Ухвала суду № 96526725, 27.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 квітня 2021 р. Справа № 160/6422/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту адміністративним послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту адміністративним послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади, в якому позивачі просять:

- визнати протиправними та скасувати рішення Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 20.10.2020 про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у адміністративній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначив, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням, закріпленим у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Предметом розгляду у цій справі є протиправні, на думку позивачів, рішення Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що у даній справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав фізичних осіб, зокрема, права позивачів на реєстрацію місця проживання в квартирі, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивачів не здійснює, а є органом, який виконує свої обов`язки щодо реєстрації місця проживання.

Відтак, спір про захист права конкретної фізичної особи на реєстрацію місця проживання є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Той факт, що відповідачами є Департамент адміністративним послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, реєстрація місця проживання, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.05.2008 року у справі № 21-1540во06, і у постановах Верховного Суду України від 23.02.2016 року (справа № 21-6551а15) та від 02.03.2016 року (справа № 6-14цс16). Дана правова позиція кореспондуються з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року по справі №826/13571/17 та постанові Верховного Суду від 10.05.2019 року по справі №826/6688/16.

Таким чином, заявлений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а справа не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і повинна вирішуватись, враховуючи суб`єктний склад сторін у даній справі, в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту адміністративним послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі №160/6422/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту адміністративним послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особам, які подали позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачам, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Відповідно до частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачам, що дана позовна заява має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар