Рішення № 96526301, 23.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2750/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області, пенсійний орган) про визнання протиправними дій щодо обмеження з 20 грудня 2016 року розміру виплати пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок з 20 грудня 2016 року та виплату призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження її максимальним розміром (з урахуванням виплачених сум).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером Служби безпеки України (далі – СБУ) та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року у справі №0340/1732/18, яке набрало законної сили 30 жовтня 2018 року, було визнано неправомірними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 80 процентів до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язано провести перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2018 року у розмірі 80 процентів від сум грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №140/15095/20, яке набрало законної сили 21 січня 2021 року було визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії за вислугу років на підставі відповідної довідки Управління СБУ у Волинській області та зобов`язано провести такий перерахунок і виплату пенсії з 01 квітня 2019 року (з урахуванням виплачених сум).

Позивач звернувся до пенсійного органу про отримання інформації щодо нарахування та виплати йому пенсії за вислугу років, яка йому призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак відповідач листом від 17 лютого 2021 року №1207-920/Б-02/8-0300/21 повідомив, що виплата пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому пенсія (з надбавками) в розмірі 80 процентів грошового забезпечення становить 22981,78 грн, а її виплата здійснюється в сумі 17690,00 грн.

ОСОБА_1 уважає такі дії відповідача не правомірними та такими, що призводять до порушення прав та охоронюваних законом інтересів військових пенсіонерів, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву від 02 квітня 2021 року №0300-0802-7/15468, відповідач позовних вимог не визнав, повідомив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №140/15095/20 зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області провести з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії за вислугу років на підставі довідки Управління СБУ у Волинській області про розмір грошового забезпечення від 23 липня 2020 року №54/16-37, з урахуванням зазначених у ній сум та видів грошового забезпечення, та з урахуванням основного розміру пенсії 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Зазначає, що з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії кінцевий розмір пенсії з 01 лютого 2021 року склав 17690,00 грн, що відповідає розміру десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність згідно статті 7 Закону України “ Про державний бюджет України на 2021 рік”.

Звертає увагу, що станом на 20 грудня 2016 року розмір пенсії позивача склав 8754,23 грн, станом на 01 січня 2018 року після проведеного перерахунку згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 - 10120,62 грн та лише після виконання рішення суду з 01 квітня 2019 року розмір пенсії склав 17690,00 грн (з урахуванням максимального розміру пенсії), а тому безпідставною та необгрунтованою є вимога позивача провести перерахунок пенсії з 20 грудня 2016 року.

З урахуванням зазначеного, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 22-25).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленння учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України (арк.спр. 19).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером СБУ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 09 квітня 2013 року отримує пенсію за вислугу 31 (двадцять один) рік, яка була призначена у розмірі 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується розрахунком на пенсію за пенсійною справою – 0302003571 від 22 серпня 2013 року та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 11 жовтня 2013 року серії ААЗ №351063 (арк. спр. 11, 27).

Згідно матеріалів пенсійної справи №0302003571-СБУ на виконання рішення суду пенсія позивача була перерахована та її розмір із урахуванням 80 процентів грошового забезпечення склав 22981,76 грн, у зв`язку із урахуванням максимального розміру пенсії 17690,00 грн така пенсія з 01 лютого 2021 року виплачується у вказаному розмірі (арк. спр. 15).

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 02 лютого 2021 року, в якій просив повідомити причину обмеження виплати призначеної йому пенсії, розрахованої відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №140/15095/20 на підставі довідки Управління СБУ у Волинській області про розмір грошового забезпечення від 23 липня 2020 року №54/16-37 (арк. спр. 12).

У відповідь на вказану заяву ГУ ПФУ у Волинській області листом від 17 лютого 2021 року №1207-920/Б-02/8-0300/21 повідомило, що на момент виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №140/15095/20 діє норма статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, перерахований розмір пенсії з обмеженням з лютого 2021 року складає 17690,00 грн (арк. спр. 13-14).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, регулює Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до пункту 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які стратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Окрім того, згідно норм статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд уважає необґрунтованими доводи позивача про неправомірність дій відповідача у зв`язку з втратою чинності частиною сьомою статті 43 Закону №2262 на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, оскільки у зазначеній справі Конституційним Судом України розглядалося питання відповідності Конституції України положень вказаної статті у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та призначення пенсії ОСОБА_1 .

Зокрема, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року була відсутня частина сьома статті 43 в Законі №2262.

Однак, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень набрав чинності з 01 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Водночас, суд зауважує, що передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI , який набрав чинності в даній частині з 01 жовтня 2011 року.

У той же час, згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI, суд зазначає, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.

Суд констатує, що вказаний Закон набрав чинності 08 липня 2011 року, тоді як пенсія позивачу призначена з 22 серпня 2013 року, тобто після набрання Законом чинності, відповідно на призначену йому пенсію поширюються обмеження максимальним розміром.

Застереження у пункті 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовуються з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI.

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки їх дія розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Суд звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 24 червня 2020 року по справі № 580/234/19 зазначив, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою.

При цьому, норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Окрім іншого, суд зазначає, що тлумачення вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).

Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24 червня 2020 року у справі 580/234/19 та в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19, від 10 вересня 2020 року у справі № 280/5154/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/11471/18, від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Така ж правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі. № 260/3192/20

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 01 квітня 2018 року внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.

Суд наголошує, що оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Окрім того, слід зазначити, що позивач просить суд зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром з 20 грудня 2016 року, однак як убачається із матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , а також зазначає сам позивач у поданій позовній заяві, така пенсія була обмежена максимальним розміром 17690,00 грн. лише з 01 квітня 2019 року, натомість раніше її розмір не перевищував максимально допустимого.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду, відмова ГУ ПФУ у Волинській області у перерахунку і виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії є законною і обґрунтованою та не призвела до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього. В даному випадку така відмова за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини суд уважає, що позовні вимоги про проведення перерахунку пенсії позивача з 20 грудня 2016 року та виплату призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження її максимальним розміром (з урахуванням виплачених сум) задоволенню не підлягають, а тому у позові ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, слід відмовити повністю.

За правилами, визначеними статтею 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2021 року.