Рішення № 96526560, 19.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Справа № 160/2137/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарекс-Енерго» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарекс-Енерго» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 02 жовтня 2020 року №UA110110/2020/300037/1;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02 жовтня 2020 року №UA110110/2020/00073.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 11.03.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 145).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарекс-Енерго» (Україна) (покупець) та компанією «FuiianNewHonsfuMotor» (Китай) (продавець) укладено контракт №F/CTG-03, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товари, виробництва FujianNewHongfuMotorCo.,Ltd, згідно Специфікацій до договору. На виконання контракту складена Специфікація №016, відповідно до умов якої продавець зобов`язується поставити покупцю дизель генератори в асортименті загальною вартістю 56 175,00 доларів США. Поставка здійснюється на умовах FOB Фучжоу. З метою митного оформлення товару, позивач 30.09.2020 року подав відповідачу митну декларацію №UA11011/2020/014227 разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість товару, що підтверджується відповідними відомостями у графі 44 декларації. Проте, відповідачем було прийнято оспорюване рішення з посиланням на невідповідність поданих документів вимогам ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

04.03.2021 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA11011/2020/014227 від 30.09.2020 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також, під час здійснення Дніпровською митницею ДМС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: інформація щодо торгівельної марки оцінюваного товару «DAREX-ENERGY» та інформація щодо виробника зазначена в електронному інвойсі FujianNewHongfuMotorCo.,Ltd, в електронному інвойсі не підтверджена; відсутні складові митної вартості, передбачені ст. 58 МК України: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів; вартість за організацію послуг та експедиторська винагорода за межами митної території України декларантом не заявлена та відсутня у наданих документах. Отже, вищевказані розбіжності у документах, поданих позивачем разом з митною декларацією, які підтверджували вартість страхування товарів, як складової частини митної вартості товарів, виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення вартості страхування як складової частини заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.

16.03.2021 року представником позивача подано письмову відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачем надано усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові, і без порушень термінів. При цьому, в поданих документах відсутні будь-які розбіжності, ознаки підробки або відомості, які б не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.

Представник позивача звернувся до суду із заявою з проханням розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини не явки суд не повідомила.

Згідно із ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні уразі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, наявності відзиву на позов, достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі не явки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарекс-Енерго» 02.10.2014 року зареєстровано як юридичну особу за адресою: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, офіс 234. Основний вид діяльності за кодом КВЕД 27.11 – виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів.

Так, 03.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарекс-Енерго» (Україна) (покупець) та компанією «FuiianNewHonsfuMotor» (Китай) (продавець) укладено контракт №F/CTG-03, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товари, виробництва FujianNewHongfuMotorCo.,Ltd, згідно Специфікацій до договору.

На виконання п.1.1 контракту складена Специфікація №016, відповідно до умов якої продавець зобов`язується поставити покупцю дизель генератори в асортименті загальною вартістю 56 175,00 доларів США. Поставка здійснюється на умовах FOB Фучжоу.

З метою митного оформлення ввезеного товару, позивачем 30.09.2020 року подано митну декларацію №UA11011/2020/014227, відповідно до якої до ввезення задекларовано наступний товар: товар №1 - електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю понад 7,5 кВА, але не більш як 75 кВА:

- генератор: STM164D, з АВР, контролер DatakomD-300, дизель генератор закритого типу (двигун: Ricardo M4D18, оцинкований кожух, номінальна/макс. потужність 16/18 кВА, (12,8/14 кВт), напруга 400/230В) арт. DE-18RSEZn - 3 шт;

- дизель генератор закритого типу (двигун: Ricardo, M4D1822, Генератор: STM164D, з АВР, DatakomD-300, оцинкований кожух, номінальна/макс. потужність 19/22 кВА (15/17 кВт), напруга 400/230В) арт. DE-22RSEZn - 2 шт;

- дизель генератор закритого типу (двигун: Ricardo N4100DS, Генератор: STM184G, без АВР, контролер DatakomD-300, оцинкований кожух, номінальна/макс. потужність 31/35 кВА (25/28 кВт), напруга 400/230В) арт. DE-35RSEZn - 2 шт;

- дизель генератор закритого типу (двигун: Ricardo N4105DS-38, Генератор: STM184H, без АВР, контролер DatakomD-300, оцинкований кожух, номінальна/макс. потужність 16/18 кВА (12,8/14 кВт), напруга 400/230В) арт. DE-42RSEZn - 4 шт;

- дизель генератор закритого типу (двигун: Ricardo N4105ZDS, Генератор: STM224D, з АВР, контролер DatakomD-300, оцинкований кожух, номінальна/макс. потужність 50/55 кВА (40/44 кВт), напруга 400/230В) арт. DE-55RSEZn - 2 шт;

- дизель генератор закритого типу (двигун: Ricardo N4105ZDS, Генератор: STM224E, без АВР, контролер DatakomD-300, оцинкований кожух, номінальна/макс. потужність 63/70 кВА (50/55 кВт), напруга 400/230В) арт. DЕ-70RSE Zn- 2 шт.

Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: пакувальний лист від 10.08.2020 року, інвойс №HFJZ20200612 від 10.08.2020 року, коносамент №SHWS220081038А від 12.08.2020 року, декларація про походження товару №HFJZ20200612 від 10.08.2020 року, сертифікат про походження товару форми 20С3521В0184/00021 від 10.08.2020 року, платіжне доручення світ від 09.09.2020 року, рахунок на оплату 3869 від 29.09.2020 року, заявка №1 від 10.08.2020 року, додаткова угода №001 від 28.12.2019 року, специфікація обладнання №016 від 17.06.2020 року, контракт від 03.01.2019 року №F/CTG-03, договір про надання послуг митного брокера №С47/19 від 01.03.2019 року, договір про перевезення №050918/1 від 05.09.2018 року, договір про перевезення №18068-294, лист №2909-1 від 29.09.2020 року, технічні характеристики від 10.08.2020 року, копія митної декларації країни відправлення №35012020001081097 від 06.08.2020 року.

За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів Дніпровською митницею Держмитслужби встановлено, що подані документи містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

1) інформація щодо торгівельної марки оцінюваного товару «DAREX-ENERGY» та інформація щодо виробника зазначена в електронному інвойсі FujianNewHongfuMotorCo.,Ltd, в електронному інвойсі не підтверджена;

2) пунктом 2.2 контракту передбачено, що ціна контракту враховує у себе вартість обладнання та експортне мито. Пунктом 7.1 контракту визначено, що пакування здійснюється відповідно до вимог перевізника та страхувальника.

Зазначене свідчить про відсутність складових митної вартості, передбачених ст. 58 МК України, а саме:

- вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

3) умовами п. 2.3 контракту передбачено 30% попередньої оплати від суми, зазначеної у Специфікації №016 від 17.06.2020 року протягом 7 днів, 70% оплачується протягом 35 днів з дати відвантаження (12.08.2020 року). Пункт 8.2 контракту передбачає, що за затримку проведення платежу покупець сплачує продавцю 0,05% від суми задержаного платежу за кожний день.

Декларантом надано SWIFT повідомлення від 09.09.2020 року на суму 56 175,00 доларів США, у якому в призначенні, зазначено посилання на контракт від 03.01.2019 року №F/CTG-03. При цьому, за зазначеним контрактом протягом року декларантом оформлено значну кількість товару. Суми в різних поставках можуть бути схожими, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 53 МК України, в платіжних документах мають міститись відомості для ідентифікації товару

Проте, ТОВ «Дарекс-Енерго» вказаних норм не дотримано, витрати до складових митної вартості не додані.

4) вартість за організацію таких послуг та експедиторська винагорода за межами митної території України декларантом не заявлена та відсутня у наданих документах.

На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України Дніпровською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (транспортно-експедиційні витрати);

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 30.09.2020 року ТОВ «Дарекс-Енерго» повідомило митний орган, що всі необхідні документи, що підтверджують митну вартість задекларованого товару були надані товариством разом з митною декларацією.

За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2020/300037/1 від 02.10.2020 року, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням резервного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2020/00073 від 02.10.2020 року.

16.11.2020 року ТОВ «Дарекс-Енерго» звернулось до Дніпровської митниці із зверненням про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2020/300037/1 від 02.10.2020 року, до якого долучено:

- лист «FujianNewHongfuMotorCo., Ltd» від 02.10.2020 року щодо витрат на транспортування, завантаження та страхування з перекладом;

- лист «FujianNewHongfuMotorCo., Ltd» від 02.10.2020 року щодо врахування оплати по інвойсу №HFJZ20200612 з перекладом;

- лист «FujianNewHongfuMotorCo., Ltd» від 02.10.2020 року щодо відмови від стягнення штрафів з перекладом;

- бухгалтерська довідка від 05.11.2020 року №101;

- копія митної декларації країни відправлення від 06.08.2020 року №350120200010581097 з перекладом.

Проте, листом від 24.11.2020 року «Про результати розгляду звернення», рішення про коригування митної вартості від 02.10.2020 року №UA110110/2020/300037/1 залишено без змін. Також зазначено, що у наданій копії митної декларації країни відправлення від 06.08.2020 року №350120200010581097 вказано транспортний документ №COSU6271790020, при цьому, декларантом до митного оформлення надано коносамент від 12.08.2020 року №SHWS220081038А. Інший транспортний документ до митного оформлення не надавався, що може свідчити про перевантаження контейнеру №FSCU8524045 та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2020/300037/1 від 02.10.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2020/00073 від 02.10.2020 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить с наступного.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) не має жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2020/300037/1 від 02.10.2020 року, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Стосовно посилань відповідача на те, що інформація щодо торгівельної марки оцінюваного товару «DAREX-ENERGY» та інформація щодо виробника в електронному інвойсі не підтверджена, суд зазначає, що серед переліку документів, передбачених ст. 53 МК України, що надаються до митного оформлення, відсутнє посилання на обов`язковість надання документів, які б підтверджували виробника товару або торгову марку.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають дійсності.

Щодо посилань митного органу на відсутність складових митної вартості, передбачених ст. 58 МК України, а саме: вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом встановлено, що умовами контракту, укладеного між позивачем та продавцем була передбачена поставка на умовах FOB Фучжоу, за правилами «ІНКОТЕРМС-2010», тобто, поставка є здійсненою продавцем коли товар пройшов через поручні судна в порту відвантаження.

Щодо розподілу витрат на умовах FOB, то сплата витрат, експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару є обов`язком продавця.

При цьому, обов`язку страхування товару не має ні у продавця товару, ні у покупця.

Також, листом від 02.10.2020 року продавець надав підтвердження, що вартість упаковки, грати на транспортування до порту, витрати на навантаження входять до вартості товару, копія якого наявна в матеріалах справи.

Щодо твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, суд зазначає наступне.

Правилами Інкотермс в редакції 2000 року існують два терміни, пов`язані із страхуванням, а саме CIF та СІР, відповідно до яких продавець повинен забезпечити страхування товару на користь покупця. Так, умови поставки CIF Інкотермс 2020 покладають на продавця обов`язки щодо розміщення товару на борту судна і оплаті витрат і фрахту, необхідних для страхування і доставки товару в зазначений порт призначення, а також щодо виконання експортних митних процедур з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення для вивезення товару. Покупець зобов`язаний розвантажити найняте продавцем судно в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Тобто, зауваження по страховому полісу, документів, що містять відомості про посередницькі послуги, вартість перевантаження, портових витрат в порту, та зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд враховує, що у даному випадку вартість страхування, вартість перевантаження, портових витрат включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF.

Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників, а тим більше, заявляти про необхідність їх перекладу на українську мову.

Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості страхування до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Крім того, документи, що містять відомості про вартість страхування, в силу приписів п.п.6, 8 ч.2 ст. 53 МК України, не вимагаються.

Щодо посилань митного органу на необхідність зазначення в платіжних документах відомостей для ідентифікації товару, суд зазначає наступне.

Так, позивачем до митного оформлення надано SWIFT повідомлення від 09.09.2020 року на суму 56175,0 доларів США.

Пункт 4 ч. 2 ст. 53 МКУ передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товару є, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Жодних вимог, що платіжні документи мають містити відомості для ідентифікації товару ст. 53 МК України не містить.

Отже, чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 08.2019 у справі №810/2784/18.

В платіжному дорученні наданому позивачем наявні посилання на контракт, а отже усі документи щодо оплати, стосуються товару, наданого до митного оформлення.

Таким чином, сукупність наданих декларантом документів дає можливість встановити, оплата за товар у сумі 56 175,00 дол. США була здійснена позивачем саме за товар, визначений контрактом та інвойсом.

Щодо посилань митного органу на не підтвердження числових відомостей витрат на експедирування, а також відсутність підтвердження сплати винагороди експедитору за транспортно-експедиторське обслуговування за межами України, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що позивачем для підтвердження витрат на транспортно-експедиційне обслуговування було надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 18.06.2018 року №18068-294, довідку про транспортні витрати у сумі 59 926,68 грн. та лист експедитора від 29.09.2020 pоку, в яких зазначено, що експедиторські послуги за межами території України не надавались, а також рахунок від 29.09.2020 року №3869, в якому визначені транспортні витрати в сумі 59 926,68 грн.

Отже, у позивача був відсутній обов`язок несення витрат, пов`язаних із наданням експедитором послуг у порті Фучжоу. Позивач фактично не здійснював витрати на оплату таких послуг, таким чином, надані декларантом відомості є достовірними, дані обставини також підтверджуються листом експедитора від 29.09.2020 pоку, яким зазначено, що експедиторські послуги за межами території України не надавались.

Щодо наявності іншого транспортного документу, який до митного оформлення не надавався, та може свідчити про перевантаження контейнеру №FSCU85224045, суд зазначає, що в наданій до митного оформлення експортній декларації є посилання на транспортний документ №COSU6271790020, а не на коносамент №SHWS220081038A від 12.08.2020 року.

Зазначений транспортний документ - морська накладна (SEA WAYBILL) №СОSU6271790020 видавався одночасно з морським коносаментом і є внутрішнім документом експедитора та його агента.

При цьому, головною відмінністю морської накладної (Sea waybill) від морського коносамента (Bill of Lading), є те, що морська накладна не є ні товаророзпорядчим (не надає право власності на вантаж), ні оборотним документом, та видається під час виходу судна з порту виходу судна.

Таким чином, коносамент №SHWS220081038A від 12.08.2020 року був виданий позивачу як доказ права власності на вантаж, та документом, який доводить факт укладення договору перевезення, а транспортний документ (SEA WAYBILL) № НОМЕР_1 був виданий з метою митного оформлення вантажу в країні експорту агенту експедитора.

При цьому, інформація про судно, порт завантаження, порт навантаження, номер контейнера, відомості про товар є однаковою з коносаментом SHWS220081038A, а отже твердження митниці, що одночасна наявність транспортного документа (SEA WAYBILL) № COSU6271790020 та коносамента SHWS220081038A спростовується тим, що ці транспортні документи містять однакову інформацію, а у випадку перевантаження з одного транспортного засобу на інший змінювались би відомості про судно, яке перевозило товар.

Відповідно до частини 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема, має містити:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Однак, в порушення вищезазначеної норми у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відповідач не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства: митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Таким чином, митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.

Щодо посилань митного органу на те, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару (виписки з бухгалтерських документів, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями), суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, якими мотивовані спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару №UA110110/2020/300037/1 від 02.10.2020 року, не мають жодного відношення до саме числового визначення заявленої ТОВ «Дарекс-Енерго» митної вартості та носять формальний характер.

Крім того, відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, грунтується на раніше визнаній органом Держмитслужби вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.

Разом з тим, в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. В рішенні не наведена навіть назва товару, митна вартість якого взята за основу. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення №UA110110/2020/300037/1 від 02.10.2020 року прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства.

Вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятої на підставі оскаржуваного рішення, суд виходить з того, що відповідно до ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Отже, картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків для декларанта.

Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA110110/2020/00073 від 02.10.2020 року, прийнята на підставі скасованого рішення та буде автоматично скасована митним органом, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Дніпровської митниці Держмитслужби, а тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкт владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2 270,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №118 від 28.01.2021 року (а.с. 16).

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Дніпровської митниці Держмитслужби на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Щодо клопотання позивача від 16.03.2021 року про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 12 400,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

29.03.2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, в якому останній заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати є не співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ТОВ «Дарекс-Енерго» у справі №160/2137/21 здійснював адвокат Соколов Дмитро Ігорович, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3073 від 18.05.2016 року та є адвокатом Адвокатського об`єднання «СМАРТ ЮРИСТ».

Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» та ТОВ «Дарекс-Енерго» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №130 від 12.10.2020 року (а.с. 139-140).

Також, 12.10.2020 року між сторонами підписано додаткову угоду, відповідно до якої розмір винагорода (гонорар) за надання правової допомоги по даному договору визначена сторонами наступним чином:

- підготовка та подача позовної заяви – 8 000,00 грн.;

- надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції - 4 400,00 грн. (а.с. 175).

Відповідно до рахунку на оплату № 196 від 21.10.2020 року, загальна вартість наданих послуг складає 12 400,00 грн. (а.с. 178).

Вказані послуги були прийняті позивачем за актом про прийняття наданих послуг з надання правової допомоги від 15.03.2021 року та оплачені, що підтверджується копією платіжного доручення від 21.10.2020 року №8943 (а.с. 176, 178).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, у звіті про надання правничої допомоги №130 від 12.10.2020 року, який складений 15.03.2021 року, зазначено, що кількості витраченого часу адвокатом на виконання робіт зі складання позовної заяви витрачено 7 год. та 4 год. із підготовки відповіді на відзив, що всього склало 11 год. витраченого часу.

Разом з тим, враховуючи складність справи, ціну позову, відсутності доказів на підтвердження кількості часу витраченого адвокатом на виконання робіт з надання правничої допомоги, участі адвоката в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вартість заявлених представником позивача послуг на правничу допомогу у розмірі 12 400,00 грн., не відповідають критерію співмірності розміру витрат з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, тому суд вважає їх надлишковими та такими, що не відповідають приписам статті 134 КАС України і відповідно такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №160/2137/21 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарекс-Енерго» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, офіс 234, код ЄДРПОУ 39423347) до Дніпропетровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110110/2020/300037/1 від 02.10.2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарекс-Енерго» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, офіс 234, код ЄДРПОУ 39423347) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарекс-Енерго» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, офіс 234, код ЄДРПОУ 39423347) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 (вісім тисяч гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець