Ухвала суду № 96509860, 26.04.2021, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер № 181/95/21

Провадження №1-і/181/1/21

У Х В А Л А

26 квітня 2021 року смт Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Юр`єва О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Чупікової В.А.,

розглянувши клопотання прокурора Межівського відділу Першотравенської окружної прокуратури Скочка В.А. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12020040480000313 відносно ОСОБА_1 ,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Скочка В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Межівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12020040480000313 від 29.12.2020 року відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, яке розглядається у складі судді Літвінової Л.Ф., яка здійснює кримінальне провадження одноособово.

Пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) встановлюються певні особливості судового контролю за дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Оскільки суддя Літвінова Л.Ф. перебуває на лікарняному і до закінчення строків тримання під вартою обвинуваченого неможливо розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміну запобіжного заходу у складі судді Літвінової Л.Ф. , клопотання передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, а саме судді Юр`єву О.Ю.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ухвалою суду строк тримання під вартою обвинуваченому було продовжено до 26 квітня 2021 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

В теперішній час виникла необхідність у вирішенні питання про доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки строк дії попередньої ухвали суду закінчується, а розгляд справи закінчити в межах дії попередньої ухвали не представляється можливим.

Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 строком на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор Скочко В.А. оголосив клопотання та пояснив, що підтримує його повністю, посилаючись на вказані у ньому мотиви, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України у виді вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків вказаного кримінального правопорушення, та зазначив, що обвинувачений обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого умисного кримінального правопорушення та більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам та забезпечити належну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що заперечує щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на його необґрунтованість, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Суду пояснив, що у нього народилась друга дитина, і необхідно допомагати співмешканці, він не буде переховуватись від суду.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши клопотання сторони обвинувачення, суд приходить до наступного висновку.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч.4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Ухвалою слідчого судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2020 року, застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26 лютого 2021 року включно.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26 квітня 2021 року включно.

На підставі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

На думку суду стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту свідків, протоколами огляду місця, речовими доказами. При цього слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.

Також стороною обвинувачення доведено існування обставин, які підтверджують, що ризики, котрі стали підставою для обрання виняткового запобіжного заходу та подальше продовження його застосування не зменшились та продовжують існувати, зокрема:

Ризиком того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що обвинувачений не працює, не має постійного джерела доходу, раніше судимий 05.07.2019 року Межівським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185 КК України до міри покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75, п. п. 1, 2 ч. 1 п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України від відбування строку покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки, вчинив злочин у період іспитового строку, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та перевиховання, та підтверджує факт, що він знову може вичинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього перебуваючи на волі обвинувачений, маючи доступ до інформації про анкетні дані та контактні телефони потерпілої, свідків, може незаконно впливати на даних осіб та шляхом тиску та залякувань змушувати їх давати неправдиві свідчення та відмовлятись від дачі свідчень, що негативно позначиться на судовому провадженні, втраті доказів тощо.

ЄСПЛ через призму рішень зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи за і проти такого звільнення не повинні бути загальними й абстрактними (рішення у справі Смирнова проти Росії). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі Вренчев проти Сербії).

На думку суду стороною обвинувачення доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу на даному етапі не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам.

Суд не може погодитись із доводами обвинуваченого щодо зміни його сімейного стану - а саме народження другої дитини, оскільки згідно наданих суду копій свідоцтв про народження, ОСОБА_1 записаний батьком однієї дитини, а в другому свідоцтві про народження в графі батько значиться прізвище - ОСОБА_5 . Інші підстави, на які посилався обвинувачений, вже досліджені судом при обранні запобіжного заходу та їм надана відповідна правова оцінка.

Беручи до уваги вищенаведене, із врахування особи обвинуваченого, його характеризуючих даних, стану здоров`я, майнового стану, тяжкості інкримінованого обвинувачення, соціальних зв`язків, суд приходить до переконання про доцільність задоволення клопотання прокурора.

Крім того, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КК України, суд не визначає розміру застави обвинуваченому.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому належить продовжити, згідно ст.197 КПК України, строком на 60 днів. Зважаючи на те, що юридичне значення ухвали про продовження строку тримання під вартою є в продовженні строку, який закінчується, то юридично значима дія цієї ухвали починається з дня закінчення строку тримання під вартою, тому вказані 60 днів необхідно відраховувати з 26 квітня 2021 року і продовжити строк тримання під вартою до 24 червня 2021 року включно.

Керуючись статтями 8, 29, 129 Конституції України, ст.ст.176, 177,183, 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Межівського відділу Першотравенської окружної прокуратури Скочка В.А. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12020040480000313 відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, тобто до 24 червня 2021 року включно.

Строк дії ухвали визначити з 26 квітня 2021 року по 24 червня 2021 року

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 здійснювати у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Копію ухвали вручити учасникам та надіслати до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.

Суддя О. Ю. Юр`єв