Рішення № 96526209, 26.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 квітня 2021 р. Справа № 120/421/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Б.В.В.-БУД" (вул. Б. Хмельницького, 1Б, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, код ЄДРПОУ 35558964) до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036); Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Б.В.В.-БУД" (далі - ПП "Б.В.В.-БУД", позивач) з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач 2).

За змістом позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №198902 від 24.11.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області проведено габаритно-ваговий контроль вантажного бетонорозмішувача марки “Volvo”, за результатами якого складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0017603 від 27.10.2020 року. Цим актом встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на здвоєні вісі. У подальшому, на підставі акту прийнято постанову № 198908 від 24.11.2020 року про застосування до ПП "Б.В.В.-БУД" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає, що останнє винесене з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Так, представник позивача в позовній заяві вказує, що вантажний бетонорозмішувач – С “Volvo” не має здвоєних осей. Окрім того, діючим законодавством не передбачено надання дозволу, яким дозволено рух великовагових транспортних засобів із подільним вантажем; вимірювальна техніка, на якій 27.10.2020 року здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, не призначена для зважування транспортних засобів, що перевозять рідкі продукти. Також, у позовній заяві наголошується на неузгодженість акту перевірки як документа, у якому зафіксовано зміст виявленого в ході перевірки порушення (зазначено про порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР), з оскаржуваною постановою (зазначено про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”). Позивач також зазначив, що рейдова перевірка транспортного засобу здійснювалась неуповноваженими на це особами.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою також встановлено сторонам строки на подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

23.03.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вказує, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Зокрема, що жодним нормативним актом не визначено різницю між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних або наливних вантажів. Тому, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметру, який перевищує нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху більше як на 2 відсотки посадові особи Укртрансбезпеки зобов`язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд.

30.03.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача доводи відповідача заперечує та вважає їх необґрунтованими. З огляду на зазначене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 27.10.2020 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "Volvo", модель “FM13.400”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі М-12 423 км. + 647 м.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 2710-3 від 27.10.2020 року транспортний засіб позивача здійснював перевезення бетону М450 П4 пісок.

За результатами перевірки складено акт від 27.10.2020 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким в ході перевірки виявлено перевезення вантажу з перевищенням, встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху вагових обмежень, а саме: загальна маса 40,6 т., маса здвоєних осей – 18,05 т. та 22,55 т.

Відповідальність за такі порушення передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Законом України “Про автомобільний транспорт”, яким визначено, що перевищення встановлених законодавством норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім того, за результатами габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0017603 від 27.10.2020 року, в якому зафіксовано осьові навантаження, що становлять: 18,05 т. при нормативно допустимому навантаженні - 16 т; 22,55 т. при нормативно допустимому навантаженні – 16 т.; загальна маса транспортного засобу – 40,60 т., при нормативно допустимій – 40 т.

Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №050603 від 27.10.2020 року встановлено результати вагового контролю навантаження на кожну з осей, які становлять: 1 вісь – 8,245 т.; 2 вісь – 9,805 т.; 3 вісь – 11,625 т.; 4 вісь –10,925 т.; повна маса транспортного засобу – 40,60 т.

З огляду на виявлені порушення посадовою особою Укртрасбезпеки складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0017603 від 27.10.2020 року на суму 554,86 євро.

24.11.2020 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт заступником начальника Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Килимником В. винесено постанову №198902, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн., за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно із положеннями ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Водночас, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок).

Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрологи.

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування під час проведення габаритно-вагового контролю може відбуватись лише відповідно до Методики, яка затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Разом із тим, як станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і на сьогоднішній день такої Методики не затверджено.

Також, при зважуванні транспортного засобу, яким в даному випадку є бетонорозмішувач, слід враховувати і властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме бетон, який є рідким вантажем, що постійно переміщується по всім осям транспортного засобу під час руху. А, тому, проведення зважування у русі без дотримання часу, необхідного для врівноваження рідкого вантажу не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу транспортного засобу при заїзді на платформу ваг, а також постійне перебування в русі відділу для перевезення бетонної суміші, тоді як вантаж, в силу своїх фізичних властивостей, деформується під дією мінімальних сил.

Окрім того, суд вказує, що вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Міністерством інфраструктури України.

28.07.2016 року наказом Міністерства інфраструктури України № 255 затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі - Наказ № 255)

Зазначений Наказ № 255 встановлює вичерпний перелік облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування.

Як вбачається з матеріалів справи, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, за результатами якого 24.11.2020 року винесена оскаржувана постанова, здійснений на пересувному пункті габаритно-вагового контролю та у динамічному режимі (зважування у русі) без зупинки транспортного засобу за допомогою приладу зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання на вісі 030Т-AS2-PWIA заводський номер 421.

Пунктами 1-3, 5 розділу II Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю Наказу № 255 передбачено, що габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг І-ІV категорій.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом J 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м.

Згідно пункту 5 розділу II Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю Наказу № 255 пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням:

1)спеціалізований транспортний засіб;

2)комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки;

3)рулетка стрічкова, рейка телескопічна завдовжки 6 м для вимірювань параметрів висоти транспортних засобів, рулетка електронна в комплекті зі світловідбивачем;

4)комп`ютерна техніка;

5)акумулятор для резервного електроживлення;

6)бензиновий (дизельний) електрогенератор;

7)засоби зв`язку;

8)свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію;

9)платіжний термінал для розрахунку електронним платіжним засобом.

З вищенаведеного вбачається, що Вимогами до пересувного пункту габаритно-вагового контролю Наказу № 255, навіть, не передбачено наявності на пересувному пункті габаритно-вагового контролю комплекту автомобільних ваг для зважування транспортних засобів з рідким вантажем у статичному режимі. Також, суд враховує, що до стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю згідно Вимог, затверджених цим же Наказом № 255, не передбачено наявності комплекту автомобільних ваг для зважування транспортних засобів з рідким вантажем у статичному режимі.

Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, зважування транспортного засобу марки "Volvo", модель FM 13.400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 відбулось за допомогою приладу зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання на вісі 030Т-AS2-PWIA заводський номер 421.

Згідно з свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П33.М873905820, чинного до 22.04.2021 року, прилад зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання на вісі 030Т-AS2-PWIA заводський номер 421 відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010. Також, зазначене свідоцтво містить перелік особливостей застосування даного приладу, а саме в п.6 “Особливості застосування засобу вимірювальної техніки” зазначено, що прилад не призначений для зважування транспортних засобів, що перевозять рідкі продукти.

Таким чином, як було встановлено судом вище, що 27.10.2020 року позивач вантажним бетонорозмішувачем здійснював перевезення бетонної суміші у рідкому стані.

Також, суд враховує, що бетонна суміш в бетонорозмішувач завантажується в так звану грушу, яка постійно обертається та, відповідно, зміщується, тобто не перебуває в сталому положенні, так як в зворотному разі бетонна суміш затвердне/загусне та втратить свої будівельні властивості.

У даному випадку слід враховувати особливості транспортного засобу (груша бетонорозмішувача перебуває в постійному русі), а також властивості вантажу який перевозив автомобіль, а саме бетонна суміш, який є рідким наливним вантажем, що постійно переміщується по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг без дотримання часу, необхідного для врівноваження рідкого вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на транспортний засіб та причіп. Адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача та причепа при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.

Щодо доводів сторони позивача про те, що транспортний засіб – вантажний бетонорозмішувач – С “Volvo”, державний реєстраційний номер “ НОМЕР_1 ” не має здвоєних осей, суд зазначає таке.

Листом №178 від 10.12.2020 року ТОВ з іноземними інвестиціями “Вольво Україна” надало відповідь на запит на інформацію ПП “Б.В.В.-БУД” від 02.12.2020 року вих. №02/12. Відповідно до якого транспортний засіб марки “VOLVO“, модель FM 13.400, спеціалізований вантажний бетонорозмішувач-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 :

- відстань між 1 та 2 осями становить 1,995 м;

- відстань між 2 та 3 осями становить 2,305 м;

- відстань між 3 та 4 осями становить 1,370 м.

Таким чином, транспортний засіб VOLVO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не має здвоєних осей, так як жодна міжосьова відстань не перевищує 2,5 м.

Крім того, суд враховує, що графа 9 “відстані між осями, метрів” акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.10.2020 року №0017603 не містить відомостей щодо відстані між осями транспортного засобу.

Відтак, відповідач без проведення відповідних замірів дійшов висновку про наявність двох здвоєних осей у транспортного засобу марки “VOLVO“, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та склав акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано перевищення нормативно допустимого навантаження на здвоєні осі.

З огляду на вищезазначене, суд вказує, що відсутність здвоєних осей свідчить про неправомірні дії відповідача щодо застосування до позивача норм Правил дорожнього руху та Закону України “Про автомобільний транспорт”, які визначають порушення щодо перевезення вантажу з перевищенням нормативно допустимих навантажень на здвоєні осі.

Таким чином, належних та допустимих доказів того, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності передбаченої абз. 16 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", суду не надано.

Більш того, суд вважає обгрунтованими доводи представника позивача з приводу того, що рейдова перевірка транспортного засобу ПП "Б.В.В.-БУД" здійснювалась не уповноваженими на це особами, з огляду на таке.

Листом №9258/8.3/15-20 від 25.11.2020 року Державної служба України з безпеки на транспорті надала відповідь на адвокатський запит представника позивача від 12.11.2020 року. Так, Державної служба України з безпеки на транспорті вказує, що відповідно до п.1 наказу Укртрансбезпеки від 13.10.2020 року №390 введено в дію з 15.10.2020 року структуру, затверджену наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року №340 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" та штатний розпис Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік.

Згідно з п.2 Наказу №340 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та Житомирській області реорганізовано шляхом злиття в Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки.

Крім того, вищезазначеним листом Укртрансбезпека вказала, що Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області припинило здійснювати свої повноваження як територіальний орган Укртрансбезпеки з дати введення в дію структури, затвердженої Наказом №340, тобто з 15.10.2020 року.

Водночас, як було встановлено судом 27.10.2020 року здійснювалась перевірка транспортного засобу позивача на автомобільній дорозі М-12 423 км. + 647 м. саме посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області. Підтвердженням цьому зокрема є зазначення назви органу державного контролю в акті №229473 від 27.10.2020 року та в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.10.2020 року №0017603, які в результаті стали підставою для винесення оскаржуваної постанови.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що здійснення габаритно вагового контролю здійснювалось посадовими особами суб`єкта владних повноважень, який на момент проведення перевірки припинив свою діяльність, в наслідок реорганізації шляхом злиття.

Відтак, на переконання суду, документи складені такими посадовими особами не можуть вважатися належними та допустимими доказами перевищення транспортного засобу позивача вагових параметрів.

Надаючи оцінку решті доводів позивача про те, що діючим законодавством України не передбачено надання дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням ваговим параметрів та щодо того, що наявна суттєва неузгодженність акту перевірки та постанови, якою на позивача накладено штраф, суд вказує , що наявність таких формальних неточностей не може слугувати самостійною підставою для скасування постанови Укртрансбезпеки, в разі наявності достатніх, належних та допустимих доказів, які, у свою чергу, підтверджують факт перевищення транспортним засобом габаритно вагових параметрів, визначених законодавством.

При цьому, суд зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v." від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відтак, суд вказує, що наявність, вищезазначених, встановлених судом порушень при розгляді даної справи є достатньою підставою для визнання протиправною та скасування постанови Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 24.11.2020 року за №198902.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат пов`язаних із сплатою судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому визначаючись щодо особи з якої підлягає стягненню судовий збір суд враховує, що Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки хоч і вважається суб`єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, однак є територіальним (відокремленим) підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, немає статусу юридичної особи та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються Державній службі України з безпеки на транспорті (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103).

Відтак суд доходить висновку, що у даному випадку витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. належить присудити йому за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 24.11.2020 року за №198902 про застосування до приватного підприємства "Б.В.В.-БУД" адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства "Б.В.В.-БУД" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: приватне підприємство "Б.В.В.-Буд" (вул. Б. Хмельницького, 1Б, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, код ЄДРПОУ 35558964).

Відповідачі: Державна служба України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845); Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення в повному обсязі складено: 26.04.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна