Вирок № 96511605, 26.04.2021, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/699/20

Провадження № 1-кп/419/54/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді - Іванової О. М.,

при секретарі -Логвиновій О. А.,

за участю: прокурора - Жівотченка О. О., обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Борисова В. М.,

розглянувши у залі судових засідань Новоайдарського районного суду Луганської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальним актом, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020050000000528 від 19.03.2020 р. за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мурманськ, РФ, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України на посаді молодшого інспектора другої категорії-водія відділу прикордонної служби «Райгородка» Лисичанського прикордонного загону, має військове звання «прапорщик», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 413 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно абзацу 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1996 особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-УІІ, в Україні з 18 березня 2014 року розпочався особливий період, який діє по даний час.

У період з квітня 2014 року по теперішній час з метою вчинення на території України терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, створено на території України та Російської Федерації терористичні організації «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР») та «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), діяльність яких спрямована на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднаннями громадян.

13 квітня 2014 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року та відповідно до якого на території України розпочато проведення антитерористичної операції.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/9 від 07 жовтня 2014 року районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

Указом Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.03.2018 № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Наказом Верховного Головнокомандувача ЗСУ «Про початок операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» від 30.04.2018, з 14:00 годин 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях, відповідно до плану операції Об`єднаних сил.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 01.08.2017 ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України.

Згідно наказу начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Держаної прикордонної служби України № 15-ос від 01.02.2018 старшого прапорщика ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення та призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - помічника гранатометника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Щастя» III категорії (тип Б).

Згідно наказу начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Держаної прикордонної служби України № 149-ос від 30.07.2019 прапорщика ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - навідником - оператором відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Райгородка» 4 категорії (тип Б).

Згідно книги обліку матеріальних засобів, виданих у тимчасове використання особовому складу відділу прикордонної служби «Райгородка» прапорщику ОСОБА_1 передано у тимчасове використання військове майно, а саме: броніжелет «Корсар МЗ НК-1+6» - один комплект, який складається з: двох захисних керамічних пластин, захисного вороту, захисту пахової зони, корсету, плитоноски, розгрузки, ячейки під гранати - 2 шт., ячейки під магазини 1-шт., аптечки - 1 шт., розгрузочної сумки - 1шт.), який він отримав 04.04.2019, а також шолом кевларовий «Каска-ІМ» з чохлом, який він отримав 18.05.2019.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, прапорщик ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 6, 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, не допускати протиправних дій, виконувати службові обов`язки, що визначають обсягу завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців певні обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально- мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

Статтею 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна.

Згідно пункту 2.1. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 військове (корабельне) господарство - це сукупність сил і засобів, тобто всіх видів озброєння, бойової та іншої техніки, ракети, боєприпаси, ракетне паливо, пальне, мастильні матеріали та спеціальні речовини, продовольство, речове, інженерне, хімічне майно та інші матеріальні засоби, які використовуються для забезпечення потреб Збройних Сил України на мирний та воєнний час.

З огляду на вказане, прапорщик ОСОБА_1 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок зберігання військового майна та відповідальність, яка передбачена за його порушення, вчинив військовий злочин за наступних обставин.

Так, 04.04.2019 прапорщик ОСОБА_1 отримав зі складу речового майна у тимчасове використання один комплект броніжелету «Корсар М3 НК-1+6», а 18.05.2019 отримав шолом кевларовий «Каска-1М» з чохлом. З цього часу він користувався вищезазначеним майном.

Встановленими умовами зберігання засобів особистої безпеки, які включають у себе броніжелети і каски, визначено приміщення сушарні, яка знаходиться на другому поверсі адміністративної будівлі ВПС «Райгородка», та являє собою приміщення зі стелажами та полицями.

02.02.2020 приблизно о 14 годині 00 хвилин після повернення з чергування прапорщик ОСОБА_1 зайшов до приміщення сушарні де залишив бронежилет і шолом на стелажі, після чого вибув до місця постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Наступного дня, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок зберігання військового майна та відповідальність, яка передбачена за його порушення, залишив без нагляду видані у тимчасове використання бронежилет і шолом, прапорщик ОСОБА_1 звернувся до Станично-Луганської центральної районної лікарні комунальної установи Станично-Луганське районне територіально-медичне об`єднання за отриманням медичної допомоги, у результаті чого отримав довідку про тимчасову непрацездатність особи рядового або начальницького складу з діагнозом «ГРВІ» з амбулаторним режимом.

12.02.2020 прапорщик ОСОБА_1 повернувся до розташування прикордонного загону «Райгородка» та приблизно о 08 годині 00 хвилин, зайшовши до приміщення сушарні, виявив відсутність виданого йому у тимчасове використання бронежилету і шолома, однак вирішив не доповідати начальнику відділу про вказаний факт та розпочав пошуки вказаного майна самостійно. Провівши пошуки у розташуванні прикордонного загону та на його території віднайти втрачені речі не виявилося за можливе.

