Рішення № 96525098, 22.04.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1398/20

2/368/265/21

Рішення

Іменем України

"22" квітня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Редька О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (м.Кагарлик, вул. Кооперативна, 19) про зняття арешту з майна, -

встановив :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що вона є спадкоємцем після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який успадкував майно після свого батька ОСОБА_3 . Заповіт не було оформлено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

На праві приватної власності померлий був власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Маючи намір отримати спадок, який залишився після смерті чоловіка, а також здійснити реєстрацію права власності на житло, позивачка звернулась до приватного нотаріуса Руденко A.B. З відповіді нотаріуса вбачається, що на будинок АДРЕСА_1 накладено арешт.

18.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 у зв`язку зі смертю боржника, але отримала усну відмову з підстав того, що вона не являюсь стороною виконавчого провадження для отримання інформації по виконавчим документам. На письмове звернення від 18.06.2020 р. жодної відповіді не надійшло.

Крім того, на виконанні у Кагарлицькому районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження з виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_2 на користь стягувачів та всі виконавчі провадження, по відношенню до ОСОБА_2 завершені, відповідно до чинного законодавства.

Оскільки позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не може, то просить суд зняти арешт на все його нерухоме майно.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та уточнила і просила суд зняти арешт з бунку АДРЕСА_1 та земельні ділянки, площею 0,12 га для індивідуального садівництва, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, площею 0,01 га для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовані Київська область м. Кагарлик .

Представник відповідачка в судове засідання не з`явився будучи належним чином про день, час і місце розгляду справи, надіслав заяву в якій просить слухати справу у їхню відсутність..

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів

Так в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після ОСОБА_2 ..

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Заповіт не було укладено.

На праві приватної власності померлий був власником житлового будинку АДРЕСА_1 . який успадкував майно після свого батька ОСОБА_3 , а також земельних ділянок площею 0,12 га для індивідуального садівництва, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, площею 0,01 га для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовані Київська область м. Кагарлик .

Право власності померлого підтверджується Свідоцтво про право на спадщину за законом та витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Маючи намір отримати спадок, який залишився після смерті чоловіка, а також здійснити реєстрацію права власності на житло, ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Руденко A.B. З відповіді нотаріуса вбачається, що на будинок АДРЕСА_1 накладено арешт.

На виконанні у Кагарлицькому районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження з виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_2 коштів. Постановою головного державного виконавця Кагарлицького районного ВДВС ГТУ юстиції у Київській області від 06.06.2016 року накладено арешт на все майно ОСОБА_2 .

Виконавче провадження №ВМ56578151 постановою від 23.10.2018 року, по відношенню до ОСОБА_2 закінчено, відповідно до чинного законодавства.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 Закону - Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 40 Закону - У разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчогопровадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону - Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З набуттям 05.10.2016 року чинності нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», у разі смерті боржника виконавець зобов`язаний закінчити виконавче провадження та надіслати виконавчий документ разом із постановою до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ч.ч.1-4ст. 57 зазначеного Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб 'єктів права власності.

Виходячи з вказаних положень Конституції України та Цивільного кодексу України позивач як власник майна має права безперешкодно користуватись та розпоряджатися своєю власністю, таке право гарантується державою. Тобто, у разі порушення права власника держава, в особі судів, забезпечує захист права власності від порушень з боку іншої особи.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України у разі створення перешкод у користуванні власністю Позивач може звернутися до суду д вимогою про вчинення дій необхідних для відновлення порушеного права власності, а саме усунення перешкод в розпорядженні майном та зняття арешту.

Дане встановлено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, повідомлення про наявність арешту на все нерухоме майно, свідоцтва про право на спадщину, свідоцтв про смерть, свідоцтва про право власності постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

А тому, оскільки всі виконавче провадження, по відношенню до ОСОБА_2 було завершене, а також з урахуванням того, що боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і арешт з майна не знято, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, 316, 317, 319, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 11, 59, 71 ЗУ «Про виконавче провадження», суд,-

в и р і ш и в :

Заяву задоволити.

Зобов`язати Кагарлицький районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністрерства юстиції ( м.Київ) зняти арешт з всього майна ОСОБА_2 , який було накладено в межах виконавчого провадження №56578151 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №4505 від 06.06.2016 року, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 3222210100:02:318:0041 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташовану Київська область Кагарлицький район;

земельну ділянку кадастровий номер 3222210100:02:318:0040 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану Київська область Кагарлицький район;

земельну ділянку кадастровий номер 3222210100:01:430:0005 площею 0,01 га для будівництва індивідуальних гаражів, землі житлової та громадської забудови, розташовану АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку кадастровий номер 3222210100:01:505:0133 площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, землі житлової та громадської забудови, розташовану АДРЕСА_3;

житловий будинок АДРЕСА_1 , не пізніше наступного робочого дня, з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів.

Повний текст рішення виготовлено 26.04.2021 року.

Суддя : Т.Є. Іванюта.