Ухвала суду № 96505444, 26.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

26 квітня 2021 р. Справа № 520/5038/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши позовну заяву Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба суму в розмірі 767,67 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

Судом до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання направлявся запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 171 КАС України.

19.04.2021 року до суду надійшла відповідь на запит.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.

Суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий без дотримання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, виходячи з наступного.

Щодо строків звернення до суду з даним позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спір стосується питань реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, з моменту прийняття її на відповідну посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2019 у справі №636/93/14-ц, від 12.12.2018 у справі №804/285/16.

Предметом даного позову є стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба суму в розмірі 767,67 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

В позовній заяві позивачем зазначено, що між ХНУПС ім. Івана Кожедуба (Керівник) та солдатом ОСОБА_1 (Курсант) укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗСУ курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу ВНЗ.

Згідно витягу з наказу начальника ХНУПС ім. Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 07.09.2017 №200 солдата ОСОБА_1 , курсанта 1-го курсу (набору 2017 року) факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони університету (колишній військовослужбовець строкової військової служби) відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання та відповідно до пункту 36 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 08 вересня 2017 року.

В наказі також зазначено про стягнення суми у розмірі 767,67 грн. за період навчання в університеті, відповідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964.

Отже, враховуючи предмет даного спору та обставини проходження відповідачем військової служби (навчання), що відповідно до приписів п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України є публічною службою, суд приходить до висновку, що у даному випадку позивач є суб`єктом владних повноважень і спір належить до категорії спорів стосовно прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та строк звернення до суду з даним позовом складає один місяць, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У зв`язку зі відрахуванням позивача від подальшого навчання у зв`язку з розірванням контракту наказом начальника ХНУПС імені Івана Кожедуба надано позивачу 15 діб, які обчислюються від дати наказу про відрахування курсанту (з моменту відрахування) для розрахунку з університетом.

Позивач в позові зазначає, що з розрахунком на відшкодування витрат ОСОБА_1 ознайомився під особистий підпис. Проте, жодних відшкодувань суми витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання в ХУПС ім. Івана Кожедуба не здійснював.

Проте, до суду із даним позовом позивач звернувся лише 29.03.2021 року, тобто поза межами місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч.9 ст. 120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з позовною заявою позивачем надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, який пропущено з поважних причин.

В обґрунтування пропуску строку звернення зазначено, що з огляду на дату відрахування боржника з університету, а також однорідну й сталу судову практику по розгляду даної категорії спорів (з 2011 році - виключно в порядку ЦПК), звернення до суду із даним позовом було сплановано в межах трьох річного строку позовної давності. Позивач не міг знати та передбачити зміну юридичної підвідомчості даної категорії справ (постанова Великої Палати ВС від 12.12.2018 року в справі № 804/285/16), що відбулась наприкінці бюджетного року, коли планування кошторису на наступний рік вже завершилось.

Зміна строків звернення до суду (з 3-х років до 1 місяця) та стан фінансування університету з Державного бюджету не дозволили впродовж 2019 року звернутись до суду із позовами до всіх наявних боржників та відповідача зокрема. Згідно випискам по рахункам (видатки на потреби по оплаті судового збору впродовж 2019 року), перше надходження коштів по КЕКВ 2800 (сплата податків, зборів обов`язкових платежів до бюджету) відбулось 07.02.2019 року на суму 20 000 грн., наступне - 08.05.2019 року - на суму лише 7 684 грн., 06.09.2019 року - 20 000 грн., 11.10.2019 року - 52 316 грн. Загалом у 2019 році видатки склали лише 100 000 грн. при потребі 500 000 грн. При цьому вказані надходження витрачались також для оплати судового збору за подачу апеляційних та касаційних скарг в справах, що вже перебували в провадженні судів.

Отже, як вважає позивач, позовну заяву подано в межах встановлених КАС України строків.

Щодо причин пропуску строку звернення до суду у поданій заяві про поновлення пропущеного строку позивач посилається на зміну судової практики Верховним Судом щодо предметної юрисдикції вказаної категорії справ, суд зазначає наступне.

Так, в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі № 723/18/17 (провадження №14-563цс18) зазначено, що спори, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві.

Слід також зауважити, що 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, 3 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, та вказала, що спори пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18) та інших постановах, що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів.

Враховуючи визначення ще у грудні 2018 року Великою Палатою Верховного Суду юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень суд не приймає до уваги посилання позивача на зміну предметної юрисдикції розгляду даної категорії справ як на підставу для поновлення строку звернення до суду, оскільки з цим позовом позивач звернувся лише в 2021 році.

Позивачем не надано доказів того, що він звертався до цивільного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, перш ніж звернутися до адміністративного суду з даним позовом.

Крім того, судом не враховуються доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду у зв`язку з відсутністю коштів на оплату судового збору з огляду на наступне.

У пункті 41 справи «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків».

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та, беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 25 січня 2019 року у справі № 826/11829/17.

За таких обставин доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду у зв`язку з відсутністю коштів на оплату судового збору є необґрунтованими та безпідставними, а тому до уваги судом не приймаються.

Відповідно до положень частини 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Щодо сплати судового збору, слід зазначити наступне.

Підпунктом 4 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба суму в розмірі 767,67 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

Отже сума судового збору за вимогу майнового характеру складає 2270,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При перевірці позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору, що не відповідає вимогам КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.2 ст. 169 КАС України, якщо ухвала про залишення без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Усуваючи недоліки позовної заяви позивачу як суб`єкту владних повноважень необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме:

1) надати до суду іншу заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та вказати в заяві обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення.

Суд зазначає, що згідно положень ч.2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву;

2) надати до суду оригінал платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Реквізитами для перерахування судового збору (з 01.01.2021) є: отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - *;101;(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі - залишити без руху.

Надати позивачу термін - не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.В.Шевченко