Рішення № 96505356, 26.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 квітня 2021 р. Справа № 520/2616/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002) про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати усієї нарахованої у відповідності до постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі №520/7812/2020 суми компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні.

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 частину нарахованої та недоотриманої суми компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 172999,57 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі № 520/7812/2020 скасовано. Ухвалено постанову, якою, зокрема, зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.01.2019 по 28.05.2020. На виконання даної постанови Головним управлінням Національної поліції в Харківській області здійснено позивачу розрахунок середнього заробітку, який склав 279031,55 грн., проте, виплачено лише 106031,98 грн., що складає 38 відсотків від нарахованої суми.

У зв`язку з невиконанням в добровільному порядку постанови суду, позивач звернувся із виконавчим листом до Державної виконавчої служби щодо примусового стягнення недоотриманої ним суми у розмірі 172999,57 грн.. Так, 12.01.2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №64047480. Однак, листом № 610/119/05/29-2021 від 05.02.2021 ГУ НП в Харківській області повідомило державного виконавця, що органами Національної поліції виконано в повному обсязі рішення суду, а тому наявні підстави для закінчення виконавчого провадження. На підставі чого, листом від 19.01.2021 № К- 14/119/05/29-2021 ГУ НП в Харківській області відмовило позивачу у виплаті залишку нарахованої, але не виплаченої пенсіонеру суми в розмірі 172999,57 грн.. Позивач вважаючи порушеним своє право на вільне володіння майном у вигляді пенсії, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області, подав до Харківського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі №520/7812/2020 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі № 520/7812/2020 скасовано. Ухвалено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.01.2019 по 28.05.2020. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.01.2019 по 28.05.2020.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач 02.12.2020 через свого адвоката звернувся до відповідача із адвокатським запитом, у якому просив, зокрема, повідомити причини невиконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2020 по справі № 520/7812/2020 в частині виплати ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені.

Листом від 11.12.2020 № 148аз/119/05/29-2020 Головне управління Національної поліції в Харківській області повідомило позивача, що невиплачена сума у розмірі 106031,98 грн. буде нарахована та виплачена у грудні 2020 року, після надходження фінансування з Національної поліції України.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені ст. 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Разом з цим, суд зауважує, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного з розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина 1 ст. 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст.117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон № 108/95) за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 2 Розділу ІІ Постанови №100,обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

За приписами п. 8 Розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З листа Головного управління Національної поліції в Харківській області від 11.12.2020 № 148аз/119/05/29-2020 судом вбачається, що суб`єктом владних повноважень здійснено розрахунок середнього заробітку під час затримки розрахунку при звільненні пропорційно до невиплаченої суми наступним чином: 546,05 (середня заробітна плата) * 511 (дні затримки) = 279031,55:100*38 (частка невиплаченої відпустки (44924,48*100:117964) порівняно із сумою, що належала до виплати, та сумою, що була виплачена ГУНП в Харківській області становить 38%)=106031,98 грн..

Позивач 28.12.2020 звернувся із заявою про примусове виконання рішення до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просив розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого листа по адміністративній справі № 520/7812/2020 та стягнути з боржника на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти у сумі 172999,57 грн. (279031,55- 106031,98=172999,57).

Судом встановлено, що 12.01.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 520/7812/2020 виданим 18.12.2020.

Головне управління Національної поліції в Харківській області листом від 19.01.2021 №К-14/119/05/29-2021 на звернення позивача від 23.12.2020 повідомило, що на користь ОСОБА_1 нарахована та виплачена сума 106031,98 грн. (з утриманням відповідних податків) у грудні 2020 року.

Нарахування та виплата у грудні 2020 року позивачу коштів у розмірі 106031,98 грн., останнім не заперечується.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем виконано постанову Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/7812/2020, відтак протиправності у відношенні ОСОБА_1 , Головним управлінням Національної поліції в Харківській області не допущено.

Поряд із цим, суд зауважує, що саме до компетенції Головного управління Національної поліції в Харківській області належить проводити розрахунок середнього заробітку під час затримки розрахунку при звільненні, а доказів оскарження позивачем розрахунку станом на час розгляду справи не надано, що в частині доведення обґрунтованості правової позиції з боку позивача є хронологічно помилковим.

Разом з тим, позивачем не надано до суду беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 до виплати підлягають грошові кошти у сумі 172999,57 грн., а судом добутими під час розгляду справи доказами не встановлено даної обставини.

Враховуючи вище зазначене, системно аналізуючи норми права, беручи до уваги не встановлення судом під час розгляду справи протиправності в діях Головного управління Національної поліції в Харківській області у відношенні позивача, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 частину нарахованої та недоотриманої суми компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 172999,57 грн..

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002) про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 26.04.2021.

Суддя Супрун Ю.О.