Рішення № 96515682, 13.04.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1075/20

Провадження № 2/344/571/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Герлан Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що 29/09/2014 відповідач та ПАТ «Альфа-Банк» уклали кредитний договір №401658025, за яким відповідач отримала позику на суму 11843,50 гривень під 0,01% річних. 21/06/2016 ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір відступлення права вимоги, яку останній відступив ТОВ «ФК «Веста» 26/12/2018. 16/01/2019 ТОВ «ФК «Веста» відступив право вимоги ТОВ «Вердикт капітал». Заборгованість відповідача за відповідним договором позики складає 28404, 85 гривень, з яких 11257,96 гривень тіло кредиту, 8889,50 гривень відсотків, 3500 гривень пені і штрафів, подвійної облікової ставки НБУ 412,04, 3% річних 1014,12 гривень, інфляційних втрат 3331,23 гривень.

Відповідач подала суду відзив на позов, відповідно до якого відповідача не повідомили про відступлення права вимоги за кредитним договором, сторони не погоджували пеню і штраф, відповідач не оплачував позивачу 367,42 гривень; позивач не надав суду доказу того, що відповідач сплачував на користь позивача грошові кошти 06/12/2019; сплив строк позовної давності за вимогою до відповідача, оскільки з позовом позивач звернувся 29/01/2020 за договором від 29/09/2014; відповідач просила застосувати до спірних відносин позовну давність.

Власного розрахунку на спростування розрахунку позивача відповідач суду не подала.

Судом встановлено наступні обставини.

29/09/2014 відповідач та ПАТ «Альфа-Банк» уклали кредитний договір №401658025, за яким відповідач отримала позику на суму 11843,50 гривень.

21/06/2016 ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір відступлення права вимоги, яку останній відступив ТОВ «ФК «Веста» 26/12/2018.

16/01/2019 ТОВ «ФК «Веста» відступив право вимоги ТОВ «Вердикт капітал».

В ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так відповідач не подав суду доказу на спростування позову в частині належного виконання відповідачем його обов`язку з повернення отриманих в позику грошових коштів.

Власного розрахунку на спростування розрахунку позивача відповідач суду не подала. Однак в ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов`язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов`язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином саме на відповідача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов`язок на спростування доводів позивача щодо порушення його прав; на подання власних розрахунків на спростування розрахунків позивача. Однак відповідач та його представник не подали суду розрахунку на спростування розрахунку позивача.

Разом з цим відповідач просив суд відмовити в позові саме на підставі застосування позовної давності в спорі.

При цьому відмова в позові на підставі спливу позовної давності виключає можливість відмови в позові з підстав необґрунтованості позову.

Так в ч. 3 ст. 13 ЦПК України вказано, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому в ч. 4 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій несе саме відповідна сторона.

Відповідач просив суд про відмову в позові із застосуванням інституту позовної давності.

Так в ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В ч. 1 ст. 257 ЦК України вказано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Доказу збільшення позовної давності позивач суду не надав.

В ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже позивачу відомо, коли розпочалось порушення відповідачем прав позивача.

Відповідач заперечив сплату ним грошових коштів на поновлення позовної давності.

Доказу особистої сплати відповідачем грошових коштів на поновлення позовної давності позивач суду не подав.

В ч. 1 ст. 262 ЦК України вказано, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже у разі подання відповідачем заяви про застосування позовної давності суд відмовляє в позові саме з цієї підстави. У свою чергу позовна давність застосовується до вимоги, що обґрунтована правовими підставами, але за якою сплив строк пред`явлення позову.

Таким чином правові наслідки звернення до суду з заявою про відмову в позові з підстави спливу позовної давності законом покладено безпосередньо на відповідача.

Отже з часу укладення договору та прострочення відповідачем його обов`язків з 29/04/2014 сплив загальний строк позовної давності.

Поновити пропущений строк позовної давності позивач не просив суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже відмова в позові здійснюється на підставі пропущеного загального строку позовної давності.

ТОВ «Вердикт капітал» видало довіреність №86 05/07/2019 на представництво інтересів адвокатом Радченко В.Ю.

Відповідно до свідоцтва від 04/11/2017 Радченко В.Ю. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське об`єднання «Вердикт» затвердило перелік цін на свої послуги 14/01/2019.

17/12/2018 Адвокатське об`єднання «Вердикт» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали договір про надання правової допомоги.

Однак у вказаному договорі не вказано про надання правової допомоги саме в даному спорі.

Відповідно до платіжного доручення від 29/03/2019 ТОВ «Вердикт капітал» сплатив Адвокатське об`єднання «Вердикт» 100000 гривень за договором від 17/12/2019.

Додатком до договору від 17/12/2018 складено заявку на надання правових послуг за позовом до відповідача на суму 20000 гривень.

Додатком до договору від 17/12/2018, без зазначення дати складено акт прийому-передачі виконаних робіт на суму 20000 гривень.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16.

Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Отже позивач не довів сплату ним його адвокату грошових коштів за професійну правничу допомогу безпосередньо в спорі, що розглядався Івано-Франківським міським судом щодо відповідача.

Крім цього відмова в позові з підстави застосування позовної давності не визначена процесуальним законом в якості правової підстави для задоволення вимоги про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 28404, 85 гривень, 1921 гривень судового збору, 20000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Бородовський С.О.