Рішення № 96519086, 24.04.2021, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/2551/20 Номер провадження №2/318/304/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2021 р. м. Кам`янка-Дніпровська

Кам`янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: суддя Васильченко В.В., секретар Александров М.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "Приватбанк", який є правонаступником ПАТ КБ "Приватбанк", звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 20.12.2015 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 3932,30 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та банком кредитний договір, що підтверджуються підписом у заяві.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

В порушення норм закону та умов угоди ОСОБА_1 зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 10.11.2020 року має заборгованість 12001,99 грн., яка складається з наступного: 3332,31 грн. - заборгованість за кредитом; 1,73 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за та комісією; 7864,11 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 802,94 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

На підставі зазначеного просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 20.02.2015 року у розмірі 12001,09 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1202,00 грн.

Ухвалою від 15.01.2021 р. суддею Васильченко В.В. прийнято справу до розгляду та відкрито провадження, призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, сторони повідомлено про їх процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Сторони були повідомлені про слухання справи належним чином шляхом направлення поштою ухвали та судової повістки-повідомлення.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 про слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи мається повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

За таких обставин, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку ти, що відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. 19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.02.2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Генеральна угода). За умовами вказаної угоди ОСОБА_1 надано строковий кредит в розмірі 3932,31 грн. на строк 6 місяців с 20.02.2015 по 31.08.2015 р. зі сплатою процентів в розмірі 0,01% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, строк дії договору - до 31.082015 року (а.с.8).

Відповідач, починаючи з «1» по «25» число кожного місяця повинна сплачувати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 656,30грн. (п.2.1 генеральної угоди).

За приписами ч. 1 ст. 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У пункті 2.2 Генеральної угоди сторони погодили, що заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 802,94 грн..

За розрахунком банку заборгованість ОСОБА_1 за Генеральною угодою за неналежне виконання зобов`язання станом на 20.02.2015 р. становить 12001,09 грн. та складається з наступного: 3332,31 грн. - заборгованість за кредитом; 1,73 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за та комісією; 7864,11 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 802,94 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.(а.с.3-4).

За змістом розрахунку заборгованості (а.с.3-4) та виписки з особового рахунку (а.с.57-58) за ОСОБА_1 рахується заборгованість за простроченою заборгованістю за наданим кредитом в розмірі 3332,31, що обліковується з 30.09.2015 року (а.с.3).

Виписки по рахунках/карткам ПАТ КБ «ПриватБанк» є належними та допустимими доказами, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі № 908/4154/13 щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Встановлено, що у Генеральній угоді сторони узгодили розмір кредиту (3932,31 грн.), розмір процентів за користування кредитними коштами (0,01% у місяць), розмір щомісячного платежу (656,30 грн.), розмір штрафу (802,94 грн.).

За приписами частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України).

Отже, з урахуванням підписаної сторонами угоди, домовленості сторін, наявні правові підстави для стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3332,31 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом та штрафу, визначеному п. 2.2 Генеральної угоди.

Щодо розміру заборгованості по відсоткам колегія суддів виходить з наступного.

Генеральна угода містить умову щодо сплати відсотків в розмірі 0,01% на місяць в межах дії договору - до 31 серпня 2015 року, ставки нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору генеральною угодою не передбачено.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи, що строк кредитування за Генеральною угодою до 31 серпня 2015 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими банком після 31 серпня 2015 року.

Згідно з розрахунком банку розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитом станом на 31 серпня 2015 року становить 0,18 грн. (а.с.3).

В той же час умови Генеральної угоди від 20.02.2015 року не містять положень щодо обов`язків позичальника сплачувати пеню та комісію за неналежне виконання умов кредитного договору.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Генеральну угоду про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.

Такий правовий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за Генеральною угодою від 20.02.2015 року в сумі 4135,43грн., з яких: 3332,31 грн. - заборгованість за кредитом; 0,18 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 802,94 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог у розмірі 724,32грн. (розмір заявлених вимог - 12001,09 грн., розмір вимог, що підлягають задоволенню - 4135,43 грн., сума сплаченого збору - 2102,00 грн. т.ч. 4135,43 / 12001,09 х 2102=724,32).

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50; код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 ) заборгованість за Генеральною угодою № б/н від 20.02.2015 року в розмірі 4135 (чотири тисячі сто тридцять п`ять) грн. 43 коп., з яких: 3332 (три тисячі триста тридцять дві) грн. 31 коп. - заборгованість за кредитом; 0,18 (вісімнадцять копійок) грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 802 (вісімсот дві) грн. 94 коп. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 32 коп. судового збору.

В решті вимог позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Кам`янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В. В. Васильченко