Рішення № 96527383, 21.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/1984/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лавренчук О.В.,

секретар судового засідання Поліщук О.О.,

за участю: представника відповідача Романчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Житомирської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі: Житомирської обласної прокуратури в якому просить стягнути з Держави України в особі Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді не отриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 1 липня 2015 року по 07 травня 2020 року у сумі 1079412,16 грн. У п. 2 прохальної частини позову просить здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обгрунтування позову вказує, що йому за період із 01.07.2015 по 07.05.2020 нараховано та виплачено посадовий оклад в сумі 307832,71 грн. Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УП від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). З 25 вересня 2019 року саме Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ ( зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ), а не Бюджетний кодекс України (норма якого визнана неконституційною) передбачає оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур. Вказує, що однак згідно норм ч. 5 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" розмір посадового окладу мав становити 1387244,84 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідь на відзив на позовну заяву надійшов до суду 10.03.2021.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 11.03.2021. Заперечуючи позовні вимоги Житомирська обласна прокуратура вказує, що у відповідності до п. 26 розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, законів України про державний бюджет України на 2015-2019 роки, нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення прокурорів здійснювалось в порядку та розмірах встановленими постановами Кабінету міністрів України. Вказує, що у бюджетних призначеннях органам прокуратури України на заробітну плату, встановлених Законами України про Держаїший бюджет України на кожен рік з 2015 року, відповідні кошти для реалізації вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» не були передбачені. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10,2014 №1697 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів дерлсавного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 26 березня 2020 року. Відповідач вважає, що дії Житомирської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати, розраховуючи оклад прокурора відповідно до положень ст, 81 Закону України «Про прокуратуру» у період з 01.07.2015 по 07.05.2020, не можуть бути визнані протиправними, оскільки вони відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними у зазначений період. Окрім того, Житомирська обласна прокуратура у відзиві зазначає, що за змістом ст. 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відділом документального забезпечення суду 11.03.2021 зареєстровано клопотання Житомирської обласної прокуратури про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 12.03.2021 призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб на 13.04.2021.

Відділом документального забезпечення суду 12.04.2021 складено телефонограму про те, що позивач просить відкласти розгляд справи у зв`язку із хворобою.

До суду 19.03.2021 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Судове засідання відкладено на 21.04.2021.

У судове засідання 21.04.2021 позивач не прибув. Надав до суду заяву від 16.04.2021 (вх. №19707/21 від 16.04.2021) у якій вказує, що прибути у судове засідання не може, оскільки о 09:20 приймає участь, як представник позивача, в Богунському районному суді м. Житомира. В разі перенесення розгляду справи просить повідомити дату судового засідання.

Представник Житомирської обласної прокуратури прибула у судове засідання 21.04.2021. Через відділ документального забезпечення суду 21.04.2021 подала клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника Житомирської обласної прокуратури Романчук Тетяни Анатоліївни про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Житомирської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди.

У зв"язку з тим, що позивачем не надано до суду доказів перебування на лікарняному 13.04.2021 та доказів участі у судовому засіданні в Богунському районному суді м. Житомира 21.04.2021, а також враховуючи відсутність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд адміністративної справи без участі позивача.

Суд, розглянувши позовну заяву та відзив, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 із 19.04.1999 працювала на різних посадах в органах прокуратури Житомирської області.

Наказом №123к від 06.05.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Житомирської місцевої прокуратури Житомирської області із 07.05.2020 на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».

На запит ОСОБА_1 Житомирська обласна прокуратура надіслала лист №27-97вих-21 від 09.02.2021 в якому повідомила про наступне: у період із 01.07.2015 по 20.11.2015 посадовий оклад позивача визначено постановою КМУ №505 від 31.05.2012 та становив 2790 грн; із 21.11.2015 по 30.11.2015 посадовий оклад, згідно постанови КМУ №763, становив 2316 грн; із 01.12.2015 по 05.09.2017, згідно постанови КМУ №1013 становив 2897 грн; із 06.09.2017 по 19.02.2020, посадовий оклад згідно постанови КМУ №657, становив 7210 грн; із 20.02.2020 по 07.05.2020, посадовий оклад згідно постанови КМУ №657, становив 8000,00 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача в частині нарахування в період з 01.07.2015 по 07.05.2020 посадового окладу у розмірі, що є меншим ніж встановлений статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.

За приписами статті 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Частиною 9 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 13 Закону №108/95-ВР встановлено, що оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно норм частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» (далі по тексту - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 89 Закону України «Про прокуратуру» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Згідно норм статті 90 України «Про прокуратуру», фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Після прийняття Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", були прийняті Закон України від 28 грудня 2014 року №80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури визначалась постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Законом №79-VIII доповнений розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України , зокрема, п. 26, який передбачив, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Закон України від 28.12.2014 року №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28.12.2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийняті пізніше Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а тому у 2015 році норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

Суд зазначає, що з аналізу наведених правових норм та обставин справи вбачається, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі № 806/3314/17, від 09 вересня 2020 року у справі №807/1171/16.

Сторонами не заперечується, що у період із 01.07.2015 по 25.03.2020 посадовий оклад позивача було нараховано та виплачено у розмірах, визначених постановами КМУ.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) втратила чинність з 26 березня 2020 року.

Відтак, рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 на спірні правовідносини за період з 02.07.2015 по 26.03.2020 не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 04 червня 2020 року у справі №818/45/1, від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/18228/16.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийняте 26.03.2020, тому право на отримання заробітної плати у розмірі, виходячи із визначеного розміру посадового окладу, виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020.

Згідно з частинами 3 та 4 цієї статті 81 Закону України "Про прокуратуру" посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" до Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 прийнято 26.03.2020, тому право на отримання заробітної плати виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020.

Враховуючи викладене, суд, з метою захисту порушеного права позивача, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплаті позивачу зароібтної плати за період із 26.03.2020 по 07.05.2020 у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача сплатити на користь позивача, матеріальну шкоду в розмірі 1079412,16 грн у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного ч. 5 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, то вона задоволенню не підлягає, оскільки визначення конкретного розміру збитків у вигляді недоотриманої заробітної плати є дискреційними повноваженнями відповідача - Житомирської обласної прокуратури. При цьому, матеріали справи не містять доказів нарахування позивачу відповідних сум, на підставі яких суд мав би можливість визначити конкретну суму стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням наведеного, суд визнає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Житомирську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу визначеного у відповідності до частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 26.03.2020 по 07.05.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виконати негайно рішення суду, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоотриманої заробітної плати, а не стягнення грошових сум, негайне виконання рішення суду не застосовується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Держави Україна в особі: Житомирської обласної прокуратури (вулиця Св"ятослава Ріхтера,11, місто Житомир, 10008, ЄДРПОУ 02909950) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітної плати за період з 26.03.2020 по 07.05.2020 у відповідності до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов"язати Житомирську обласну прокуратуру (вулиця Св"ятослава Ріхтера,11, місто Житомир, 10008, ЄДРПОУ 02909950) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманої заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу визначеного у відповідності до частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 26.03.2020 по 07.05.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Лавренчук

Повне судове рішення складене 26 квітня 2021 року