Рішення № 96526576, 22.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Справа № 160/3972/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , до страхового стажу періоду його роботи в Горлівському автотранспортному підприємстві 11401 з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 07 липня 1980 року, з дати призначення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, період роботи в Горлівському автотранспортному підприємстві 11401 з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року, зробити перерахунок розміру та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її нарахування, а саме з 26.04.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

22.03.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 19.04.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу був наданий строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 26.04.2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 15.06.2020 року та 04.08.2020 року листами відповідач повідомив позивача про те, що період його роботи в Горлівському автотранспортному підприємстві 11401 з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року не зарахований до страхового стажу, оскільки записи про звільнення завірені печаткою УРСР. На підтвердження цього стажу позивач також надав відповідачу довідку від 30.09.2020 року, яка вдана ПП «Приват Архів», проте йому повідомили, що ця довідка є недійсною, оскільки підприємство, що її видало знаходиться на непідконтрольній Україні території. 02.02.2021 року позивач подав письмову заяву відповідачу, проте листом від 11.02.2021 року № 4202-3309/З-01/8-0400/21 йому повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії по стажу на підставі довідки від 30.09.2020 року, яка видана ПП «Приват Архів». Прийняте відповідачем рішення про відмову у зарахуванні стажу порушує права позивача, а тому він звернувся до суду з вимогами про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

13.04.2021 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що трудова книжка позивача в записах періодів роботи містить неправильні та неточні записи про періоди роботи. Крім того, 24.08.1991 року позачергова сесія Верхової Ради УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України, тим самим покладено край юридичному існуванню УРСР, а тому період роботи позивача з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року не може бут зарахований до страхового стажу, оскільки відомості про звільнення завірені печаткою УРСР, що суперечить нормам чинного законодавства. На підставі викладеного у задоволенні позову просили відмовити.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 26.04.2020 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22.07.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою, та отримав електронний лист від 04.08.2020 року, в якому зазначено, що при призначенні пенсії йому не зараховано до страхового стажу період роботи в Горлівському автотранспортному підприємстві 11401 з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року, оскільки відомості про звільнення завірені печаткою УРСР.

02.02.2021 року позивач повторно звернувся із заявою про перерахунок пенсії та листом від 11.02.2021 року № 4202-3309/З-01/8-0400/21 відповідач повідомив, що листами від 15.06.2020 року № 10882-11560/З-03/8/0400/20 та від 04.08.2020 року № 14793-14989/З-03/8-0400/20 позивачу надавалися роз`яснення згідно норм чинного законодавства щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в Горлівському автотранспортному підприємстві 11401 з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року.

Проводити перерахунок пенсії по стажу на підставі довідки № 364 від 30.09.2020 року, яка видана ПП «Приват Архів» не має законних підстав, оскільки даний документ виданий підприємством на тимчасово окупованій території України, а тому є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, спір між сторонами виник з підстав неправомірності та необґрунтованості відмови відповідача у неврахуванні певного періоду роботи позивача до страхового стажу та перерахунку пенсії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року не менше 27 років.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З наданої до позовної заяви відмови від 04.08.2020 року № 14793-14989/З-03/8-0400/20 вбачається, що при розрахунку загального трудового стажу відповідачем не зарахований до страхового стажу період роботи в Горлівському автотранспортному підприємстві № 11401 з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року.

Згідно запису № 3 в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 вбачається, що 31.07.1981 року він був прийнятий водієм третього класу в Горловське автотранспортне підприємство 04103, яке в подальшому було перейменоване в Горловське автотранспортне підприємство 11401 ( наказ № 147/к від 31.07.1981 року).

29.07.1995 року позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням на підставі наказу № 149/к від 28.07.1995 року (запис № 6).

Однак, цей стаж не зарахований відповідачем через те, що записи у трудовій книжці позивача скріплені печаткою УРСР.

Проте, таке посилання відповідача не ґрунтується на жодній нормі законодавства, а положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 року «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 року № 643 не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни.

На думку суду, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Крім того, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, позивач не може відповідати за правильність записів в трудовій книжці, через те, що такий обов`язок покладений на роботодавця і неточності в трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування стажу для призначення пенсії.

З огляду на вищевикладене, відповідачем необґрунтовано відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи в Горлівському автотранспортному підприємстві 11401 з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року, оскільки позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки на підприємстві, і це не може бути підставою для позбавлення його права на соціальний захист.

Що стосується неприйняття довідки ПП «Приват Архів» від 23.09.2020 року № 364 на підтвердження стажу роботи позивача, суд вважає необхідним зазначити наступне.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зазначав, що «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного». Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював.

Таким чином, довідка ПП «Приват Архів» від 23.09.2020 року № 364, яка підтверджує період роботи позивача з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року в Горлівському АТП 11401 має бути врахована задля зарахування позивачу до стажу роботи, який дає право на перерахунок пенсії.

З огляду на вищевикладене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що в рамках даного адміністративного спору належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , до страхового стажу періоду його роботи в Горлівському автотранспортному підприємстві 11401 з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 07 липня 1980 року, з дати призначення пенсії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, період роботи в Горлівському автотранспортному підприємстві 11401 з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року, зробити перерахунок розміру та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її нарахування, а саме з 26.04.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язуючи здійснити дії з 26.04.2020 року суд виходить з того, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 45 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату № 0.0.2045196268.1 від 10.03.2021 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду його роботи в Горлівському автотранспортному підприємстві 11401 з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 07 липня 1980 року, з дати призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, період роботи в Горлівському автотранспортному підприємстві 11401 з 31.07.1981 року по 29.07.1995 року, зробити перерахунок розміру та виплату пенсії з моменту її нарахування, а саме з 26.04.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець