Ухвала суду № 96515985, 22.02.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1186/21

Провадження №2-а/405/11/21

У Х В А Л А

22 лютого 2021 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 1 рота УПП Кіровоградської області, ОСОБА_3 1 рота УПП Кіровоградської області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 159688 від 13.02.2021 року про притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності, провадження по справі закрити.

Згідно зі ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вимоги до змісту та форми позовної заяви викладені в ст.ст. 160, 161 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).

У відповідності до частини 3 статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно до частини 4 статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

З огляду на зазначене, подана позивачем позовна заява повинна бути викладена державною (українською) мовою.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.07.2016 у справі № 21-1092а16 та правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалах: від 03.09.2020 у справі № № 826/6286/17, від 21.01.2019 у справі № 9901/32/19, від 15.04.2019 у справі №826/18524/16; від 05.04.2019 у справі № 0840/3564/18; від 28.05.2019 у справі № 9901/287/19, які розміщені в ЄДРСР.

Вимоги щодо викладення документа процесуального характеру (позовної заяви) державною мовою викладені також, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 11-955зі19 (9901/98/19).

Варто зауважити, що передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання процесуальних документів (у тому числі позовних заяв) державною мовою не є звуженням прав позивача чи дискримінацією останнього за мовною ознакою, оскільки, як вже було зазначено вище судом, виходячи з положень частини 1 статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Таким чином, позивачу слід надати оригінал позовної заяви та її копію, які мають бути викладені державною (українською) мовою та містити підпис особи, яка є позивачем за такою позовною заявою або законним представником особи-позивача.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 1ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 статті 25 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Як вбачається з позову, останній пред`явлено позивачем ОСОБА_1 , із зазначенням адреси проживання: АДРЕСА_1 , при цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження місця реєстрації (проживання) на території Поділського району м. Кропивницького, для можливості визначення судом підсудності справи Ленінському районному суду м. Кіровограда.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач; відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч. 2 ст. 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 255 КУпАП встановлено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ (Національної поліції) і зокрема, за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Крім того, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 6 ст. 121 інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, а саме: від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та її територіальних органів.

Тим самим, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів» «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади – суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі №724/716/16-а.

В свою чергу, встановлено, що позивачем пред`явлено позов до відповідачів ОСОБА_2 (1 рота УПП Кіровоградської області) та ОСОБА_3 (1 рота УПП Кіровоградської області), однак останні не є стороною по справі, оскільки предметом позову є оскарження рішення поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону патрульної поліції в Кіровоградській області Щеки Володимира Івановича, на підставі чого позивачу необхідно визначитися із суб`єктивним складом відповідачів по справі та зазначити їх місцезнаходження, з метою визначення судом підсудності справи Ленінському районному суду м. Кіровограда.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Поряд з цим, позивачем при зверненні до суду судовий збір не сплачено, при цьому, у позовній заяві позивач посилається на те, що його звільнено від сплати судового збору відповідно до ст. 288 КУпАП.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року (справа № 543/775/17), яка є обов`язковою в силу ч.5 ст.242 КАС України, відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16), та зазначила, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону №3674-VI «Про судовий збір», серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які з звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Частиною другою статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір».

Порядок сплати судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір".

Частина друга статті 3 Закону України «Про судовий збір» містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а статтею 5 цього Закону визначено перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року встановлено в розмірі 2 270 гривні (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).

При цьому, за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень).

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 пред`явлено позовну заяву до суду, яка містить позовну вимогу немайнового характеру, а саме: про скасування постанови серії НК № 159688 від 13.02.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення його ( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п.п.1 п. 3 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене вище та враховуючи, що позивачем пред`явлено позовну вимогу немайнового характеру, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп., що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2021 року становить 2 270 грн., за позовну вимогу немайнового характеру про скасування постанови серії НК № 159688 від 13.02.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Усунення вказаного недоліку можливе шляхом сплати позивачем судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп. та надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору в зазначеному розмірі для долучення до матеріалів справи.

В свою чергу, вимоги до оформлення позовної заяви, зокрема, щодо того чи повинна вона бути викладена в друкованому вигляді або написана від руки, чинним законодавством чітко не визначено.

Проте, на переконання суду, зміст позовної заяви повинен бути викладений у спосіб зручний та зрозумілий для її читання.

З урахуванням того факту, що позивачем подано позовну заяву з якої неможливо в повному обсязі встановити її зміст, оскільки вона написана нерозбірливим почерком, що унеможливлює її читання в частині тексту, суд вважає за необхідне рекомендувати позивачу викласти позовну заяву у друкованому вигляді з метою зручності її розгляду та вирішення або розбірливим рукописним текстом.

При цьому, судом відзначається, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 161,169 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, Законом України «Про судовий збір», -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - залишити без руху, встановити позивачу строк для усунення недоліків адміністративного позову, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Запропонувати позивачу ОСОБА_1 в установлений строк виправити зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки позовної заяви, а також: сплатити судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./Поділ.р-н/22030101 ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37918230; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA238999980313161206000011566; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ленінський районний суд м. Кіровограда (назва суду, де розглядається справа), надавши суду оригінал квитанції про сплату судового збору або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, якщо такі є.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що в разі невиконання вказаних вимог адміністративний позов буде визнано не поданим та повернуто позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова