Рішення № 96505691, 23.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1413/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Одеса), третя особа - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2021 року №64919184,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2021 № 64919184 Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Одеса) (далі-відповідач, Корабельний РВДВС).

В позовній заяві та з урахуванням поданої 22.04.2021 заяви про додаткове обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на порушення відповідачем положень п. 7 ч. 1, п.п. 2, 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки отримана державним виконавцем податкова вимога №14418-51 від 07.02.2020, яка є виконавчим документом, мала відповідати вимогам до виконавчого документа та у зв`язку із тим, що строк пред`явлення податкової вимоги до виконання сплив, відповідний виконавчий документ не є таким, що відповідає вимогам, визначених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач зауважила, що жодних майнових зобов`язань вона не має, вважає, що податкова вимога №14418-51 від 07.02.2020 набула чинності 28.02.2020 та згідно ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону, тримісячний строк пред`явлення до виконання сплив 28.05.2020.

06.04.2021 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення позивачем недоліків.

13.04.2021 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень ст.ст. 268-272, 287 КАС України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Розгляд справи призначено у судове засідання на 22.04.2021 о 13:00 год.

19.04.2021 до суду надійшов відзив від представника відповідача в якому останній зазначає про не визнання позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки з боку відповідача не допущено порушень положень ст.. 4, ст. 12, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Представник відповідача вказує на те, що виконавчий документ - податкова вимога ДПС №Ф-14418-51 від 07.02.2020 набрала чинності 30.12.2020, відповідає положенням ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред`явлення виконавчого документа до виконання, встановлені ст. 12 даного Закону, не порушені, підстави для застосування п. 4 ч. 1 ст. 4 даного Закону у державного виконавця були відсутні, оскільки строк пред`явлення даного виконавчого документу закінчується 30.03.2021, у зв`язку з чим, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2021 № 64919184 є правомірною, підстави для її скасування відсутні, в задоволенні позову просить суд відмовити.

22.04.2021 до суду надійшли пояснення від представника третьої особи Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-третя особа, ДПС), в яких вказано хибну позицію позивача щодо пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу №Ф-14418-51 від 07.02.2020 до виконання, оскільки відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення суми недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 194 КАС України).

22.04.2021 ухвалою суду, у зв`язку із наявність клопотань від сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження без їх участі, подальший розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження в межах строків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи наявні у справі клопотання сторін, з урахуванням визначеної категорії справи, задля дотримання норм процесуального законодавства, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження із особливостями вимог ст. 287 КАС України.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши витребувані судом додаткові докази по справі та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок винесення 24.03.2021 відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження № 64919184 за вимогою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № Ф-14418-51 від 07.02.2020 «У».

З дослідженої судом спірної постанови від 24.03.2021 № 64919184 вбачається, що вона винесена державним виконавцем після отримання заяви від Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 №Ф-14418-51 «У» оформлену 04.03.2021 за № 9175/5/ НОМЕР_1 . Зокрема в заяві вказано про те, що відповідно до п. 4 та п. 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» сума недоїмки за вказаною вимогою є узгодженою. На даній заяві міститься відмітка відповідача про отримання заяви 22.03.2021 за вх. №4041.

Вимога Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 №Ф-14418-51 «У» винесена контролюючим органом щодо сплати ОСОБА_1 недоїмки зі збору на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2754,18 грн., яка обліковується в органах ДПС станом на 30.12.2020. Відповідно в даній вимозі вказано в п. 5 дату набрання нею чинності - «30.12.2020».

Таким чином, позивач оскаржує у справі постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2021 № 64919184, свою позицію обґрунтовує протиправністю спірної постанови, оскільки державний виконавець мав пересвідчитись відповідність вимоги щодо строків її пред`явлення та за п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не відкривати виконавче провадження, а повернути вимогу від 07.02.2020 №Ф-14418-51 «У» без прийняття її до виконання протягом трьох робочих днів з дня її пред`явлення оскільки стягувачем пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. В свою чергу, представник відповідача наполягає на законності винесеної спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, вчинення ним усіх необхідних та належних дій передбачених та визначених Законом України «Про виконавче провадження», зауважив, що оскільки у вимозі стягувача зазначено було дату набрання чинності вимоги «30.12.2020», він не зобов`язаний був перевіряти дані відомості. Представник третьої особи зазначив про узгодженість суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 24 365,44 грн., та відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності на стягнення даної суми недоїмки не застосовується.

Виходячи із предмету спірних правовідносин, позицій сторін по справі та положень чинного законодавства, суд вважає необхідним встановити наявність чи відсутність законних підстав у державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження постановою від 24.03.2021 № 64919184 за вимогою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 07.02.2020 №Ф-14418-51 «У» про сплату ОСОБА_1 узгодженої суми недоїмки зі збору на загальнообов`якове держане соціальне страхування в сумі 2754,18 грн..

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Дані правовідносини регулюються між сторонами Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII), наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція №512/5), наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині визначення строків щодо узгодження суми недоїмки та пред`явлення вимоги до примусового виконання.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2 ч. 1 ст.5 КАС України). Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 6 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинні була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

У ст. 3 Закону № 1404-VІІІ наведено перелік рішень, які підлягають примусовому виконанню, зокрема, відповідно до п. 7 ч. 1 цієї статті підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які за законом визнані виконавчими документами.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідні дії державного виконавця по примусовому виконанню рішень також визначені Інструкцією №512/5.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Також, згідно п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно п. 6 Інструкції №512/5 розділу І Загальні положення під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 11 Інструкції №512/5 запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом досліджено матеріали за виконавчим провадженням № 64919184, наданих представником відповідача, з яких вбачається, що після отримання заяви від третьої особи - стягувача про примусове виконання вимоги про сплату недоїмки від 07.02.2020 №Ф-14418-51 «У», після отримання документів від контролюючого органу на запити від 24.03.2021 № 99544885, № 99544874, відповіді з Пенсійного фонду на запити від 24.03.2021 № 99544869, № 99544870, відповіді на запит до Міністерства внутрішніх справ України від 24.03.2021 № 99544891, на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону № 1404-VІІІ було відкрито виконавче провадження спірною у справі постановою від 24.03.2021, яка надіслана державним виконавцем на адресу боржника та стягувача 24.03.2021 за № 17404. Позивач в позові зазначила, що дану постанову відповідача вона отримала 24.03.2021 на свою електронну пошту.

24.03.2021 державним виконавцем, відповідно до ст. 42 Закону № 1404-VІІІ та п. 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень,затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 також було винесено постанову за ВП №64919184 про стягнення з ОСОБА_1 розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 186,10 грн., яка була надіслана на адресу сторін виконавчого провадження 24.03.2021 за № 17408.

Постановою державного виконавця від 24.03.2021 за ВП №64919184, на підставі ст.ст. 3,27, 40 Закону № 1404-VІІІ постановлено стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 275,42 грн., яка була надіслана на адресу сторін виконавчого провадження 24.03.2021 за № 17439.

Постановою від 24.03.2021 за ВП № 64919184, на підставі ст. 56 Закону № 1404-VІІІ накладено арешт на все майно боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка надіслана на адресу сторін виконавчого провадження 24.03.2021 за № 17445.

Відповідною постановою від 24.03.2021 за ВП № 64919184, на підставі ст. 56 Закону № 1404-VІІІ, накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 . Постанова надіслана на адресу сторін виконавчого провадження 24.03.2021 за № 17440.

Державним виконавцем 26.03.2021 винесено постанову за ВП №64919184 на підставі ст.ст. 68, 69, 70 Закону № 1404-VІІІ про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 3215,70 грн. Постанова надіслана на адресу сторін виконавчого провадження 26.03.2021 за № 18088.

