Рішення № 96526814, 27.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року Справа № 160/2649/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач, Управління, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, па роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України на підприємстві ДП «Кедр» ДВАТ «Луганськвуглебуд»: з 02 серпня 1993 року по 28 листопада 1993 року на посаді прохідника з повним робочим днем під землею; з 29 листопада 1993 року по 25 вересень 1994 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею; з 26 вересня 1994 року по 13 жовтня 1994 року на посаді заступника головного інженера з охорони праці, пов`язаного з підземними роботами; з 14 жовтня 1994 року по 16 квітня 1995 року на посаді головного спеціаліста з охорони праці, пов`язаного з підземними роботами; з 17 квітня 1995 року по 04 квітень 1996 року на посаді начальника дільниці з повним робочим днем під землею; з 05 квітня 1996 року по 16 вересня 1996 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею; з 17 вересня 1996 року по 25 лютого 1997 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею, та призначити і виплачувати мені з 05 січня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 січня 2021 року він звернувся до відповідача із заявою та необхідними документами про призначення пенсії на пільгових умовах. 03 лютого 2021 року відповідач відмовив йому у призначенні пенсії через нестачу пільгового стажу. Так, відповідач нарахував позивачу лише 5 років 11 місяців і 2 дні пільгового стажу за Списком № 1, в той час як період роботи з повним робочим днем під землею у Державному відкритому акціонерному товаристві «Луганськвуглебуд» з 1993 року по 1997 рік не зараховано з підстав знаходження підприємства на непідконтрольній Україні території та не можливості отримати підтверджуючі документи атестації робочих місць. При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, що відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах, відповідно до частини 2 статті 114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує також на відсутність можливості надати довідки щодо пільгового стажу роботи на підприємствах, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, а тому дана обставина не може бути підставою для відмови у реалізації наявного у позивача права на пільгове пенсійне забезпечення. Вважає, що відповідач своїми діями безпідставно позбавляє позивача гарантованого права на отримання пенсії шахтаря.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17 березня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю та безпідставністю. В обґрунтування заперечень на позов відповідач вказує, що відділом перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, всебічно розглянувши надані позивачем документи, встановив, що стаж роботи позивача на дату звернення складає: загальний страховий стаж – 30 років 8 місяців 26 днів, з яких 5 років 11 місяців 2 день – стаж роботи за Списком № 1. Пільговий стаж зараховано згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування: з 09.03.1998 по 13.12.1998 (9 місяців 5 днів); з 01.01.1999 по 24.06.1999 (5 місяців 24 дні); з 25.06.1999 по 30.06.2003 (4 роки 0 місяців 6 днів); з 01.07.2003 по 27.02.2004 (7 місяців 27 днів). Довідку про підтвердження пільгового стажу роботи № 1022 від 16 червня 2014 року, яка видана «ЛСпец ШПУ»-«ДП ДХК «ЛВБ» (смт. Ювілейне, м. Луганськ), позивач відхиляє на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» та приписів частини 2 і 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території».

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, згідно довідки від 13 березня 2017 року №1204-138604.

05 січня 2021 року ОСОБА_1 за місцем свого фактичного проживання/перебування звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області через відділ обслуговування громадян № 3 (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком по Списку № 1. Разом з заявою про призначення пенсії позивачем було надано наступні документи: трудову книжку НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 06 березня 2019 року, диплом НОМЕР_3 , довідку із СПОВ з 01 липня 2000 року від 04 січня 2021 року, довідку про взяття на облік ВПО, дві довідки про заробітну плату до 01 липня 2000 року – №№ 1025, 1026 від 16 червня 2014 року, довідку про зміну назви організації № 1021 від 16 червня 2014 року, чотири пільгові довідки № 1022 від 16 червня 2014 року, наказ № 87 від 27 червня 1995 року із переліком до нього, наказ № 19 від 27 березня 2000 року із переліком до нього, запит на УСЗН № 2 від 05 січня 2021 року.

Заяву про призначення пенсії із доданими до неї документами прийнято ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і зареєстровано 05 січня 2021 року, про що складено розписку-повідомлення за №10, копія якого наявна в матеріалах справи.

Рішенням Відділу перерахунку пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03 лютого 2021 року за № 0400-010308-8/15641 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного пільгового стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1. Так, відповідачем встановлено і зазначено у рішенні щодо відмови у призначенні пенсії, що станом на дату звернення позивача із заявою стаж роботи ОСОБА_1 становить 30 років 8 місяців 26 днів, з яких 5 років 11 місяців 2 день – стаж роботи за Списком № 1. Пільговий стаж зараховано згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування: з 09.03.1998 по 13.12.1998 (9 місяців 5 днів); з 01.01.1999 по 24.06.1999 (5 місяців 24 дні); з 25.06.1999 по 30.06.2003 (4 роки 0 місяців 6 днів); з 01.07.2003 по 27.02.2004 (7 місяців 27 днів). Згідно записів трудової книжки позивача його період роботи на Державному відкритому акціонерному товаристві «Луганськвуглебуд» з 1993 року по 1997 рік не зараховано до пільгового стажу, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній Україні території та не має можливості отримати підтверджуючі документи атестації робочих місць.

Додатково відповідач роз`яснив позивачеві щодо його права на оскарження дій страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку, відповідно до статті 105 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із діями ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року (далі – Закон України № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 Закону України № 1058-IV передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 114 Закону України № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах 2 і 2 цієї статті, а пенсії за вислугу років – на умовах, зазначених у частині 4 цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, – після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV (в редакцій чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, – за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), – за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

З вищевикладених норм випливає, що працівник має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: у разі зайнятості повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та за результатами атестації робочих місць, – після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах або у разі безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, – за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо він був зайнятий на зазначених роботах не менше 25 років незалежно від віку.

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року визначено право на пільгове пенсійне забезпечення особам, які мають на день введення в дію цього Закону (на 1 січня 1992 року) стаж на роботах, що давали право на пенсію на пільгових умовах.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (надалі Порядок № 18-1).

Пунктом 11 Порядку № 18-1 передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Згідно з пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

11 березня 1994 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», у відповідності до розділу I «ГІРНИЧІ РОБОТИ» Списку № 1 відносится підрозділом 1, пунктом 1010100 б «Керівники і спеціалісти підземних дільниць» .

У відповідності до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондують зі статтею 62 Закону України № 1788-ХІІ, пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637), основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи про наступні періоди його трудової діяльності у Луганському державному підприємстві з ремонту стволів «Кедр»:

- 02 серпня 1993 року – прийнятий прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею (запис № 16, підстава – наказ № 81/к від 02 серпня 1993 року);

- 29 листопада 1993 року – переведений гірничим майстром з повним робочим днем під землею (запис № 17, підстава – наказ № 121/к від 26 листопада 1993 року);

- 26 вересня 1994 року – переведений заступником головного інженера з охорони праці, пов`язаного з підземними роботами (запис № 18, підстава – наказ № 98/к від 23 вересня 1994 року);

- 14 жовтня 1994 року – призначений головним спеціалістом з охорони праці, пов`язаного з підземними роботами (запис № 19, підстава – наказ № 107/к від 13 жовтня 1994 року);

- 17 квітня 1995 року – призначений начальником дільниці з повним робочим днем під землею (запис № 20, підстава – наказ № 37/к від 17 квітня 1995 року);

- 05 квітня 1996 року - переведений гірничим майстром з повним робочим днем під землею (запис № 21, підстава – наказ № 23/к від 05 квітня 1996 року);

- 16 вересня 1996 року – звільнений за ст. 36 п. 5 КЗоТ України за переведенням ВФ «Кедр – 2» (запис № 22, підстава – наказ № 78/к від 16 вересня 1996 року).

Протягом періоду з 17 вересня 1996 року по 25 лютого 1997 року позивач працював в Малому спільному підприємстві виробничій фірмі «Кедр – 2» з ремонту шахтних стволів на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 за № 23 – на підставі наказу № 40/ок від 17 вересня 1996 року, за № 24 – на підставі наказу № 9/ок від 25 лютого 1997 року.

Протягом періоду з 03 березня 1997 року по 02 березня 1998 року позивач працював в Шахтоуправлінні «Луганське» відокремленому підрозділі державної компанії «Луганськвугілля» на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 за № 25 – на підставі наказу № 151/к від 03 березня 1997 року, за № 26 – на підставі наказу № 148/к від 02 березня 1998 року.

З 09 березня 1998 року по 23 червня 1999 року позивач працював в Державному відкритому акціонерному товаристві з ремонту шахтних стволів «Кедр» (після зміни назви – Державне відкрите акціонерне товариство «Луганське спеціалізоване шахтопрохідницьке управління» Дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвуглебуд»), що підтверджується даними трудової книжці серії НОМЕР_1 , а саме:

09 березня 1998 року – прийнятий начальником дільниці з повним робочим днем під землею записом за № 27 – на підставі наказу № 20/к від 09 березня 1998 року;

03 лютого 1999 року – переведений гірничим майстром з повним робочим днем під землею (запис № 28, підстава – наказ № 10/к від 03 лютого 1999 року);

28 квітня 1999 року підприємство перейменовано в Державне відкрите акціонерне товариство «Луганське спеціалізоване шахтопрохідницьке управління» (запис № 29 – на підставі наказу Мінвугілляпрому № 148 від 05 квітня 1999 року);

21 травня 1999 року – переведений заступником начальника дільниці з повним робочим днем під землею (запис № 30 – на підставі наказу № 39к від 21 травня 1999 року);

23 червня 1999 року звільнений за ст. 38 КЗоТ України за власним бажанням (запис № 31 – на підставі наказу №47/к від 23 червня 1999 року).

Протягом періоду з 23 червня 1999 року по 27 лютого 2004 року позивач працював у Дочірньому підприємстві відокремленому підрозділі Шахтоуправління «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» з повним робочим днем під землею, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Під час звернення із заявою про призначення пенсії позивач одночасно надав відповідачу уточнюючи довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії від 16 червня 2014 року за № 1022, копії яких були долучені останнім до матеріалів пенсійної справи і знаходяться в матеріалах судової справи.

Отже, суд дослідив, що позивач повний робочій день працював на Державному відкритому акціонерному товаристві «Луганське спеціалізоване шахтопрохідницьке управління» Дочірньому підприємстві державної холдингової компанії «Луганськвуглебуд» на виробництві «Гірничі роботи», за посадами, що передбачені Списком № 1, розділом 1, підрозділом 1, пунктом 1010100б, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року, без простоїв, відпустками без оплати не користувався.

У своєму рішенні про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах від 03 лютого 2021 року за № 0400-010308-8/15641 відповідач зазначив, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано його період роботи на Державному відкритому акціонерному товаристві «Луганськвуглебуд» з 1993 року по 1997 рік з тих підстав, що дане підприємство знаходиться на непідконтрольній Україні території та не має можливості отримати підтверджуючі документи атестації робочих місць.

Однак при цьому відповідачем було повністю проігноровано записи в трудовій книжці, яка є основним документом щодо підтвердження трудового стажу, в тому числі спеціального стажу, а також було повністю проігноровано видані ДВАТ «Луганське спеціалізоване шахтопрохідницьке управління» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» довідки від 16 червня 2014 року за № 1022 про підтвердження наявного трудового стажу та довідки про нараховану та виплачену позивачу заробітну плату, а також накази цього підприємства № 87 від 27 червня 1995 року, № 19 від 27 березня 2000 року із переліком атестованих робочих місць, які були надані відповідачу для підтвердження зайнятості позивача на підземних роботах.

При цьому, відповідач не оспорював сам факт перебування позивача на посадах і роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1. Також відсутні жодні зауваження до записів у трудовій книжці позивача за наведений період.

Наведену обставину для неврахування пільгового стажу з 1993 року по 1997 рік суд вважає необґрунтованою та безпідставною, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини.

Приписами пункту 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі №577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 10 грудня 2020 року у справі №372/403/17.

Суд вважає, що надані позивачем на підтвердження спеціального (пільгового) трудового стажу довідки у повній мірі відповідають вимогам Порядку № 637, зокрема, зазначено про зайнятість позивача повний робочий день у підземних умовах на виробництві «Гірничі роботи», за посадами, що передбачені Списком № 1, розділом 1, підрозділом 1, пунктом 1010100б, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року, при цьому робота виконувалась позивачем без простоїв, відпустками без оплати позивач не користувався.

Записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містять інформацію про те, що у період з 02 серпня 1993 року по 27 лютого 2004 року позивач працював з повним робочім днем на підземній роботі.

Таким чином, наведені записи у трудовій книжці позивача, в сукупності з довідками від 16 червня 2014 року за № 1022, належним чином та в повному обсязі підтверджують зайнятість позивача повний робочий день на підземних гірничих роботах, а тому наведений період роботи безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача.

Посилання відповідача на неможливість врахувати довідки, уточнюючі пільговий характер роботи позивача, та отримати підтверджуючі документи атестації робочих місць через відсутність первинних документів на території не підконтрольній Україні є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий пільговий стаж роботи.

Отже, орган Пенсійного фонду України повинен приймати такі уточнюючі довідки.

Крім того, з самої назви та безпосередньо з пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є протиправними, а права позивача в цій частині слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02 серпня 1993 року по 28 листопада 1993 року; з 29 листопада 1993 року по 25 вересень 1994 року; з 26 вересня 1994 року по 13 жовтня 1994 року; з 14 жовтня 1994 року по 16 квітня 1995 року; з 17 квітня 1995 року по 04 квітень 1996 року; з 05 квітня 1996 року по 16 вересня 1996 року; з 17 вересня 1996 року по 25 лютого 1997 року.

Вимоги позивача щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня його звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: з 05 січня 2021 року – суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності таких дій.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,; місце тимчасової реєстрації/ місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 2 статті 114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, па роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України на підприємстві ДП «Кедр» ДВАТ «Луганськвуглебуд»: з 02 серпня 1993 року по 28 листопада 1993 року на посаді прохідника з повним робочим днем під землею; з 29 листопада 1993 року по 25 вересень 1994 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею; з 26 вересня 1994 року по 13 жовтня 1994 року на посаді заступника головного інженера з охорони праці, пов`язаного з підземними роботами; з 14 жовтня 1994 року по 16 квітня 1995 року на посаді головного спеціаліста з охорони праці, пов`язаного з підземними роботами; з 17 квітня 1995 року по 04 квітень 1996 року на посаді начальника дільниці з повним робочим днем під землею; з 05 квітня 1996 року по 16 вересня 1996 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею; з 17 вересня 1996 року по 25 лютого 1997 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 2 статті 114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 05 січня 2021 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2021 р.

Суддя О.М. Неклеса