Рішення № 96527869, 26.04.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2021 р. справа № 300/46/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.01.2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16.12.2020 року за №3141 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років. Позивач зазначила, що при прийнятті вказаного рішення відповідачем не враховано до страхового стажу період з 19.09.1988 року по 06.09.1997 року та до її спеціального стажу період з 01.10.1989 року по 31.12.1997 року. Так ОСОБА_1 надала документи, які на її переконання, надають підстави для зарахування вищезазначених періодів до її стажу. За таких обставин позивач просила суд визнати протиправним та скасувати рішення від 16.12.2020 року за №3141, зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16.12.2020 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01.02.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на адміністративний позов за №0900-0803-8/3042 від 28.01.2021 року. У відзиві представник відповідача вказала, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для зарахування спірних періодів підстави відсутні. Крім цього зазначила, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» документи, які надала ОСОБА_1 , є недійсними і не можуть створювати жодних правових наслідків. Вказала, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Просила суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У поданій суду відповіді на відзив від 10.02.2021 позивач вказала, що у разі зарахування спірних періодів ОСОБА_1 має право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 10.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про призначення пенсії за вислугу років. До вказаної заяви позивач надала відповідний пакет документів для призначення пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області рішенням від 16.12.2020 за №3141 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, посилаючись на те, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2-р/2019 пенсія за вислугу років призначається при наявності спеціального стажу роботи, визначеного в п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 11.10.2017 – 26 років 6 місяців. Проте спеціальний стаж роботи позивача станом на 11.10.2017 становить 19 років 8 місяців. Одночасно відповідачем не враховано до страхового стажу позивача період з 19.09.1988 року по 06.09.1997 року та до спеціального стажу – з 01.10.1989 року по 31.12.1997 року.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними та таким, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положеннями статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788ХІІ зі змінами (надалі - Закон №1788) врегульовано право на пенсію за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузях народного господарства.

Так, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років - які народилися з 1 січня 1971 року;

Згідно п.2-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-УІІІ від 03.10.2017 року, який набув чинності 11.10.2017 року, скасовано норми чинного законодавства в частині призначення пенсій за вислугу років, за винятком тих осіб, які мали таке право на дату набрання чинності цим Законом.

Таким чином, стаж, передбачений Законом №1788-ХІІ для призначення пенсії за вислугу років, особі необхідно набути до 12.10.2017 року.

Суд зазначає, що 04 червня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №2-р/2019, яким визнав неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VШ та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VII.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону ХП788-XII - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1,3, частини 3 статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Тому за приписами пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції після ухвалення рішення Конституційного Суду України право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Судом встановлено, що зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16.12.2020 за №3141, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії, слідує, що відповідач підтвердив наявність в ОСОБА_1 страхового стажу 22 роки 8 місяці, в тому числі стажу роботи за вислугу років – 19 років 8 місяців станом на 11.10.2017 року. Одночасно відповідачем не враховано до страхового стажу позивача період з 19.09.1988 року по 06.09.1997 року та до спеціального стажу – з 01.10.1989 року по 31.12.1997 року.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 на підтвердження вищезазначених періодів роботи надано довідки за №204 від 26.11.2020, №206 від 26.11.2020, №207 від 26.11.2020, №238 від 29.12.2020, свідоцтво №25-0000115/2015, а також накази, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України; Порядок від 07.11.2014 №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки.

До Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» віднесено серед іншого смт. Родакове Слов`яносербського району.

Суд приймає до уваги те, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (надалі – Закон №1207-VII) визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків (ч. 3 ст. 9 Закону №1207-VII).

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що довідки за №204 від 26.11.2020, №206 від 26.11.2020, №207 від 26.11.2020, №238 від 29.12.2020, свідоцтво №25-0000115/2015, а також накази, які наявні в матеріалах справи, подані ОСОБА_1 для підтвердження спірних періодів роботи, видані на окупованій території України – Луганській Народній Республіці є недійсними і не створюють жодних правових наслідків.

Відтак у суду правові підстави для врахування зазначених документів при призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відсутні.

Відповідач в рішенні від 16.12.2020 за №3141 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, проаналізувавши подані нею документи, погодився з тим, що позивач має страховий стаж 22 роки 8 місяців, в тому числі, спеціальний стаж роботи 19 років 8 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії, відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"(необхідним є наявність спеціального стажу 26 років 6 місяців), з чим погоджується суд.

Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини справи, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16.12.2020 за №3141 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії є правомірним та скасуванню не підлягає.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно з ст.139 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі статті 19, 46, 129-1 Конституції України, ст.ст. 55, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018.

Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.