Відповідно до Інструкції № 449 обчислення єдиного внеску податковими органами здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, яка подається до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Згідно положень розділу VI Інструкції № 449 Порядок стягнення заборгованості з платників до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

В даному випадку, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2754,18 грн. обраховується станом на 30.12.2020 відповідно до даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Суду надано представником третьої особи відомості з інформаційної системи щодо ОСОБА_1 за кодом класифікатора доходів бюджету 71040000 для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, з якої вбачається нарахування на 20.01.2020 заборгованості в сумі 2754,18 грн..

Відповідно до розділу VI Інструкції № 449 у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

З наданих до суду 22.04.2021 доказів надіслання третьою особою Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вбачається відмітка «11.03.2020» ДПС на копії поштового повідомлення щодо надіслання ОСОБА_1 рекомендованою поштою вимоги від 07.02.2020 № Ф-14418-51.

Відповідно до ч. 4 розділу VI Порядок стягнення заборгованості з платників Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки), зокрема їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Зокрема, в третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Під час перебування справи у провадженні суду, представником третьої особи не надано до суду належних обґрунтувань щодо строків надіслання вимоги від 07.02.2020 № Ф-14418-51 на адресу ОСОБА_1 , в якій сформована сума недоїмки вважалась не узгодженою. Також, на даній копії поштового повідомлення знаходиться відмітка пошти «за закінченням терміну зберігання» із датою «11.04.2020». Відповідно вбачається повернення адресату ДПС надісланої вимоги боржнику за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні. У зв`язку з чим, суд вважає датою, з якої обраховується строк узгодження суми недоїмки з «11.04.2020».

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI (в редакції станом на 30.03.2020, узгодження суми заборгованості) вимога про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску є виконавчим документом, який виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2 ст. 12 Закону № 1404-VІІІ).

Так, відповідно до п. 7 ст. 13 Закону №2464-VI та вказаних вище положень розділу VI Інструкції №449, податкові органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску, застосовувати відповідні заходи впливу та стягнення.

Згідно ч. 5 розділу VI Порядок стягнення заборгованості з платників Інструкції 449 протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності), зокрема, пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що вимога ДПС від 07.02.2020 №Ф-14418-51 про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, який набуває відповідного статусу після процедури узгодження, визначеного в ній боргу.

Згідно наявній у справі вимозі ДПС від 07.02.2020 №Ф-14418-51 «У» вбачається відмітка набрання виконавчим документом законної сили «30.12.2020», та в самій спірній постанові про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2020 №64919184 вказано дату набрання чинності - «30.12.2020».

З урахуванням вищевказаних положень норм діючого законодавства, досліджених матеріалів справи, суд погоджується із позицією позивача зазначену в позовній заяві щодо спливу визначеного законодавством тримісячного строку пред`явлення податкової вимоги №Ф-14418-51 від 07.02.2020 «У» до виконання, але не погоджується із датою спливу такого строку, та зазначає, що виходячи з наданої представником третьої особи копії поштового повідомлення, як доказу надіслання вказаної податкової вимоги ОСОБА_1 , вбачається надіслання вимоги 11.03.2020, повернення на адресу ДПС поштового відправлення із відміткою пошти 11.04.2020 «закінчення терміну зберігання». Відповідно, з урахуванням строків щодо дотримання процедури узгодження зазначеної суми недоїмки, передбачених ст. 25 Закону №2464-VI, п. 5 розділу IV Інструкції № 449, датою узгодження, а саме набрання чинності податкової вимоги № Ф-14418-51 від 07.02.2020 є 21.04.2020, у зв`язку з чим, строк пред`явлення до виконання, що становить три місяці з дня узгодження суми боргу, закінчується 21.07.2020. Під час перебування справи у провадженні суду, представником третьої особи не надано до суду жодного доказу на підтвердження дотримання строку пред`явлення податкової вимоги № Ф-4418-51 від 07.02.2020 «У» до примусового виконання в межах строку, визначеного законодавством, третьою особою не обґрунтовано належним чином вказану в п. 5 податкової вимоги дати набрання чинності «30.12.2020», в свою чергу представником відповідача не надано суду доказів встановлення узгодженості боргу за податкової вимогою контролюючого органу, враховуючи великий проміжок часу зазначеного у вимозі 07.02.2020 та вказаною датою набрання нею чинності 30.12.2020.

Суд не погоджується із позицією представника третьої особи, викладену в поданих до суду поясненнях, щодо ч. 16 ст. 25 Закону №2464, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Закону №2464 строк пред`явлення до виконання податкової вимоги № Ф-14418-51 від 07.02.2020 із позначкою «У» зі сплати недоїмки на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в даному випадку становить три місяці, а строк давності за вказаною третьою особою статтею, розповсюджується у випадках самостійного нарахування, застосування та стягнення саме податковим органом сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені.

Суд вважає необхідним зазначити, що визначені законодавчими актами вимоги щодо строків пред`явлення, зокрема до стягнення заборгованості фізичних осіб перед державою, чи виконання рішень судів та рішень органів державної влади відповідних виконавчих документів, є вимогами контролюючого характеру, які безпосередньо впливають на характер поведінки як платників податків, зборів та обов`язкових платежів, так і з боку представників органу державної влади. Встановлені Законами № 1404-VІІІ та №2464-VI строки щодо пред`явлення вимоги про сплату недоїмки до виконання не можуть розцінюватись представником суб`єкта владних повноважень інакше, ніж це визначено Законом, такі дії останнього розцінюються як вчинені поза межами норм діючого законодавства та є протиправними, відповідно є наслідком порушення інтересів та прав платника податків.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ та ч. 4 розділу III. Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Інструкції №512/2 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документу для виконання.

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

Суд вважає необхідним відмітити, що оскільки податкова вимога № Ф-4418-51 від 07.02.2020 «У» є виконавчим документом, у розумінні та вимог положень Закону № 1404-VІІІ має відповідати вимогам ст. 4 зазначено Закону, зокрема, 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. Враховуючи вищезазначене, та за відсутності належних доказів з боку відповідача та третьої особи, суд вбачає порушення положень ст. 4 Закону № 1404-VІІІ. Сформована податковим органом вимога № Ф-4418-51 від 07.02.2020 «У» містить в собі сумнівні відомості щодо набрання чинності даної вимоги, дані відомості не підтверджені представником третьої особи та не були належним чином з`ясовані відповідачем, а саме державним виконавцем під час вирішення питання про відповідність даної вимоги вимогам до виконавчого документу та не вчинено усіх необхідних дій, що визначені ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ щодо примусового виконання рішення контролюючого органу, відповідно на дотримання п. 3 ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону з метою захисту інтересів стягувача не вимагалась відповідна інформація щодо пред`явленої вимоги до примусового виконання.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що виконавчий документ від 02.07.2020 №Ф-14418-51 «У» надійшов до державного виконавця з пропуском строку для пред`явлення вимоги про її примусове виконання, державний виконавець зобов`язаний був повернути стягувачу без виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ, а не відкривати виконавче провадження № 64919184, у зв`язку з чим, суд вважає, що державний виконавець діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачено Законом №1404-VІІІ, тобто, протиправно, постанова про відкриття виконавчого провадження № 64919184 від 24.03.2021 є неправомірною та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Також суд зазначає, що ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, кожна зі сторін по справі має довести ті обставини, на яких ґрунтуються їхні вимоги та заперечення, а також надати до суду належні, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх правових позицій.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).

Суд приходить до висновку, що позивачем та представником позивача доведено протиправність спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2021 №64919184, представник відповідача не довів законність даної постанови та не обґрунтував вчинення ним усіх необхідних дії по примусовому виконанню вимоги податкового органу № Ф-14418-51 «У» від 07.02.2020, визначені Законом №1404-VІІІ.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2021 № 64919184.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Одеса) (73011, вул. Стрітенська, 7, м. Херсон, код ЄДРПОУ 34906677) витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 105000000