідок ОСОБА_66 пояснив, що станом на 11.12.2015 року він працював у поліції. В цей день надійшло повідомлення про дрібне хуліганство. Він вийшов на місце, тобто за вказаною адресою та прийняв заяву. ОСОБА_3 надала заяву у вечірній час доби. Повідомила, що відбувся конфлікт з сином сусідки з приводу загальнобудинкових зборів, в результаті чого вийшла суперечка з сусідкою та її сином. Повідомила також, що розносила по квартирах повідомлення з приводу зборів, потім вони спустилися до першого поверху. Стався конфлікт, в результаті якого ОСОБА_1 вдарив її ногою. Подробиць подій він не пам`ятає. В рамках розгляду заяви було проведено СМЕ та відкрито кримінальне провадження. Обвинуваченого в той день він не бачив. Заява була тільки від потерпілої ОСОБА_3 . Події пам`ятає з прив`язкою до особи. Якщо вказано особу то може згадати події, які її стосувались. Від ОСОБА_3 він знаходився під час спілкування на відстані 1,5 метрів та запах алкоголю не відчув. В його присутності потерпіла не падала. Заяви відбирав у присутніх, оскільки присутня була не лише ОСОБА_3 . У кого саме станом на сьогоднішній день пояснити не може. Запаху алкоголю від ОСОБА_3 та інших осіб у яких відбирав пояснення не чув. В той день ОСОБА_1 за місцем мешкання був відсутній. Пояснення відбирав у людей в коридорі або у квартирі, в залежності від місця знаходження останніх. ОСОБА_3 опитував у квартирі та чи були у неї будь-які видимі ушкодження не пам`ятає.

Допитана у судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_67 суду пояснила, що вона працювала лікарем - рентгенологом, описувала знімки, рентгенограми. В її обов`язки входить подивитися рентгенограму та зробити висновок, який не являється діагнозом, оскільки діагноз ставить травматолог. Дуже часто діагноз лікаря- травматолога може співпадати з висновком рентгенолога. Знімок ОСОБА_3 вона пам`ятає, оскільки щодо нього був запит у лікарню. Щодо травми все виклала у описі до знімку. Наявним був перелом зі зміщенням і підвивих куприку . Травма була, але яка саме, зазначити не може. Чим завдано травму, у який спосіб сказати також не може. Опис знімку вона робила у кабінеті, при цьому за ОСОБА_3 не спостерігала, начебто вона стояла, але вже пройшло три роки, тому стверджувати нічого не може. Чітко було видно перелом зі зміщенням, розходженням по довжині, напрямок ударної сили сказати не може. У її обов`язки входить лише опис знімку , а не його виконання. Процедура починається з того, що приходить пацієнт з направленням, у кабінеті роблять знімок, висушують його, потім здійснюється опис, складається висновок. Постанови слідчого не було, до лікарні надійшов запит. Про кримінальну відповідальність вона не попереджалась. Потерпіла принесла особисто їй знімок, вона здійснила його опис та віддала потерпілій. З приводу часу виникнення травми нічого зазначити не може, оскільки виявлення строку давності виникнення травми не входить до її обов`язків. Якби на знімку був давній перелом, то вона обов`язково про це зазначила б, проте таких ознак травми не було. Пам`ятає не всі описи знімків що здійснювала. Вона приймала участь у підготовці відповіді на запит, який надійшов на адресу лікарні. Відповідь на запит підписувалась головним лікарем, а вона надавала пояснення з приводу справи.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_58. суду пояснив, що експертизою механізм встановлено вірно, висновок підтверджено рентгенологічним висновком. Висновок спеціаліста, наданий стороною захисту, за його твердженням є некоректним. Під час проведення дослідження рентгенограма не була оглянута лікарем рентгенологом, а тільки за описом, який мався до цього у медичних документах, прийшов експерт до висновку , що зміщення відбулося внаслідок пологів. Щоб зробити будь-який висновок необхідно дослідження відповідного фахівця. Якщо травмування відбувається під час пологів, то зазвичай тканини загоюються на 21 день, і вже через кілька років не лишається ніяких залишків травмування, при звичайному, нормальному процесі загоювання. Якби травма була під час пологів у 1997 році, то до 2016 вона б загоїтись. Без огляду рентгенівських знімків механізм перелому встановити неможливо. Кожен лікар рентгенолог має достатню кваліфікацію, щоб встановити це перелом свіжий або давнішній. Додатково зазначив, що будь-який рентгенівський знімок зі плином часу виходить з експлуатації. В силу фізичного зносу видно що знімок двадцятирічної давнини. Визначити за знімком належить він ОСОБА_37 чи ні можливо шляхом виконання контрольного знімку та порівняння. У випадку переломів робиться як мінімум два рентгенівських знімки, на початку і після закінчення лікування. Експерт, що робив експертизу, з якою він погоджується, досліджував знімки. На час проведення експертизи не було ніяких сумнівів щодо наявності перелому куприку, який зазначений та зафіксований. Ступінь тяжкості встановлений відповідно до правил. Для встановлення чи є ознаки пологів, експерту надаються відомості, рентгенівські знімки і експерт вирішує за участю інших фахівців, і чи є ознаки пологів чи їх немає. За методикою, якщо є сумніви у первинному дослідженні лікаря-рентгенолога, не співпадає фізіологічна картина і опис знімків, тоді додатково направляється знімок на дослідження певному спеціалісту. У даному випадку цього зроблено не було, а отже рентгенівські знімки не викликали сумнівів наявності перелому куприку, вони були оглянуті та видані на руки. Вважає, що не має різниці у зазначенні : перелом куприку зі зміщенням чи перелом зі зміщенням певного сегменту, суть від цього не змінюється, оскільки повинно бути зазначено яке саме ушкодження. При проведенні судово-медичної експертизи було досліджено особу ОСОБА_3 , скарги та медичні документи. Йому не відомо чи слідчий сам приніс медичні документи чи він їх вручив потерпілій. Експертом проведено огляд, опитування та досліджено медичні документи. Як повинен зазначати слідчий у постанові про проведення експертизи щодо направлення потерпілої на експертизу йому невідомо. У експертизі все зазначено вірно, вказано які матеріали були використані експертом, вказана симптоматика у історії хвороби і чому вона відповідає. На його думку симптоматика при травмі відповідає тому, що людина отримала травму і внаслідок цього відчуває біль. Так як потерпіла отримала травму нижньої частини хребта, тому зазначено трошки вище на декілька сантиметрів, це може бути за рахунок індивідуальних особливостей та за рахунок проходження нервових закінчень, тому що нерв проходить з верху вниз, і в якій частині людина відчуває біль, це може бути дещо суб`єктивно, відчуття болю свідчить про те що була травма. Симулювання болю перевіряється лікарями, обґрунтовано те, що є перелом,встановлена ступінь тяжкості , встановлений механізм, ударна дія. Для того щоб визначитися з напрямком дії травмуючої сили необхідне додаткове дослідження рентгенологічних знімків. Для того щоб конкретно визначитися з підвидом механізму необхідно додаткове дослідження. Адвокатом використовується один фрагмент перелому, а цей перелом є складним і складається з декількох частин. Як йому відомо з експертизи, потерпіла впала сідницями на східці. При падінні на сідниці поперек захищений м`язовою масою сідниць, при падінні на рівну поверхню отримати перелом неможливо. В експертизі не зазначено, що потерпіла впала на ребро східців. Від удару ногою ззаду можливо отримати перелом, як описано на рентгенівському знімку, тому що удар прийшовся не на нижню частину попереку, а в середню або верхню його частину і за рахунок зміщення та анатомічних властивостей куприку одна частина змістилась у одну сторону, а друга частина у іншу сторону. Там складний перелом і найбільш вірогідно, що він виник внаслідок удару у верхню частину куприку, оскільки вона пошкоджена. Виявлено пошкодження верхньої, середньої та нижньої частини куприку, це написано у описі рентгенівського знімку. Вважає, що найбільш вірогідно перелом виник внаслідок удару тупим предметом у верхню або середню частину куприку. Через анатомічне розміщення куприку, тобто трохи вище сідниць, з точки зору людини це удар у область сідниць. Він вважає, що удари наносились у область сідниць, поперек знаходиться у області сідниць. Перелом це місце прикладення травмуючої сили, у даному випадку місце прикладення куприк. При падінні сідницями на рівну поверхню перелом не можливий, а при ударах в області сідниць з точку зору, що для людини куприк це область сідниць, перелом можливий. Вважає, що у потерпілої ОСОБА_3 складний перелом, який виник внаслідок дії тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею контакту і він діяв у область попереку. Висновок спеціаліста про перелом в результаті пологів є некоректним. Потерпілу на експертизу вони не викликають, є розпис робочого часу, який висить для всіх, потерпіла сама приходить у робочий час. У даному випадку у потерпілої була постанова про проведення експертизи, якщо б його не було то був би вказаний інший документ, а так вказано що була постанова. У постанові слідчого вказано про попередження експерта, тобто слідчий таким чином вже попередив експерта про кримінальну відповідальність. Після проведення дослідження документи повертаються слідчому. Згідно зі станом медицини, рентген знімки оплачуються особою і тому є її власністю. Історія хвороби повертається слідчому, слідчий про це розписується при отриманні експертизи. У журналі реєстрації зазначається, що надійшло на експертизу, постанова слідчого вказується, супровідні листи дуже часто не зберігаються.

На виконання вимог ст.357 КПК України у судовому засіданні оглянуто речові докази, а саме два ножі та грошові банкноти ( КД 8375364, КЖ 7134177, МА 1728440, ПЄ 6727471, КЕ 6312812, ЕЯ 858558341, ЕВ 7971795, АД 8721648, КЗ 6637592, ПБ 8829419, ЄЧ 2822915, ЕЕ 6476189 , ЕЖ 3981891 та десять банкнот номіналом 100 доларів США наступних серій: HF 78054509 E, HB 77851524 В, КК 55099156 В, КВ 45133661 М, КВ 25117667Н,KL84143429C,FF34801846С, НС 83767652 А, НС 83767651 А, FG86552641 А) , які надані на ознайомлення учасникам судового провадження. Сторона захисту при огляді посилалась на недопустимість доказів - ножів, оскільки вони не були відкриті у порядку ст. 290 КПК України.

На виконання вимог ст. 359 КПК України у судовому засіданні відтворено звукозапис та демонстрація відеозапису протоколу огляду місця події від 11.02.2017 року та інформація на флеш-накопичувачі інв..№45т, серійний №А956782212 та інв.№44т, серійний №94681-Е05.А00ІLF.

За вимогами ч.1 ст.349 КПК України докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу.

Крім показів самого обвинуваченого, потерпілих та свідків, в ході судового розгляду за клопотанням прокурора досліджено також інші докази вини обвинуваченого ОСОБА_1 .

За епізодом потерпілої ОСОБА_3 від 11.12.2015 року.

Згідно картки первинного обліку інформації надійшло повідомлення до Жовтневого відділення Криворізького відділу ГУНП в Дніпропетровській області з 8-ої міської лікарні про надання медичної допомоги громадянці ОСОБА_3 .

Згідно довідки №8461 ОСОБА_3 12.12.2015 року, о 10.45 год зверталась до травмпункту КЗ « Криворізька міська клінічна лікарня №8», отримала медичну допомогу : огляд «Ro»- гр., огляд на алкоголь :0 %, діагноз : « забій в області куприка і крижи».

Протоколом огляду місця події від 17.01.2016 року зафіксовано місце події - ділянка місцевості, яка розташована поруч з будинок АДРЕСА_2 в Покровському районі м. Кривого Рогу.

Висновок експерта №80 від 13.01.2016 року, згідно якого судово-медичним експертом ОСОБА_71. проведено судово- медичну експертизу ОСОБА_3 , ( 15.01.2016-21.01.2016) , за підсумком якої виявлено тілесне ушкодження локалізація якого: перелом куприку зі зміщенням; ушкодження виникло від ударної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок удару взутою ногою, або при ударі в тупий твердий предмет, який мав такі ж властивості; потерпілій було завдано не менше 1-го прикладення фізичною силою в ділянку сідниць; виявлене ушкодження відноситься до середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби; характер ушкодження свідчить, що термін виникнення може відповідати 11.12.2015 року.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 09.02.2016 року з фототаблицями, проведеного слідчим ОСОБА_74., у присутності понятих ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , свідок ОСОБА_11 серед пред`явлених осіб для впізнання вказав на особу під №2 , яка 11.12.2015 року, у період часу з 18.30-18.45 , біля під`їзду будинку АДРЕСА_2 в Жовтневому районі м. Кривого Рогу виражався нецензурною лайкою та умисно наніс ОСОБА_70 ногою в область ягодиць ззаду, впізнана особа представилась ОСОБА_1 . З протоколом усі учасники ознайомлені, зауваження не вносили.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.08.2016 року, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_3 , спеціаліста СМЕ ОСОБА_71 , понятих ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , де в приміщенні СМЕ потерпіла ОСОБА_3 розповіла про обставини вчинення злочину та продемонструвала на статисті, яким чином вона присіла, нахилилася вперед , щоб підняти з асфальту папери , коли відчула один удар ззаду ногою , де стояв ОСОБА_1 .

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.08.2016 року , проведеного за участю свідка ОСОБА_6 , спеціаліста СМЕ ОСОБА_71 , понятих ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , де свідок ОСОБА_6 розповіла про обставини вчинення злочину ОСОБА_1 та продемонструвала механізм нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 правою ногою в область ягодиць.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.08.2016 року , проведеного за участю свідка ОСОБА_11 , спеціаліста СМЕ ОСОБА_71 , понятих ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , де свідок ОСОБА_11 розповів про обставини вчинення злочину ОСОБА_1 та продемонстрував на статисті механізм нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 правою ногою в область ягодиць.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.08.2016 року , проведеного за участю свідка ОСОБА_8 , спеціаліста СМЕ ОСОБА_71 , понятих ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , де свідок ОСОБА_8 сама продемонструвала , яким чином на східцях впала потерпіла ОСОБА_3 та розмістилась після падіння, а саме при пересуванні в напрямку ззаду - наперед з послідуючим паданням тулуба без перешкод на протилежну сторону.

Згідно Висновку експерта №1540 від 11.08.2016 року, на підставі постанови слідчого ОСОБА_74 , експертом ОСОБА_71 проведено судово- медичну експертизу потерпілій ОСОБА_3 , за результатами якої можливо зробити висновок, що механізм утворення ушкодження останньої не суперечить судово- медичним даним , отриманим під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 04.08.2016 року, а виникнення ушкодження при механізмі , на який вказала свідок ОСОБА_8 , а саме при пересуванні в напрямку ззаду - наперед з послідуючим паданням тулуба без перешкод на протилежну сторону маловірогідно. При проведенні слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_3 останні вказали однакові дані за травмуючий предмет, анатомічну ділянку прикладення фізичної сили травмуючим предметом, тому механізм утворення ушкодження не суперечить судово- медичним даним, отриманими під час проведення слідчих експериментів за їх участю.

Згідно довідки ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в медичному реабілітаційному центрі «Південний Буг» МВС України м. Хмільник з 01.06- 21.06.2016 року з приводу лікування перелому куприку.

Згідно висновку експерта №2438-20 від 06.11.2020 року Дніпропетровського науково- дослідного інституту заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 вплинуло на неї як психотравмуючий фактор, їй спричинено моральні страждання є суттєвими та являються психологічною підставою для правового вирішення про заподіяння моральної шкоди , орієнтовний розмір відшкодування з урахуванням характеру дій обвинуваченого може відповідати 81 мінімальній заробітній платі.

За епізодом надання неправомірної вигоди службовій особі від 11.02.2017 року.

Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.02.2017 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-, відео контролю із застосуванням технічних засобів відносно ОСОБА_1 , у будь-якому службовому приміщенні Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області , терміном тридцять діб, яка отримана Криворізькою місцевою прокуратурою 31.01.2018 року за вх..№1808/78-311-18.

Протоколом огляду місця події від 11.02.2017 року, проведеного в присутності понятих ОСОБА_31 , ОСОБА_35 підозрюваного ОСОБА_1 , з застосування відео зйомки відеокамерою « Sony», встановлено , в службовому кабінеті НОМЕР_3 Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває громадянин, який назвався ОСОБА_1 , у присутності якого на столі перед кріслом наявний блокнот, між сторінками якого виявлено грошові кошти, які вилучені, а саме: 2500 грн, 1000 доларів США, та упаковані в експертний пакет №0005461, під час якого якого ОСОБА_1 зазначає, що виявлені грошові кошти йому не належать, що зафіксовано на відеозаписі до протоколу огляду місця події від 11.02.2017 року, який оглянуто у судовому засіданні.

Згідно висновку експерта №30/2.3 -448 від 23.02.2017 року дванадцять банкнот НБ України номіналом 200 грн з наступними серійними номерами : КД 8375364, КЖ 7134177, МА 1728440, ПЄ 6727471, КЕ 6312812, ЕЯ 858558341, ЕВ 7971795, АД 8721648, КЗ 6637592, ПБ 8829419, ЄЧ 2822915, ЕЕ 6476189 , а також одна банкнота НБ України номіналом 100 грн з серійним номером ЕЖ 3981891, відповідають за своїми характеристиками грошовим знакам Національного банку України аналогічних номіналів , які знаходяться в офіційному обігу. Десять банкнот номіналом 100 доларів США наступних серій: HF 78054509 E, HB 77851524 В, КК 55099156 В, КВ 45133661 М, КВ 25117667Н,KL84143429C,FF34801846С, НС 83767652 А, НС 83767651 А, FG86552641 А, відповідають за своїми характеристиками грошовим знакам Федеральної резервної системи США аналогічного номіналу , які знаходяться в офіційному обігу.

Постановою слідчого від 23.02.2017 року вилучені та опечатані у експертному пакеті №0904510 грошові кошти 2500 грн серійними номерами : КД 8375364, КЖ 7134177, МА 1728440, ПЄ 6727471, КЕ 6312812, ЕЯ 858558341, ЕВ 7971795, АД 8721648, КЗ 6637592, ПБ 8829419, ЄЧ 2822915, ЕЕ 6476189 , а також одна банкнота НБ України номіналом 100 грн з серійним номером ЕЖ 3981891 та десять банкнот номіналом 100 доларів США наступних серій: HF 78054509 E, HB 77851524 В, КК 55099156 В, КВ 45133661 М, КВ 25117667Н,KL84143429C,FF34801846С, НС 83767652 А, НС 83767651 А, FG86552641 А визнано речовими доказами та передано на відповідальне зберігання до УФЗБО ГУНП у Дніпропетровській області, згідно квитанції №000359.

Протоколом про результати проведення негласних слідчих ( розшукових) дій від 13.02.2017 року , на якому задокументовано обставини передачі ОСОБА_1 11.02.2017 року, в приміщенні службового кабінету НОМЕР_3 Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області старшому слідчому ОСОБА_14 грошових коштів в розмірі 1000 доларів та 2500 грн в якості неправомірної вигоди за не притягнення до кримінальної відповідальності, результат якої зафіксований на флеш-накопичував інв..№45т, серійний №А956782212 та на флеш-накопичувачі інв.№44т, серійний №94681-Е05.А00LF.

Висновком експерта №13/255СЕ-19 від 12.12.2019, згідно якого експертом досліджено матеріальні носії інформації проведених в ході проведення НСРД, виконано стенограму аудіо-, відео контролю, зі змісту якої вбачається розмова слідчого ОСОБА_14. та обвинуваченого ОСОБА_1 , де слідчий запитує скільки тут та чого, а ОСОБА_1 відповідає «ну, там зелених пару тонн», та «дві з копійками гривень». А також, стенограма зафіксована під час огляду місця події, згідно якої ОСОБА_1 зазначає, що виявлені грошові кошти йому не належать.

Квитанцією №000359 про отримання на зберігання УФЗБО 2500 грн та 1000доларів США.

За епізодом ч.2 ст. 263 КК України від 30.12.2016 року

Протокол огляду місця події від 30.12.2016 року, згідно якого зафіксовано місце події - ділянка місцевості , яка розташована приблизно в 3 метрах від магазину «Гаврилівські курчата», вул. Десантна, 8 в Покровському районі м. Кривого Рогу , де на асфальтному покритті виявлено та вилучена два ножі, а саме: один ніж, довжиною 300 мм, довжина клинка 170 мм, довжина рукоятки 130 мм, бежевого кольору з гравіровкою у виді тварини, на відстані 40 см другий ніж, загальною довжиною 330 мм, довжиною металевого клинка 210 мм, рукоятка виготовлена із дерева коричневого кольору 120 мм. Поряд з магазином знаходиться куртка чоловіча балонева з двома кишенями чорного кольору з пошкодженням у вигляді порізу невизначеної форми довжиною 5 см.

Згідно висновку експерта №30/4.5-100 від 17.01.2017 року перший ніж виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів загального призначення та відноситься до категорії холодної зброї. Другий ніж виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів загального призначення, до категорії холодної зброї не відноситься у зв`язку з відсутністю технічної забезпеченості.

Постановою слідчого від 23.02.2017 року про визнання речовими доказами двох ножів, які здані на відповідальне зберігання , згідно квитанції №0112.

За епізодом грубого порушення громадського порядку за ч.4 ст. 296 КК України від 30.12.2016 року

Протоколом огляду місця події від 30.12.2016 року, проведеного за участю понятих, з фото таблицями, зафіксовано місце події - ділянка місцевості, яка розташована приблизно в трьох метрах від магазину «Гаврилівські курчата» , яка розташована приблизно в 3 метрах від магазину «Гаврилівські курчата», вул. Десантна, 8 в Покровському районі м. Кривого Рогу , де на асфальтному покритті виявлено та вилучена два ножі, а поряд з магазином знаходиться куртка чоловіча балонева з двома кишенями чорного кольору з пошкодженням у вигляді порізу невизначеної форми довжиною 5 см.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.02.2017 року, проведеного за участі понятих, потерпілий ОСОБА_12 при пред`явленні для впізнання осіб , вказав на особо під №3, , який 30.12.2016 року біля кафе «Азізов» по вулиці Десантній в м. Кривому Розі порушував громадський порядок.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.02.2017 року, проведеного за участі понятих, свідок ОСОБА_29 при пред`явленні для впізнання осіб , вказав на особу під №1, який 30.12.2016 року біля кафе «Азізов» по вулиці Десантній в м. Кривому Розі порушував громадський порядок.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.02.2017 року, проведеного за участі понятих, свідок ОСОБА_28 при пред`явленні для впізнання осіб , вказав на особу під №2, , який 30.12.2016 року біля кафе «Азізов» по вулиці Десантній в м. Кривому Розі порушував громадський порядок.

Також судом досліджені документи, які надані під час судового розгляду стороною захисту.

Згідно даних книги обліку речових доказів Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області № 1601 27.02.2017 року два ножі передані на зберігання до камери схову, кримінальне провадження №12017040730000414 ( порядковий номер 0112).

Висновок спеціаліста Головного бюро судово-медичнох експертизи МОЗ України №132/18 ОСОБА_75 , виконаний за адвокатський запит адвоката Амельчишина О.В., за підсумками якого експертні висновки №80 від 15.01.2016 року -21.01.2016 року та «Висновок експерта№1540 від 16.08.2016 -19.08.2016 року щодо наявних тілесних ушкоджень , термінів та механізму їх виникнення у гр.. ОСОБА_3 не можна вважати обґрунтованим та підтвердженими об`єктивними медичними даними.

Згідно інформації з факультету післядипломної освіти кафедри хірургії , травматології та ортопедії ДЗ «Дніпровської медичної академії МОЗ України від 11.04.2018 року , наданої на адвокатський запит захисника Амельчиша О.А. , у їхній медичній практиці не зустрічались випадки перелому куприка зі зміщенням кзаду, опис рентгенограми №7914 від 12.12.2015 року наданий некоректно.

Згідно відповіді на адвокатський запит захисника Рагозіної О.В. від 12.11.2018 року 27.02.2017 відсутні записи відвідування установи слідчим ОСОБА_76 , є запис про відвідування КУВП №3 28.02.2017 року під № 1039.В матеріалах особової справи ОСОБА_1 відсутня вимога на видачу ув`язненого 27.02.2017 року. Запис про занесення до КУВП речових доказів - холодної зброї до КУВП відсутній.

Положеннями ст.22 КПК України закріплено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими кримінальним процесуальним законодавством.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд також враховує прецеденту практику Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Нечипорук і Йонкало проти України» (п.150) від 21.04.2011 року та «Кобець проти України» (п.43) від 14.02.2008 року, згідно яких суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Судом забезпечено в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, виходячи із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами кримінального провадження підтверджено, що докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені злочинів є належними, допустимими, достовірними та достатніми, здобуті в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_1 .

Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, оцінюючи кожний доказ, досліджений у судовому засіданні по справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку із показаннями свідків по справі та потерпілих. Всупереч твердженням сторони захисту, з`ясувавши передбачені ст.91 КПК України обставини, що належать до предмету доказування, суд встановив факт наявності суспільно небезпечних діянь й визнає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинів та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 369 КК України за ознаками пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду та надання такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, за ч.1 ст.122 КК України за ознаками умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, за ст. 296 ч. 4 КК України хуліганство

, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосування холодної зброї, зазделегіть заготовленої для нанесення тілесних ушкоджень, за ст. 263 ч. 2 КК України за ознаками носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Суд вважає також необґрунтованими посилання захисника на недопустимість доказів, зокрема протокол впізнання свідка ОСОБА_11 від 09.02.2017 року за фотознімками, протокол впізнання свідка ОСОБА_28 від 22.07.2017 року, протокол впізнання потерпілого ОСОБА_12 за фотознімками від 22.02.2017 року, протокол впізнання свідка ОСОБА_29 від 22.02.2017 року, оскільки їх проведення, на думку захисту, відбулось з істотними порушеннями закону. В обґрунтування захисник вказує про допустимість вказаних доказів, але за твердженням захисту вони є неналежними. Усупереч твердженням сторони захисту, відповідально до положень ч.6 ст. 228 КПК України, якою встановлено процесуальні вимоги щодо проведення вказаних сдідчих дій , - за необхідності впізнання може проводитись за фотознімками, з додержаннм вимог, передбачених ч.ч.1,2 КПК України. Проведення впізнання за фотознімками виключає можливість у подальшому пред`явлення особи для впізнання. Відтак, дані дії проведені з дотриманням вимог законодавства, повторного пред`явлення особи для впізнання, що прямо заборонено ч.1 ст.228 КПК України, не проводилось, а інші доводи відмінностей між собою фотознімків в частині форми та інших особливостей, що суттєво могли вплинути на сприйняття зображення, не можуть автоматично свідчити про недопустимість як доказів протоколів впізнання та їх належність, оскільки прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Оцінюючи проведені органом досудового розслідування слідчі експерименти на відповідність вимогам ст. 240 КПК України, суд встановив, що вказані процесуальні дії, за результатами яких було складено протоколи від 04.08.2016 року за участі спеціаліста СМЕ ОСОБА_71 , понятих ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , де потерпіла ОСОБА_3 , свідок ОСОБА_6 , свідок ОСОБА_11 , розповіли про обставини вчинення злочину та продемонстрували на статисті, яким чином потерпіла присіла, нахилилася вперед , щоб підняти з асфальту папери, коли відчула один удар ззаду ногою, де стояв ОСОБА_1 , проведено у відповідності до норм кримінального процесуального законодавства.

Слідчий експеримент за своєю юридичною природою є виключно способом перевірки показань будь-якого учасника кримінального провадження з певним процесуальним статусом. На підставі досліджених у судовому засіданні протоколів слідчих експериментів, повністю підтверджується обвинувачення, яке у сукупності з іншими доказами, вказує на вчинення саме ОСОБА_1 умисного тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_3 , оскільки, учасники слідчих експериментів послідовно, ретельно з відображенням деталей відтворили дії ОСОБА_1 .Слідчий експеримент за своєю юридичною природою є виключно способом перевірки показань будь-якого учасника кримінального провадження з певним процесуальним статусом. На підставі досліджених у судовому засіданні протоколів слідчих експериментів, повністю підтверджуються покази свідків обвинувачення та потерпілої ОСОБА_3 .

Суд відхиляє покази свідка захисту ОСОБА_8 , оскільки вони були перевірені слідчим експериментом, та згідно висновку експерта №1540 виникнення ушкодження при механізмі, на який вказала свідок ОСОБА_8 , а саме при пересуванні в напрямку ззаду - наперед з послідуючим паданням тулуба без перешкод на протилежну сторону маловірогідно.

Не дивлячись на невизнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_1 , що є законним та гарантованим державою, у тому числі на міжнародному рівні, правом особи не свідчити проти себе та не визнавати свою провину, фактом на підтвердження обставин, які були зафіксовані у протоколах слідчих експериментів, є зареєстровані в Єдиному реєстру досудових розслідувань відповідні кримінальні провадження за заявами потерпілих.

Судом у ході судового розгляду при дослідженні письмових доказів порушень вимог ст. ст. 104, 223, 240 КПК України не встановлено, а всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, в тому числі покази потерпілих, свідків, протоколи процесуальних дій, висновки експертиз та речові докази є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.

Внаслідок перевірки цих доводів, з огляду на фактичні обставини справи та наявні в матеріалах провадження документи, суд дійшов висновку, що вказані процесуальні та слідчі дії проведені на підставі необхідних для цього процесуальних рішень, уповноваженими на те особами, з дотриманням відповідних вимог КПК України та передбаченої для їх проведення процедури, а протоколи за їх результатами складені з дотриманням встановленого порядку.

Не заслуговують на увагу доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів двох ножів, які за твердженням сторони захисту не були відкриті обвинуваченому, та висновку експерта від 17.01.2017 року за результатами експертизи ножів.

Відхиляючи доводи сторони захисту з приводу порушення вимог ст. 290 КПК України через не відкриття їй на стадії закінчення досудового розслідування процесуальних документів, а саме ножів та документів, які були підставою для проведення у даному кримінальному провадженні негласних слідчих (розшукових) дій, та, як наслідок, визнання недопустимими доказів, отриманих в результаті проведення таких дій, суд зазначає, що з огляду на положення статей 84, 99 КПК України зазначені процесуальні документи (у тому числі й відповідні ухвали слідчих суддів) не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Вони повинні досліджуватися судом під час розгляду справи в суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті НС(Р)Д.

Беручи до уваги те, що КПК України чітко встановлює процесуальні підстави проведення НС(Р)Д, а в протоколі про результати проведення цих дій завжди вказується, на підставі якого рішення вони проводилися, не можна говорити про те, що для сторони захисту в цілому буде неочікуваним побачити відповідний процесуальний документ, якщо його буде відкрито не на стадії закінчення досудового розслідування, а дещо пізніше.

Баланс інтересів сторін не на користь сторони захисту буде порушено не стільки у випадку, якщо відповідний процесуальний документ (речовий доказ) не буде відкрито на стадії закінчення досудового розслідування, скільки в ситуації, якщо всупереч клопотанню, своєчасно заявленому в суді стороною захисту, цей документ так і не буде відкритий або буде відкритий із невиправданою затримкою, коли сторона захисту вже не матиме можливості належним чином підготуватися до захисту і скорегувати лінію захисту.

Сторона захисту як при закінченні досудового розслідування, так і протягом судового розгляду не наполягала та не вимагала у сторони обвинувачення відкрити їй вищезазначені документи та речові докази.

Ці документи та речові докази, а саме ножі та грошові купюри, були відкриті захисту в ході судового розгляду - в судовому засіданні 23.11.2017 та 13.12.2017 року. Після їх дослідження суд провів ще декілька засідань, а у подальшому ухвалив вирок. Отже, з моменту дослідження судом указаних документів до ухвалення вироку минув значний час, тобто сторона захисту мала достатньо часу, щоб підготуватися та скорегувати лінію захисту у зв`язку з дослідженням судом вищезазначених документів.

Враховуючи наведене, зокрема й процесуальну поведінку учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку, що не було порушено балансу інтересів сторін провадження, вони нарівно використовували надані їм процесуальні права на збирання та подання до суду доказів і у зв`язку з цим мали достатньо часу для обстоювання своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Відкриття стороні захисту вищезазначених документів було здійснено з дотриманням вимог ч. 11 ст. 290 КПК України. Відтак немає підстав для визнання недопустимими доказами як указаних матеріалів, так і відповідних протоколів НС(Р)Д, складених на підставі зазначених документів.

Суд відхиляє доводи сторони захисту та критично оцінює покази свідка захисту ОСОБА_36 , так як свідок є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_1 , і тому є заінтересованою особою. Крім того, покази свідка ОСОБА_36 спростовуються дослідженими в судовому засіданні аудіо та відеозаписами, які узгоджуються між собою, згідно яких ОСОБА_1 неодноразово прибував до слідчого, словесно спонукав останнього до прийняття рішення щодо закриття кримінального провадження, а також особисто озвучив слідчому суму грошових коштів у доларах США та гривнях, самостійно протягнув руку під столом з метою передання грошових коштів, а після відмови слідчого отримання грошових коштів у вказаний спосіб (поза межами візуального спостереження) взяв блокнот слідчого та поклав грошові кошти в сумі 2500 гривень та 1000 доларів США, які було виявлено та вилучено під час проведення огляду місця події - кабінету слідчого, в ході якого ОСОБА_1 вказав, що він не має відношення до даних грошових коштів.

Вирішуючи питання щодо допустимості як доказів матеріалів НСРД суд виходить також з наступного.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19, процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.

Прокурором в ході судового розгляду надано лист в.о. голови апеляційного суду Дніпропетровської області №06-9932 від 24.04.2017, згідно якого вбачається, що прокурором під час досудового розслідування, а саме, 24.02.2017 вживалися заходи щодо отримання процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД.

Отже, в ході судового розгляду прокурором доведено своєчасність вжиття необхідних заходів для отримання процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД.

Крім того, судом встановлено, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення відкриті згідно з частиною одинадцятою статті 290 КПК України стороні захисту під час судового розгляду справи.

Аналізуючи доводи сторони захисту про не відкриття їй у порядку, передбаченому частинами 1, 2 ст. 290 КПК України, інших матеріалів кримінального провадження в повному обсязі, суд зазначає, що закон не визначає певної форми процесуального документа, яким би підтверджувався факт надання доступу та ознайомлення з матеріалами провадження, а лише встановлює (ч. 9 ст. 290 КПК України), що цей факт повинен бути письмово підтверджений самим учасником кримінального провадження, якому надано доступ. За таких обставин наявні в матеріалах провадження протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27.02.2017 року, 28.02.2017 року, три протоколи про надання доступів до матеріалів від 25.06.2018 року, підписані підозрюваним та його захисникамиом, суд визнає належним підтвердженням факту надання їм доступу до матеріалів провадження.

Судом з метою реалізації принципу змагальності забезпечено стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для проведення НСРД.

Оцінюючи отримані в результаті проведення НСРД докази суд приходить до висновку про їх допустимість, а також, констатує, що відомості зафіксовані за результатами НСРД у справі, фактично лише підтверджують інформацію та інші наявні докази у цій справі, не суперечать іншим доказам у справі, не є єдиним або ключовим доказом проти обвинуваченого.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, сторона захисту, мала широкі можливості оспорювати як достовірність записів, отриманих в результаті НСРД, так і їх використання судом як доказів. Проте вона скористалася своїми можливостями лише частково. Захист оспорює саме законність використання записів, при цьому достовірність відомостей, що в містяться в матеріалах НСРД сторона захисту сумніву не піддає.

У зв`язку з проведенням експертизи, призначеної на підставі ухвали суду від 17.04.2019 експерт ОСОБА_77 зверталася з клопотанням про надання апаратури запису, яка використовувалась для запису інформації на надані об`єкти дослідження. З листа начальника Управління оперативно- технічних заходів ГУНП в Дніпропетровській області В.Кухтіна судом встановлено, що не має можливості направити на адресу Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса записувальні пристрої, за допомогою яких здійснювалися пред`явлені в суді матеріали НСРД у рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з закінченням терміну зберігання документів, за допомогою яких можливо встановити техніку здійснення фіксації. Відтак, відсутні підстави ставити під сумнів допустимість висновку експерта і додатку до протоколів за результатами здійснення НСРД.

Доводи сторони захисту про те, що протоколи НСРД є недопустимим доказом через відсутність оригінальних примірників технічних носіїв, не засновані на приписах закону та не спростовують висновків суду про допустимість цих доказів.

У частині 3 ст. 99 КПК України законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - ще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації.

У цьому провадженні як додаток до протоколу НСДР долучено флешнакопичувачі № 45 т , серійний номер А 956782212,з адаптером та 46 т , серійний номер 94681- Е05.А00LF, які є первинними носіями електронних документів НСРД.

Суд за результатами оцінки доказів у порядку, передбаченому

ст. 94 КПК України, оцінюючи вказаний протокол НСРД, зважає на наявність у матеріалах провадження клопотань про надання дозволу на його проведення та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області про надання дозволу на проведення НРСД, які є підставою для їх проведення, зазначає, що НСРД були здійснені з додержанням вимог статей 246-257 цього Кодексу, є належними і допустимими доказами.

Стосовно тверджень обвинуваченого стосовно підбурювання його з слідчим ОСОБА_14 до надання неправомірної вигоди останньому , суд зазначає, що під час судового розгляду встановлені такі фактичні обставини, які виключають підстави для висновку як про наявність підбурювання так і провокації злочину.

Оцінюючи дії обвинуваченого ОСОБА_1 , який намагався передати неправомірну вигоду слідчому ОСОБА_14 з нижньої частини боку столу, зниження ОСОБА_1 тембру та сили голосу, підміни смислових значень слів («зеленых пару тонн») суд приходить до висновку що дані дії вчинені обвинуваченим з метою конспірації під час вчинення злочину, імітування ним законної поведінки під час передання неправомірної вигоди слідчому.

Встановлені судом фактичні обставини спростовують позицію захисту щодо нібито правомірних дій обвинуваченого щодо надання слідчому грошових коштів як розмір відшкодування завданої потерпілому шкоди.

При судовому розгляді сторона захисту поставила під сумнів висновки експертиз №№80 та 1540 .

Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. У ході судового розгляду за клопотанням сторони захисту ухвалою суду від 17.04.2019 року було призначено проведення технічної експертизи аудіо-відео записів контролю події злочину.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 обвинувачується за ч.1 ст. 122 КК України.

Об`єктом вказаного злочину є здоров`я особи. Об`єктивну його сторону характеризують: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинний зв`язок між зазначеними діянням та наслідками.

Як випливає з ч. 1 ст. 122 КК України, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням визнається умисне тілесне ушкодження, яке: не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121, але при цьому є таким, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних у ч. 1 ст. 122 КК України наслідків.

Обов`язковою умовою у справах щодо вчинення злочинів проти життя та здоров`я особи є належним чином проведена відповідно до вимог ст. 242 КПК України судово-медична експертиза щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Таким чином, згідно із ч. 2 ст. 242 КПК України висновок судово-медичної експертизи є обов`язковим засобом доказування характеру і ступеня тяжкості завданих особі тілесних ушкоджень, що є необхідною кваліфікуючою ознакою злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

Відповідно до матеріалів провадження, на досудовому слідстві проведено судово-медичні експертизи за №№ 80, 1540 на підставі постанов слідчих СВ Жовтневого ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_74. та ОСОБА_75., які були уповноважені на проведення розслідування, тому вчинені ними процесуальні дії в провадженні вважаються повноважними.

Суд звертає увагу на те, що судово - медична експертиза виконується згідно з Законом України «Про судову експертизу», процесуальним законодавством та іншими нормативно-правовими актами.Судовим експертом, відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень № 6 від 17 січня 1995 року оцінено за

ступенем тяжкості ушкодження потерпілої. Тобто, судово-медичний експерт при дослідженні, використовуючи спеціальні знання, вказав на наявність тілесних ушкоджень та встановив ступінь тяжкості. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в ході збирання доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 242 КПК України щодо обов`язковості проведення експертизи на предмет встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, стороною обвинувачення було забезпечено проведення судово-медичної експертизи.

Зазначені експертизи містять посилання на медичні документи, що були об`єктом експертного дослідження, а також перелік запитань, поставлених перед експертом. За наявності сумнівів щодо достовірності медичних документів, які були об`єктом експертного дослідження.

Сторона захисту, реалізуючи закріплені у статтях 22, 26 КПК України принципи змагальності й диспозитивності, на стадії дослідження доказів мала процесуальну можливість клопотати про надання відповідних документів. Інші доводи сторони захисту не можуть слугувати для визнання вказаних доказів недопустимими, оскільки висновки експертиз у судовому засіданні не спростовані. Надані стороною захисту та досліджені судом документи, зокрема висновок спеціаліста та інформація завідуючого кафедри хірургії ФПО ДЗ Дніпропетровська медична академія МОЗ України» має інформативний характер та не підтверджена висновками експертизи, тому є неналежним доказом.

Критерії недопустимості доказів ЄСПЛ віддає на розсуд національному законодавцеві, утримуючись від пред`явлення конкретних вимог. Аналізуючи практику ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про недопустимість доказів, національні суди повинні мати на увазі можливість обвинуваченого оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також обставини в процесі збирання доказів, що дозволяють їх вважати недопустимими (рішення у справах «Ялло проти ФРН» від 11 липня 2006 року, «Биков проти РФ» від 10 березня 2009 року). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін по таким доказам. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року можна вважати справедливим. Якщо на стадії досудового слідства мали місце процесуальні недоліки, то головне завдання судів як першої, так і апеляційної інстанції полягає у забезпеченні загальної справедливості кримінального провадження (рішення у справі «Головко проти України» від 23 січня 2020 року).

При цьому суд звертає увагу, що, як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Оцінюючи покази потерпілої ОСОБА_3 щодо обставин завдання їй тілесних ушкоджень обвинуваченим, та потерпілого ОСОБА_79 суд приймає їх за основу як достовірні, належні та допустимі, враховуючи, що надані покази потерпілими залишались незмінними протягом усього часу розгляду справи з моменту звернення до медичного закладу і повністю узгоджуються із сукупністю зібраних у справі письмових доказів, даними протоколів огляду, слідчих експериментів, висновками експертів, показами свідків.

Аналізуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_1 , співставляючи її з обвинуваченням, що йому інкримінується, а також зі свідченнями потерпілих, свідків та з іншими доказами, дослідженими судом, які повністю викривають обвинуваченого у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень, суд робить висновок про те, що вищенаведені покази та інші наведені судом докази мають характер логічних, послідовних та об`єктивних. Зазначені докази винуватості ОСОБА_1 є такими, що доповнюють одне одного, є належними, достовірними, допустимими, достатніми та такими, що не суперечать Конституції та нормам КПК України.

Суд дійшов висновку про надання такій позиції обвинуваченого критичної оцінки, розглядаючи це як спосіб захисту останнього, та вважає, що покази ОСОБА_1 спрямовані на штучну зміну обставин події з метою уникнення відповідальності та не відповідають всебічно вивченим та проаналізованим доказам, а поведінку обвинуваченого в даному випадку розцінює як захисно-установчу в суб`єктивно складній несприятливій для нього судово-слідчій ситуації з метою уникнути покарання за скоєні ним злочини.

Всупереч твердженням сторони захисту, з`ясувавши передбачені ст.91 КПК України обставини, що належать до предмету доказування, суд встановив факт наявності суспільно небезпечних діянь й визнає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинів, оскільки документи, протоколи пред`явлення особи для впізнання, показання потерпілих та свідків в силу ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів, на підстав яких суд установив наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження. Підстав не довіряти показанням потерпілих та свідків, показання яких судом визнані допустимим та належним доказом, суд не має.

При призначенні покарання, суд керується положеннями ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд також враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, особу винного, який є не судимим, офіційно не працює, до затримання проживав із співмешканкою та її сином, посередньо характеризується за місцем проживання, документальних доказів щодо занняття ОСОБА_1 суспільно- корисною працею, зокрема, працевлаштування, суду не надано.

У відповідності зі ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим відносяться до категорії тяжких та нетяжкого злочину; обвинувачений на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває; раніше не судимий; офіційно непрацевлаштований; за місцем мешкання характеризується посередньо; інвалідом не являється.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив, що «…Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину…».

Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При застосуванні обвинуваченому кримінального покарання, суд додержується вимог справедливості, закріплених в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів зазначено в ч. 2 ст. 65 КК України.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. визначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Таким чином, врахувавши дані про особу ОСОБА_1 , який будучи молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, враховуючи особливості вчинення злочинів та конкретні обставини справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого та тих наслідків, які настали від його дій, враховуючи висновки органу пррбації , суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 становить особливу небезпеку для суспільства і вважає, що єдиним достатнім покаранням для останнього, з огляду на його особистість, вчинення ряду злочинів у період 2015 -2017 років, є призначення йому тяжкого покарання, передбаченого нормами КК України, а саме позбавлення волі, в межах санкцій інкримінованих статей, за правилами ст. 70 КК України, застосувавши принцип частково складання призначених покарань.

У відповідності до ст. 50 КК України саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження скоєння ним нових злочинів.

Суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_1 ст.69 КК України про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом та ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави:

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні сплинув. Прокурором у судових дебатах заявлено клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу - тримання під вартою. На думку суду, обвинувальний вирок та призначення суворого виду покарання не може слугувати підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки не узгоджується з метою та підставми застосування запобіжних заходів, відповідно до ст. 177 КПК України.

Потерпілою ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь 5234,36 грн матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову потерпілою зазначено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 їй завдано матеріальної шкоди, оскільки понесено витрати на лікування та реабілітацію, що підтверджується документально. Також потерпіла послалась на те, що діями ОСОБА_1 та наслідками отриманої травми їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які в подальшому проявилися на її стані здоров`я, заподіянні інтенсивних фізичних та психічних страждань, що підтверджено висновками експерта Дніпропетровського науково- дослідного інституту судових експертиз від 06.11.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд вважає, що протиправними діями обвинуваченого, які виразилися у нанесені умисного тілесного ушкодження, дійсно завдано моральну шкоду потерпілій , але вважає, що заявлений останньою розмір моральної шкоди є дещо завищеним і з обвинуваченого слід стягнути, виходячи із засад розумності та справедливості, суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 80000,00 грн.

Відповідно до ст.72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 попереднє ув`язнення з моменту його затримання, а саме з 11.02.2017 року по 25.06.2018 року день за два.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371 КПК України суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 КК України, ч.2 ст.263 КК України, ч.4 ст.296 КК України, ч.3 ст.369 КК України та призначити покарання:

ч.1 ст.122 КК України - 3 ( три) роки позбавлення волі;

ч.2 ст.263 КК України - 2 ( два ) роки позбавлення волі;

ч.4 ст.296 КК України - 4 ( чотири) роки позбавлення волі;

ч.3 ст.369 КК України- 5 ( п`ять) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом частково складання призначених покарання, остаточно призначити до відбуття ОСОБА_1 5 ( п`ять) років 5 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання та приведення вироку до виконання.

Відповідно до ст.72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 попереднє ув`язнення з моменту його затримання, а саме з 11.02.2017 року по 25.06.2018 року день за два .

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 5234 грн 36 коп та моральної шкоди в розмірі 80000 ( вісімдесят тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Речові докази: грошові кошти в розмірі 2500 гривень (банкноти номіналом 200 гривень із серійними номерами КД 8375364, КЖ 7134177, МА 1728440, ПЄ 6727471, КЕ 6312812, ЕЯ 8558341, ЕВ 7971795, АД 8721648, КЗ 6647592, ПБ 8829419, ЄЧ 2822915, ЕЕ 6476189 та банкнота номіналом 100 гривень із серійним номером ЕЖ3981891) та 1000 доларів США (банкноти номіналом 100 доларів США із серійними номерами HF 78054509E, HB 77851524B, KK 55099156B, KB 45133661M, KB 25117667H, KL 84143429C, FF 34801846C, HC 83767652A, HC 83767651A, FG 86552641A, які передані на відповідальне зберігання до УЗБО ГУНП в Дніпропетровській області - конфіскувати; два ножі, які передані на відповідальне зберігання до камери схову Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової трасологічної експертизи №30/4.5-100 від 17.01.2017 у розмірі 1055,52 грн, за проведення судової технічної експертизи документів №30/2.3-448 від 23.02.2017 у розмірі 1320,60 грн,судової експертизи відео-, звукозапису №13/255СЕ-19 від 12.12.2019 у розмірі 5495,35 грн,судової психологічної експертизи №2438-20 від 06.11.2020 у розмірі 29746,08 грн, на загальну суму 37 617,55 грн. (тридцять сім тисяч шістсот сімнадцять гривень 55 копійок).

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя О. Н. Борис