Рішення № 96527164, 27.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/19269/20 категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо ненадання відповіді на його запит від 12.08.2020;

- зобов`язати Брусилівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надати відповідь на його запит від 12.08.2020.

В обґрунтування позову вказує, що 12 серпня 2020 року він звернувся із запитом до відповідача, в якому просив надати інформацію в письмовому вигляді з яких підстав до зведеного ВП №46566556 включено борг ФГ "Нона" та С(Ф)Г "Нона", однак відповідачем не надано відповідь на запит. Вказану бездіяльність відповідача вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем до суду відзив не подано.

Згідно з частиною четвертою статті 243КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із запитом до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби, в якому просив надати інформацію в письмовому вигляді з яких підстав до зведеного ВП №46566556 включено борг ФГ "Нона" та С(Ф)Г "Нона".

Оскільки відповіді на запит від 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримано не було, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI(далі -Закон №2939-VІ).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI(далі- Закон №2939-VІ).

Відповідно достатті 1 Закону №2939-VІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VІ, право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 5 Закону №2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

У силу вимог частин 1, 2статті 19 Закону №2939-VІ, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №2939-VІ, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина 4 статті 20 Закону №2939-VІ).

З матеріалів справи встановлено, що заява ОСОБА_1 від 12 серпня 2020 року відповідає вимогам, встановленим частиною 5 статті 19 Закону №2939-VІ

______.

Як встановлено судом, зазначену заяву було отримано відповідачем 2 жовтня 2019 року за №В-972/3.3/3.3-22/2019, відповідь сформовано16 жовтня 2019 року, у межах встановленого статтею 20 Закону №2939-VІстроку, що обчислюється в робочих днях.

_____

Поряд з цим, жодних доказів на підтвердження обставин надіслання позивачу зазначеної відповіді на заяву відповідачем до суду не надано.

Таким чином, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами дотримання вимог статті 20 Закону №2939-VІ щодо повідомлення позивача про наслідки розгляду його заяви від 12 серпня 2020 року, що вказує на допущення протиправної бездіяльності.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Відтак, ризики неодержання відповіді на запит запитувачем інформації та можливі наслідки у формі відповідальності повністю покладені на суб`єкта владних повноважень - розпорядника інформації.

Статтею 23 Закону №2939-V, визначено, що рішення, дії або бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії або бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Судом встановлено факт бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на запит позивача від 12 серпня 2020 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит та зобов`язати надати відповідь та необхідність їх задоволення.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 240 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з абз. 2 ч. 3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166,1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач повинен зазначити обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із таким позовом.

Позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди та її ступеню, за яких обставин вони заподіяні, чому позивач оцінив моральну шкоду на таку суму та з чого він при цьому виходив, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги. А тому підстав для задоволення вимог в цій частині немає.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень ст.139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Митрополита Іларіона, 3-А, Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ35006818) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 12 серпня 2020 року.

Зобов`язати Брусилівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 12 серпня 2020 року.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова