Постанова № 96515960, 22.04.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2312/21

3/405/529/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Льон С.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 184 КУпАП,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 640097 від 22.03.2021 ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 09.02.2021 о 11:00 год. встановлено, що ОСОБА_1 вживає алкогольні напої разом зі співмешканцем, внаслідок чого донька ОСОБА_2 не бажає проживати разом з матір`ю та мешкає у своєї бабусі по АДРЕСА_2 , за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 в суді вказала, що має двох доньок, одна з яких повнолітня та мешкає у бабусі – матері колишнього чоловіка, оскільки так бажає. Інша донька – малолітня ОСОБА_2 , періодично мешкає то з нею та співмешканцем, то у бабусі – її матері. За вихованням ОСОБА_2 слідкує, постійно направляє її до різноманітних секцій, де остання займає призові місця. Їздила на заробітки закордон, щоб забезпечити доньку всім необхідним, оскільки виховує дитину самотужки. Вказала, що мешкає разом з донькою ОСОБА_2 та співмешканцем в однокімнатній квартирі, з останнім інколи вживає алкогольні напої, однак в той час він з донькою не пересікається, оскільки то співмешканець на роботі, то донька відсутня вдома. На її думку донька не має бажання жити з нею через ревнощі з її боку до співмешканця, однак вважає, що має право на побудову особистого життя. Також зазначила, що нещодавно співмешканець наніс їй удар ножом, через що мала тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок його визнали винним та звільнили від відбування покарання з випробувальним строком. На даний час проживає з тим же співмешканцем.

Під час судового засідання малолітня ОСОБА_2 надала суду письмові та усні пояснення, згідно яких 09.02.2021 року після чергової сварки матері ОСОБА_1 та її співмешканця вона розповіла обставини сестрі, яка розказала бабусі, а та зателефонувала директору школи, якому вже вона повідомила, що не має бажання проживати з матір`ю, оскільки остання не працює, постійно зловживає алкогольними напоями, свариться та б`ється зі своїм співмешканцем, через що в квартирі побиті вікна, вибиті двері. В таких випадках вона часто залишається сидіти в під`їзді, щоб не бачити всього, або взагалі ходить до ранку по вулицям. До того випадку вона приблизно три місяці проживала з матір`ю, а ще раніше, близько 3 років з бабусею, однак мати умовила її, запевняла, що перестане вести такий спосіб життя, залишить співмешканця, однак не дотрималася обіцяного.

ОСОБА_3 , яка є бабусею ОСОБА_2 , розповіла суду, що ОСОБА_1 довгий час не працює і не збирається, випиває. Старша донька на протязі приблизно 3 років постійно проживає з іншою бабусею. ОСОБА_2 боїться співмешканця своєї матері, оскільки він підрізав останню. З 09.02.2021 ОСОБА_2 проживає з нею, почала краще вчитися, що видно по оцінкам. За цей час її мати ОСОБА_1 скинула на картку на утримання доньки 1000 грн. та 600 грн. Онучка ОСОБА_2 бажає щоб її мати позбавили батьківських прав.

Соціальний педагог та практичний психолог КЗ «Гірнича гімназія міської ради міста Кропивницького», де навчається ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 в суді зазначила, що працює у вказаному закладі з вересня 2020 року, однак за цей період мати ОСОБА_2 – ОСОБА_1 до школи ні разу не з`явилася. Нещодавно, після сварки матері ОСОБА_1 зі своїм співмешканцем, ОСОБА_2 прийшла до неї з питанням як можна направити її до дитячого будинку. Потім, коли вона разом з директором прийшла за місцем проживання ОСОБА_1 , остання зізналася, що вживає алкоголь зі співмешканцем.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 150 Сімейного кодексу України визначає обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме:

1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов`язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, тощо.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, підтверджується:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 640097 від 22.03.2021;

-поданням КЗ «Гірнича гімназія міської ради міста Кропивницького» за №01-12/31 від 16.02.2021, згідно якого повідомили Кропивницьке РУП ГУ НП в Кіровоградській області щодо обставин вчинення подій, що трапилися 09.02.2021 відносно учениці ОСОБА_2 ;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;

-наданими усними поясненнями малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ін. матеріалами справи.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.97.1997 року, передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Згідно ч.1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) дитиною вважається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Під віком людини розуміють певний період її розвитку, якісно своєрідний ступінь формування її особистості. Певний рівень свідомості та соціального розвитку формується з досягненням віку, коли під впливом сім`ї, школи, соціального оточення підліток розуміє, що є добром і що є злом, у яких випадках його дії можуть заподіяти шкоди іншим людям і суспільству. Достатній рівень свідомості дає змогу пред`являти до неповнолітнього вимоги узгоджувати свою поведінку з правилами, встановленими у суспільстві. Обмеження мінімального віку кримінальної відповідальності (14-16 роками) пов`язано з тим, що саме у цьому віці відбувається становлення підлітка як особистості, перехід від дитячого стану до Дорослого. У цьому віці неповнолітні вже можуть розуміти й оцінювати свої вчинки, хоча психіка їх ще не зовсім сформована. Вони не завжди критично ставляться до своїх дій, схильні до наслідування, можуть вчинити правопорушення із помилкових уявлень про товариство, нерідко неспроможні протистояти негативному впливові їх оточення. Підліткам притаманні бурхлива енергія, емоційність, імпульсивність, сприйнятливість. Вони, як правило, довірливі та люблять фантазувати. У цьому віці проявляється інтерес до пригод, подорожей, виникають різні захоплення, прагнення продемонструвати свою самостійність тощо.

Відповідно до ст. 12 Закону, на кожного з батьків покладено однакову відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має бути спрямоване на формування її особистості, розвиток поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві на засадах взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними і релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав й обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, а також за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно ч.1 ст.152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечуються системою державного контролю, що встановлена законом.

В силу положень ст.155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до принципу статті 7 Декларації прав дитини, та ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 року батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст.184 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки вона, являючись матір`ю малолітньої дитини, не виконує обов`язки щодо виховання дитини.

При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП, і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 184 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, необхідно стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40-1, ч.1 ст.184, 283, 284, 287 КУпАП, суд,

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень. Штраф вноситься за наступними реквізитами: номер рахунку UA708999980313090106000011559, отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/ 21081100, код отримувача ( ЄДРПОУ ): 37918230, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), МФО банку 899998.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету – 22030106, призначення платежу - Судовий збір, адміністративне правопорушення ( ОСОБА_1 ), Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя

Ленінського районного суду

м. Кіровограда Світлана Михайлівна Льон