Рішення № 96525241, 08.04.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10386/20

Провадження № 2/369/2208/21

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

з участю секретаря Миголь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління національної поліції в Хмельницькій області в особі Департаменту патрульної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України, третя особа Поліцейський УПП в Хмельницькій області молодший лейтенант поліції Плоскун Владислав Юрійович 1 батальйон 2 рота, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 11.09.2019 року молодший лейтенант поліції 1 батальйону 2 роти УПП в Хмельницькій області Плоскун Владислав Юрійович о 13:05 год. склав постанову серії ЕАК № 1509248 про накладення адміністративного стягнення на мене, ОСОБА_1 .

Згідно постанови серії ЕАК № 1509248 від 11.09.2019 року ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф на суму 255,00 грн.

У вищезазначеній постанові молодший лейтенант поліції 1 батальйону 2 роти УПП в Хмельницькій області Плоскун Владислав Юрійович зазначив, що ОСОБА_1 , 11.09.2019 року о 13:01:17 год. на 288 км. а/д Н-03, керуючи автомобілем Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу знаку 2.2. Проїзд без зупинки заборонено та здійснив проїзд без повної зупинки ТЗ чим порушив п. 8.4. «б» ПДР України - порушення вимог знаків пріоритету.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою ОСОБА_1 , в межах строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, звернувся до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.10.2019 року було відкрито провадження по адміністративній справі № 369/12823/19 за позовом ОСОБА_1 до молодшого лейтенанта поліції 1 батальйону 2 роти УПП в Хмельницькій області Плоскун Владислава Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.11.2019 року залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 по адміністративній справі № 369/12823/19 позов було задоволено частково та скасовано постанову серії ЕАК № 1509248 від 11.09.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 .

Таким чином ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за постановою серії ЕАК № 1509248 від 11.09.2019 року, яка в подальшому була скасована судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вважав, що факт скасування постанови серії ЕАК № 1509248 від 11.09.2019 року про адміністративне правопорушення та подальше закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу означає, що ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.

Вищезазначені обставини свідчать про незаконні дії посадової особи - молодшого лейтенанта поліції 1 батальйону 2 роти УПП в Хмельницькій області Плоскун Владислава Юрійовича , яка ініціювала та здійснила адміністративне провадження за постановою серії ЕАК № 1509248 від 11.09.2019.

Листом Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Хмельницькій області за вих. № 5181/41\18\01-2020 від 12.06.2020 було повідомлено, що адміністративне провадження за постановою серії ЕАК № 1509248 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 11.09.2019 року було закрито на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.11.2019 року.

Протягом 182 днів тривало провадження у справі про адміністративне правопорушення за постановою серії ЕАК № 1509248 від 11.09.2019 (з 11.09.2019 по 10.03.2020 - дата ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 369/12823/19) і протягом цього періоду (6 місяців) ОСОБА_1 , перебував у статусі «особи, яка притягується до адміністративної відповідальності».

Фактично весь цей період ОСОБА_1 , знаходився під слідством і судом у справі, оскільки справи про адміністративні правопорушення у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини прирівнюються до кримінальних справ, що консолідується із висновками Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду, що зазначені у постанові від 26.02.2020 по справі № 142/143/17.

Усвідомлення вищезазначеної обставини завдало позивачу великої моральної шкоди, яка полягає у великих душевних стражданнях і позбавленні психічного благополуччя внаслідок чого він був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя, що виражалось у неодноразовому виникненні конфліктних ситуацій із знайомими та близькими, після чого у нього виникав стресовий стан та погане самовідчуття, безсоння, дратівливість, що приводило до порушення мікроклімату в сім`ї.

Більше того, для відновлення своїх порушених прав позивач змушений був звертатися до суду з приводу незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, витрачаючи при цьому свій особистий час, гроші та здоров`я, що безпосередньо внесло зміни до звичайного способу мого життя.

Тому позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в сумі 26 138,00 гривень (двадцять шість тисяч сто тридцять вісім гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач Головне управління національної поліції в Хмельницькій області в особі Департаменту патрульної поліції в Хмельницькій області направило до суду відзив згідно якого просило у вимогах позову відмовити.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.11.2019 року позов ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Хмельницькій області молодшого лейтенанта поліції Плоскун Владислава Юрійовича 1 батальйону 2 роти про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено частково. Скасовано постанову серії ЕАК № 1509248 від 11.09.2019 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області молодшого лейтенанта поліції Плоскуна Владислава Юрійовича - залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2019 року - без змін.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі „Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина „судового розгляду".

У відповідності до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов.

Крім того, за правилами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивач, як на підставу заподіяння моральної шкоди, посилається на факт протиправного притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 4 ст. 2 даного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення.

В силу п. 5 ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються моральна шкода.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17.

У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09 липня 2019 року у справі №9901/21/19 зазначив наступне: «отриманню беззаперечного висновку про заподіяння моральної шкоди має передувати така взаємообумовлена послідовність: ухвалення рішення, вчинення дії, допущення факту бездіяльності суб`єктом владних повноважень, яким порушено права, свободи, інтереси; настання негативних наслідків (заподіяння) шкоди від ухваленого рішення, вчиненої дії, допущеного факту бездіяльності суб`єктом владних повноважень; існування причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, дією, бездіяльністю й заподіяною особі шкодою».

Аналізуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку що що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Зібраними у справі доказами неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між будь-якими моральними стражданнями позивача та фактом притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім того, згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України» визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.

Оскільки позивач не надав суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленою моральною шкодою в розмірі 26 138,00 грн, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у вимогах позову.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, ст. 23 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Головне управління національної поліції в Хмельницькій області в особі Департаменту патрульної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України, третя особа Поліцейський УПП в Хмельницькій області молодший лейтенант поліції Плоскун Владислав Юрійович 1 батальйон 2 рота, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 19.04.2021 року.

Суддя А.Я. Волчко