Ухвала суду № 96505782, 26.04.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/83/20

УХВАЛА

26 квітня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить суд розглянути його вісім доводів про невиконання рішення суду відповідачем, а в разі неможливості ухвалити всебічне та правильне рішення залучити відповідного експерта для надання правового висновку.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що у провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду знаходиться заява ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАСУ про бездіяльність відповідача в зв`язку з не виконанням ним ухвали суду від 24.11.2020, а також фактичне не виконання ним і рішення суду від 10.03.2020, у якій відповідно до ст. 80, 382 КАС України позивач просив застосувати заходи процесуального примусу у вигляді накладання штрафу на відповідача та встановити строк в 10 діб для подачі звіту про виконання рішення суду.

Вважає, що для всебічного розгляду заяви необхідно залучити експерта для надання відповіді на слідуючи питання:

1. В порушення вимог ст. 370 КАСУ, ст. 22, 129-1 Конституції України відповідач не виконав рішення суду щодо здійснення з 01.01.2016 року індексацію перерахованої пенсії. Так, відповідачем індексації нарахована тільки з 01.06.2016 року по 01.10.2017 року. А надалі що ціни не збільшувались, індекс споживчих цін, інфляція, все залишилось на місці??? Судом не було встановлено кінцевий термін виплати індексації, чому відповідач нарахував її тільки до 1.10.2017 року? У відповіді відповідач зазначив, що з 1.10.2017 року Законом внесено зміни до Закону «Про індексацію грошових доходів громадян» і цивільним пенсіонерам після цього індексуються пенсії з огляду на середню заробітню плату, а військових у цьому переліку не має! Відповідно до ст. 22 Конституції України не можуть бути звужені його права при прийняті нових Законів чи внесення змін до Законів. Навіть, якщо відповідач вирішив не виконувати рішення суду щодо не встановлення обмеження строку виплати індексації, він знову порушив ч.4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 4 Порядку Постанови КМУ №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 " - "Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі." В додатках відповіді відповідач при розрахунку індексації зазначив в останній місяць виплати вересень 2017 року сума пенсії складала 4344,78 грн. і сума індексації 266,34 грн., отже загальна сума пенсії у вересні 2017 року становила 4611,12 грн.. Відповідно до ст. 64 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": "Призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", а отже індексація є частиною пенсії і зменшення її розміру є порушенням Закону!

2. В порушення п. 3 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відповідачем до суми компенсації втрати чистини доходів не врахована сума індексації пенсії та сума попередніх не виплачених компенсації. Так, п.3 Постанови КМУ № 159 вказано: "3. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);" Отже при розрахунку компенсації відповідач мав би її здійснити з суми пенсії разом з індексацією та добавити компенсаційні виплати, які теж не виплачені, починаючи з січня 2019 року (рік коли почали виплачувати борг). Наприклад, нарахована відповідачем компенсація в січні 2019 року в сумі 293,41 грн. так і не виплачена до тепер, а отже має бути теж врахована в борг на яку нараховується компенсація втрати частини доходів. Відповідно до ст. 64 Закону пенсії підвищуються з врахуванням індексації. Отже відповідач не виконав рішення суду щодо проведення та виплати компенсації відповідно до вимог постанови КМУ № 159.;

3. В порушення вимог ст. 55 Закону 2262-ХІІ, ст. 370 КАСУ, ст. 129-1 Конституції України відповідач не виконав рішення суду щодо нарахування компенсації втрати чистини доходів. Так, ним було нараховано компенсацію тільки за період по липень 2020 року і він не збирається надалі виплачувати компенсацію, здійснивши її тільки на місяць набуття рішенням суду законної сили, а саме липень 2020 року! Однак в рішенні суду, яке є невід`ємною постановчої частини вказано, що компенсація втрати частини доходів має бути нарахована на всю заборгованість, яку і визначив суд: "За період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивачу нарахована доплата, виплату якої Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області розпочато з 01.01.2019 у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103." Однак вказану заборгованість відповідач виплатив тільки з 01.01.2016 року по 01.01.2017 року, останню в за січень 2017 року в липні 2020 року і все!! А залишену заборгованість з 01.01.2017 по 31.12.2017 року не виплачує та не збирається! А отже відповідач порушив рішення суду, нарахувавши тільки частину компенсації заборгованості, а не до моменту погашення всієї заборгованості.;

4. Також відповідач не мав права ставити заборгованість в чергу реєстру судових виплат, так, як постанову КМУ №649, якою запроваджено даний реєстр, 22.07.2020 року було визнано судами незаконною та нечинною. Рішення суду по справі що розглядається набрало законної сили вже після скасування ПКМУ№649, а перерахунок, в результаті якого і утворилась спірна заборгованість, був здійснений відповідачем ще набагато пізніше 05/08/2020 року і згідно відповіді відповідача на запит №6248-5559/С-04/8-2200/20 від 03.12.2020 року поставлена в неіснуючий реєстр саме 05.08.2020 року!!! Навіть, відповідно до п.2 Порядку ПКМУ №649 рішення, що включаються у реєстр - рішення суду, що набрали законної сили. Відповідно до п.5 Порядку ПКМУ№649 боржник подає до Пенсійного фонду України розрахунок суми, що підлягає виплаті. Отже навіть згідно незаконної постанови КМУ №649 у реєстр включається тільки те рішення суду, яке набрало законної сили і разом подається розрахунок заборгованості. Постанову КМУ №649 скасовано 22.07.2020 року, а рішення суду по даній справі набрало законної сили 23.07.2020 року, розрахунок заборгованості створено 05.08.2020 року, а отже вносити боржником в реєстр згідно ПКМУ №649 не було законних підстав, так, як вона вже була нечинна та недійсна! Комісія ПФУ, яка згідно ПКМУ№649 приймає рішення про дозвіл виплачувати чи ні заборгованість не існує з 22.07.2020 року, а отже не виплачені кошти не можуть стояти в реєстрі на виплату і не будуть виплачені!;

5. Щодо виплати коштів. Згідно рішення Конституційного Суду України (Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, рішенні від 6 липня 1999 року №8-рп/99 ) в яких суд вказав що окремі категорії громадян (в тому числі пенсіонери ОВС) потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з умовами проходження служби, забороною займатись підприємницькою діяльністю та ін., а тому потребують підвищеного соцзахисту з боку Держави, що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту мене, як пенсіонера органів внутрішніх справ України, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано право, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5- рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Посилання відповідача на відсутність фінансування та необхідність виділення додаткових коштів з Державного бюджету України на проведення такого перерахунку є безпідставним. Оскільки, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»). У своїй постанові від 24.06.2020 року Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19 зазначила: "Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше в рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд установив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року «Гайгузус проти Австрії», у якому якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності. За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 8 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованими посилання ПФУ на необхідність виділення з Державного бюджету України коштів в обсязі 42,2 млрд. грн, як на підставу відмови в задоволенні позову, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року). Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України в рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7- рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007. Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 7 грудня 20і2 року у справі № 21- 977во10, від 3 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).";

6. Як зазначає і сам відповідач, що згідно ст. 6 Закону №2050-ІІ компенсації втрати частини доходів виплачується за рахунок власних коштів, коштів відповідного бюджету, коштів ПФУ, в тому числі коштів, які спрямовуються на ї виплату з бюджету. З огляду на зміст статті в першу чергу кошти мають бути з власного рахунку (позивач надав був, що на рахунку відповідача було більше 9 млн.грн.), коштів ПФУ Відповідач не може знати скільки наприклад працівників МВС, які мають вислугу років, виявлять бажання завтра чи післязавтра піти на пенсію. Вони за 14 днів повідомляють роботодавця та звільняються, а ГУПФУ при поданні їм після звільнення документів зобов`язані по Закону в 10 денний термін призначити пенсію. А отже ГУ ПФУ має кожного місяця розраховувати потребність у коштах і заборгованість позивач теж мав би включити до бюджету, так, як це його кошти пенсії, які відповідач мав би виплатити ще раніше, але із незаконних своїх дій не виплатив. Посилання боржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №560/523/19 від 23.04.2020 року не заслуговує на увагу з огляду на те, що у вказаній справі Суд визнав, що накладання штрафу на УПФ передчасне, так, як вони намагались виконати рішення, ставлючи його в реєстр на той час чинної постанови КМУ №649, однак суд вказав що кошти не виплачені, а тому рішення суду залишається не виконаним! В даному ж випадку і кошти не виплачені і в реєстр відповідач поставив який скасовано, а отже двічі не виконав рішення суду, тому також просить врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №560/523/19 від 23.04.2020 року, на яку посилається відповідач в частині того, що постановка заборгованості в реєстр не свідчить про повне виконання рішення суду так, як кошти не виплачені.;

7. Невиконання зазначених умов, у викладених ОСОБА_1 6 пунктах, боржник пояснює, що всі рішення прийняті на виконання рішення суду, а не згідно Закону, тому не підлягають виконанню згідно норм законів??? Але зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 03 липня 2018 року по справі №521/940/17 (провадження №К/9901/4416/17). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року по справі № 336/4675/17 (провадження №К/9901/23/17), і від 05 жовтня 2018 року по справі №162/787/16-а (провадження №К9901/33652/18).

8. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини в пункті 66 рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії», заява №22774/93, зазначено, що ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 (пункт 53 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року №18966/02). Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і як найшвидше реалізувати їх "еxofficio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу. Так, у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04, пункти 56 - 58 і 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням. Водночас Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року (далі - «Конвенція»), є частиною національного законодавства. З огляду на вищевказане, зважаючи на ігнорування відповідачем правових висновків Верховного Суду при виконанні рішення суду у цій справі, необхідні спеціальні знання у галузі економіки та права, для цього необхідне залучення експерта, внаслідок чого, ОСОБА_1 просить суд залучити експерта.

Вирішуючи вказану заяву, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 3 частини 3статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини 1статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, які потребують спеціальних знань, тобто тих, що виходять за межі знань осіб, які беруть участь у справі, та судді, котрий розглядає справу.

Крім того, як випливає з приписів ч. 1 ст. 102 КАС України, призначення експертизи віднесено на розсуд суду, який приймає рішення з огляду на конкретні обставини справи, необхідність застосування спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, та неможливості встановлення фактичних обставин справи.

Суд враховує, що судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не можуть стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

При цьому суд зазначає, що Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 індексацію перерахованої пенсії з 01.01.2016 до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - без змін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності вчиненої суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду по справі № 560/83/20. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 560/83/20, в частині виплати ОСОБА_1 нарахованої на виконання рішення суду за період з 01.01.2016 по 31.07.2020 доплати до пенсії. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 20-ти денний строк з дати отримання повного судового рішення для надання доказів на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №560/83/20.

21.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на виконання ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2020 повідомило суд про те, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено ОСОБА_1 індексацію перерахованої пенсії з 01.01.2016 та компенсацію за несвоєчасно виплачену доплату до пенсії. Сума нарахованої індексації пенсії становить 1984,42 грн., компенсації за несвоєчасно виплачену доплату пенсії 7310,92 грн. Нараховану заборгованість згідно рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 560/83/20 на загальну суму 9295,34 грн. включено в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою 23.07.2020, з датою надходження рішення до боржника на виконання 17.03.2020. Станом на 17.12.2020 реєстраційний номер рішення в реєстрі 63878. Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 (адміністративне провадження № К/9901/7195/20) вирішено питання щодо застосування процесуальних засобів судового контролю. У зазначеному рішенні Верховний Суд встановив, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для виконання рішень суду. Суд зазначив, що невиплата нарахованих сум пенсії зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку, визначеному відповідними нормативно-правовими актами (постановами КМУ). Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, дотримуючись при цьому Порядку, передбаченого законом. При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 420/70/19 та від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014, одним із завдань Пенсійного фонду є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" Пенсійному фонду України передбачені асигнування на пенсійні виплати по бюджетній програмі "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету - 2506080). У бюджеті Пенсійного фонду України на 2020 рік у структурі коштів Державного бюджету України виокремлено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, річний обсяг яких передбачений в сумі 200,0 млн. гривень. Зокрема, станом на грудень 2020 року, в бюджеті головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на виплати за рішеннями суду за рахунок коштів Державного бюджету України передбачено 6,5 млн. грн. Виплата згідно судових рішень здійснюється в порядку календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника. В період з січня по листопад 2020 року проведена виплата заборгованості з пенсійних виплат згідно рішень суду на суму 6,5 млн. грн., які надійшли на виконання по 12.12.2018 року з реєстраційними номерами включно по 40624. Головним розпорядником коштів за бюджетною програмою "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету - 2506080) визначено Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не є розпорядником коштів Державного бюджету, тому в управлінні немає окремого рахунку для їх обліку. З урахуванням вищевикладеного, виплата індексації пенсії в сумі 1984,42 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 7310,92 грн. згідно рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року у справі № 560/83/20 буде здійснена при відповідному фінансуванні. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року у справі № 560/83/20, виконано в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства. Окрім того, пенсійний орган повідомив суд, про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направлено запит від 09.12.2020 року № 2200-0407-9/54228 до Пенсійного фонду України щодо виплати згідно рішення суду ОСОБА_1 (державний бюджет).

Суд, виходячи з наведеного, приходить до висновку, що підстав для призначення експертизи у даній справі з питань, які просить поставити на вирішення експертизи позивач, не має, оскільки судом встановлено, що дані питання позивача стосуються предмету розгляду справи № 560/83/20, та які були вирішенні судом при постановлені рішень по даній справі (рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020, ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2020), які набрали законної сили.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про призначення експертизи по справі не підлягає задоволенню, оскільки дані питання вирішено судом при постановлені рішень у справі № 560/83/20 від 10.03.2020 та 24.11.2020, які набрали законної сили.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 103, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи в адміністративній справі №560/83/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя/підпис/І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький