Рішення № 96506424, 23.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Київ № 640/15693/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»доГоловного управління ДПС у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2020 №0055305204.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивачем своєчасно сплачувалось грошове зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб. Зазначено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2017 порушено провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з земельного податку Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», результати якої оформлені актом від 17.03.2020 №1649/10-36-52-04/31476318 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено, що Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства» порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання з земельного податку, визначені п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки від 17.03.2020 №1649/10-36-52-04/31476318 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2020 №0055305204, яким за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 31700,55 грн., до позивача застосовано штраф у розмірі 20% в сумі 6340,11 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

У розумінні пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПКУ платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Пунктами 288.2-288.4 ст.288 ПКУ передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас нормою п. 287.3 ст. 287 ПК України, що визначає строки сплати плати за землю (орендної плати за землю, земельного податку), встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Відповідно п. 126.1 ст.126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З системного аналізу вищевикладених норма вбачається, що самостійно визначені платником податків у податковій декларації з плати за землю суми податкового та/або грошового зобов`язання що подається до контролюючого органу, вважаються узгодженими та мають бути сплачені кожного місяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, при цьому, за наявності у платника такого податку податкового боргу за інші (попередні) періоди, сума сплаченого грошового зобов`язання з податку за землю спрямовується контролюючим органом на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податку.

При цьому, платник податку несе відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань у вигляді застосування до такого платника штрафних санкцій, які розраховується у відсотковому відношенні від погашеної суми податкового боргу залежно від кількості днів такої затримки.

З матеріалів справи вбачається, Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства» в межах строків звітності подало податкову декламацію з плати за землю №9007545805 за 2019 рік у сумі 16150,71 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 25.01.2019 №179, від 22.02.2019 №434, від 29.03.2019 №723, від 19.04.2019 №921, від 29.05.2019 №1225, від 26.06.2019 №1455, від 30.07.2019 №1731, від 15.08.2019 №1878, від 30.09.2019 №2164, від 25.10.2019 №2404, від 02.10.2019 №2192, від 25.10.2019 №2404, від 28.11.2019 №2641, від 24.12.2019 №2853 земельний податок сплачував рівними частками.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем, проте контролюючий орган зазначає, що у позивача обліковувалась недоїмка в сумі 10699,37 грн. і частина грошей зарахована на погашення боргу.

Отже, як зазначає контролюючий орган, коли платник сплачував грошове зобов`язання за землю - гроші зараховувались на сплату боргу.

Водночас, суд приймає до уваги наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2017 порушено провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Відповідно до п. 1.3. ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

У свою чергу, враховуючи дату порушення провадження у справі про банкрутство позивача, на пов`язані із цим процедури поширюються правила Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 2343-XII (в редакції, чинній на час порушення 06.07.2017 провадження у справі про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна (ч. 2 ст. 19 Закону № 2343-XII).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 2343-XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв`язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов`язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що ж стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Наведені правові висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 819/2484/13-а.

З наведеного вбачається, зобов`язання боржника (позивача), строк виконання яких настав на дата порушення справи про банкрутство можуть виконуватись лише в процедурі провадження у справі про банкрутство у порядку господарського судочинства (конкурсні зобов`язання). Їх погашення у інший спосіб, у тому числі шляхом самостійного зарахування контролюючим органом у рахунок такого боргу платежів, спрямованих на сплату поточних зобов`язань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не ґрунтується на вимогах закону.

Натомість, з акту перевірки та з розрахунку штрафної санкції до спірного податкового повідомлення-рішення вбачається зарахування коштів в рахунок погашення додаткового зобов`язання, граничний термін сплати якого був 31.01.2013 (документ від 23.12.2013 №810), сплата якого потягла нарахування штрафних санкцій, та яке виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство позивача.

Отже, подальше спрямування поточних платежів платника податків на погашення податкового зобов`язання, який виник до відкриття провадження у справі про банкрутство позивача є неправомірним та має наслідком недостовірність відомостей інформаційних систем податкового органу щодо сум зарахування податкового зобов`язання позивача зі сплати земельного податку.

Відтак, у контролюючого органу були відсутні визначені законодавством підстави для нарахування штрафних санкцій, що передбачені п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.04.2020 №0055305204.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08.04.2020 №0055305204.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) стягнути на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян