Ухвала суду № 96515343, 26.04.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1607/20

Провадження № 1-кп/177/50/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2021

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

секретаря Зборівської І. С.,

розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040450000474 від 14.10.2020 щодо ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, а також ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участі:

прокурора Томенко М.А.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених,

адвокатів Умріхіна О.В.,

Радіонової Н.Є.,

представника потерпілого Савченко О.М.,

В С Т А Н О В И В:

Криворізьким районним судом здійснюється судовий розгляд вказаного кримінального провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на існування ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, які були підставою для застосування та продовження цього ж запобіжного заходу.

Прокурор клопотання підтримав, з підстав, наведених у ньому та просив задовольнити.

Представник потерпілого Рязанова В.В., адвокат Савченко О.М., просила задовольнити клопотання та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, адвокат Радіонова Н.Є., кожен окремо, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, та з урахуванням стану здоров`я обвинуваченого, наявності у останнього тяжких захворювань, відсутності належної медичної допомоги в ДУ «Криворізька УВП № 3», зважаючи на наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, просили замінити тримання під вартою на домашній арешт на певний період доби.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора не заперечував. У той же час, його захисник, адвокат Умріхін О.В., просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вказуючи на необґрунтованість ризиків.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали в обґрунтування поданих клопотань, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до кожного з обвинувачених, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.10.2020, який неодноразово продовжувався Криворізьким районним судом Дніпропетровської області під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, востаннє, згідно з ухвалою від 11.03.2021, спливає 09.05.2021.

Станом на 26.04.2021, завершити розгляд справи, з об`єктивних причин, не представляється можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як визначено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам, визначеним частиною 1 цієї статті, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про запобіжний захід, окрім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що зазначені прокурором ризики про можливість переховування обвинувачених від суду, продовжують існувати, оскільки під загрозою можливого покарання обвинувачені можуть ухилитися від суду. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен окремо, обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк. Наявність випадків притягнення обвинуваченого ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за інші кримінальні правопорушення, провадження щодо яких перебувають на розгляді у інших судах, підтверджують ризик ймовірного вчинення останнім нового кримінального правопорушення. За даним кримінальним провадженням розпочато та триває судове слідство, допитано потерпілого, проте всі свідки та обвинувачені не допитані, матеріали кримінального провадження не досліджено. Отже, після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних свідків, експертів, існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинувачених на осіб, які ще судом не допитані. Окрім того, у судовому засіданні встановлено факт впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_1 , який у телефонному режимі, схиляє останніх до зміни показань у судовому засіданні.

Також, при вирішенні вказаного клопотання, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 та «Волосюк проти України» від 12.03.2013, ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Твердження сторони захисту щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_1 постійного місця проживання, можливості працювати, а також щодо ОСОБА_2 , який також має постійне проживання та міцні соціальні зв`язки, оскільки проживає з мамо, хворіє на туберкульоз легень, на переконання суду, не є виключним стимулюючим фактором для запобігання ризикам, визначеним п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, з сукупність даних про особу кожного з обвинувачених, їх репутації, даних про можливість ухилення від суду, разом із тяжкістю пред`явленого обвинувачення, свідчить про те, що обставини, які стали підставою для обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися та продовжують існувати, як і не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених не зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід, тому є необхідним продовження строку тримання під вартою ще на 60 днів.

Суд вважає, що застосування саме такого запобіжного заходу є виправданим, з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу в цій справі, а отже не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених на даному етапі кримінального провадження, а також які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинувачених та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Томенко М.А. про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - задовольнити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , його захисника Радіонової Н.Є., а також захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Умріхіна О.В., про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12020040450000474 від 14.10.2020, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24.06.2021, включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 12020040450000474 від 14.10.2020, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24.06.2021, включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: