Ухвала суду № 96509994, 12.04.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7758/15

№ 1-в/183/108/21

У Х В А Л А

12 квітня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Болкарьової О.В.,

секретаря Тесленко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду подання начальника Новомосковського МРВ філії державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області про звільнення від покарання:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Талалаївка, Ніжинського району, Чернігівської області, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, не працюючої, який зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 - в останнє засудженої 23.06.2016 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ч.3 ст.185 КК України;

за участю прокурора Туз І.І.,

представника Новомосковського МРВ філії

державної установи "Центр пробації" у

Дніпропетровській області Бунчикової К.,

В С Т А Н О В И В :

18 березня 2021 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника Новомосковського МРВ філії державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області про звільнення від покарання по закінченню іспитового строку ОСОБА_1 , засуджену Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 23.06.2016 року за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

У поданні вказано, що за період іспитового строку відносно ОСОБА_1 . СВ Голосіївського ВП ГУНП в Дніпропетровській області було порушено кримінальне провадження №12018-1-0-0010/009908 від 26.10.2018 року за ч.2 ст.185 КК України, яке знаходиться в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва і станом на 16.03.2021 року не розглянуто.

Також, за період іспитового строку відносно ОСОБА_1 . СВ Печерського ВП ГУНП в Дніпропетровській області було порушено кримінальне провадження №12017100060001577 від 05.04.2017 року за ч.3 ст.185 КК України, яке знаходиться в провадженні Печерського районного суду м. Києва і станом на 16.03.2021 року не розглянуто.

В судовому засіданні представник Новомосковського МРВ філії державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області просила суд звільнити ОСОБА_1 від призначеного їй покарання та доповнила, що справи відносно засудженої ще знаходиться на розгляді.

Прокурор в судовому заперечував проти задоволення вказаного подання, вважаючи його передчасним, мотивуючи свою позицію тим, що засуджена обвинувачується у скоєні нових злочинів в період випробування.

Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали подання дійшов до наступного:

26.07.2016 року набрав чинності вирок Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 23.06.2016 року і відповідно до нього ОСОБА_1 була засуджена за ч.3 ст.185, ст.75 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки, який закінчився 23.06.2019 року.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати, зокрема, питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчиняв нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Частиною 2 ст. 165 КВК України передбачено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.

Виходячи зі змісту вказаних правових норм, підставою звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, є комплекс елементів, дотримання яких в цілому свідчить про дотримання засудженим вимог ст. 75 КК України та можливість застосування до нього ст. 78 КК України.

Такими елементами є закінчення іспитового строку, який визначений конкретними часовими межами, перебування засудженого протягом іспитового строку під контролем органів, визначених в ч. 2 ст. 76 КК України, та крім того не вчинення нового злочину.

При цьому констатувати вчинення такого нового злочину цією особою та, відповідно, її винуватість у скоєному може виключно суд у порядку, визначеному законом. Доки вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду особа відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК та ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України вважається невинуватою.

Принцип презумпції невинуватості закріплений у міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та які відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства України.

Так, у ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини зазначається, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

Згідно з п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно із законом. Аналогічна норма міститься й у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У цьому аспекті слід зазначити, що правильне розуміння вимог Конвенції розкривається у рішеннях Європейського суду з прав людини, що містять правові позиції щодо суті положень зазначеного міжнародно-правового акта, а також змісту та обсягу гарантованих ним прав.

Так, ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегеу і Джабардо проти Іспанії» зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

За таких обставин, відмова суду у задоволенні подання представника органу з питань пробації щодо звільнення засудженої від відбування покарання у зв`язку зі спливом визначеного судом іспитового строку виключно з мотивів, що наявна інформація про вчинення нових злочинів і перебування матеріалів кримінальних проваджень на розгляді в суді, є такою, що не ґрунтується на вказаних вимогах закону, та порушує засадничий принцип презумпції невинуватості, а тому суд вважає, що дане подання підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 - звільненню від відбування покарання.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.78 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання призначеного їй вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.06.2016 року по закінченню іспитового строку.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Болкарьова