Відповідно до Акту перевірки наявності та зберігання майна на відділу прикордонної служби «Райгородка» від 12.03.2020, комісією було встановлено відсутність одного комплекту броніжелету «Корсар М3 НК-1+6» та одного комплекту шолома кевларового «Каска-1М».

Станом на 16.03.2020 бронежилет та шолом, які знаходились у тимчасовому використанні прапорщика ОСОБА_1 на склад підрозділу не здано та у нього відсутнє.

Вартість одного комплекту бронежилету «Корсар М3 НК-1+6» який складається з: двох захисних керамічних пластин, захисного вороту, захисту пахової зони, корсету, плитоноски, розгрузки, ячейки під гранати - 2 шт., ячейки під магазини 1-шт., аптечки - 1 шт., розгрузочної сумки - 1шт.), становить 11480,00 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), одного комплекту шолому кевларового «Каска-1М» з чохлом, ( становить 2162,00 (дві тисячі сто шістдесят дві гривні 00 копійок).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому криминального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 413 КК України, не визнав. Зокрема, показав, що 03.02.2020 р. він прибув з наряду за місцем проходження військової служби, склав військове майно на стелажі у сушарні на другому поверсі у приміщенні військового містечка. Почував себе зле, доповів начальнику, спросив дозволу звернутися до лікарні, після чого звернувся до лікарні та перебував на лікарняному з 03.02.2020 р. по 12-13.02.2020 р. Повернувшись після лікування, помітив пропажу шолому та бронежилету, приймав самостійно міри щодо пошуку військового майна, які позитивного результату не дали. Своєму начальникові про дану ситуацію не доповідав. До сушарні, де зберігалось військове майно вхід вільний. Військовий відповідає за збереження військового майна особисто. Військове майно він не втрачав, залишив у встановленому місці зберігання.

Незважаючи на повне не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винність доведена зібраними доказами відповідно до вимог ст. 352 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження, що відповідає вимогам ст.358 КПК України.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що працює з 09.01.2020 р. начальником відділення логістики, старшина ВПС «Райгородка» Луганський прикордонний загін. До його посадових обов`язків входило отримання, зберігання та видача військового майна. У період згадуваних подій місце служби - Лисичанський прикордонний загін. 13-14 лютого 2020 р. він проводив стройовий огляд, на якому у ОСОБА_1 було наявне військове майно, заходи безпеки: бронежилет та шолом кевларовий, які він отримав у тимчасове користування у квітні 2019 р. Наявність військового майна перевіряється раз на місяць. На початку березня 2020 р. він наказав здати бронежилет та шолом кевларовий на склад. ОСОБА_1 повідомив його, що у нього відсутнє військове майно, вкрали, через що майно ОСОБА_1 до складу не здав. Військовослужбовці зберігають заходи безпеки, відповідають особисто. ОСОБА_1 повинен був повідомити керівництво про кражу чи втрату військового майна. Зберігались заходи особистої безпеки у відкритому доступі, на другому поверсі будівлі, що розташована та території Луганського прикордонного загону. Прапорщик ОСОБА_1 не здав бронежилет та шолом кевларовий на склад для передачі майна з Лисичанського прикордонного загону до Луганського прикордонного загону.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що проходив військову службу у Лисичанському прикордонному загоні, ВПС «Райгородка», з квітня 2016 р. по кінець червня 2020 р. З обвинуваченим у нормальних дружніх та службових відносинах. Військове майно отримують під особистий підпис, здають майно по списку, також під підпис, відповідальний старшина засвідчує здачу військового майна. Заходи безпеки (бронежилет та шолом кевларовий) використовують при чатуванні у наряді чи на виїзді. Свідок забирав майно додому. На склад військове майно здається при знаходженні у відпустці або на ротації. Ведеться книга обліку військового майна. Приміщення, де знаходилось військове майно (заходи безпеки) охороняється цілодобово. За збереження військового майна військовий відповідає особисто.

Зокрема, вина обвинуваченого доводиться дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження, а саме:

- витягом з ЄРДР за №62020050000000528 від 19.03.2020 р. про внесення матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення факту вчинення кримінального правопорушення щодо вчиненої втрати військового майна молодшим інспектором 2-ї категорії-водієм ВПС «Райгородка» Лисичанського прикордонного загону прапорщиком ОСОБА_1 , правова кваліфікація ч.2 ст.413 КК України;

- повідомленням про виявлення кримінального правопорушення начальника Управління внутрішньої та власної безпеки «Донецько-Луганське» Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 ;

- актом перевірки наявності та зберігання майна на відділі прикордонної служби «Райгородка» від 12.03.2020 р., відповідно до якого в результаті перевірки комісією встановлено нестачу речового майна: броніжелету «Корсар М3 НК-1+6» та одного комплекту шолома кевларового «Каска-1М»;

- оборотною відомістю ТМЦ за артикулами з січня по березень 2020 р. по відділу прикордонної служби «Райгородка» Лисичанського прикордонного загону від 16.03.2020 р.;

- книгою обліку матеріальних засобів №53, виданих в тимчасове користування по відділу прикордонної служби «Райгородка» Лисичанського прикордонного загону та книгою обліку майна в підрозділі (складі) 723/6, розпочаті 01.02.2018 р.;

- протоколом огляду від 27.03.2020 р., відповідно до якого оглянуто книгу обліку матеріальних засобів №53, виданих в тимчасове користування по відділу прикордонної служби «Райгородка» Лисичанського прикордонного загону та книгу обліку майна в підрозділі (складі) 723/6, розпочаті 01.02.2018 р., та виявлено відомості про отримання у тимчасове використання шолому кевларового та бронежилету «Корсар М3 НК-1+6» прапорщиком ОСОБА_1 , відомості про повернення вказаного речового майна відсутні; також встановлені відомості про отримання в обіг бронежилетів «Корсар М3 НК-1+6» у кількості 46 комплектів за ціною 11480 грн. за комплект та шоломів кевларових «Каска-1М» у кількості 35 комплектів за ціною 2162 грн. за комплект;

- постановою про визнання речовими доказами від 27.03.2020 р., відповідно до якої визнані та долучені в якості речових доказів до кримінального провадження книга обліку матеріальних засобів №53, виданих в тимчасове користування по відділу прикордонної служби «Райгородка» Лисичанського прикордонного загону та книга обліку майна в підрозділі (складі) 723/6, розпочаті 01.02.2018 р.

Таким чином, суд, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до обґрунтованого висновку щодо повної доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Версія обвинуваченого та сторони захисту про те, що обвинувачений не вчиняв втрати військового майна, залишив його на зберігання у визначеному місці для зберігання, визнається судом неспроможною, оскільки вона не знайшла свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, стабільними показами свідків.

Інше військове майно (речове майно) передано військовослужбовцю прапорщику ОСОБА_1 у тимчасове користування та останній, проявляючи злочинну недбалість, порушив вимоги ст. ст.1, 3 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», п. 13 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, допустив втрату військового майна внаслідок порушення правил його зберігання. Версія захисту про крадіжку військового майна визнається судом також неспроможною, оскільки спростовується самими показами обвинуваченого, який показав суду, що протягом тижня намагався самостійно знайти військове майно та про крадіжку не повідомив.

Суд вважає версію сторони захисту способом уникнути відповідальності за скоєне та спробою обвинуваченого уникнути покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Стороною захисту не надано суду жодного доказу, які б могли спростувати встановлені фактичні обставини цієї справи. Отже немає обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, сторона обвинувачення довела перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред`явлено обвинувачення.

Сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин за ч.2 ст.413 КК України був вчинений і обвинувачений ОСОБА_1 є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 413 КК України, як втрата ввіреного для службового користування іншого військового майна внаслідок порушення правил його зберігання, вчиненого в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

При призначенні покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення відповідно до приписів ст.12 КК України (чинної на час вчинення кримінального правопорушення), відносилось до категорії злочинів середньої тяжкості, відповідно до ст.12 КК України, чинної на час розгляду справи, відноситься до класифікації нетяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проходження військової служби характеризується задовільно, на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у зоні АТО та у зоні ООС.

Обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, суд не вбачає.

Так, відповідно до роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Як вбачається з показів обвинуваченого ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення він не визнав, жалю з приводу вчиненого не висловлював.

Враховуюче викладене, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, суд приймає до уваги положення ст. 65 КК України, вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі. Разом з тим, зважаючи на проходження обвинуваченим військової служби, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби під час участі в АТО на території Донецької та Луганської областей, знаходженням на утриманні неповнолітньої дитини, відносно якої не позбавлений батьківських прав,суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та прийняв рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням приписів ст. ст. 75, 76 КК України.

Цивільний позов під час досудового розслідування та до початку судового розгляду не пред`являвся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, ч.2 ст. 373 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.413 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом визначеного судом строку 1 (один) рік не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та додатково покласти такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації .

Речові докази: книгу обліку матеріальних засобів №53, виданих в тимчасове користування по відділу прикордонної служби «Райгородка» Лисичанського прикордонного загону та книгу обліку майна в підрозділі (складі) 723/6, які знаходяться на відповідальному зберіганні старшини-начальника відділу логістики ВПС «тип С Райгородка» ОСОБА_3 - залишити за Луганським прикордонним загоном ВПС «тип С Райгородка» для подальшого використання за призначенням.

Вирок може бути оскаржений до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Новоайдарський районний суд Луганської області.

Обвинуваченому і прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Головуючий суддя: О. М. Іванова