Рішення № 96526553, 12.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року Справа № 160/1809/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1126 про стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

05.02.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1126 (далі – відповідач), в якому просить:

- стягнути з Військової частини А1126 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні в сумі 354 195,52 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 01.03.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині А1126 на офіцерських посадах. Проте, відповідач у період з 01.04.2015 року по 30.10.2018 року протиправно не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того, при звільненні 30.10.2018 року з ним не було проведено повного розрахунку. Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року у справі 160/4887/29 зобов`язано Військову частину А 1126 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2015 року по 30.10.2018 року, а також грошову компенсацію за 42 доби невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018 рік, виходячи із середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. На виконання рішення 23.12.2019 року та 29.12.2019 року відповідачем з ним було проведено розрахунок, тобто з порушенням строку, у зв`язку з чим він має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що становить 354 195,52 грн.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, 25.02.2021 року на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, в обгрунтування якої зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року у справі №160/4887/20, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку виплати грошової компенсації відмовлено. Отже, позивач здійснює зловживання процесуальними правами, що є не припустимим у відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 45 КАС України.

Так, як вбачається з рішення від 03.09.2020 року у справі №160/4887/20, позивач звертався до суду з вимогою, зокрема, щодо зобов`язання Військової частини А 1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, в частині грошової компенсації за 42 доби невикористаної додаткової відпустки, з 31.10.2018 року до дня нарахування і фактичної виплати належного грошового забезпечення, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 656,16 грн., за кожний день затримки розрахунку при звільненні і виключенні із списків особового складу, яка була розглянута та вирішена судом.

При цьому, в позовній заяві, що розглядається судом, позивач звертається із зовсім іншою вимогою, та просить суд стягнути з Військової частини А1126 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні в сумі 354 195,52 грн.

Отже, посилання відповідача на зловживання позивачем процесуальними правами є безпідставними, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А1126 Збройних Сил України.

Згідно із наказом командира Військової частини А1126 (по строковій частині) від 30.10.2018 року №229 капітана ОСОБА_1 з 30.10.2018 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Індустріального РВК м. Дніпро.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А1126 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1126 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2015 року по 30.10.2018 року;

- зобов`язано Військову частину А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2015 року по 30.10.2018 року;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1126 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 42 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018 рік, виходячи із середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язано Військову частину А 1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 42 доби невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018 рік, виходячи із середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Рішення є таким, що набрало законної сили 05.10.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що Військовою частиною А1126 на виконання рішення суду від 03.09.2020 року на пластикову картку ОСОБА_1 23.12.2020 року здійснено перерахування грошової компенсації відпустки при звільненні в сумі 18 388,76 грн., що підтверджується випискою банку АТ «Державний ощадний банк України».

Також, Військовою частиною А1126 на виконання рішення суду від 03.09.2020 року на пластикову картку ОСОБА_1 29.12.2020 року здійснено перерахування грошової індексації при звільненні в сумі 6 900,01 грн., що підтверджується випискою банку АТ «Державний ощадний банк України».

Вважаючи, що з боку відповідача мало місце порушення строків розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України №2011-ХІІ від 20.12.1991р. «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Указом Президента України від 10.12.08р. № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п. 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З аналізу викладеного вбачається, що при звільненні з військової служби та виключенню зі списків особового складу військової частини із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, без проведення остаточного з ним розрахунку, можливе лише за його письмовою згодою.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року зобов`язано Військову частину А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2015 року по 30.10.2018 року та зобов`язано Військову частину А 1126 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 42 доби невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018 рік, виходячи із середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що нараховані суми грошового зобов`язання 18 388,76 грн. та 6 900,01 грн. були перераховані на пластикову картку ОСОБА_1 23.12.2020 року та 29.12.2020 року відповідно, що підтверджується виписками банку АТ «Державний ощадний банк України», копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства -Кодексом законів про працю України.

З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 року по справі №320/1263/19.

Таким чином, не проведення з вини Військової частини А1126 виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Враховуючи, що письмовими доказами, наявними в матеріалах справи підтверджується виключення позивача зі списків особового складу військової частини 30.10.2018 року та проведення остаточного розрахунку з ним відбулося лише 23.12.2020 року, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено приписи ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки Військової частини А1126 від 22.11.2018 року №3071 грошове забезпечення позивача за серпень 2018 року та вересень 2018 року складало по 13 779,35 грн., отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: (13 779,35 грн. + 13 779,35 грн.) / 61 (кількість днів в серпні та вересні 2018 року) = 451,78 грн.

Таким чином, сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період складає 354 195,52 грн., виходячи із наступного розрахунку (451,78 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * 784 (кількість днів затримки з 30.08.2018 року по 23.12.2020 року)).

Разом з тим, суд зазначає, що в порівнянні із виплаченою позивачу сумою компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій при звільненні в розмірі 18 388,76 грн., суму компенсації за несвоєчасний розрахунок в розмірі 354 195,52 грн., не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої компенсації.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. № 761/9584/15-ц зроблено висновок щодо зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України. При цьому, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Слід також мати на увазі, що працівник є більш вразливою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Крім того, в пункті 78 постанови зазначено, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

В пункті 79 постанови зазначено, що непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Вказане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку.

Як вбачається з рішення Дніпропетровського окружного адмінсуду від 03.09.2020 року, позивач стверджував, що на час прийняття наказу від 30.08.2018 року з ним неправомірно було не здійснено повний розрахунок.

При цьому, позивач ніяким чином не обґрунтував в позовній заяві, чому понад півтора роки він не звертався до суду щодо стягнення з відповідача компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2018 рік, у зв`язку зі звільненням у запас.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку саме дії позивача призвели до значного зростання розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, а тому суд вважає необхідним зменшити розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до розміру компенсації, яку виплатила позивачу Військова частина А1126 та стягнути грошові кошти в сумі 18 388,76 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1126 (51270, Дніпропетровська область, Новомовсковський район, смт. Гвардійське, код ЄДРПОУ 22994874) про стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А1126 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 30.08.2018 року по 23.12.2020 року включно в розмірі 18 388,76 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят вісім гривень сімдесят шість копійок) грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець