Ухвала суду № 96527934, 27.04.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"27" квітня 2021 р. Справа № 300/1610/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Гундяк В.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

13.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 вважає себе звільненим від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як позивач у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Суд приймає до уваги те, що висновками Великої Палати Верховного Суду, у справі за №910/4518/16 встановлено, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач просить визнання бездіяльність відповідача протиправною та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Тобто адміністративний позов, заявлений позивачем, є майнового характеру.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", який вступив в дію з 01.01.2021 року, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року складає 2 270 грн.

З огляду на вищевикладене розмір судового збору в даному випадку становить 908 грн.

Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".

При розгляді матеріалів адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області судом встановлено відсутність квитанції про оплату судового збору. Документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону суду не надані.

За таких обставин суд дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, адже до позовної заяви позивачем не долучено належних доказів про сплату судового збору чи документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно із частинами 1, 2, 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї копій документів, позивач обґрунтовує позовні вимоги письмовими доказами, не засвідченими належним чином, зокрема без підтвердження відповідності копії письмових доказів оригіналу, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярного звернення до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Суд приймає до уваги, що у рішенні від 22.02.2012 у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Проте суд зазначає, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №815/2681/17.

Так чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Засади адміністративного судочинства передбачають звернення до суду за захистом прав, свобод, та інтересів особи, в строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 122 КАС України при визначенні початку перебігу вищезгаданого строку законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Таким чином формулювання загального правила щодо початку перебігу строку, визначеного ст.122 КАСУ, пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об`єктивні (дата порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено в позовній заяві остаточний розрахунок при звільненні був проведений з позивачем 24.12.2020 року.

Проте, представник позивача з даним позовом звернувся до суду 13.04.2020, тобто з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.

Таких же правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 (адміністративне провадження №К9901/33237/19) та від 04.12.2019 у справі №815/2681/17 (адміністративне провадження № К/9901/23663/18).

Таким чином, на переконання суду, ОСОБА_1 повинен був дізнатись про порушення його прав безпосередньо після проведення 24.12.2020 відповідачем остаточного розрахунку при звільненні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заяви чи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до позовної заяви не додав.

Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини 2 статті 169 Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами ст.ст. 123, 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху. Надати позивачу десятиденний строк для усунення вищевказаних недоліків, який обчислювати з дня вручення копії даної ухвали. Повідомити позивача, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали він має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

На підставі наведеного, керуючись статтями 44, 94, 122, 123 160, 161, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом:

- подання оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 908 грн. чи документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

- долучення належним чином засвідчених письмових доказів на яких ґрунтуються позовні вимоги, копії яких додано до заяви.

Повідомити позивача про можливість подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків у вищезазначений строк чи якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, позовна заява буде повернена.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Гундяк В.Д.