Ухвала суду № 96523888, 22.04.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4212/21

2-а/357/92/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2021 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О. Я. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції м.Біла Церква інспектора Ситник Світлани Юріївни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали позовної заяви на предмет дотримання процесуального законодавства України під час звернення до суду, суд приходить до висновку, що вона не відповідає приписам ч.1 ч.3 ст.161 КАС України з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.5 ст.94 КАС України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач посилається на ч.5 ст.288 КУпАП, якою передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Втім, така позиція не відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №543/775/17.

Так, Верховний Суд зазначив, що 11.11.2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір» №3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж – судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено вказаним Законом.

Прийняття Закону №3674-VI не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону №3674- VI, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, ч.2 ст.239-1КАС України в редакції Закону України від 12.02.2015 року №192- VIІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі №3674- VI такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норм, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону №3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України від 19.09.2013 року №590-VIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами ч.7 ст.283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи щодо якої її винесено, судового збору.

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон №№3674- VI не передбачає.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України від 13.12.2016 року у справі №21-1410а16. Судовий збір за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на дату подачі даного позову дорівнює 454 грн.

Тож, позивачу необхідно сплатити судовий збір, на підтвердження чого надати суду відповідний документ.

Судовий збір в розмірі зазначеному в ухвалі має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: ГУК у Київ.обл/Білоцерків. міс/22030101 , код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО):899998, рахунок отримувача: UA188999980313101206000010776 , код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Згідно положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Тому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що враховуючи, правову позицію викладену у постанові Верховного суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Вказані висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №724/716/16 та в постанові від 17.06.2020 у справі №127/6881/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишену без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. 160, 161, 169, 171 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції м.біла Церква інспектора Ситник Світлани Юріївни скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

- залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для виправлення виявлених недоліків, який не повинен перевищувати 10 (десяти) днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяО. Я. Ярмола