Рішення № 96509492, 19.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4023/14-ц

Провадження № 2/201/21/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що 23 жовтня 2006 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/1369-А, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 7 142,57 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,00 % річних, строком до 20 жовтня 2011 року. В зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 10 лютого 2014 року за позичальником рахується заборгованість в сумі 21 557,15 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 183 843,69 грн. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в сумі 183 843,69 грн. та судові витрати у справі.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2014 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» було задоволено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2018 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2014 року у цивільній справі № 201/4023/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було скасовано та призначено вказану цивільну справу до розгляду в загальному порядку .

До суду 22 липня 2020 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» надійшла заява про заміну у цій справі позивача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника, у зв`язку із тим, що 05 березня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір №GL2N79278_ПВ про відступлення прав вимоги, за яким, в тому числі, було відступлено право вимоги за кредитним договором № 8/2006/840-К/1369-А від 23 жовтня 2006 року, уклаленим з ОСОБА_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2020 року було замінено позивача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у цивільній справі № 201/4023/14-ц за Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

В матеріалах справи наявний відзив представника відповідача від 28 лютого 2021 року, в якій остання зазначила, що вказаний кредит було оформлено для купівлі автомобіля, за умовами кредитування автомобіль було застраховано за страховим полісом «повне КАСКО». Приблизно в липні серпні 2007 року ОСОБА_1 , керуючи придбаним у кредит автомобілем потрапив у ДТП. Після ДТП автомобіль не підлягав ремонту, страхова компанія «СГ «ТАС» письмово виклала свій висновок про те, що авто не підлягає ремонту і страхова сума буде сплачена ПАТ «КБ «Надра» в рахунок погашення кредиту. Лист страхової компанії ОСОБА_1 відвіз до банку, де працівники повідомили, що протягом тижня або двох питання щодо його кредиту буде закрито. Оскільки заборгованість за кредитним договором була погашена заявдяки виплаті страхової компанії відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача також було подано заяву про застосування строків позовної давності. В обґрунтування поданої заяви представник відповідача зазначила, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, останній платіж ОСОБА_1 зробив 14 січня 2008 року. Після вказаної дати платежі відповідачем не виконувались, а тому сторона відповідача вважає, що рахувати позовну давність в три роки необхідно з наступного місяця після останнього платежу, тобто з лютого 2008 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2006 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/1369-А, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 7 142,57 грн. на придбання автотранспортного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на місяць строком до 20 жовтня 2011 року.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 8/2006/840-К/1369-А, в зв`язку з чим станом на 10 лютого 2014 року виникла заборгованість по кредиту в сумі 21 557,15 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 183 843,69 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту - 2 377,24 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України станом на 10 лютого 2014 року становить 20 273,58 грн., заборгованість по процентам - 1 510,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України станом на 10 лютого 2014 року становить 12 877,58 грн., комісія - 742,24 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України станом на 10 лютого 2014 року становить 6 329,97 грн., пеня -16 213,41 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України станом на 10 лютого 2014 року становить138 271,21 грн., штраф - становить 714,23 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України станом на 10 лютого 2014 року становить 6 091,35 грн.

05 березня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір №GL2N79278_ПВ про відступлення прав вимоги, за яким, в тому числі, було відступлено право вимоги за кредитним договором № 8/2006/840-К/1369-А від 23 жовтня 2006 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. До такого висновку суд дійшов враховуючи наступне.

Суд вважає, кредитний договір між сторонами легітимний, укладений компетентними сторонами в порядку та спосіб, передбачений законодавством України станом на час укладення. Одночасно, позивач є новим кредитором і зазначені раніше матеріали, на переконання суду, повністю це підтверджують. Звідси доводи позивача є аргументованими.

Так само, суд погоджується з доводами позивача щодо обсягу проведених нарахувань по заборгованості станом на день звернення до суду. Такі нарахування проведені у відповідності до досягнутих зобов`язань між сторонами та ґрунтуються на законодавстві України. Доводи відповідача стосовно того, що заборгованість за кредитним договором була погашена заявдяки виплаті страхової компанії суд не може взяти до уваги, оскільки із наданої на ухвалу суду копії страхової справи №0056170521 від 18 вересня 2007 року неможливо вставити чи дійсно страховою компанію було здійснено страхову виплату в рахунок повного погашення заборгованості за спірним кредитним договором. Звідси, покладати в основу судового рішення такі твердження боржника по зобов`язанню у суду не має підстав.

Однак, правомірно звернувшись за захистом порушених прав, позивач пропустив строк для їх захисту і поважних причин такого суду не навів. Відповідач, в свою чергу, просив застосувати такі наслідки пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з наданим позивачем розрахунку заборгованості за договором № 8/2006/840-К/1369-А від 23 жовтня 2006 року, останній платіж відповідач здійснив 14 січня 2008 року.

За таких обставин, перебіг позовної давності за вказаним кредитним договором починається з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, тобто перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу ОСОБА_1 по кредиту, тобто з 03.04.2014 року.

ПАТ КБ «Надра» звернулося з позовом до ОСОБА_1 26 березня 2014 року.

Таким чином, визначений ст. 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності закінчився.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Верховний Суд (постанова від 15.01.2021 року, справа № 494/366/19, провадження № 61-2084св20) вважає, що перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу по кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності, передбачений чинним законодавством, позивачем пропущений, що є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з пропуском позовної давності.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев