Ухвала суду № 96520747, 20.04.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/795/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., при секретарі судового засідання - Бота О., за участю прокурора Ладняк О., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Семенов Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42020070000000379 від 17.08.2020 року - старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Опаленик Є.М., погоджене Прокурором Мукачівської окружної прокуратури Ладняк О. про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вагашен, Мартунинського району, Республіка Вірменія, вірмен, перебуває у цивільному шлюбі, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, раніше не судимого,-

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.189, ч.2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції Опаленик Є.М. за погодженням з Прокурором Мукачівської окружної прокуратури Ладняк О. звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020070000000379 від 17.08.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.189, ч.2 ст. 289 КК України про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 .

Клопотання мотивує тим, що починаючи з 03 серпня 2020 року по 23 січня 2021 року, ніде непрацюючий мешканець м. Новий Розділ, Стрийського району, Львівської області, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, діючи умисно за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами неодноразово пред`явив незаконну протиправну вимогу громадянину Вірменії ОСОБА_2 (надалі потерпілому), про передачу йому 20100 гривень, нібито як компенсацію за несвоєчасний та неповний розрахунок із ним під час спільного виконання будівельних робіт в м. Києві, при цьому застосовуючи насильство небезпечне для життя і здоров`я потерпілого.

Як встановлено, що в червні 2020 року ОСОБА_1 спільно із потерпілим ОСОБА_2 в одній будівельній бригаді виконували будівельні роботи в м. Києві, за проведення яких ОСОБА_2 як бригадир розрахувався із ОСОБА_1 в повному обсязі.

Проте, в кінці липня 2020 року в ОСОБА_1 виник злочинний умисел незаконного збагачення, шляхом протиправного заволодіння грошовими коштами у ОСОБА_2 за надуманим приводом в якості відшкодування несвоєчасного та неповного розрахунку потерпілого з ним за виконання будівельних робіт в м. Києві. При цьому, ОСОБА_1 розуміючи, що для реалізації вказаного злочинного наміру, з метою залякування потерпілого, йому необхідні спільники при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах залучив невстановлених осіб та розподіливши між собою злочинні ролі.

В подальшому, 31.07.2020 невстановлена особа чоловічої статі на виконання відведеної їй ОСОБА_1 злочинної ролі, з метою психологічного тиску на потерпілого ОСОБА_2 , шляхом навіювання останньому страху та побоювання за своє життя із мобільного телефону № НОМЕР_1 здійснила телефонний дзвінок до останнього, в ході якого в агресивній формі повідомила про існування боргу перед ОСОБА_1 та висловила вимогу протягом трьох днів повернути його.

В подальшому, 03 серпня 2020 року приблизно о 19 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом протиправного заволодіння грошовими коштами потерпілого, за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, перебуваючи поблизу автосалону «КІА», що знаходиться при в`їзді в м. Хуст, пред`явив ОСОБА_2 протиправну вимогу передати йому грошові кошти в сумі 20100 гривень, нібито в якості компенсації за неповний розрахунок за виконані будівельні роботи. Вказану протиправну вимогу ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 відмовився виконувати, на що ОСОБА_1 , діючи умисно, спільно із невстановленими особами перебуваючи поблизу автосалону «КІА», що знаходиться при в`їзді в м. Хуст, поваливши ОСОБА_2 на землю стали наносити йому удари руками і ногами по різним частинами тіла, при цьому висловлюючи йому вимогу передачі їм грошових коштів, внаслідок чого спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому кісток носа зі зміщенням кісткових відламків, що потягло за собою розлад здоров`я тривалість понад 6 днів, але не більше трьох тижнів і по цій ознаці, згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Не зупинившись на цьому, ОСОБА_1 спільно із невстановленими досудовим розслідуванням особами, цього ж дня знаходячись поблизу автосалону «КІА», що знаходиться при в`їзді в м. Хуст, реалізуючи спільні злочинні наміри на незаконне збагачення, шляхом вимагання грошових коштів в ОСОБА_2 , застосувавши до останнього насильство небезпечне для життя і здоров`я та побачивши переляканий стан потерпілого, вчергове висловив вимогу передачі йому грошових коштів в сумі 20100 гривень, а для своєчасного виконання потерпілим його протиправної вимоги незаконно заволодів належим потерпілому автомобілем марки «Мазда 626» державний номерний знак Словацької республіки НОМЕР_2 , який перегнав у невстановлене досудовим розслідуванням місце.

24.12.2020 року о 11 годині 10 хвилин, ОСОБА_2 , побоюючись за своє життя та здоров`я за допомогою банківського терміналу, розташованого в АДРЕСА_2 , за вказівкою ОСОБА_1 в два етапи перерахував на належний ОСОБА_1 картковий рахунок НОМЕР_3 , відкритий в Universal Bank (monobank) грошові кошти в сумі 10000 гривень нібито за повернення особистих документів потерпілого, які знаходились в автомобілі марки «Мазда 626» державний номерний знак Словацької республіки НОМЕР_2 .

В подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні наміри, 23.01.2021 о 09 годині 17 хвилин, із свого мобільного телефону НОМЕР_4 надіслав потерпілому ОСОБА_2 смс-повідомлення із вимогою перерахувати йому залишок грошових коштів в сумі 10100 гривень, при цьому зазначаючи, що не поверне належний потерпілому автомобіль марки «Мазда 626» державний номерний знак Словацької республіки НОМЕР_2 до тих пір, поки не будуть гроші.

23.01.2021 о 12 годині 46 хвилин ОСОБА_1 знаходячись за місцем свого проживання, що за адресою АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, по телефону номер НОМЕР_4 повідомив потерпілого ОСОБА_2 , який був залучений до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі спеціального слідчого експерименту, про те, що належний останньому автомобіль знаходиться за адресою м. Мукачево, вул. Лесі Українки, 17, при цьому наголошуючи, що він його не отримає без перерахування грошових коштів в сумі 10200 гривень як частину суми яку вимагав, при цьому за допомогою смс-повідомлення надіслав потерпілому фото пластикової картки з номером НОМЕР_5 , виданої Universal Bank (monobank) на імя ОСОБА_3 .

В подальшому, 23.01.2021, о 13 год. 52 хв., ОСОБА_1 , реалізуючи свої злочинні наміри направлені на незаконне збагачення, шляхом протиправного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, знаходячись за місцем АДРЕСА_1 , після отримання підтвердження за допомогою смс-повідомлення про зарахування коштів на власний картковий рахунок, отриманих шляхом перерахування від ОСОБА_2 , який був залучений до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі спеціального слідчого експерименту у сумі 10200 гривень, надав по телефону вказівку ОСОБА_4 видати потерпілому належний йому автомобіль, однак одразу після цього був викритий та затриманий працівниками правоохоронних органів .

Слідчий зазначає, що за таких обставин ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України кваліфікуючими ознаками якого є вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством небезпечним для життя і здоров`я особи.

Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 03.08.2020 року, біля 19.30 годин, ОСОБА_1 разом із невстановленими на даний час органом досудового розслідування особами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи при в`їзді в м. Хуст, неподалік автосалону «КІА», незаконно заволоділи транспортним засобом марки «Мазда 626» державний номерний знак Словацької республіки НОМЕР_2 , яким користується громадянин ОСОБА_2 .

Зокрема, 03.08.2020 близько 19.30 годин неподалік автосалону «КІА», що при в`їзді в м. Хуст по вулиці Августина Волошина, б/н, ОСОБА_1 попередньо домовившись про зустріч з ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що його з потерпілим ніякі майнові відносини не пов`язують, в ході вимагання грошових коштів в потерпілого ОСОБА_2 , скориставшись його безпорадним станом, разом із невстановленою особою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що ОСОБА_2 їх не уповноважував на керування наведеним вище транспортним засобом, умисно, протиправно сіли в автомобіль та після чого перегнали його в м. Мукачево де зберігав до 23.01.2021.

За таких обставин ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

За сукупністю ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України.

23 січня 2021 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.

23 січня 2021 року гр. ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством небезпечним для життя і здоров`я особи.

25 лютого 2021 року гр. ОСОБА_1 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у вимозі передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством небезпечним для життя і здоров`я особи та незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Слідчий зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочинах підтверджується заявою потерпілого ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 вказаних злочинів, допитами потерпілого ОСОБА_2 , протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , протоколом огляду місця події - прилеглої території до будинку АДРЕСА_3 , протоколом затримання ОСОБА_1 , висновком судово-медичної експертизи 371 від 28.09.2020, іншими матеріалами кримінального провадження.

26 січня 2021 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К. до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 23 березня 2021 року із визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень.

Постановою першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури Косей І.Ю. від 11 березня 2021 року було продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, а саме строком до 23 квітня 2021 року.

23 березня 2021 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К. до підозрюваного ОСОБА_1 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до трьох місяців, тобто до 23 квітня 2021 року із визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень.

На даний час, враховуючи те, що строк застосованого до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу закінчується 23 квітня 2021 року є необхідність у його продовженні ще на два місяці, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування чи/та суду, незаконно впливати на потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи/та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких, санкція за вчинення яких, згідно ч. 3 ст. 189 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років із конфіскацією майна, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним.

Окрім цього, слід врахувати те, що підозрюваний ОСОБА_1 , ніде не працює і не має постійного джерела доходу, що дає органу досудового розслідування підстави вважати, що перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність.

Слідчий зазначає, що в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження, враховуючи його особливу складність, а також те, що в ході досудового розслідування, з метою всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин вчинення вищеописаних кримінальних правопорушень, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме:

1)допитати можливих свідків, необхідність в допиті яких може виникнути в ході досудового розслідування даного кримінального провадження;

2)здійснити розтаємлення ухвал Закарпатського апеляційного суду;

3)отримати ухвалу слідчого судді на тимчасовий доступ до інформації яка міститься в ПрАТ «Київстар», АТКБ «Приватбанк», ПрАТ «ВФ Україна», АТ «Універсал Банк»;

4)відповідно до ст.279 КПК України при необхідності, а саме після проведення тимчасових доступів, скласти та вручити підозрюваному нове повідомлення про підозру та іншим можливим учасникам даних кримінальних правопорушень;

5)у встановленому ст. ст. 290 - 291 КПК України порядку надати доступ до матеріалів кримінального провадження підозрюваному та його захиснику, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування;

6)при необхідності виконати інші необхідні слідчі дії необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування.

Беручи до уваги наведене, а також те, що вищенаведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, підтвердженні вищевказаними ухвалами слідчого судді, існують і на даний час, орган досудового слідства просить продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , до п`яти місяців.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, зазначив, що ризики не зменшились , а продовжують існувати , а обрання більш мякого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків. Просив продовжити строк дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 .

У судовому засіданні захисник підозрюваного Семенов Ю., просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу, зазначив про можливість застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, що зможе запобігти ризикам. Наголосив на тому, що прокурор не довів наявність ризиків, зазначених у клопотанні . Надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях. Окрім того просив врахувати дані про особу підозрюваного, його стан здоров`я.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні погодився з доводами захисника.

Заслухавши думку прокурора про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , пояснення захисника підозрюваного, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020070000000379 від 17.08.2020 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України.

23 січня 2021 року гр. ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством небезпечним для життя і здоров`я особи.

25 лютого 2021 року гр. ОСОБА_1 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у вимозі передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством небезпечним для життя і здоров`я особи та незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

26 січня 2021 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К. відносно підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 23 березня 2021 року із визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2021 року продовжено строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком до 23 квітня 2021 року .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20 квітня 2021 року було продовжено строк досудового розслідування до п`ятих місяців, а саме строком до 22 червня 2021 року.

На даний час, враховуючи те, що строк застосованого до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу закінчується 23 квітня 2021 року є необхідність у його продовженні ще на два місяці, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування чи/та суду, незаконно впливати на потерпілого , перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи/та вчинити інше кримінальне правопорушення.

В межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження, враховуючи його особливу складність, а також те, що в ході досудового розслідування, з метою всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин вчинення вищеописаних кримінальних правопорушень, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме:

1)допитати можливих свідків, необхідність в допиті яких може виникнути в ході досудового розслідування даного кримінального провадження;

2)здійснити розтаємлення ухвал Закарпатського апеляційного суду;

3)отримати ухвалу слідчого судді на тимчасовий доступ до інформації яка міститься в ПрАТ «Київстар», АТКБ «Приватбанк», ПрАТ «ВФ Україна», АТ «Універсал Банк»;

4)відповідно до ст.279 КПК України при необхідності, а саме після проведення тимчасових доступів, скласти та вручити підозрюваному нове повідомлення про підозру та іншим можливим учасникам даних кримінальних правопорушень;

5)у встановленому ст. ст. 290 - 291 КПК України порядку надати доступ до матеріалів кримінального провадження підозрюваному та його захиснику, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування;

6)при необхідності виконати інші необхідні слідчі дії необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування.

Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовженнястроку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбачени ми для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити упродовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї стат-ті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.

При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178, 197, 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 був обраний з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування ; незаконно впливати на потерпілого, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином .

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя враховує надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винним, наявність ризиків та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою .

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.189, ч.2 ст. 289 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених в клопотанні обставин. Кримінальні правопорушення передбачені ч.3 ст.189 КК України та ч.2 ст. 289 КК України відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень. Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_1 про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, копія яких йому вручена.

Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.189, ч.2 ст. 289 КК України, обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та наявність ризиків, які не зменшились.

Слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182)

При цьому слідчим суддею при продовженні дії запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені ризики. Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування ( продовження ) дії запобіжного заходу.

Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.189, ч.2 ст. 289 КК України , слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні і для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України і заявлені ризики не зменшились.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Надаючи оцінку можливості підозрюваному переховуватися від органів слідства або незаконно впливати на інших учасників провадження, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Водночас, продовжує залишатися реальним ризик того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Існування такого ризику обгрунтовується характером протиправних дій, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, який має високий ступінь суспільної небезпеки, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах та наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу.

Встановлений ризик незаконно впливати на потерпілого, є актуальним до моменту його допиту в суді при розгляді обвинувального акту по суті.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то слідчий суддя вважає його триваючим і таким, що не зменшився, оскільки підозрюваний перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість впливати на потерпілого, свідків. Окрім цього, при встановленні наявності ризику впливу на потерпілого, свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим , прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На даний час існує реальна необхідність допиту свідків проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних) дій, відтак, на переконання слідчого судді, існує об`єктивна реальність ризику можливого впливу підозрюваного на потерпілого та свідків .

Тому, на думку слідчого судді, існування ризику можливого переховування ОСОБА_1 від органів досудового слідства та вплив на потерпілого та свідків, які не допитані в ході судового розгляду справи, залишається високим.

При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, наявність підстав вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування, може перешкоджати повному,всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.189, ч.2 ст. 289 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухиленнявід кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаних злочинів, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином.

Слідчий суддя вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на потерпілого та свідків з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.

До того ж, крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі , не працює і не має постійного джерела доходу, має на утриманні малолітню дитину, стан його здоров`я, що не спростовує наявність встановлених слідчим суддею ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів та вищевказаних ризиків, станом на день вирішення клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя також враховує, що в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження, враховуючи його особливу складність, а також те, що в ході досудового розслідування, з метою всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин вчинення вищеописаних кримінальних правопорушень, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме:

1)допитати можливих свідків, необхідність в допиті яких може виникнути в ході досудового розслідування даного кримінального провадження;

2)здійснити розтаємлення ухвал Закарпатського апеляційного суду;

3)отримати ухвалу слідчого судді на тимчасовий доступ до інформації яка міститься в ПрАТ «Київстар», АТКБ «Приватбанк», ПрАТ «ВФ Україна», АТ «Універсал Банк»;

4)відповідно до ст.279 КПК України при необхідності, а саме після проведення тимчасових доступів, скласти та вручити підозрюваному нове повідомлення про підозру та іншим можливим учасникам даних кримінальних правопорушень;

5)у встановленому ст. ст. 290 - 291 КПК України порядку надати доступ до матеріалів кримінального провадження підозрюваному та його захиснику, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування;

6)при необхідності виконати інші необхідні слідчі дії необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20 квітня 2021 року було продовжено строк досудового розслідування до п`ятих місяців, а саме строком до 22 червня 2021 року.

Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув`язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з`ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.

На думку слідчого судді, застосування більш м`якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам встановлених слідчим суддею, передбаченим ст. 177 КПК України.

Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоровя ОСОБА_1 дозволяють та не перешкоджають продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоровя ОСОБА_1 перешкоджає продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_1 , строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Оскільки слідчим суддею обиралася відносно обвинуваченого ОСОБА_1 міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно обиралася міра запобіжного заходу у вигляді застави, а така визначалася в обов`язковому порядку як альтернатива суворого запобіжного заходу, та визначена в порядку, визначеному ст.182 КПК України, підстав для зміни визначеного судом розміру не має.

Крім того, кримінально-процесуальним законом не передбачено право суду змінити розмір застави, який обраний як альтернатива до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності обґрунтованих підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до положень ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і продовжується слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, а тому, зважаючи на право підозрюваного, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду, визначені ст. 28 КПК України розумні строки кримінального провадження, строк тримання під вартою ОСОБА_1 слід продовжити до 22.05.2021 року.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42020070000000379 від 17.08.2020 року - старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Опаленик Є.М., погоджене Прокурором Мукачівської окружної прокуратури Ладняк О. про продовження строку тримання під вартою - задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вагашен, Мартунинського району, Республіка Вірменія, вірмен, перебуває у цивільному шлюбі, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.189, ч.2 ст. 289 КК України, в межах строку досудового розслідування строком до 22.05.2021 року.

В решті вимог клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 23.04.2021 року о 10 - 38 год.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца