Рішення № 96505350, 26.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 р. справа №520/3033/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Єресько І.О. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-6302552232020 від 09.12.2020;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в особі Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Харкові внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 6310137500:05:029:0006, місцезнаходження: місто Харків, Московський район, вулиця Гвардійців Широнінців, 1, а саме: змінити значення коду УКЦВЗ 1.10.5 на код КВЦПЗ 11.02;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТДВ «Салтівський хлібозавод» є за законом користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, Московський район, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 1, кадастровий номер 6310137500:05:029:0006. Стверджує, що рішення відповідача №РВ-6302552232020 від 09.12.2020 про відмову у присвоєнні спірній земельній ділянці коду КВЦПЗ 11.02 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення державного кадастрового реєстратора є законним, прийнятим виключно на підставі норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні. Відповідач зазначив, що із заявою про внесення змін до Поземельної книги про цільове призначення земельної ділянки звернулась неналежна особа та такі підстави були взагалі відсутні, оскільки заявник не подав документів у повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача і зауважує, що до ТДВ "Салтівський хлібозавод" автоматично перейшло право оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 17.08.2016, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Хлібозавод "Салтівський". Також вказує, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження).

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ТДВ «Салтівський хлібозавод» є власником нежитлових будівель по вул. Гвардійців- Широнінців, буд. 1 в м. Харкові літ. «А-3», «А1-1», «Б-1», «Б1-3». «Д-1», «Р1-1» загальною площею 9848 кв. м. на підставі договору купівлі-продажу №1691, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В. І. від 16.11.2017, договору про внесення змін до Договору купівлі-продажу, посвідченого 16.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І., по реєстру №1691, серія та номер 1821 від 01.12.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 105962505 від 01.12.2017.

Вказані нежитлові будівлі розміщені на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Харків, Московський район, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 1, кадастровий номер 6310137500:05:029:0006, що знаходиться у комунальній власності і за договором оренди землі від 17.08.2016, укладеним між Харківською міською радою та ТОВ «Хлібозавод «Салтівський» передана в оренду до 31.12.2016 для експлуатації і обслуговування будівель літ. «А-3», «А1-1», «Б-1», «Б 1-3», «Д-1», «Р1-1».

Відповідно до рішення Харківської міської ради 4 сесії 7 скликання від 24.02.2016 №142/16 (додаток 4 п. 16) надано ТОВ «Хлібозавод «Салтівський» в оренду до 31.12.2026 земельну ділянку загальною площею 2,1417 га (кадастровий номер 6310137500:05:029:0006), що належить територіальній громаді міста Харкова за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код КВПЦЗ 11.02) для експлуатації та обслуговування будівель по вул. Гвардійців-Широнінців, 1 (Московський район).

Позивач встановив, що у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:029:0006 від 22.10.2020 №5962, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, в графі «Цільове призначення земельної ділянки» вказано: «У відомостях Держаного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель», тоді як у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6313996072020 від 20.10.2020 щодо земельної ділянки по вул. Гвардійців-Широнінців, 1 в м. Харкові, кадастровий номер 6310137500:05:029:0006, вказано цільове призначення: 1.10.5. категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання: для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських будівель.

Отже, у відомостях Державного земельного кадастру щодо спірної ділянки вказано код - 1.10.5., визначений Українським класифікатором цільового призначення земель.

02.12.2020 позивач через Центр надання адміністративних послуг м. Харкова звернувся до Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, в якій просив змінити значення коду УКЦВЗ "1.10.5" на значення коду КВЦПЗ "11.02" про земельну ділянку кадастровий номер 6310137500:05:029:0006, місце розташування: Харківська область, м.Харків, Московський район, вул. Гвардійців Широнінців, 1.

Рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Єресько І.О. від 09.12.2020 №РВ- 6302552232020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру відмовлено, так як: із заявою звернулася особа, яка не може бути заявником відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру; подання заявником документів не в повному обсязі.

Вважаючи відмову Головного управління протиправною, з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VI (далі - Закон №3613-VI). Відповідно до ст. 4 цього Закону регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється, зокрема, відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України "Про землеустрій", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з положеннями Закону №3613-VI Державний земельний кадастр (далі - ДЗК) - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами (ч.1 ст.1).

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом (ч.5 ст.5).

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст.9 Закону).

Відповідно до положень ст. 9 Закону №3613-VI державний кадастровий реєстратор, серед іншого: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні (ч.4 ст.9 Закону).

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (ч.6 ст.9 Закону).

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (ч.7 ст.9 Закону).

Відповідно до положень п.п. 4, 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051), яким визначена процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Отже, відповідно до чинного законодавства повноваження із внесення відомостей до ДЗК (змін до них) покладено на державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

За змістом положень ст.ст. 5, 10, 15 Закону №3613-VI земельна ділянка є одним із об`єктів ДЗК, відомості про яку, зокрема щодо її цільового призначення (категорію земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), а також інформація про документацію із землеустрою та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку, включаються до ДЗК.

Відповідно до пп.10 п.24 Порядку №1051 відомості про земельну ділянку щодо її цільового призначення, які вносяться до ДЗК включають в себе: категорію земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону №3613-VI відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до ДЗК:

а) щодо категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч.1 ст.20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.2 ст.20 ЗК України).

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (ч.5 ст.20 ЗК).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858-IV) цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст.50 ЗУ №858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно з положеннями ст.123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.4).

Рішенням про надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання (ч.10 ст.123 ЗК України).

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником або користувачем самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування.

Такі висновки суду узгоджуюються із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.05.2018 у справі №308/7923/16-ц та постанові від 04.07.2018 у справі №826/8492/17.

За змістом положень ст. 26 Закону №3613-VI зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до ДЗК, зокрема до Поземельної книги, за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (ч.3 ст.26).

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги, зокрема щодо цільового призначення земельної ділянки, заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);

документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання) (ч. 4 ст. 26).

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей (ч.5 ст.26).

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги (ч.6 ст.26).

Вищенаведені положення Закону №3613-VI узгоджуються із положеннями Порядку ведення Державного земельного кадастру №1051, зокрема, п.п. 14, 15, 66, 67, 69, 73, 111, 118, 121, 122.

З аналізу наведених норм вбачається, що внесення змін до відомостей ДЗК про земельну ділянку, зокрема щодо її цільового призначення, здійснюється за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації із землеустрою, передбаченої цим Законом (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Разом з тим, суд зазначає, що в розумінні Закону №3613-VI заявником щодо внесення змін до відомостей ДЗК про земельну ділянку, зокрема щодо її цільового призначення, може бути власник або користувач земельної ділянки державної чи комунальної власності.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Проте, як встановлено судом, жодне речове право на зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:05:029:0006 відповідно до вимог чинного законодавства за позивачем на момент звернення до ГУ Держгеокадастру із відповідною заявою зареєстровано не було, що свідчить про те, що заява була подана неналежним заявником.

Відповідно до копії договору оренди від 17.08.2016 на земельну ділянку загальною площею 2,1417 га кадастровий номер 6310137500:05:029:0006 (а.с. 38-45), її орендарем є товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" до 31.12.2026. Реєстрація прав за цим договором проведена у встановленому законом порядку.

ТОВ «Хлібозавод «Салтівський» визнано банкрутом ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/116/18 та відкрито ліквідаційну процедуру. В межах розгляду провадження у справі про банкрутство Господарським судом Харківської області розглянуто позов Харківської міської ради до ТОВ «Хлібозавод «Салтівський» про припинення дії договору оренди землі від 17.08.2016 щодо земельної ділянки по вул.Гвардійців Широнінців, 1, в м. Харків.

Ухвалою суду від 15.09.2020 у справі №922/116/18 в задоволенні заяви Харківської міської ради судом відмовлено, судом також встановлено, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщено.

Отже, договір оренди земельної ділянки є чинним та його сторонами, в силу закону, є Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" та Харківська міська рада.

Позивач зазначає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду підтримані в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №913/210/18, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, зокрема - ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні. Відповідно у нового власника автоматично виникають права та обов`язки за договором оренди. У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те. що прямо закріплено в законі.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.07.2020 №922/1349/18 суд касаційної інстанції зазначає, що, якщо внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема підписання правочину про припинення відповідного договору оренди, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки.

Суд погоджується з висновками Верховного Суду та зазначає, що їх зміст спрямований на врегулювання правонаступництва у відносинах оренди земельної ділянки у разі переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які на ній розміщені, та такі висновки не скасовують обов`язку для законного користувача земельної ділянки зареєструвати набуте право, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає лише з моменту державної реєстрації такого права.

Також суд зазначає, що рішенням державного кадастрового реєстратора від 09.12.2020 №РВ-6302552232020 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру також з підстав того, що заявником подано документи не в повному обсязі та електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа.

Разом з тим суд зазначає, що подання неналежною особою документів про внесення змін до Державного земельного кадастру є самостійною та достатньою підставою для відмови в проведенні реєстрації змін до відомостей про земельну ділянку.

Ігнорування судом такої ґрунтовної підстави для відмови в реєстрації та перехід до оцінки інших, призведе до легітимізації правового становища заявника, без належного виконання ним вимог ст. 125 ЗК України.

За встановлених обставин справи суд приходить до висновку, що правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Єресько І.О. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-6302552232020 від 09.12.2020 відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що позовна вимога в частині зобов`язання відповідача внести до Державного земельного кадастру заявлені відомості (зміни до них) є похідною від основної вимоги про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення, тож з урахуванням висновку суду про відсутність підстав для її задоволення похідна вимога задоволенню також не підлягає.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У ході розгляду даної справи доводи позивача не знайшли свого обґрунтування, натомість відповідач правомірність прийняття оскаржуваного рішення довів. Обставини, покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення, знайшли своє підтвердження.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" (вул. Салтівське шосе, буд. 129, м. Харків, 61029, код ЄДРПОУ 41659690) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов