Рішення № 96527945, 26.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року м. Київ № 320/3895/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі у поліції,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного Управління національної поліції в Київській області (далі по тексту – відповідач, ГУ Нацполіції у Київській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» в частині відрядження для проходження стажування з 31 січня по 30 квітня 2020 року в ГУНП в Луганській області рядового поліції ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 26.03.2020 року № 220 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» в частині, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді зі звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.04.2020 за № 114 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 службі в поліції на посаді рядового поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме з дня його звільнення по час винесення рішення у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції у Київській області від 17.04.2020 № 114 о/с «По особовому складу» його було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).

Позивач зазначив, що підставою для прийняття зазначеного наказу став наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 26.03.2020 № 220 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області". Позивач пояснив, що цим наказом його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції за порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП у Київській області».

Із вказаними наказами позивач категорично не погоджується, та вважає, що вони були прийняті без законних на те підстав та всупереч вимогам законодавства України.

Зокрема, позивач вказує, що з Наказом Головного управління Національної поліції у Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП у Київській області" його ознайомлено не було, оскільки у період з 30.01.2020 по 17.02.2020 він перебував на лікуванні, а з 17.02.2020 по 16.03.2020 у щорічній черговій відпустці за 2019 рік. Крім того, позивач зазначає, що він не належить до категорії працівників поліції, зарахованих до кадрового резерву чи призначених на нову посаду, які у відповідності до Положення № 1625 підлягають проходженню стажування.

Додаткового позивач вказав, що лише 17.03.2020 він дізнався про проведення щодо нього службового розслідування, що є порушенням його прав. Також відповідач застосував до позивача крайній вид дисциплінарного стягнення не дослідивши всіх обставин та доказів, особу працівника та результати його роботи.

Відтак, позивач вважає, що службове розслідування в частині, що стосується його було проведено не об`єктивно, упереджено і без всебічного вивчення дійсних обставин справи.

На думку позивача, наказ ГУНП у Київській області від 26.03.2020 № 220 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» прийнятий необґрунтовано, оскільки ним не допущено порушення службової дисципліни, а саме в частині невиконання наказу ГУНП в Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області».

За наведених обставин та з огляду на протиправність наказу ГУНП в Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» в частині, що стосується направлення ОСОБА_1 на підставі якого були прийнятий наказ про звільнення його зі служби в поліції ГУНП в Київській області від 26.03.2020 № 220 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», позивач просив суд визнати протиправними та скасувати накази про направлення його на стажування, про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновити на посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справу до судового розгляду, призначено підготовче судове засідання та витребувано у відповідача докази по справі.

Також суд поновив ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині позовних вимог про оскарження наказу Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області».

Відповідач адміністративного позову не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що до керівництва Головного управління 03.02.2020 надійшла доповідна записка начальника УКЗ ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_2 щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Київській області, які виразились у невиконанні наказу начальника Головного управління від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області».

У ході проведення службового розслідування встановлено, що на виконання вимог наказу МВС України від 24.12.2015 № 1625 «Про затвердження Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції» та листа Національної поліції України від 26.01.2018 № 1053/01/12-2018 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України», 28.01.2020 видано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області». Відповідно до зазначеного наказу, 31.01.2020 для проходження стажування у ГУНП в Луганській області підлягали 16 поліцейських ГУНП в Київській області. 31.01.2020 з працівниками поліції, які згідно вищезазначеного наказу відбували у розпорядження ГУНП в Луганській області, для проходження стажування, керівництвом Головного управління було проведено інструктивну нараду.

Додатково вказав, що у ході проведення наради поліцейським були доведені вимоги керівництва Національної поліції України щодо порядку проходження стажування в органах і підрозділах Головних управлінь Національної поліції в Донецькій та Луганській областях й проведено відповідний інструктаж.

Крім того, керівникам територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління була надіслана службова телеграма від 29.01.2020 № 268/109/12 із зазначенням поліцейських, які 31.01.2020 направлялися на стажування.

Однак, у порушення вимог частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за № 2337-VІІІ, якою визначено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати, у день виїзду до Головного управління не прибули та не вибули до місця проходження стажування деякі поліцейські, серед яких інспектор сектору реагування патрульної поліції № 1 Березанського ВП Переяслав- Хмельницького ВП ГУНП в Київській області рядовий поліції ОСОБА_3 . При цьому в ході дисциплінарного розслідування виявлено, що позивачем не було вжито заходів з метою усунення причин невиконання наказу.

Відповідач наголошував, що Головне управління НП в Київській області діяло в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, а тому підстав для скасування оскаржуваних наказів та задоволення позовних вимог – немає. Крім того, відповідач просив залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині оскарження наказу ГУНП в Київській області від 28.01.2020 за № 162 та наказу ГУНП в Київській області від 26.03.2020 № 220.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив про те, що він не належить до категорії працівників поліції, які підлягають стажуванню, відтак наказ начальника Головного управління від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області та прийняті щодо нього накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання вказаного наказу та звільнення є протиправними.

Також позивач зазначив, що позивачу нічого не було відомо про складення акту від 30.01.2020 про те, що він начебто відмовився від ознайомлення з наказом ГУНП в Київській області від 28.01.2020 №162, при цьому акт був складений за його відсутності. Наголосив, що у період з 30.01.2020 о 16.03.2020 включно з об`єктивних причин, ані ознайомитися з наказом Головного управління від 28.01.2020 за №162 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області», ані виконати його, ані вжити заходів, з метою усунення причин невиконання цього наказу та навіть його оскаржити ОСОБА_1 не міг.

Щодо пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що під час звернення до суду, зазначав, що його було ознайомлено з наказом від 17.04.2020 року за № 114 о/с «Про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції за пунктом 6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію»» лише 23 квітня 2020 року, відтак доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 26.10.2020.

У судове засідання призначене у справі на 18.01.2021 сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи у передбачений законодавством строк, явку уповноважених представників до суду не забезпечили.

Водночас, судом встановлено, що 18.01.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Приписами частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується відомостями паспорта серії НОМЕР_1 виданим Березанським МВ ГУМВС України в Київській області 26.01.2005. Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 03.06.2005 року.

09.03.2017 відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 10.03.2017 № 181 о/с «По особовому складу» позивач був прийнятий на службу в Національну поліцію України на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2, з посадовим окладом 2400 гривень, присвоївши спеціальне звання – рядовий поліції, закріпивши спеціальний жетон з індивідуальним номером (0117370).

Згідно відомостей сертифіката № 1848 від 27.07.2018 тренінгового центру ГУ НП в Київській області про короткострокове підвищення кваліфікації рядовий поліції ОСОБА_1 у період з 23.07.2018 по 27.07.2018 пройшов спеціалізоване навчання курсом короткострокового підвищення кваліфікації працівників підрозділів реагування патрульної поліції, поліцейським, які входять до складу нарядів реагування Управління поліції охорони Департаменту поліції охорони, а також працівників відповідних чергових частин.

Наказом ГУНП в Київській області від 28.01.2020 №162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» відповідно до вимог розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 24.12.2015 №1025, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.01.2016 за № 76/28206, листа Національної поліції України від 26.01.2018 № 1053/01/12-2918 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України» з метою набуття необхідних знань і спеціальних навичок для успішного виконання обов`язків із забезпечення публічної безпеки і порядку, у тому числі в екстремальних умовах (в особливий період), охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності та інших службових завдань, удосконалення навичок застосування сил та засобів для забезпечення особистої безпеки при виконанні службових обов`язків наказано направити для проходження стажування з 31 січня по 30 квітня 2020 року (терміном 90 діб) на відповідних посадах, за індивідуальним планом, поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області до Головного управління Національної поліції в Луганській області: рядового поліції ОСОБА_1 (0117370), інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції.

03.02.2020 до ГУНП в Київській області надійшла доповідна записка начальника УКЗ ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_2 про невиконання вимог наказу ГУНП в Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» окремими працівниками Головного управління, у якій зазначено, що відповідно до зазначеного наказу 321.01.2020 для проходження стажування у ГУНП в Луганській області підлягають направленню 16 поліцейських ГУНП в Київській області. 31.01.2020 із поліцейськими, які згідно з вищезазначеним наказом того управління підлягають направленню на стажування, проведено інструктивну нараду за участю керівництва управління кадрового забезпечення Головного управління.

У ході проведення наради поліцейським були доведені вимоги керівництва НПУ щодо порядку проходження стажування працівниками поліції в органах і підрозділах головних управлінь Національної поліції в Донецькій та Луганській областях та проведений відповідний інструктаж.

Крім цього, керівникам територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління була надіслана службова телеграма від 29.01.2020 №268/109/12 із зазначенням поліцейських, які 31.01.2020 направляються на стажування.

Однак, в день виїзду не прибули до Головного управління та не вибули до проходження стажування наступні поліцейські, серед яких зокрема рядовий поліції ОСОБА_3 (0117370), інспектор сектору реагування патрульної поліції №2 Березанського відділення Переяслав-Хмельницького відділу поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції від 19.02.2020 № 306 з даного приводу було призначене службове розслідування за інформацією, викладеною у доповідній записці начальника УКЗ ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_2 .

Відповідно до наданих рядовим поліції ОСОБА_1 (0117370), пояснень в ході проведення службового розслідування, позивач зазначив, що пояснив, що 30.01.2020 він заступив на добове чергування у складі СРПП Березанського ВП Переяслав- Хмельницького ВП ГУНП в Київській області. Того ж дня о 12.00, під час виконання службових обов`язків він відчув біль в області колінного суглобу. У подальшому біль почав наростати, у зв`язку з чим він звернувся до лікувального закладу, де йому було встановлено діагноз: артроз лівого колінного суглобу. Вказав, що з 05.02.2020 по 17.02.2020 він перебував на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, який розташований у м. Березань, Київської області. По завершенню лікування, з 10.02.2020 по 16.03.2020 перебував у щорічній черговій відпустці за 2019 рік після чого 17.03.2020 вийшов на службу.

Того ж дня, близько 17.00 до нього зателефонував працівник СКЗ Березанського відділення поліції та повідомив його про необхідність написання пояснення, у зв`язку із проведенням службового розслідування за фактом не відбуття останнього на стажування до ГУНП в Луганській області. Зазначив, що до того часу про проведення службового розслідування йому відомо нічого не було.

Згідно відомостей рапорта поліцейського сектору реагування патрульної поліцїі №2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, який зареєстрований Березанським відділеням поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції 30.01.2020 вх.№ 228/109/1010/0412 рядовий поліції ОСОБА_1 пояснив, що 30.01.2020 він заступив на добове чергування у складі СРПП Березанського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області. Доповів, що о 12.00, під час виконання службових обов`язків він відчув біль в області колінного суглобу. У подальшому біль почав наростати, у зв`язку з чим він звернувся до Березанської міської лікарні, де йому було встановлено попередній діагноз: артроз лівого колінного суглобу.

Відомості щодо встановлено ОСОБА_1 діагнозу артроз - артрит лівого колінного суглобу відображені у консультаційному висновку спеціаліста від 30.01.2020 Березанської міської лікарні Березанської міської ради.

Так, відповідно до відомостей довідки № 12 про тимчасову непрацездатність КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Березанської міської ради» виданої 30.01.2020 лікарем терапевтом, ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 30.01.2020 по 04.02.2020; до служби приступити з 05.02.2020.

Згідно відомостей довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України виданої ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 17.02.2020, рядовий ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 05.02.2020 по 17.02.2020. Звільнення від служби з 05.02.2020 до 17.02.2020 включно. Приступити до служби 18.02.2020. Вказані відомості також відображені у виписці із медичної картки стаціонарного хворого № 205 щодо ОСОБА_1 виданої 17.02.2020 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області»

Як вбачається з наказу ГУНП в Київській області від15.01.2020 №6 о/с «По особовому складу», вирішено надати відповідно до статті 92 Закону України «Про Національну поліцію щорічну чергову відпустку за 2019 рік, зокрема рядовому поліції ОСОБА_1 (0117370) поліцейському сектору реагування патрульної поліцїі № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, на 36 днів (основна - 30 календарних днів, додаткова 05 днів за вислугу років та 01 святковий день), з 10 лютого до 16 березня 2020 року.

Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи висновку від 17.03.2020 службового розслідування за інформацією, викладеною у доповідній записці начальника УКЗ ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_2 щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Київській області, які виразились у невиконанні наказу начальника Головного управління від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області», встановлено, що в порушення вимог частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого законом України від 15.03.2018 за № 2337-VІІІ (поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати), у день виїзду до Головного управління не прибули та не вибули до місця проходження стажування поліцейські, в тому числі інспектор сектору реагування патрульної поліції № 1 Березанського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області рядовий поліції ОСОБА_3 .

Разом з тим, у ході проведення службового розслідування встановлено, що з метою усунення порушень вимог наказу ГУНП в Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» та частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ (за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомлення про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу), вищевказані працівники поліції будь-яких заходів станом на 10.03.2020 не вжили.

У висновку службового розслідування зазначено, що інформація щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Київській області, які виразились у невиконанні наказу начальника ГУНП в Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» знайшла своє підтвердження.

За порушення службової дисципліни, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 3 статті 1 та частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за № 2337-УІІІ, що виразилось у невиконанні Наказу Головного управління від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на кування особового складу ГУНП в Київській області» та не вжитті заходів щодо усунення вказаного порушення службової дисципліни, інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 , інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_5 , інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Березанського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП Київській області рядового поліції ОСОБА_1 та дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 2 Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області рядового поліції ОСОБА_6 звільнити зі служби в поліції кожного.

26.03.2020 Головним управлінням Національної поліції у Київській області прийнято наказ № 220 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області». У пункті 1 цього Наказу, зокрема, зазначено: за порушення службової дисципліни, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 3 статті 1 та частин 1,2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за № №2337-VІІІ, що виразилось у невиконанні наказу Головного управління від 28.01.2020 №162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» та не вжитті заходів щодо усунення вказаного порушення службової дисципліни, інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Березанського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області рядового поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

02.04.2020 позивач був ознайомлений із вказаним наказом, що підтверджується розпискою на вказаному наказі.

17.04.2020 на підставі вказаного наказу Головного управління від 26.03.2020 № 220 Головним управлінням Національної поліції у Київській області прийнято наказ № 114 о/с «По особовому складу». Зі змісту цього наказу вбачається, що відповідно до Закону України «Про національну поліцію» вирішено звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 рядового поліції ОСОБА_1 (0117370), інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Березанського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області, 21 квітня 2020 року.

Не погоджуючись із наказом про направлення позивача на стажування та висновками комісії та вважаючи вказані накази такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VІІІ), який набрав чинності 7 листопада 2015 року.

У частині 1 статті 60 вказаного Закону № 580-VІІІ зазначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів частини 1 статті 17 цього Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Положеннями пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий на службу в Національну поліцію України на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 по Березанському відділенню поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції як переможця конкурсу 10.03.2017.

Водночас, судом встановлено, що наказом ГУНП в Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» відповідно до вимог розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 24.12.2015 №1625, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.01.2016 за № 76/28206, листа Національної поліції України від 26.01.2018 № 1053/01/12-2918 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України», з метою набуття необхідних знань і спеціальних навичок для успішного виконання обов`язків із забезпечення публічної безпеки і порядку, у тому числі в екстремальних умовах (в особливий період), охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності та інших службових завдань, удосконалення навичок застосування сил та засобів для забезпечення особистої безпеки при виконанні службових обов`язків, під час надзвичайних подій, підвищення ефективності управлінської діяльності, опанування методик навчання та виховання підлеглих, поширення серед поліцейських нових методів і форм протидії розповсюдженню на всій території країни явищ незаконного поводження зі зброєю та вибухівкою, формування професійної самосвідомості та високої психологічної стійкості працівників поліції погоджено направити для проходження стажування з 31 січня по 31 квітня 2020 року (терміном 90 діб) на відповідних посадах, за індивідуальним планом, поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в тому числі рядового поліції ОСОБА_1 (0117370), інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції.

Вищезазначений наказ від 28.01.2020 № 162 мотивовано посиланням на наказ МВС України від 24.12.2015 № 1625 «Про затвердження Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції» та листом Національної поліції від 26.01.2018 № 1053/01/12-2918 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 грудня 2015 року № 1625, який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2016 р. за № 76/28206, затверджено Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції (далі - Положення).

Даним положенням, зокрема розділом ІІІ визначено, що видами післядипломної освіти є:

спеціалізація - складова спеціальності, що передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки працівників поліції;

перепідготовка - професійне навчання, спрямоване на оволодіння працівниками поліції іншою професією;

підвищення кваліфікації - підвищення рівня готовності працівника поліції до виконання її професійних завдань та обов`язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов`язки шляхом набуття нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань;

стажування - набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов`язків певної професійної діяльності або галузі знань (Розділ ІІІ Положення).

Розділом ІХ Положення визначено, що стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенцій, здобутих у результаті теоретичної підготовки (частина 1 розділу ІХ).

Частиною другою вказаної правової норми визначено, що стажування проходять:

працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі;

працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України;

інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду.

З огляду на вищезазначене визначення, наведене в наказі Міністерства внутрішніх справ України від 24 грудня 2015 року №1625, суд дійшов висновку про можливість призначення стажування виключно щодо даних трьох категорій співробітників поліції. При цьому суд враховує відсутність посилання у вищезазначеному нормативному акті, або в будь - яких інших нормативних актах Міністерства внутрішніх справ України, Кабінету Міністрів України чи Верховної Ради України на можливість проведення стажування до інших, ніж зазначено категорій поліцейських.

При цьому, матеріалами справи, не підтверджується належність позивача до будь - якої з вищезазначених категорій визначених Положенням про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції № 1625:

зарахування до кадрового резерву;

належність (попереднє призначення) до керівного складу;

майбутнє (таке, що має відбутися) призначення на нову посаду.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 зарахований до кадрового резерву для просування по службі, вперше призначений на посаду керівного складу Національної поліції України чи призначений на нову посаду.

Крім того, суд зазначає, що наказ ГУНП в Київській області від 28.01.2020 № 162 направлено до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області для доведення до відома осіб, які направлялися на стажування.

Судом встановлено, що в спірному наказі відсутні будь-які відомості про його доведення тим особам, які направлялися на проходження стажування, в тому числі і позивачу. При цьому, відповідачем на підтвердження обставин ознайомлення позивача з цим наказом надано до суду акт від 30.01.2020 за підписом начальника Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області майора поліції Івасенко О.Ю., заступника начальника Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_7 та інспектора СКЗ Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_8 , про те, що 30 січня 2020 року поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції рядового поліції ОСОБА_1 , повідомлено, що відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 28.01.2020 № 162 його необхідно направити для проходження стажування до ГУНП в Луганській області з 31 січня по 31 квітня 2020 року та запропоновано ознайомитись із вищевказаним наказом. Однак, ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом ГУНП в Київській області від 28.01.2020 №162 відмовився.

Проте, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів, які б підтверджували час складення вказаного акта, на підтвердження тієї обставини, що позивача дійсно було усно повідомлено про спірний наказ від 28.01.2020 № 162, з урахуванням тієї обставини, що позивач не підтвердив обставин ознайомлення його з вказаним наказом та з урахуванням того, що після 12:00 год. 30.01.2020 позивач у зв`язку з погіршенням самопочуття був госпіталізований до Березанської міської лікарні Березанської міської ради.

При цьому судом встановлено, що позивач з 30.01.2020 по 05.02.2020, а також з 05.02.2020 по 17.02.2020 р. перебував на лікуванні, що підтверджено листками тимчасової непрацездатності, а у період з 17.02.2020 по 16.03.2020 позивач перебував у щорічній відпустці за 2019 рік.

Отже, підсумовуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що він не підпадав під жодну з категорій осіб, яким необхідно пройти стажування, визначену Положенням № 1625, оскільки він не був працівником поліції, який зарахований до кадрового резерву, не був працівником поліції, який вперше призначений на посади керівного складу Національної поліції України, та не був працівником поліції, якого призначено на нову посаду. За наведених обставин позивач не підлягав направленню на стажування, що не було враховано при притягненні його до відповідальності.

Суд враховує, що строк відрядження за спірним наказом закінчився 30.04.2020, відтак цей наказ вже реалізовано, зазначені у ньому особи вибули на стажування, а щодо осіб, які не вибули – відповідачем проведено службове розслідування, за наслідками якого застосовано дисциплінарну відповідальність.

Як встановлено судом, позивач просить скасувати спірний наказ, оскільки за невиконання цього наказу на нього накладено стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами частиною п`ятою ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Згідно з вимогами ч. 1 і 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд визнає, що за наведених обставин, беручи до уваги, що спірний наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» вже реалізовано, він виконаний, а його визнання протиправним та скасування не призведе до поновлення порушеного права позивача.

За таких обставин належним способом захисту порушених прав позивача є оскарження наказів відповідача від 26.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» та від 17.04.2020. № 114о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача. Саме такі позовні вимоги і є предметом подальшого розгляду у цій справі.

Отже, суд при розгляді даної позовної вимоги встановив невідповідність обраного позивачем способу захисту своїх прав способам, визначеним законодавством, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 26.03.2020 № 220 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГКНП в Київській області» в частині звільнення рядового поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, слід зазначити наступне.

Дисциплінарний статут Національної поліції, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі по тексту – Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частинами першою, другою статті 5 Дисциплінарного статуту визначено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції 9 ст.12 Дисциплінарного статуту).

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст. 11 Дисциплінарного статуту.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарного стягнення. Так, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту обумовлено проведення службового розслідування. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.

У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту. Так, зокрема із положень цієї статті, випливає, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» від 07.11.2018 № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування. (далі по тексту - Порядок)

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Пунктом 1 розділу V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Пунктом 4 вказаного розділу обумовлено, що службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно із пунктом 2 розділу VІ Порядку визначено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:

висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;

вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;

відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Судом встановлено, що в описовій частині наказу не зазначено ні жодних обставин вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, ні жодних конкретних підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У висновку службового розслідування вказано про порушення позивачем вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 3 статті 1 та частини 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 р. за № 2337-VIII, що виразилось у не виконанні наказу Головного управління від 28 січня 2020 р. № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУ НП в Київській області» та не вжитті заходів щодо усунення вказаного порушення службової дисципліни, однак не зазначено конкретно, як саме, де, коли та за яких обставин позивачем порушено вказані норми законодавства.

Суд зазначає, що за наслідками службового розслідування ні у висновку, ні у спірних наказах не вказано про відповідність запропонованого дисциплінарного стягнення характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини позивача, не встановлено факт вчинення дисциплінарного проступку, не враховано характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку позивача та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Всі ці обставини залишилися поза увагою осіб, які проводили розслідування.

Судом встановлено, що у спірному наказі не вказано жодного конкретного факту неналежного виконання обов`язків позивачем, не надано юридичної кваліфікації його дій чи бездіяльності та наслідків цього. Відсутнє таке зазначення і у висновку службового розслідування.

Суд наголошує, що позивач не підпадав під жодну з категорій осіб, яким необхідно пройти стажування, визначену Положенням № 1625, і тому не підлягав направленню на стажування, що не було враховано при притягненні його до відповідальності. Суд при цьому відкидає посилання відповідача на лист Національної поліції України від 26.01.2018, оскільки він не має нормативного характеру і не може змінювати вказане Положенням № 1625.

Тому суд зазначає про необґрунтованість, поверховість і хибність висновків цього службового розслідування, та як наслідок, про протиправність прийнятих на його підставі спірних наказів.

Суд також зазначає, що оскільки висновок службового розслідування та прийнятий на його підставі наказ від 26.03.2020 № 220 про притягнення до дисциплінарної відповідальності тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби, таке рішення, незалежно від форми його оформлення, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Зазначений висновок суд робить також і з огляду на те, що ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено 8 видів дисциплінарних стягнень, останнім і найтяжчим з яких є звільнення з поліції. Частиною 3 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Звільнення із служби в поліції, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Так, дійсно визначення виду стягнення належить до дискреційних повноважень, однак таке рішення повинно бути певним чином обґрунтовано.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування пункту Наказу Головного управління Національної поліції у Київський області № 220 від 26.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» в частині, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи скасування вказаного наказу, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київський області від 17.04.2020 № 114 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», яким прийнятий на виконання Наказу Головного управління Національної поліції у Київський області № 220 від 26.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області».

Оскільки суд дійшов висновку щодо неправомірності прийняття оскаржуваних наказів, задоволенню також підлягають вимоги позивача в частині поновлення його на посаді.

Ураховуючи протиправність звільнення позивача зі служби в поліції внаслідок безпідставного притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач підлягає поновленню на службі в поліції на займаній ним перед звільненням посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції.

Визначаючись щодо дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд зазначає таке. Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.04.2020 № 114 о/с позивача з 21 квітня 2020 року звільнено зі служби в поліції. Беручи до уваги, що день звільнення вважається останнім днем служби, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді з дня, наступного за днем звільнення позивача зі служби в поліції, тобто з 22 квітня 2020 року.

Суд при цьому звертає увагу, що вимогами п. 3 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення на службі в поліції ОСОБА_1 .

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме з дня його звільнення по час винесення рішення у даній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

Грошове забезпечення поліцейського за час вимушеного прогулу обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Відповідно до приписів пункту 3 Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять:1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Пунктом 12 розділу ІІ Порядку обумовлено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.

Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.

У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.

Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Поліцейським поліції охорони виплата премії здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин встановлено, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. (Правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, справа №805/1110/17-а адміністративне провадження №К/9901/22563/18).

Судом встановлено, що тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок протиправного звільнення позивача згідно наказу відповідача № 114 о/с від 17.04.2020 необхідно обраховувати з 22 квітня 2020 (перший робочий день після звільнення позивача) по 26 квітня 2021 (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді), що становить 370 календарних днів.

З огляду на те, що позивача звільнено 21.04.2020 року (останній робочий день), відповідно сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за лютий, березень 2020 року.

Суд зазначає, що відповідачем надано до суду дві довідки, довідку від 27.07.2020 № 512 про нараховані доходи позивача, з якої вбачається що позивачу за лютий 2020 та березень 2020 нараховано доходу (заробітна платна, індексація тощо) в розмірі по 10671,02 грн. та довідку від 27.07.2020 № 513 про нараховані суми грошового забезпечення за період з 01.10.2019 по 31.03.2020, з якої встановлено, що позивачу за лютий 2020 - березень 2020 нараховано грошового забезпечення в розмірі по 9741,94 грн.

При цьому, суд зазначає що позивачем при обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснено обчислення його із заробітної плати за лютий та березень 2020 року в розмірі 10510,95 грн.

Разом з тим, враховуючи приписи п. 3 Порядку № 100, яким встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням;3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);4) премії;5) одноразові додаткові види грошового забезпечення, суд дійшов висновку що індексація не входить до складу грошового забезпечення, тому при обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку слід керуватися довідкою про нарховані суми грошового забезпечення за період з 01.10.2019 по 31.03.2020, у яку включено грошове забезпечення позивача за останні два місяці роботи, за лютий 2020 в розмірі 9741,94 грн. та за березень 2020 в розмірі 9741,94 грн.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Київській області про нараховані суми грошового забезпечення за період з 01.10.2019 по 31.03.2020 ОСОБА_1 середньоденне грошове забезпечення нараховано: 327, 73 грн. (середня заробітна плата за останні два місяці роботи, згідно наданої довідки). До складу вказаного грошового забезпечення за останні два місяці роботи позивача включено: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавку за стаж служби, надбавку за специфічні умови проходження служби та премію, всього 9741,94 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 22 квітня 2020 року по 26 квітня 2021 року.

З огляду на наведене, грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу становить 120 150,10 грн. (327, 73 грн. х 370 календарних днів).

Рішення в частині виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, так як відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Всупереч викладеним положенням належних і достатніх доказів, які б свідчили про порушення позивачем службової дисципліни та відповідно, наявність підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, надано не було.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до приписів частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1681,60 грн., що підтверджується відомостями квитанцій про сплату судового збору № 97280 від 27.04.2020, № 50448 від 19.05.2020 на суму по 840,80 грн.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 840, 80 грн.

Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13000,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 15.04.2020 між адвокатом Дорошенко Євгенієм Валерійовичем (адвокат) та ОСОБА_3 (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №15/04-20, за умовами якого адвокат зобов`язався надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених вказаним договором, зокрема щодо надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу клієнта.

Згідно з пунктом 2.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, але будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 3.8. договору визначено, що розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги визначається в додатку до даного договору та Акті приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з Переліку та вартість послуг адвоката та підписаного сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2020 до договору №15/04-20 про надання правничої (правової) допомоги від 15.04.2020 Адвокатом на умовах Договору №15/04-20 про надання правничої (правової) допомоги від 15.04.2020 року були надані наступні послуги Клієнту у справі 320/3895/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Київській області про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу:

- підготовка позову (аналіз наявних доказів, збір інших доказів по справі, аналіз нормативної бази, аналіз практики Верховного суду про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ГУ НП) – витрачений час 5 годин, вартість 2500,00 грн.;

- усна консультація Клієнта, щодо вибору стратегії та тактики захисту Клієнта (про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ГУ НП в Київський області) – витрачений час 1 год. вартість 500 грн.;

- написання тексту позовної заяви (адміністративного позову) до ГУ НП в Київській області, в тому числі формування додатків до неї – витрачений час 4 год. вартість 2000,00 грн.;

- підготовка та складання заяви про поновлення строку звернення до суду по справі 320/3895/20, в тому числі формування додатків до неї - витрачений час - 2 год. вартість 1000,00 грн.;

- підготовка та написання заяви про стягнення з відповідача (ГУ НП в Київській області) понесених Клієнтом судових витрат, в тому числі формування додатків до неї – витрачений час 2 год. вартість 1000,00 грн. Разом 7000,00 грн.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів копію квитанції до прибуткового касового ордера №1/07 від 14.07.2020 про сплату адвокату ОСОБА_9 гонорару в розмірі 7000,00 грн.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЧН № 000443 від 17.08.2018, посвідчення адвоката України Дорошенко Євгенія Валерійовича.

Крім того, згідно акта приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2020 (до договору № 15/04-2020 про надання правничої (правової) допомоги від 15.04.2020, якиц підписаний сторонами, Адвокатом на умовах Договору №15/04-20 про надання правничої (правової) допомоги від 15.04.2020 року були надані наступні послуги Клієнту у справі №320/3895/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Київській області про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу:

- ознайомлення з матеріалами справи та зняття з них фотокопій, - витрачено часу 2 год. вартість 1000,00 грн.;

- ознайомлення з відзивом на адміністративний позов.Підготовка, написання та направлення відповіді на відзив, - витрачений час – 4 год. вартість – 1000,00 грн.;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні (включаючи час на дорогу до суду, очікування та фактична участь у судовому засіданні) у Київському окружному адміністративному суді. – витрачено часу 8 год. вартість 4000,00 грн. Всього 6000,00 грн.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів копію квитанції до прибуткового касового ордера №2/127 від 01.12.2020 про сплату адвокату ОСОБА_9 гонорару в розмірі 6000,00 грн.

Відповідачем під час розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката та, відповідно, ніяким чином не спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з цим, враховуючи підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу належними та допустимими доказами та їх зв`язок зі справою, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку оскарження наказу ГУНП в Київській області від 28.01.2020 за №162 та наказу ГУНП в Київській області від 26.03.2020 № 220, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як було встановлено судом, відповідачем не надано до суду належних доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом ГУНП в Київській області від 28.01.2020 за №162 до квітня 2020 року, при цьому, позивач зазначив, що про порушення своїх прав, а саме існування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області 28.01.2020 №162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» він дізнався 04.04.2020 коли його було ознайомлено із наказом ГУНП в Київській області від 26.03.2020 № 220 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області», згідно якого його було звільнено зі служби в поліції, в зв`язку з невиконанням наказу начальника Головного управління Національної поліції в Київській області 28.01.2020 №162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області».

Як було встановлено судом, у період з 30.01.2020 по 17.02.2020 позивач перебував на лікуванні, а у період з 17.02.2020 по 16.03.2020 перебував у щорічній черговій відпустці за 2019 рік.

При цьому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 суд поновив ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині позовних вимог про оскарження наказу Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.01.2020 № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області».

Судом також було встановлено, що 02.04.2020 позивач був ознайомлений із наказом ГУНП в Київській області від 26.03.2020 № 220, що підтверджується розпискою на вказаному наказі, а до суду звернувся з даним позовом 22.04.2020, що підтверджується відомостями відбитку штемпелю на конверті, у якому надійшов конверт до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 26 березня 2020 року № 220 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» у частині щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності рядового поліції ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 17 квітня 2020 року № 114 о/с «По особовому складу» в частині звільнення рядового поліції ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, за п.6 ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції з 22 квітня 2020 року.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції з 22 квітня 2020 року.

6. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області ( код ЄДРПОУ 40108616; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2020 року по 26 квітня 2021 року у розмірі 120 150 (сто двадцять тисяч сто п`ятдесят) грн. 10 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

7. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 9741 (дев`ять тисяч сімсот сорок одну) грн. 90 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

8. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

9. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та 13000,00 (тринадцять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.