Рішення № 96528509, 23.04.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/417/21

2/212/1450/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ваврушак Н.М., секретаря судового засідання Нестеренко В. В., представника позивача Фляга В.Г., представника відповідача Громко Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві ,-

ВСТАНОВИВ:

21.01.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ЦГЗК») моральної шкоди завданою смертю працівника на виробництві, яку оцінює у розмірі 400000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є сином ОСОБА_2 , який працюючи у Петровському РУ-3 слюсарем по ремонту гірничого обладнання ЦГЗК, правонаступником якого є Відповідач, отримав професійне захворювання. Внаслідок професійного захворювання 04.12.2001 МСЕК ОСОБА_1 було визначено ступінь втрати професійної працездатності 40% при переогляді 30.06.2002 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 80%. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_2 , помер. Відповідно до Акту Обласної МСЕК №88 встановлено, що смерть його батька пов`язана з професійним захворюванням. Внаслідок смерті батька позивачу завдана моральна шкода, оскільки він втратив близьку людину, його смерть стала для позивача великим стресом. Просив стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 400000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 02.04.2021 року розгляд справи відкладено в зв`язку з неявкою сторін.

25.04.2021 року від представника відповідача надійшли до суду письмові пояснення, в якому просили відмовити в позові, посилаючись на те, що професійне захворювання померлий батько відповідача набув під час свідомо обраної роботи у шкідливих умовах праці та відсутні обґрунтування розміру моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засідання вимоги позову підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти вимог позову та просив суд відмовити у їх задоволенню.

Вислухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а. с. 15).

ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.13)

Відповідно до Довідки №88 КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від жовтня 2002 встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з встановленим йому за життя професійним захворюванням (а.с.14)

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин (01.10.2002 - час смерті батька позивача) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472 (далі - Правила).

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5 Правил).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли батько позивача - ОСОБА_2 помер внаслідок професійного захворювання.

На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

На думку суду відповідач ПрАТ «ЦГЗК» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу - сину померлого, оскільки у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 від профзахворювання, він переносить моральні страждання, змінився ритм його життя, зі смертю батька він переніс психоемоційний стрес і усвідомлення безповоротності втрати завдає позивачу душевного болю.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Так, син втратив батька, який займав важливе місце в родині. Його смерть спричинила психологічну травму позивачу. Смерть батька однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.

Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушено її нормальний спосіб життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.

Враховуючи наведене, те, що з часу смерті батька позивача минуло більше 18 років, а також виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 280000,00 гривень, тим самим задовольняючи позов частково.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд стягує з відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 2800,00 гривень.

Керуючись ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст. ст. 3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 280000,00 гривень (двісті вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь держави судовий збір в розмірі 2800,00 гривень (дві тисячі вісімсот грн. 00 коп.).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00190977, 50066, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2021 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак